Рішення

від 08.01.2020 по справі 916/3421/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3421/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників:

від позивача: Волканов В.Є.(на підставі ордеру);

від відповідача: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропроекс Трейд» (01010, м. Київ, вул. Левандовська, буд. 3-А, каб. 315);

до відповідача: Stеarin Group OU (адреса бенефіціара: Естонія 5-309В, 10143, Таллінн, округ Гарджу)

про стягнення 435034,80 доларів США, що еквівалентно 10578126,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 14.11.2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Агропроекс Трейд» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №3517/19) до відповідача - Stеarin Group OU, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за придбаний товар у розмірі 435034,80 доларів США, що еквівалентно 10578126,96 грн., а також стягнути з відповідача суму судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного контракту №АРТ-020-WHM від 15.10.2018р., в частині повної сплати вартості отриманого товару, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.11.2019 року за даним позовом суддею Невінгловською Ю.М. було відкрито провадження у справі №916/3421/19 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 11.12.2019 року.

28.11.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вх. ГСОО №24656/19, згідно якого відповідач зазначає що на теперішній час у нього існує прострочена заборгованість за контрактом №АРТ-020-WHM у розмірі 435034,80 дол. США, яка виникла через скрутне фінансове становище товариства за заборгованість контрагентів. Також, відповідачем було зазначено, що представник на території України, компанії Stеarin Group OU - Пилипко С.С., отримав від ТОВ „Агропроекс Трейд» претензію за №036/10 від 16.10.2019р. В даній претензії товариство повідомляло, що було виконано фактичне постачання товару, надіслано рахунки-проформи, а тому позивач просив погасити заборгованість, яка виникла по вищевказаному контракту. Відповідач також зазначає, що у своїй відповіді на претензію від 21.10.2019 року Stеarin Group OU вказало на те, що підтверджує факт постачання товару відповідно до умов та положень контракту. Однак, відповідач повідомляє, що Stеarin Group OU має фінансові труднощі. При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

04.12.2019 року до суду від позивача надійшла заява вх. ГСОО №2-5934/19 про повернення судового збору, в зв`язку з визнанням позову відповідачем.

У судовому засіданні від 11.12.2019 року судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, на 08.01.2020 р.

У судовому засіданні від 08.01.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання від 08.01.2020 року не з`явився, між тим, відповідач був обізнаний про розгляд справи. За таких обставин враховуючи, що позиція відповідача викладена у відповідному відзиві на позову заяву, який наявний в матеріалах справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

В судовому засіданні від 08.01.2020р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 11.01.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб`єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і суб`єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно до ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому правовідносини, пов`язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

У відповідно до ст. 43 розділу VI "Колізійні норми щодо договірних зобов`язань" Закону "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Згідно п. 12.9 контракту №АРТ-020-WHM від 15.10.2018р. сторони визначили, що продавець і покупець повинні намагатися вирішити всі спірні питання, що виникають при виконанні цього контракту шляхом переговорів. У разі, якщо сторони не можуть самостійно дійти згоди, рішення таких суперечок або розбіжностей буде здійснюватися за місцем передачі товару покупцю (Одеський морський торговельний порт) в Господарському суді Одеської області (Україна), відповідно до матеріального і процесуального законодавства України.

Отже, зазначений спір підлягає до розгляду Господарським судом Одеської області, а до правовідносин між сторонами у даній справі, повинно бути застосоване законодавство України.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено матеріалами справи, 15.10.2018 між „Агропроекс Трейд» (надалі - продавець) та Stеarin Group OU (надалі - покупець) укладено контракт №№АРТ-020-WHM 9 (надалі - контракт), згідно умов якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - пшеницю 5, 6го класів, українського походження, врожаю 2108р. насипом.

У відповідності до п.3.2 контракту, остаточна кількість поставленого продавцем покупцю товару, визначається за показниками портової ваги й підтверджується вантажно-митною декларацією.

За умовами п.4.1 контракту, поставка товару буде здійснена залізничним та/або автомобільним транспортом на вибір продавця на умовах DAP Одеса, Україна, та згідно з Інкотермс 2010, умовами даного контракту та документарних інструкцій покупця. Всі ризики, пов`язані з товаром переходять до покупця у момент розвантаження товару у місці призначення згідно Інкотермс 2010. Право власності переходить від продавця до покупця в момент підписання акту прийому-передачі товару.

Поставка товару повинна бути здійснена в період з 15.10.2018 по 31.12.2018 (п.6.1 контракту).

