Рішення

від 11.01.2020 по справі 916/3326/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3326/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:

за позовом: Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району" м. Києва (04073, м. Київ, провулок Куренівський, 15-а)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Кірос" (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20)

про стягнення 116 616,76 грн

ВСТАНОВИВ:

08.11.2019р. Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району" м. Києва звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Кірос", в якій просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 89 656,09 грн, пеню у сумі 16 093,87 грн, 3% річних у сумі 2 977,07 грн, інфляційні збитки у сумі 7 889,73 грн, а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №53 на виконання робіт від 20.08.2018р. в частині повної та своєчасної оплати ремонтних робіт.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.11.2019р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3326/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Ухвала суду від 12.11.2019р. була надіслана позивачу на визначену у позовній заяві адресу та отримана останнім 25.11.2019р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.58).

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.53-57).

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є , зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відбитком календарного штемпелю на конверті 29.11.2019р. та відміткою "інші причини" (а.с.59-62).

Отже оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків :

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором підряду, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч. 2 наведеної статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

20.08.2018р. між Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району" м. Києва (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Кірос" (Замовник) було укладено договір на виконання робіт (а.с.14-16), відповідно до умов якого Виконавець приймає на себе зобов`язання по ремонту асфальтобетонного покриття на території Новодницького парку в Печерському районі м. Києва на об`єкті: "Капітальний ремонт мереж зовнішнього освітлення м. Києва з заміною ртутних та натрієвих світильників на світлодіодні світильники за адресою: Новодницький парку в Печерському районі м. Києва", а Замовник зобов`язується прийняти роботи та оплатити їх вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором.

Умовами п. 2.1. договору сторонами погоджено, що загальна вартість робіт, які підлягають наданню за цим договором, буде проводитись згідно фактично виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.1. договору остаточний розрахунок проводиться згідно фактично виконаних робіт на протязі 10 банківських днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Виконавець зобов`язався здійснити обумовлені цим договором роботи та забезпечити виконання будівельно-монтажних робіт у відповідності до будівельних норм і правил (п.4.1. договору).

Згідно п. 5.1. договору надані Виконавцем послуги, зазначені в п. 1.1. договору, приймаються за актом здачі-приймання виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками.

За умовами п.6.1. договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити вартість виконаних робіт Виконавцем згідно п.3.1. даного договору; прийняти роботи згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт.

Виконавець, в свою чергу, відповідно до п. 6.4. договору, має право своєчасно та в повному обсязі отримати оплату за виконані роботи (надані послуги) на підставі виставлених рахунків.

Згідно п. 10.1. договору останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2018р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем було виконано роботи, а відповідачем їх прийнято, про що 31.08.2018р. сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт (а.с.19-21), а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт (а.с.22), згідно яких вартість робіт склала 89 656,09 грн.

Водночас, як вказує позивач, відповідачем вартість виконаних робіт у сумі 89 656,09 грн оплачена не була.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію (а.с.23-27), яка залишилась без відповіді та задоволення.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 89 656,09 грн, факт виконання робіт, їх обсяг та вартість, відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, а вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району" м. Києва в цій частині цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 16 093,87 грн, 3% річних у сумі 2 977,07 грн та інфляційних втрат у сумі 7 889,73 грн, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.8.2. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за договором щодо розрахунку Замовник сплачує Виконавцю штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день затримки.

Як вже було зазначено судом, за умовами договору Замовник взяв на себе зобов`язання оплатити виконані роботи на протязі 10 банківських днів після підписання акту здачі-прийняття робіт.

Враховуючи підписання сторонами акту здачі-прийняття робіт, враховуючи погоджені сторонами умови договору щодо строку плати, а також положення ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вказує, що період нарахування пені становить з 15.09.2018р. по 15.03.2019р.

Перевіривши, наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено його помилковість щодо визначення кінцевої дати нарахування пені, з огляду на що, судом за допомогою системи "Ліга-Закон" з урахуванням визначеної позивачем початкової дати нарахування штрафної санкції, зроблено власний розрахунок, згідно якого розмір пені склав 15 917,03 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 89656.09 17.09.2018 - 25.10.2018 39 18.0000 % 0.099 %* 3448.69 89656.09 26.10.2018 - 13.12.2018 49 18.0000 % 0.099 %* 4332.97 89656.09 14.12.2018 - 31.01.2019 49 18.0000 % 0.099 %* 4332.97 89656.09 01.02.2019 - 15.03.2019 43 18.0000 % 0.099 %* 3802.40

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у сумі 15 917,03 грн.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.48), вважає його вірним, а вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2 977,07 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно інфляційних нарахувань, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, суд вказує, що такі нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Саме такі рекомендації судам щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладені у розділі 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, судом було зроблено власний розрахунок із визначенням кінцевої дати нарахування інфляції 01.10.2019р. з огляду на відсутність станом на 25.10.2019р. інформації щодо розміру індексу інфляції за жовтень.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 17.09.2018 - 01.10.2019 89656.09 1.075 6740.75 96396.84

Згідно наведеного судом розрахунку сума інфляційних втрат склала 6 740,75 грн, з огляду на що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, з огляду на часткове задоволення вимог позивача, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Кірос" (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, код ЄДРПОУ 39850383) на користь Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району" м. Києва (04073, м. Київ, провулок Куренівський, 15-а, код ЄДРПОУ 05465258) основну заборгованість у сумі 89 656 /вісімдесят дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят шість/ грн 09 коп., пеню у сумі 15 917 /п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімнадцять/ грн 03 коп., 3% річних у сумі 2 977 /дві тисячі дев`ятсот сімдесят сім/ грн 07 коп., інфляційні втрати у сумі 6 740 /шість тисяч сімсот сорок/ грн 75 коп., судовий збір у сумі 1 899 /одна тисяча вісімсот дев`яносто дев`ять/ грн 16 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Суддя Ю.М. Щавинська