Рішення

від 20.12.2019 по справі 917/866/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.19 р. Справа № 917/866/16

м. Полтава

За позовною заявою Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області вул. Перемоги, 1, м. Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська область, 37200

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-2007" вул. Драгоманова, 33б, м. Лубни, Полтавська область, 37500

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1.Відділ Держгеокадастру у Лохвицькому районі, Полтавської області, вул. Кирпоноса,19, м. Лохвиця, Полтавської області, 37200

2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

3.Головне управління Держгеокадасту у Полтавській області, вул. Уютна,23, м. Полтава, 36039

про розірвання договору оренди землі

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Представники:

від позивача: Пономаренко В.М., дов. в протоколі

від відповідача: адвокат Запорожець В.В., дов. в протоколі

від третіх осіб: 1. не з`явився; 2. адвокат Магда В.А., ордер в протоколі;

3. не з`явився

Розглядається позовна заява Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області про розірвання договору оренди земельної ділянки в редакції від 21.11.2012р., укладеного між Лохвицькою районною державною адміністрацією Полтавської області і Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава-2007" про передачу земельних ділянок площею 899,7715 га, що знаходяться на території Яхниківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

В позові позивач зазначає, що 21 листопада 2012 року Лохвицькою районною державною адміністрацією Полтавської області (надалі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Полтава-2007 (надалі - орендар, відповідач) було внесено зміни до договору оренди від 24 травня 2011 року шляхом підписання цього договору у новій редакції, за умовами якого позивачу передано в оренду земельні ділянки загальною площею 899,7715 га. Також, сторонами договору підписано акт приймання - передачі земельної ділянки.

В договорі орендодавець і орендар узгодили термін дії договору, розмір орендної плати та порядок її визначення, відповідальність сторін, а також інші умови, які необхідні згідно законодавства України для даного виду договорів.

Укладений договір підписаний сторонами без будь-яких зауважень, та застережень.

Позивач зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, наведеній у рішенні від 23.12.2009р. по справі №6-2817св 09, договір оренди землі, не будучи зареєстрованим у встановленому законом порядку, не є укладеним. Якщо на виконання юридично ще неукладеного договору передчасно передано майно, між сторонами виникають

правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (стаття 1212 Цивільного Кодексу України).

Договір оренди підписаний сторонами свідчить про досягнення між ними згоди стосовно істотних умов договору та є укладеним з моменту його підписання тільки у випадку його подальшої державної реєстрації відповідно до вимог частини першої статті 210, частини третьої статті 640 Цивільного кодексу України. Відсутність державної реєстрації договору у період його дії та на час вирішення спору у суді свідчить про безпідставність користування земельною ділянкою.

Позивач зазначає, що так як договір оренди не був зареєстрований у встановленому законодавством порядку, враховуючи приписи частини п`ятої статті 126 Земельного кодексу України (в редакції до 01.01.2013р.), орендар не набув права оренди на земельні ділянки, відтак, згідно чинних норм законодавства, відповідач звернувся про державну реєстрацію такого права.

За результатами розгляду заяв відповідача, державними реєстраторами прав на нерухоме майно Лохвицького районного управління юстиції прийнято низку рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 13.02.2015р., які грунтуються на вимогах Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , інших актах чинного законодавства, прийняті з урахуванням усіх обставин, які мали значення для прийняття таких рішень, що підтверджується постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року у справі №816/751/15-а та ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 30 березня 2016 року К/800/26125/15, К/800/26702/15.

Позивач зазначає, що частиною другою статті 25 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Водночас, виникнення права оренди земельних ділянок виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України). Згідно з частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Право користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (стаття 126 Земельного кодексу України).

Тобто, як зазначає позивач, відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів, свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки.

Посилаючись на ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, позивач зазначає, що відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 651 Цивільного Кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Позивач зазначає, що статтею 32 Закону України Про оренду землі передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених етап ями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

В пункті 38 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

В пункті 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17.05.2011р. № 6 роз`яснено, що суб`єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише за умов дотримання вимог статей 124,125 Земельного кодексу України і статті 16 Закону України Про оренду землі .

Положеннями частини другої статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Враховуючи те, що:

1.Відсутні законні права користування відповідачем вищезазначеними земельними ділянками відповідно до вимог статей 124, 125 Земельного кодексу України;

2.Даний договір оренди не має юридичної сили, так як не набрав чинності відповідно до законодавства України;

3.Відповідачем істотно порушено, як умови договору, так і норми, які встановлені законом;

4. Дані земельні ділянки перебувають в оренді інших суб`єктів господарювання, де право оренди зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства, позивач просить суд розірвати договір оренди землі в редакції від 21.11.2012р., укладений між Лохвицькою районною державною адміністрацією Полтавської області і Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава-2007".

В запереченнях проти позову (вх. №7667 від 16.06.2016 р.) відповідач зазначив, що 21 листопада 2012 року між ним та Лохвицькою районною державною адміністрацією було внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 24 травня 2011 року та викладено останній в новій редакції.

У відповідності до нової редакції договору відповідачу було передано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 899,7715 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до 20 травня 2023 року. Зазначені ділянки були передані відповідачу в користування за актом приймання - передачі від 21 листопада 2012 року.

Відповідач зазначив, що згідно довідки Відділу Держземагентства у Лохвицькому районі Полтавської області від 19 вересня 2014 року № 550-02-33/365 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01 січня 2014 року по ТОВ Полтава-2007 , зазначені земельні ділянки перебувають у користуванні відповідача.

Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. № 868 для проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

17 червня 2014 року відповідач звернувся до відділу Держземагенства у Лохвицькому районі Полтавської області з заявами про отримання витягів з державного земельного кадастру, які необхідні для проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Листом від 22 липня 2014 року № 530-01-07/4676 відповідачу з надуманих підстав було відмовлено в отриманні таких витягів.

Після чого, відповідач змушений був звернутись до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом про зобов`язання Відділу Держземагенства у Лохвицькому районі Полтавської області повторно розглянути у порядку встановленому Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, заяви про надання відомостей з Державного земельного кадастру.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 року, яку залишено в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року, частково задоволено позов відповідача, та зобов`язано відділ Держземагенства у Лохвицькому районі Полтавської області повторно розглянути у порядку, встановленому Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, заяви про надання відомостей з Державного земельного кадастру.

Відповідач зазначає, що в порядку примусового виконання даної постанови, 20.04.2016 року він отримав відомості з Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок за кадастровими номерами :

5322688400:00:004:0362; 5322688400:00:001:4018; 5322688400:00:002:0028;

5322688400:00:004:0364; 5322688400:00:001:4017; 5322688400:00:002:0269;

5322688400:00:004:0363; 5322688400:00:001:4016; 5322688400:00:002:0268;

5322688400:00:004:0361; 5322688400:00:001:4015; 3322688400:00:002:0267;

5322688400:00:004:0360; 5322688400:00:001:4014; 5322688400:00:002:0266

5322688400:00:004:0357; 5322688400:00:001:4012; 5322688400:00:001:4030; 5322688400:00:001:4011;

5322688400:00:001:4034; 5322688400:00:001:4010;

5322688400:00:001:4032;

5322688400:00:001:4025; 5322688400:00:003:0094;

5322688400:00:001:4024; 5322688400:00:003:0093;

5322688400:00:001:4023; 5322688400:00:003:0091;

5322688400:00:001:4022; 5322688400:00:003:0090;

5322688400:00:001:4021; 5322688400:00:003:0089;

5322688400:00:001:4020; 5322688400:00:003:0088;

5322688400:00:003:0087;

Отримання ТОВ Полтава -2007 витягів щодо земельних ділянок лише у квітні 2016 року, як зазначає відповідач, підтверджується супровідним листом відділу Держгеокадастру у Лохвицькому районі Полтавської області від 20.04.2016 року за вихідним номером 28-1618-99.7-453/2-16.

В подальшому, ТОВ Полтава-2007 була проведена державна реєстрація прав на вищевказані земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до договору оренди земельної ділянки від 24 травня 2011 року.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за номером 58482970, 29 квітня 2016 року ТОВ Полтава-2007 зареєструвало право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5322688400:00:002:0028 площею 8,7214 га.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за номером 58483973, 29 квітня 2016 року ТОВ Полтава-2007 зареєструвало право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5322688400:00:002:0266 площею 1,35 га.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за номером 58483930, 29 квітня 2016 року ТОВ Полтава-2007 зареєструвало право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5322688400:00:001:4018 площею 1,5 га.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за номером 58484006, 29 квітня 2016 року ТОВ Полтава-2007 зареєструвало право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5322688400:00:001:4032 площею 0,9 га.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за номером 584484060, 29 квітня 2016 року ТОВ Полтава-2007 зареєструвало право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5322688400:00:001:4029 площею 10,6999 га.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за номером 58484151, 29 квітня 2016 року ТОВ Полтава-2007 зареєструвало право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5322688400:00:001:4012 площею 26,9204 га.

Відповідач у відзиві зазначає, що ТОВ Полтава -2007 вчинила та на разі вчиняє всі юридичні дії для реалізації свого права на державну реєстрації права оренди земельних ділянок відповідно до договору, на підставі чого, можна зробити висновок, що посилання позивача у позові, на той факт що договір оренди не був зареєстрований у встановленому законом порядку, а також, що ТОВ Полтава-2007 не набуло права оренди на земельні ділянки, є безпідставними та повністю спростовуються письмовими доказами.

Щодо інших земельних ділянок, відповідач зазначає, що йому стало в подальшому відомо, що між відділом Держгеокадастру у Лохвицькому районі Полтавської області та ОСОБА_1 було укладено 17 договорів оренди земельних ділянок, які вже перебували в користуванні відповідача у відповідності до договору оренди від 24 травня 2011 року та акту приймання-передачі від 21 листопада 2012 року.

Для реалізації своїх прав щодо оренди земельних ділянок, відповідач звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 про визнання неправомірними та скасування наказів управління Держгеокадастру у Полтавській області, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених між Головним управління Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 (справа №538/664/16-ц) .

Відповідач зазначає, що ним вчинено всі можливі дії для реалізації свого права щодо державної реєстрації права на оренду земельних ділянок, а також, враховуючи, що частково державна реєстрація права ТОВ Полтава-2007 на оренду земельних ділянок відповідно до договору вже відбулась, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Третя особа 2 у відзиві на позовну заяву (вх. №9602 від 02.08.2016 р.) зазначає, що відповідач порушив взяте на себе зобов`язання, приступивши до використання земельної ділянки без реєстрації договору оренди землі. Більш того, ним до цього часу не здійснено ані реєстрацію договору, ані державну реєстрацію права оренди після зміни законодавства 01.01.2013 року. Третя особа 2 вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У письмових поясненнях (вх. №13710 від 09.11.2017 р.) відповідач зазначив, що предметом даного позову є вимога позивача про розірвання вказаного договору оренди земельної ділянки від 21.11.2012р. з підстав істотного порушення відповідачем, як умов договору, так і норм закону в частині невиконання обов`язку щодо державної реєстрації спірного договору.

У постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року (справа № 6-162цс13) викладено правовий висновок про те, що цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. Оскільки, момент набуття чинності такого правочину пов`язують з державною реєстрацією, такий договір не може бути визнаний недійсним, не укладеним та не може бути розірваний.

Аналогічні правові висновки, як зазначає відповідач, містяться у Постанові Верховного Суду України по справі № 6-643цс16 від 13 червня 2016 року, постанові Вищого господарського суду України у справі № 904/1258/15 від 03 листопада 2015 року, а також постанові Вищого господарського суду України у справі № 910/29486/15 від 15 червня 2016 року.

Отже, суди касаційної інстанції послідовно виходять з того, що не може бути розірваний договір, права за яким підлягають державній реєстрації - до проведення такої реєстрації.

Виходячи з положень ст. 638 ЦК України, ст. ст.125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Відповідач зазначає, що на законодавчому рівні чітко розмежовано момент набуття чинності договору оренди та момент його укладення. Ці моменти не виникають одночасно, оскільки момент укладення договору оренди - це час підписання договору сторонами, а момент набрання чинності договором - це момент, коли вчинено державну реєстрацію договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України, ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту його державної реєстрації.

З 2011 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. за № 1021 Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (зі змінами), що діяла до 01.01.2013р., відповідними повноваженнями щодо державної реєстрації договорів оренди були наділені територіальні органи Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки.

Реєстрації договору проводилась на підставі відповідної заяви, до якої крім іншого необхідно було надати документ, що посвідчує право власності на земельні ділянки за державою, у разі передачі в оренду землі комунального чи державного значення (п. 13-2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. за № 1021 Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі ).

Відповідач зазначає, що у зв`язку з тим, що право власності за державою на вищевказані спірні ділянки не було оформлено, ТОВ Полтава - 2007 , в силу обставин, що від нього не залежать, не мало можливості зареєструвати даний договір оренди до 01.01.2013 року.

У відповідності до ст. 25 ЗУ Про оренду землі у редакції, що діяла до 01.01.2013 року, орендар зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Відповідач зазначає, що законодавством, що діяло станом до 01.01.2013 року не передбачено обов`язку саме орендаря зареєструвати договір оренди, не встановлено також вичерпних та конкретних строків проведення такої державної реєстрації договору.

Договором обов`язки зареєструвати договір між сторонами обумовлено не було. Зареєструвати його міг як позивач, так і відповідач.

Відповідач також зазначає, що з 01.01.2013 року набрали чинність Закон України Про Державний земельний кадастр , постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. № 1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру , зміни до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

З прийняттям зазначених нормативних актів повноваження щодо державної реєстрації прав на земельні ділянки та скасування державної реєстрації цих прав не розповсюджуються на компетенцію органів земельних ресурсів України.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до пункту 43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. № 868 для проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

Тобто, для проведення державної реєстрації договору оренди з 01.01.2013 року підприємству відповідача необхідно було подати до реєстраційної служби, крім іншого, витяги із Державного земельного кадастру земельних ділянок.

На звернення відповідача від 17.06.2014 року відділом Держземагенства у Лохвицькому районі було відмовлено в отриманні вказаних витягів.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 року, яка залишена у силі відповідно до ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року (справа 816/4156/14) позов відповідача був частково задоволений, зобов`язано Відділ Держземагенства у Лохвицькому районі видати відповідачу відповідні витяги.

Відповідач зазначає, що вищезазначене рішення було примусово виконане лише 20.04.2016 року і за цей період Відділ Держземагенства, ухиляючись від надання відповідачу витягів, видав їх без будь - яких перешкод громадянину Г. Шамрицькому, який одразу і зареєстрував, отримані в обхід спірного договору, права в державному реєстрі.

Тобто, як зазначає відповідач, станом до квітня 2016 року, підприємство відповідача вчиняло всі дії, спрямовані на проведення державної реєстрації договору оренди, однак, внаслідок протиправних дій третіх осіб, зареєструвати договір не змогло.

Вищевказані обставини встановленні рішеннями судів у справі 816/4156/14, які в силу ст. 35 ГПК України є підставою звільнення від доказування. Про це також було зазначено і в постанові Вищого господарського суду України від 02.08.17р. у справі № 917/866/16.

Відповідач зазначає, що положення вимог ст. 25 ЗУ Про оренду землі у редакції після 01.01.2013 року також не містять вимог щодо обов`язку орендаря вчиняти державну реєстрацію договору. Обидві сторони договору мають право зареєструвати відповідні права.

Договором оренди, а саме п. 31, визначені обов`язки ТОВ Полтава - 2007 . Зокрема, вищевказаним пунктом зазначено, що ТОВ Полтава 2007 має обов`язок приступити до використання земельної ділянки в строки встановлені цим договором, який буде зареєстрований у відповідності до закону (дублює положення ст. 25 ЗУ Про оренду землі ).

Аналізуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що у відповідності до вимог ст. 25 ЗУ Про оренду землі , яка діяла до 01.01.2013р. та після 01.01.2013 року не передбачено обов`язку орендаря вчинити державну реєстрацію договору оренди, крім того, такого обов`язку не передбачено і самим спірним договором.

Відповідач також зазначає, що висновки позивача щодо порушення ТОВ Полтава-2007 умов договору у частині не проведення державної реєстрації саме з вини відповідача, не відповідають дійсності та спростовується письмовими доказами у справі, а саме, рішеннями суддів у справі №816/4156/14, якими встановлено, що державна реєстрація спірного договору оренди не відбулась у зв`язку з протиправними діями третіх осіб, а не з вини ТОВ Полтава-2007 .

Крім того, ні законом, ні договором саме на відповідача відповідний обов`язок з реєстрації договору покладено не було. В той же час, у відповідності до ч.2.-3 ст. 11 ЦК України цивільні обов`язки виникають з договорів (правочинів) та актів цивільного законодавства. Отже, якщо ні договором, ні законом на відповідача відповідний обов`язок не покладено, то не можна стверджувати, що відповідач його порушив.

Відповідач зазначає, що згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29 квітня 2016 року, ТОВ Полтава-2007 зареєструвало право оренди 6 земельних ділянок, тобто, ТОВ Полтава-2007 вчинило та на разі вчиняє всі юридичні дії для реалізації свого права на державну реєстрації права оренди земельних ділянок відповідно до договору, а тому посилання позивача у позові, на той факт, що договір оренди не був зареєстрований у встановленому законом порядку, а також на те, що ТОВ Полтава-2007 не набуло права оренди на земельні ділянки, є безпідставними та повністю спростовуються письмовими доказами.

Щодо розірвання договору оренди землі, відповідач зазначив, що в п. 37 договору зазначені підстави для припинення дії договору.

Договір оренди земельної ділянки підлягає припиненню за наявності підстав, перелічених у ст. 141 ЗК України та статтях 31, 32 Закону України "Про оренду землі". При цьому, зазначений перелік підстав є вичерпним і не може бути доповненим за згодою сторін.

Пунктом 38 Договору визначені підстави для розірвання договору, а саме зазначено, що договір розривається за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання стороною обов`язків, передбачених договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає використанню, а також і інших підстав, визначених законом.

Аналізуючи вищевикладене, відповідач вважає, що як на законодавчому рівні так і умовами договору не ототожнюються поняття припинення договору та розірвання договору , оскільки правова природа та підстави вчинення цих двох юридичних дій різниться.

Враховуючи, що неможливість користуватись земельною ділянкою визначена згідно умов договору як підстава для припинення договору (п. 37), вищевказана підстава не може бути застосована для розірвання даного договору, оскільки самим договором (п. 38) визначено вичерпний перелік підстав для розірвання договору, у який не включена вищевказана підстава.

З урахуванням вищевикладене та положень п.37-38 Договору, вимог ст. ст. 31-32 ЗУ Про оренду землі , ст. ст. 10,15, 143,141 Земельного Кодексу України, якими передбачений порядок припинення та розірвання договір оренди, відповідач вважає, що відповідно до умов договору та чинного законодавства немає підстав для розірвання договору.

Щодо інших земельних ділянок, відповідач зазначив, що навіть якщо припустити, що ТОВ Полтава-2007 не користуються земельними ділянками тому, що вони належить на праві оренди ОСОБА_1 (17 земельних ділянок), то перехід права оренди до третьої особи відбувся у зв`язку з виконанням позивачем (орендодавцем в особі держави) своїх владних повноважень з розпорядження землями шляхом передачі їх в користування (оренду).

Після 1 січня 2013 року правом на розпорядження землями державної та комунальної власності наділено Головне управління державного земельного агентства у Полтавській області, яке протягом 2014 року уклало із ОСОБА_1 договори оренди щодо спірних земельних ділянок, надало земельні ділянки для ведення фермерського господарства загальним розміром 613,614 га.

При цьому, як зазначає відповідач, слід розрізняти особу орендодавця та особу, у користуванні якої наразі перебувають земельні ділянки ( ОСОБА_1 ). В цей же час ТОВ Полтава - 2007 мала первісне право оренди за ОСОБА_1 , та має всі підстави вважати, що має законне право користуватись даними земельними ділянками.

ТОВ Полтава-2007 вважає, що ним вчинено всі можливі дії для реалізації свого права щодо державної реєстрації права на оренду земельних ділянок, а також враховуючи, що частково державна реєстрація права ТОВ Полтава-2007 на оренду земельних ділянок відповідно до договору вже відбулась, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У відзиві на позовну заяву, поданого у ході нового розгляду справи (вх. № 997 від 05.02.2019р.) відповідач зазначив, що оскільки справа розглядалася судами вже неодноразово, то відповідач і на даний час, з урахуванням письмових пояснень та доказів, які є в матеріалах справи, підтримує позицію, що в них викладена та ще раз наголошує на тому, що відповідачем вживалися та вживаються всі залежні від нього заходи, які є необхідними для реєстрації права оренди за спірним договором. Проте, через неодноразові зміни у законодавстві щодо порядку реєстрації прав на земельну ділянку, відсутністю протягом певного періоду часу чіткого механізму такої реєстрації, зволіканням та порушенням саме з боку державних органів, а також складністю самої процедури такої реєстрації, вказане право належним чином зареєстроване не було, що свідчить про відсутність з боку відповідача порушень щодо реєстрації права оренди за цим договором.

Крім того, відповідач ще раз наголосив на тому, що у разі розірвання зазначеного договору, як того бажає позивач, зазначене позбавить його права на мирне володіння своїм майном, що є недопустимим; до того ж, відповідно до умов договору не має підстав для його розірвання.

Відповідач також зазначив, що ТОВ Полтава 2007 зареєструвало право оренди земельних ділянок на 6 із 48 спірних земельних ділянок, і відповідачем з 2016 року декларується та сплачується орендна плата за користування 6 земельними ділянками.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 2033 від 28.02.2019 р.) зазначив, що посилання на те, що відповідач не зміг провести відповідні реєстраційні дії за спірним договором через неодноразові зміни в законодавстві щодо порядку реєстрації прав на земельну ділянку та відсутністю протягом певного періоду часу чіткого механізму такої реєстрації, а також складністю самої процедури такої реєстрації - взагалі не відповідає дійсності та в разі правдивості позивача своїх доводів, суди були б завантажені виключно цим питанням, але відповідач жодного разу не наводив в своїх запереченнях, відзивах та поясненнях на протязі всього судового процесу щодо судової практики з цього приводу.

Позивач навів хронологію законодавства щодо реєстрації та зазначив, що з 25.10.2001р. по 01.05.2009р. (включно) діє лише державна peєстрація договору, з 02.05.2009р. по 31.12.2012р. (включно) діє і державна реєстрація права, і державна реєстрація договору, з 01.01.2013р. діє лише державна реєстрація права.

Таким чином, як зазначає позивач, з 01.01.2013р. здійснюється тільки державна реєстрація права, а договір набирає чинності з моменту реєстрації такого права, що додатково визначено у статті 17 Про оренду землі (з 05.04.2015р.), а раніше - у статті 125 Земельного кодексу України з 02.05.2009р. і в частиною третьою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідач не хотів чи не мав такого бажання відслідковувати, що відбувається в законодавстві. Існує відповідний порядок з метою впорядкування офіційного оприлюднення нормативно-правових актів, що їх приймають Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, забезпечення регулювання суспільних правовідносин на основі чинних актів, запобігання перекрученням їх змісту, визначення порядку набрання ними чинності. А незнання вимог закону про державну реєстрацію земельних ділянок, отриманих в оренду не може визнаватися поважною причиною (за принципом: незнания закону не звільняє від відповідальності).

Позивач також зазначає, що відповідачем належним чином не доведено зволікання та порушення з боку державних органів, що перешкодили здійснити державну реєстрацію за спірним договором. А саме, якщо було порушення державних органів, то хто з посадових осіб поніс будь-яку відповідальність, при тому, що його вина була доведена саме у зволіканні та порушенні норм чинного законодавства щодо державної реєстрації земельних ділянок за спірним договором відповідачу.

Відповідач приховує правду, додаючи платіжні доручення про сплату орендної плати, починаючи з 2016 року. Орендну плату Товариство з обмеженою відповідальністю Полтава - 2007 сплачувало з моменту укладення спірного договору, про що свідчить приєднанні до справи додаткові докази при розгляді даної справи в апеляційній інстанції, а тому посилання Лохвицької районної державної адміністрації, як позивача по цій справі, як наголошує відповідач у своєму відзиві щодо безпідставності та необгрунтованості про порушення умов спірного договору у частині не сплати орендної плати є правомірними.

Позивач зазначає, що орендар (Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава - 2007") приступив до використання земельних ділянок та сплачував відповідно орендну плату, що є прямим порушенням, і прямим обов`язком орендаря, а не орендодавця здійснити державну реєстрацію, як договору оренди так і права на неї, як це визначено Земельним кодексом України та іншими законами України, а також Постановами Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 та від 17 жовтня 2012 року № 1051, які конкретизують здійснення відповідних реєстраційних дій відповідно до зазначених законодавчих актів.

Не задоволення позовних вимог по цій справі, як зазначає позивач, призведе до створення прецеденту, що можна приступати до використання землі без державної реєстрації, як того вимагають норми статей 125 та 126 Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі , здійснивши лише видимі дії, спрямовані на державну реєстрацію і можна користуватися землею, не зважаючи на ті норми законодавства, що регламентують оренду землі.

Третя особа 2 в письмових поясненнях (вх. № 4048 від 18.04.2019 р.) зазначила, що ОСОБА_1 було залучено до участі у справі як третю особу, у зв`язку з тим, що йому належить право користування на частину земельних ділянок, які є об`єктами спірного договору оренди. Правомірність надання ОСОБА_1 вказаних земельних ділянок, підтверджено рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 19 червня 2015 року, залишеним в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року та Постановою Верховного Суду України від 13 березня 2017 року у справі № 538/266/15-ц за позовом ТОВ Полтава - 2007 про визнання недійсними договорів оренди землі і в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказуванню.

Договори оренди землі щодо 32-х земельних ділянок, які є об`єктами спірного договору, були укладені між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 протягом 2014-2015 років. В цей же час ОСОБА_1 було належним чином зареєстроване право користування, вказаними земельними ділянками, а отже, договори оренди землі набули чинності, а у ОСОБА_1 виникли права та обов`язки за договорами. Зокрема, право користуватися землею та обов`язок сплачувати орендну плату.

Земельні ділянки, як зазначає третя особа 2, були надані ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Відповідно до ст. 8 Закону України Про фермерське господарство , фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою. На виконання вказаної норми Закону та на підставі вказаних договорів, 29 травня 2015 року ОСОБА_1 було створено та зареєстровано Фермерське господарство ПОЛТАВА- АГРО , ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39809618.

Однак, набутим правом користування землею, ОСОБА_1 та ФГ ПОЛТАВА- АГРО скористатися не могли, оскільки, належні йому земельні ділянки, перебували в обробітку ТОВ Полтава-2007 . А от обов`язок зі сплати орендної плати за землю ОСОБА_1 виконував в повному обсязі відповідно до укладених договорів оренди землі. Користування спірними земельними ділянками ТОВ Полтава-2007 обгрунтовувало наявністю укладеного між ним та Лохвицькою районною держайною адміністрацією договору оренди землі, який не набув чинності.

Вважаючи дії ТОВ ПОЛТАВА-2007 незаконними, голова ФГ ПОЛТАВА-АГРО Шамрицький Г.Г. вказав директору ТОВ ПОЛТАВА-2007 на неприпустимість використання земельних ділянок без належних правових підстав та заявив про спричинені діяльністю відповідача збитки фермерському господарству. Крім того, ФГ ПОЛТАВА- АГРО повідомило Лохвицьку районну державну адміністрацію про порушення земельного законодавства з боку ТОВ ПОЛТАВА-2007 , зокрема, щодо використання землі без належним чином зареєстрованого договору оренди землі або прав користування землею.

Для вирішення ситуації, що склалася між ТОВ ПОЛТАВА-2007 ТА ФГ ПОЛТАВА-АГРО , було укладено меморандум від 05 вересня 2015 року, на виконання якого відповідачем було проведено збір урожаю, вирощеного ним на земельних ділянках, які перебували в оренді ОСОБА_1 , але у фактичному використанні ТОВ ПОЛТАВА- 2007 та компенсовано понесені ФГ ПОЛТАВА-АГРО збитки.

Відшкодуванням збитків на загальну суму 952 879 грн. 92 коп., ТОВ ПОЛТАВА- 2007 , як зазначає третя особа 2, фактично визнало порушення зі свого боку земельного законодавства.

Повноцінно до використання земельних ділянок ФГ ПОЛТАВА-АГРО змогло приступити лише після підтвердження рішеннями судів правомочності укладених ОСОБА_1 договорів оренди землі.

Третя особа 2 також зазначає, що частина земельних ділянок, які є об`єктом оренди спірного договору, на даний час не існують як об`єкти цивільних прав, оскільки до них була застосована процедура поділу та ділянки, що утворилися внаслідок поділу, були надані у приватну власність громадянам для ведення особистого селянського господарства. Зокрема це ділянки:

- кадастровий номер 5322688400:00:001:4021 площею 6,77 га - внаслідок поділу утворено 4 земельні ділянки, з яких 5322688400:00:001:4077 площею 2 га надано у приватну власність ОСОБА_2 та 5322688400:00:001:4076 площею 2 га надано у приватну власність ОСОБА_3 ;

- кадастровий номер 5322688400:00:003:0093 площею 6,7303 га - внаслідок поділу утворено 4 земельні ділянки, з яких 5322688400:00:003:0112 площею 2 га надано у приватну власність ОСОБА_4 та 5322688400:00:003:0113 площею 2 га надано у приватну власність ОСОБА_5 ;

- кадастровий номер 5322688400:00:001:4016 площею 4,9999 га - внаслідок поділу утворено 3 земельні ділянки, з яких 5322688400:00:001:4073 площею 2 га надано у приватну власність ОСОБА_6 та 5322688400:00:001:4072 площею 2 га надано у приватну власність ОСОБА_7 ;

- кадастровий номер 5322688400:00:001:4028 площею 4,9302 га - внаслідок поділу утворено 3 земельні ділянки, з яких 5322688400:00:001:4081 площею 2 га надано у приватну власність ОСОБА_8 та 5322688400:00:001:4082 площею 2 га надано у приватну власність ОСОБА_9 ;

- кадастровий номер 5322688400:00:004:0364 площею 6,1001 га - внаслідок поділу утворено 3 земельні ділянки, які: 5322688400:00:004:0304 площею 2 га надано у приватну власність ОСОБА_10 , 5322688400:00:004:0305 площею 2 га надано у приватну власність ОСОБА_11 та 5322688400:00:004:0306 площею 2 га надано у приватну власність ОСОБА_12 ;

- кадастровий номер 5322688400:00:003:0090 площею 7,54 га - внаслідок поділу утворено 4 земельні ділянки, з яких 5322688400:00:003:0107 площею 2 га надано у приватну власність ОСОБА_13 , 5322688400:00:003:0108 площею 2 га надано у приватну власність ОСОБА_14 та 5322688400:00:003:0109 площею 2 га надано у приватну власність ОСОБА_15 ;