У відповідності до п. 7.1 та п.7.2 контракту, ціна пшениці 5,6 класу 180 дол. США за метричну тонну. Загальна сума контракту 450000,00 дол. США +/- 10%.

Згідно із п. 9.1 контракту , валютою платежу за даним контрактом є дол. США.

Пунктом 9.2 договору встановлено, що покупець здійснює оплату товару шляхом банківського переказу протягом п`яти банківських днів за поданням покупцеві рахунку-проформи продавця.

За умовами п. 12.3 контракту, для виконання представницьких функцій на території України призначено представника покупця - ОСОБА_1 , 21.03.1989р оку народження.

Відповідно до п. 12.12 контракту, даний контракт набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за контрактом.

На виконання умов укладеного контракту, позивач здійснив поставку товару на загальну суму 435034,80 доларів США, що підтверджується вантажно-митною декларацією №UA500040/2018/012896 від 06.12.2018 (а.с. 20).

Крім того, як стверджує позивач, ним було виставлено відповідачу до сплати рахунок-проформа №АРТ-020-WHM від 15.10.2018р. (а.с. 22) та в подальшому рахунок-фактуру №АРТ-020-WHM від 03.12.2018р. на суму 435034,80 дол. США щодо сплати товару у кількості 2416,860 мт (а.с. 23).

Разом з тим, в матеріалах справи наявний акт передачі права власності на товар, підписаний між сторонами у справі за яким позивач передав право власності на товар - пшениця 6-го класу, українського походження (врожай 2018 року), у кількості 2416,860мт, згідно контракту №АРТ-020-WHM від 15.10.2018р., що ніяким чином не заперечується відповідачем у справі.

При цьому, позивач наполягає, що вартість поставленого товару у добровільному порядку відповідачем сплачена не була.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази сплати вартості поставленого товару у зазначеній сумі.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Водночас, згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач у встановлений контрактом строк не здійснив сплату вартості фактично отриманого товару за контрактом №АРТ-020-WHM від 15.10.2018р., в зв`язку з чим, вимоги позивача про стягнення заборгованості за придбаний товар у розмірі 435034,80 доларів США є цілком обґрунтованими. При цьому, зазначені обставини повністю визнаються відповідачем.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст.191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З урахуванням встановлених обставин та враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Агропроекс Трейд» та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 435034,80 доларів США.

Суд, надаючи оцінку правомірності вимог позивача щодо стягнення з відповідача зазначеної вище заборгованості за відповідним контрактом виходить з того, що правовий режим іноземної валюти на території України хоча і має певні обмеження в використанні її як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті та не суперечить чинному законодавству України, тоді як сторони передбачили сплату вартості товару у дол. США, в зв`язку з чим зазначення грошового еквіваленту у гривні за думкою суду є недоцільним.

Здійснюючи розподіл судових витрат по сплаті судового збору, виходячи із встановлених судом обставин та результату розгляду справи, з урахуванням поданих сторонами заяв, суд зазначає таке.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Так, 04.12.2019 року до суду від позивача надійшла заява вх. ГСОО №2-5934/19 про повернення судового збору, в зв`язку з визнанням позову відповідачем.

Приймаючи до уваги, що відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу наступним чином: 79335,95 грн. підлягає поверненню з державного бюджету позивачу та 79335,95 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Stearin Group OU (Стеарін Груп ОУ) (адреса бенефіціара: Естонія 5-309В, 10143, Таллінн, округ Гарджу; рег. код: 14277352 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропроекс Трейд» (01010, м. Київ, вул. Левандовська, буд. 3-А, каб. 315; код ЄДРПОУ 42052501) заборгованість у розмірі 435034,80 (чотириста тридцять п`ять тисяч тридцять чотири доларів США 80 центів).

3.Стягнути з Stearin Group OU (Стеарін Груп ОУ) (адреса бенефіціара: Естонія 5-309В, 10143, Таллінн, округ Гарджу; рег. код: 14277352 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропроекс Трейд» (01010, м. Київ, вул. Левандовська, буд. 3-А, каб. 315; код ЄДРПОУ 42052501) 79335/сімдесят дев`ять тисяч триста тридцять п`ять/грн. 95 коп. витрат на сплату судового збору.

4 . Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Агропроекс Трейд» (01010, м. Київ, вул. Левандовська, буд. 3-А, каб. 315; код ЄДРПОУ 42052501) з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 38016923) 79335/сімдесят дев`ять тисяч триста тридцять п`ять/грн. 95 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №29792796 від 14.11.2019 року на загальну суму 158671,90 грн., оригінал якого міститься в матеріалах справи №916/3421/19.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 січня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська