Рішення

від 10.01.2020 по справі 910/14977/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.01.2020Справа № 910/14977/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши матеріали

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр сімейної медицини "Опора"

про виселення та стягнення 105736,03 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр сімейної медицини "Опора" про виселення з орендованого на підставі договору від 01.04.2019 № 10047/19 приміщення, стягнення 95818,40 грн. заборгованості з орендної плати та 9917,63 грн. пені за несвоєчасне внесення орендних платежів.

Ухвалою суду від 30.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Зазначена ухвала суду була направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02660, м. Київ, вул. Біломорська, 4.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу у зв`язку із закінченням терміну зберігання даного відправлення.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду від 30.10.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву у встановлений судом строк, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2019 між позивачем, як балансоутримувачем, Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір № 10047/19 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, за умовами якого орендодавець на підставі протоколів засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 26.02.2019 № 8/143 та розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.03.2019 № 226 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Межова, 119 літ. А, для розміщення приватних закладів охорони здоров`я, суб`єктів господарювання, що діють на основі приватної власності і провадять господарську діяльність з медичної практики в інших місцях (реабілітаційно-медичний центр воїнам АТО та їх сім`ям).

Пунктом 2.1 договору визначено, що об`єктом оренди є нежиле приміщення (цоколь) загальною площею 172,55 кв.м.

Відповідно до пункту 3.1 орендна плата визначена на підставі пункту 22 таблиці 2 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 зі змінами, внесеними відповідно до рішень Київської міської ради від 08.02.2018 № 21/4085 та від 06.12.2108 № 253/6304 і становить без ПДВ 101,15 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку складає 17453,90 грн. (сума без ПДВ) та 3490,78 грн. (сума ПДВ) разом 20944,68 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (пункт 3.2 договору).

Згідно з пунктом 3.5 договору додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом із орендною платою.

Пунктом 3.6, 3.7 договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок балансоутримувача.

Відповідно до пункту 3.10 договору зобов`язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше, ніж орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання договору. Балансоутримувач зараховує авансовий платіж як орендну плату за останні два місяці строку дії договору оренди.

Як передбачено пунктом 5.1.3 орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу.

Відповідно до пункту 9.1 договору останній є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.04.2019 до 31.03.2022 року.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що одностороння відмова від договору не допускається, крім випадку, передбаченого підпунктом 5.1.3 договору. Лист з відмовою від договору направляється поштою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням орендаря, вказаним у договорі. Договір є розірваним з дати одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору, або з дати повернення орендодавець відмови від договору з відміткою відділення зв`язку про відсутність орендаря за вказаною адресою.

Договір припиняється в разі: у разі ліквідації орендодавця або орендаря; невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору; закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта; у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа); в інших випадках, передбачених законом (пункт 9.4 договору).

Відповідно до пункту 9.5 договору останній може бути розірвано за погодженням сторін. Договір вважається розірваним з дати повідомлення орендаря/орендодавця про згоду розірвати договір, але не раніше дати повернення підприємству-балансоутримувачу об`єкта за актом прийому-передачі.

На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (пункт 9.6 договору).

Факт передачі майна в оренду відповідачу підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.04.2019, підписаним всіма сторонами.

Оскільки відповідач неналежно виконував зобов`язання зі сплати орендних платежів, позивач звертався до відповідача з вимогою від 01.07.2019 № 10663-3112 щодо погашення заборгованості, однак відповіді або грошових коштів не отримав.

Таким чином, звернувшись із даним позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 95818,40 грн. за період з 01.01.2019 по 22.10.2019, пеню в розмірі 9917,63 грн. та виселити із займаного орендованого приміщення.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Плата за користування майном справляється з наймача (частина 1 статті 762 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення суми основного боргу за договором за період з 01.01.2019 по 22.10.2019 у розмірі 95818,40 грн., у зв`язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази як сплати суми забезпечувального платежу, так і докази розірвання договору, внаслідок чого така сума могла би бути вирахувана із суми заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6.2 договору за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Разом із цим, судом при здійсненні арифметичного перерахунку пені встановлено, що позивач за не внесення орендної плати за квітень 2019 року нарахував пеню за період, що перевищує шість місяців, хоча відповідна домовленість між сторонами про перевищення встановленого законом строку для нарахування пені відсутня.

При цьому суд зауважує, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку про те, що загальний розмір нарахованої позивачем пені не перевищує розміру, який за арифметичним перерахунком суду із застосуванням частини 6 статті 232 ГК України підлягає стягненню з відповідача, а тому відповідна позовна вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявленої позивачем вимоги про виселення відповідача із орендованого приміщення суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до приписів статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

За умовами укладеного між сторонами договору, строк дії останнього встановлений до 31.03.2022 (пункт 9.1) й орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу (пункт 5.1.3). Лист з відмовою від договору направляється поштою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням орендаря, вказаним у договорі. Договір є розірваним з дати одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору, або з дати повернення орендодавець відмови від договору з відміткою відділення зв`язку про відсутність орендаря за вказаною адресою.

Таким чином, беручи до уваги вільне волевиявлення сторін щодо укладення договору та визначення його умов, останніми для відмови від договору передбачений певний порядок - направлення поштою відповідного листа з повідомленням про вручення, у зв`язку з чим суд вважає необґрунтованими твердження позивача про здійснення такої відмови від договору шляхом подачі позову до суду.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів реалізації позивачем свого права на відмову від договору та направлення відповідачу відповідного повідомлення про відмову від договору внаслідок несплати орендної плати. Також відсутні докази припинення договору в іншій передбачений договором спосіб, у зв`язку з чим останній наразі є чинним, а відтак правові підстави для виселення відповідача в примусовому порядку відсутні.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення даного позову частково, а саме в частині стягнення 95818,40 грн. заборгованості з орендної плати та 9917,63 грн. пені.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр сімейної медицини "Опора" (02660, м. Київ, вул. Біломорська, 4; ідентифікаційний код 41546061) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 36; ідентифікаційний код 39609111) 95818 (дев`яносто п`ять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 40 коп. заборгованості з орендної плати, 9917 (дев`ять тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн. 63 коп. пені, а також 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова