Ухвала

від 11.01.2020 по справі 913/36/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

11 січня 2020 року Справа № 913/36/20

Провадження №7/913/36/20

Суддя Господарського суду Луганської області Тацій О.В., розглянувши матеріали позовної заяви керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області (92700, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Монастирська, 15) в інтересах держави в особі

позивача - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Центральний, 17, корп. 2, ідентифікаційний код 39771244)

до відповідача - Фермерського господарства Геркулес (92834, Луганська область, Біловодський район, с. Первомайськ, вул. Клубна, 6, ідентифікаційний код 25353900)

про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Старобільської місцевої прокуратури Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з позовом до Фермерського господарства Геркулес , в якому заявив вимогу про:

- витребування із незаконного володіння Фермерського господарства Геркулес на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 41,8 га, розташованої на території Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області, яка була надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 13.11.1997 серії ЛГ № 2020000135.

В обгрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначив, що Старобільською місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану законності у сфері земельних відносин виявлено факт незаконного, без відповідної правової підстави, використання ФГ Геркулес земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 41,8 га.

Так, він вказує, що не зважаючи на те, що ОСОБА_1 , який на підставі державного акта на права постійного користування земельною ділянкою площею 41,8 га отримав право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою, помер 11.08.2015, що підтверджується актовим записом про смерть №34 від 13.11.2015, ФГ Геркулес продовжує утримувати та без відповідних правових підстав використовувати дану земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур.

А тому вважає, що у нього є достатні підстави для звернення до суду з заявленим позовом та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння шляхом віндикації на підставі ст. 387 ЦК України.

Разом з тим, прокурор обґрунтовуючи на виконання вимог ч. 4 ст. 53 ГПК України порушення інтересів держави та необхідність їх захисту вказує, що внаслідок протиправних дій ФГ Геркулес незаконно утримує та використовує спірну земельну ділянку державної власності, чим позбавляє український народ в цілому володіти, розпоряджатися та отримувати належний дохід від її використання, а тому його звернення з позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земельної ділянки, що перебуває під особливою охороною держави, і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, захист якого відповідає функціям прокурора.

У зв`язку з цим, вважає, що позбавлення держави правомочностей володільця земельною ділянкою і, як наслідок, права розпорядження нею, становить як суспільний, так і публічний інтерес.

Крім цього, прокурор наводячи наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області в суді відзначає те, що даний державний орган є уповноваженим державою на розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності та здійснення контролю у відповідній сфері, однак, він, не зважаючи на надані повноваження та проінформованість про наявність порушень інтересів держави в частині неповернення земельної ділянки, яка залишилася після смерті Пронька В ОСОБА_2 , не здійснює заходи, у тому числі шляхом ведення претензійно-позовної роботи, та будь-яких інших дій, спрямованих на усунення порушень та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, що, на думку прокурора, свідчить про нездійснення уповноваженим державним органом покладеного на нього обов`язку із захисту державних інтересів у сфері раціонального використання земель.

Відповідно до ч. 5 ст. 162 ГПК України, у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Зі змісту ч. 3 ст. 53 ГПК України вбачається, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 цієї ж статті).

У пункті 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України "Про прокуратуру".

Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у ч. 3 та 4 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру".

Відповідно до абзаців 1 та 2 ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Приписами ч. 4 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" врегульовано, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз положень ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 07.12.2018 № 924/1256/17.

Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Вищевказані правові висновки викладені у складі Верховного Суду в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі № 927/246/18.

Крім того, суд бере до уваги і те, що Верховний Суд у своїй постанові від 25.10.2019 року у справі №913/199/19 виклав правову позицію щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, відповідно до якої прокурор при зверненні з позовом до суду має зазначити причини неможливості здійснення позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, а також навести докази того, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом до відповідача про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Однак, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави прокурор лише вказує про те, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області не здійснює захисту інтересів держави, що полягає відсутності претензійно-позовної роботи, та будь-яких інших дій, спрямованих на усунення порушень та витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

При цьому, прокурором взагалі не зазначено причин неможливості здійснення позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку; не наведено доказів того, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом до ФГ Геркулес про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Враховуючи викладене, органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різні функції, а саме:

- функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

- функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 920/1/18, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, господарський суд бере до уваги і те, що відповідно до ст. 7 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Менчинська проти Росії", пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мартіні проти Франції").

Таким чином, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді господарського спору.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що у даній справі немає передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, а твердження керівника Старобільської місцевої прокуратури, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області не здійснює захист своїх прав є безпідставним, оскільки, зважаючи на надані суду матеріали, на даний час він не може стверджувати про нездійснення останнім жодних заходів, спрямованих на захист порушених інтересів держави, у тому числі у судовому порядку, і як наслідок підтвердити наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача в суді.

У свою чергу, суд не може взяти до уваги у якості беззаперечних фактів твердження прокурора про те, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області достовірно поінформовано про наявність порушень інтересів держави в частині неповернення ФГ Геркулес земельної ділянки, яка залишилась після смерті ОСОБА_1 , оскільки Старобільська місцева прокуратура зверталась до суду апеляційної інстанції в інтересах держави в особі Головне управління Держгеокадастру у Луганській області з скаргою на рішення суду першої інстанції, яким створювалися передумови для незаконного використання ФГ Геркулес спірної земельної ділянки, - так як останнє об`єктивно, достовірно та достатньо не може слугувати підтвердженням факту нездійснення позивачем захисту інтересів держави у правовідносинах, що виникли.

Більш того, в позовних матеріалах відсутні докази, які б свідчили про те, що прокурор перед зверненням до суду перевірив, що захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Разом з тим, не посилаючись як на підставу для повернення позовної заяви, суд зауважує, що доданий до позовної заяви лист Старобільської місцевої прокуратури Луганської області до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 28.12.2019 №31-1-396вих19, який за своєю суттю в силу приписів ч. 4 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру є повідомленням прокурора Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про намір звернутися з заявленим позовом до суду, та доданий до нього фіскальний чек від 31.12.2019, достовірно не свідчать про факт виконання прокурором встановленої вказаною нормою процедури звернення до суду та повідомлення позивача про такий намір, оскільки на підставі наданого фіскального чеку через відсутність поштового ідентифікатора (трекінгу) не можливо відстежити через офіційний веб-сайт ПАТ Укрпошта факт його отримання позивачем, як і не можливо через відсутність опису вкладення до поштового листа встановити факт саме його направлення останньому.

Відповідно до п. 3 ч. 6 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Як вбачається з позовних матеріалів, спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту на території Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області, та є державною власністю, цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Отже, спірна земельна ділянка є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та належить до земель агропромислового комплексу, тому, у цьому випадку, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області наділене повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства наділяють Головне управління Держгеокадастр у Луганській області правом самостійного звернення до суду із позовом.

У відповідності до пунктів 1 та 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або особою, посадове становище якої не вказано; відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви і доданих до неї документів на підставі пунктів 1, 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України, оскільки прокурор, звертаючись із позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, не обґрунтував наявності підстав для здійснення такого представництва інтересів держави в суді,

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Повернути керівнику Старобільської місцевої прокуратури Луганської області позовну заяву від 03.01.2020 № 34/1-05вих20 про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння (від 11.01.2020 за вх. № заяви 913/36/20) і додані до неї документи вважати неподаною та повернути заявникові.

Додаток: (тільки заявнику) - позовна заява від 03.01.2020 № 34/1-05вих20 (від 11.01.2020 за вх. № заяви 913/36/20) на 15 аркушах з додатками на 27 аркушах, у тому числі: платіжне доручення №2554 від 21.12.2019 про сплату судового збору у розмірі 16 978,08 грн., всього на 42 аркушах.

2. Роз`яснити заявнику, що згідно ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк встановлені ст.ст. 254-256 ГПК України.

Ухвалу суду складено та підписано 11.01.2020 року.

Суддя О.В. Тацій