- кадастровий номер 5322688400:00:001:4025 площею 3,0001 га - внаслідок поділу утворено 2 земельні ділянки, з яких 5322688400:00:001:4079 площею 2 га надано у приватну власність ОСОБА_16 ;

- кадастровий номер 5322688400:00:003:0087 площею 6,65 га - внаслідок поділу утворено 4 земельні ділянки, з яких 5322688400:00:003:0103 площею 2 га надано у приватну власність ОСОБА_17 , 5322688400:00:003:0104 площею 2 га надано у приватну власність ОСОБА_18 та 5322688400:00:003:0105 площею 2 га надано у приватну власність ОСОБА_19 .;

- кадастровий номер 5322688400:00:004:0361 площею 6,1097 га - внаслідок поділу утворено 3 земельні ділянки, з яких 5322688400:00:004:0381 площею 2 га надано у приватну власність ОСОБА_20 та 5322688400:00:004:0383 площею 2 га надано у приватну власність ОСОБА_21 .

Третя особа 2 також зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 25 Закону України Про оренду землі орендар зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому порядку.

Стаття 25 Закону України Про оренду землі визначає права та обов`язки орендаря і чітко зобов`язує орендаря, а не надає йому право приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому порядку.

Те, що обов`язок з реєстрації договору оренди землі покладено саме на орендаря земельної ділянки, підтверджується Постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (діяла на момент укладення спірного договору). Відповідно до підпункту 2 пункту 13-2 Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється територіальним органом Держземагентства за її місцезнаходженням на підставі заяви набувача права на земельну ділянку . Законодавець знову категоричний - у кого право виникає, той його і реєструє.

Таким чином, як зазначає третя осоюа 2, відповідач порушив свій обов`язок, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 25 Закону України Про оренду землі , що є підставою для розірвання договору відповідно до ст. 32 цього Закону. Істотність порушення умов договору полягає в тому, що відповідач використовував земельні ділянки, а частину з них продовжує використовувати при тому, що юридично у нього права на таке використання не виникло. Істотними наслідками такого порушення є обставини, викладені вище.

Третя особа 2 також зазначає, що дії щодо реєстрації свого права оренди відповідач почав вчиняти 17 червня 2014 року, що також встановлено у постанові Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 року по справі № 816/4156/14, тобто, після півторарічного використання земельних ділянок з порушенням умов договору.

Такі дії відповідач почав вчиняти акурат після надання ТУ Держземагентства у Полтавській області дозволів Шамрицькому Г.Г. на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Яхниківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області (накази №№ 164-сг, 160- сг, 173-сг, від 16.04.2014 р.).

Обставини справи вказують на те, що відповідач свідомо використовував землю з порушенням законодавства та договору, і почав вчиняти дії щодо реєстрації прав оренди лише під тиском обставин, що могли призвести до позбавлення можливості відповідача незаконного використання землі. Такий висновок підтверджується рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року у справі № 816/751/15-а, яким встановлено, що земельні ділянки, які є об`єктом оренди спірного договору, не були зареєстровані у Державному земельному кадастрі, з огляду на відсутність відповідного звернення уповноваженого суб`єкта. Це ж рішення спростовує заяви відповідача про те, що у відповідача виникли труднощі з реєстрацією спірного договору оренди не з вини останнього. Рішенням у справі № 816/751/15-а, залишеним в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2016 року встановлено, що відповідачу було правомірно відмовлено в державній реєстрації права оренди на тій підставі, що відповідач не надав документів, що підтверджують реєстрацію земельних ділянок в ДЗК. При цьому, ділянки не були зареєстровані в ДЗК у зв`язку з бездіяльністю самого відповідача, а саме, відсутністю звернення щодо їх реєстрації.

Посилаючись ст. 79 1 Земельного кодексу України, третя особа 2 зазначила, що відповідач не тільки не зареєстрував своє право користування земельними ділянками, а навіть не вчинив усіх необхідних дій щодо їх формування як об`єктів цивільних прав.

У будь якому випадку, як зазначає третя особа 2, відповідач не мав права приступати до використання землі без державної реєстрації прав на користування нею.

Третя особа 2 також зазначила, що 23 земельних ділянок обробляються ФГ ПОЛТАВА-АГРО на підставі договорів оренди, укладених ОСОБА_1 , 9 земельних ділянок взагалі не існують, оскільки були поділені, а новоутворені земельні ділянки надані у приватну власність громадянам для ведення особистого селянського господарства; щодо 6 земельних ділянок відповідач провів державну реєстрацію права користування.

Таким чином, 10 земельних ділянок відповідач продовжує використовувати незаконно.

У поясненнях щодо відзиву (вх. №4047 від 18.04.2019р.) третя особа 2 зазначила, що протягом розгляду справи відповідач стверджував і надавав докази на підтвердження того, що він фактично використовував 48 земельних ділянок, починаючи з 2012 року, однак, орендну плату почав сплачувати лише щодо 6 земельних ділянок, починаючи з 2016 року.

З урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених в постанові від 11.07.2018 р., третя особа 2 зазначила, що юридичні наслідки укладення договору оренди настали і він може бути розірваним

Стосовно шести земельних ділянок, зареєстрованих відповідачем 26.04.2016 р., третя особа 2 зазначила, що спірний договір оренди є фактично частково чинним і на даний час немає жодних підстав ставити під сумнів право відповідача на користування цими ділянками. До вказаної дати відповідач використовував ці земельні ділянки незаконно. Однак, згідно ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов`язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Об`єктом договору є 48 земельних ділянок, стосовно яких відповідачем порушено своє зобов`язання, а саме, обробіток землі без державної реєстрації права користування нею. Подальше часткове виконання договору не може бути прийняте як належне виконання господарських зобов`язань.

Третя особа 3 - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за її клопотанням (вх.№4032 від 18.04.2019 р.) ухвалою суду від 21.05.2019 р.), в поясненнях (вх. №6722 від 01.07.2019 р.) зазначила, що нормами чинного законодавства визначено момент набрання чинності договором, тобто, виникнення цивільних прав та обов`язків, на які було спрямовано волевиявлення сторін договору, саме, - з моменту державної реєстрації, а тому вважає, що спірний договір оренди землі не може бути розірваним, оскільки він є незареєстрованим, а отже, є нечинним.

Ухвалою від 10.09.2019 р. судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.2019 р. на 10:00 год.

В судових засіданнях 24.10.2019 р., 29.11.2019 р. оголошувались перерви до 29.11.2019 р. до 10:00 год. та до 20.12.2019 р. до 11:00 год. відповідно.

Позивач позовні вимоги при розгляді справи по суті підтримує, відповідач заперечує проти їх задоволення. Третя особа 2 просить позов задовольнити. Третя особа 3 вважає, що договір оренди може бути розірваний частково в частині зареєстрованих відповідачем земельних ділянок.

В судовому засіданні 20.12.2019 р. відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності (вх. № 14177 від 20.12.2019 р.), в якій відповідач зазначає, що свої вимоги позивач пов`язує із не проведенням відповідачем державної реєстрації на час передачі земельних ділянок в оренду.

Водночас, умовами договору передбачено, що земельні ділянки передаються відповідачу після проведення державної реєстрації цього договору про їх оренду.

Таким чином, станом на час складання акта приймання-передачі земельної ділянки у 2012 році позивав був обізнаний про те, що спірний договір оренди не було зареєстровано.

У подальшому, вже будучи обізнаним про зазначене, позивач також, знаючи у 2015 році про спір відповідача із державною реєстраційною щодо відмови у державній реєстрації спірного договору, не скористався у межах трирічного строку позовної давності своїм правом звернутися до суду із позовом про розірвання договору оренди 2012 року у межах трирічного строку, а подав позов лише у 2016 році, після спливу строку позовної давності з моменту настання події - не проведення відповідачем державної реєстрації договору оренди та передачі без реєстрації спірних земельних ділянок у користування на умовах оренди.

Відповідач зазначає, що із змісту позову та поданих доказів вбачається, що позивач ще у 2012 році був обізнаний про факт незареєстрованості цього договору оренди та все одно підписав акт приймання-передачі 21.11.2012 року і лише у 2016 році заявив вимогу про розірвання договору оренди саме з підстав не проведення у 2012 році його державної реєстрації.

Якщо суд не знайде підстав для відмови у задоволенні позову по суті, відповідач просить суд застосувати до заявлених позовних вимог строки позовної давності та у зв`язку із цим, постановити рішення про відмову у задоволенні позову на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.

В судовому засіданні 20.12.2019 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третіх осіб 2, 3, суд встановив.

Розпорядженням голови Лохвицької районної адміністрації від 23.06.2011 року №259 ТОВ Полтава-2007 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками площею 919,36 га із земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території адміністративного підпорядкування Яхниківської сільської ради (т. 1, а.с. 16).

Розпорядженням голови Лохвицької районної адміністрації від 25.06.2011 року №270 ТОВ Полтава-2007 надано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 919,36 га ріллі із земель запасу на території Яхниківської сільської ради терміном оренди до 20.05.2023року (т. 1, а.с. 17).

Розпорядженням голови Лохвицької районної адміністрації від 29.10.2012 року №661 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право ТОВ Полтава-2007 користування земельними ділянками площею 899,7715 га та внесено зміни в розпорядження від 25 червня 2011 року №270 Про надання земельних ділянок на умовах оренди ТОВ Полтава-2007 , в якому розмір земельних ділянок було зменшено з 919,36 га до 899,7715 га (т. 1, а.с. 18).

21 листопада 2012 року між сторонами було укладено договір оренди, за умовами якого позивач надав, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Яхниківської сільської ради загальною площею 899,7715 га, яка складається з 48 земельних ділянок.

Договір укладено до 20 травня 2023 року.

В договорі сторони погодили розмір орендної плати та порядок її перегляду, умови та строки передачі земельної ділянки і умови використання земельної ділянки, відповідальність сторін, а також порядок і умови зміни умов договору і припинення його дії (т.1, а.с.12-14).

Згідно з актом приймання-передачі земельна ділянка була передана орендодавцем орендарю 21.11.2012 р. (т.1, а.с.15).

Згідно довідки відділу Держземагентства у Лохвицькому районі Полтавської області від 19 вересня 2014 року № 550-02-33/365 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами угіддями (т. 1, а.с.59), станом на 01 січня 2014 року спірні земельні ділянки перебувають у користуванні ТОВ Полтава-2007 .

17 червня 2014 року відповідач звернувся до відділу Держземагенства у Лохвицькому районі Полтавської області з заявами про отримання витягів з державного земельного кадастру, які необхідні для проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Листом від 22 липня 2014 року № 530-01-07/4676 (т.1, а.с.60) відповідачу відмовлено в отриманні таких витягів, що стало підставою для звернення ТОВ Полтава-2007 до адміністративного суду з позовом про визнання неправомірної відмови та зобов`язання Відділу Держземагенства у Лохвицькому районі Полтавської області надати витяги з ДЗК на земельні ділянки.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 року у справі № 816/4156/14, залишеною в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року, частково задоволено вимоги ТОВ Полтава- 2007 та зобов`язано відділ Держземагенства у Лохвицькому районі Полтавської області повторно розглянути у порядку встановленому Порядком ведення Державного земельного кадастру затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, заяви про надання відомостей з Державного земельного кадастру (том 1, а.с. 99-107).

Судом також встановлено, що у лютому 2015 року ТОВ "Полтава - 2007" звернулося до Реєстраційної служби Лохвицького районного управління юстиції Полтавської області із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки із кадастровими номерами 5322688400:00:003:0095; 5322688400:00:004:0358; 5322688400:00:001:4033; 5322688400:00:001:4013; 5322688400:00:004:0359; 5322688400:00:002:0266; 5322688400:00:003:0092; 5322688400:00:001:4012; 5322688400:00:001:4017; 5322688400:00:001:4018; 5322688400:00:001:4031; 5322688400:00:002:0028; 5322688400:00:001:4011; 5322688400:00:004:0357; 5322688400:00:001:4035; 5322688400:00:001:4029; 5322688400:00:001:4019; 5322688400:00:001:4032.

За результатами розгляду заяв ТОВ Полтава-2007 , державними реєстраторами прав на нерухоме майно Лохвицького РУЮ Білашенко В.В., Удовіченко Ю.В. та Бурлей Л.В., прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №19122484, №19122493, №19116450, №19123614, №19111238 від 05.02.2015, №19299064, №19295731, №19302129, №19300959, №19299888, №19305966 від 12.02.2015, №19307222, №19314942, №19313919, №19318705, №19323108, №19321536, №19322236 від 13.02.2015р.

ТОВ Полтава-2007 , не погодившись із вказаними рішеннями про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, звернулось до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2015 р. по справі №816/751/15-а (залишена в силі Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.03.2016 р.), у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава - 2007" до Реєстраційної служби Лохвицького районного управління юстиції Полтавської області про визнання неправомірними та скасування рішень державного реєстратора №19122484 від 05.02.2015, №19122493 від 05.02.2015, №19116450 від 05.02.2015, №19123614 від 05.02.2015, №19111238 від 05.02.2015, №19299064 від 12.02.2015, №19295731 від 12.02.2015, №19302129 від 12.02.2015, №19300959 від 12.02.2015, №19299888 від 12.02.2015, №19305966 від 12.02.2015, №19307222 від 13.02.2015, №19314942 від 13.02.2015, №19313919 від 13.02.2015, №19318705 від 13.02.2015, №19323108 від 13.02.2015, №19321536 від 13.02.2015, №19322236 від 13.02.2015 та зобов`язання відповідача здійснити державну реєстрацію речових прав оренди земельних ділянок згідно договору оренди, укладеного між ТОВ "Полтава - 2007" та Лохвицькою районною державною адміністрацією в редакції від 21.11.2012р. щодо земельних ділянок: кадастровий номер 5322688400:00:003:0095 площею 1,3200 га, кадастровий номер 5322688400:00:004:0358 площею 53,5600 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4033 площею 25,500 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4013 площею 5,0200 га, кадастровий номер 5322688400:00:004:359 площею 16,0000 га, кадастровий номер 5322688400:00:002:0266 площею 1,3500 га, кадастровий номер 5322688400:00:003:0092 площею 9,1000 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4012 площею 26,9200 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4017 площею 23,3000 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4018 площею 1,5000 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4031 площею 15,3000 га, кадастровий номер 5322688400:00:002:0028 площею 63,3498 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4011 площею 13,7000 га, кадастровий номер 5322688400:00:004:0357 площею 22,6400 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4035 площею 40,4071 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4029 площею 10,7000 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4019 площею 13,7000 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4032 площею 0,9000 га відмовлено (том 4, а.с.117-124).

У вищезазначеній постанові суд зазначив, що відмова державних реєстаторів у здійсненні державної реєстрацію речових прав оренди земельних ділянок згідно договору оренди, укладеного між ТОВ "Полтава - 2007" та Лохвицькою районною державною адміністрацією в редакції від 21.11.2012р. є правомірною, оскільки до заяви про державну реєстрацію прав ТОВ Полтава-2007 не надало державному реєстратору Витягу з Державного земельного кадастру про земельні ділянки і що за повідомленням Відділу Держземагенства у Лохвицькому районі Полтавської області земельні ділянки не зареєстровані в ДЗК з огляду на відсутність відповідного звернення уповноваженого суб`єкта.

Судом також встановлено, що у 2014 р. Наказами Головного управління Держземагенства у Полтавській області (розпорядник земель сільського господарського призначення з 01.01.2013 року) надано дозволи ОСОБА_1 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення частини земельних ділянок, які є об`єктом спірного договору оренди від 21.11.2012 р., із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

Наказами Головного управління Держземагенства у Полтавській області у 2014 році затверджено документації із землеустрою та надано ОСОБА_1 земельні ділянки в оренду.

Між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_1 були укладені договори оренди земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (том. 1, а.с. 61-78).

ТОВ "Полтава - 2007" оскаржило до Лохвицького районного суду Полтавської області вищезазначені накази Головного управління Держземагенства у Полтавській області та просило визнати недійсними 34 договори оренди землі, укладені між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_1 (том 3, а.с.186-210).

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 27.11.2019 р. провадження у справі № 538/664/16-ц за позовом ТОВ "Полтава - 2007" до Головного управління Держземагенства у Полтавській області, Шамрицького Г ОСОБА_22 Г ОСОБА_22 , третя особа сектор державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Лохвицького районного управління юстиції про визнання неправомірними та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Полтавській області, визнання недійсними договорів, укладених між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_1 закрито у зв`язку із тим, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У іншій справі № 5538/266/15-ц Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 17.02.2016р. скасував рішення Апеляційного суду Полтавської області від 07.10.2015р. і залишив в силі рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 19.06.2015р., яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Полтава-2007" до Головного управління Держземагенства у Полтавській області, ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок (том 2, а.с. 2-16).

Розпорядженням голови Лохвицької районної державної адміністрації від 31.03.2015 року № 111 було внесено зміни до розпорядження № 661 від 29.10.2012 року, а саме, в ньому було відображено кадастрові номери земельних ділянок, зазначені у договорі оренди від 21 листопада 2012 року (том 1, а.с.19).

Також 05 вересня 2015 року між ТОВ ПОЛТАВА-2007 , стороною-1 та ФГ ПОЛТАВА-АГРО в особі голови господарства Шамрицького Г.Г., стороною-2, було укладено меморандум від 05 вересня 2015 року (том 4, а.с.37), відповідно до якого сторони домовились про таке:

1. Сторона -1 зобов`язується компенсувати Стороні - 2 понесені витрати по сплаченій орендній платі за 2015 рік на суму 923671грн. 48 коп. та понесені витрати по сплаченій орендній платі за 2014 рік на суму 29208 грн. 44 коп., всього на загальну суму 952 879 грн. 92 коп. за земельні ділянки, що перебувають в оренді у Сторони - 2 на підставі відповідних Договорів оренди землі загальною площею 729,8348 га, що знаходяться на території Яхниківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, наступним чином :

- Сторона - 1 відвантажує Стороні - 2 насіння соняшника загальною вагою 34 520 кг по ціні 7 800 грн. за тонну на загальну суму 269 256 грн. 00 коп. до 05 вересня 2015 року;

- Сторона - 1 сплачує на рахунок Сторони-2 грошові кошти у розмірі: - 683623 грн 92 коп. - до 6 жовтня (включно) 2015 року, рівними частинами.

2. У зв`язку з досягнутою домовленістю щодо компенсації орендної плати, сторони беруть на себе зобов`язання вирішувати питання щодо користування земельними ділянками та, в разі необхідності, передачі їх один одному, виключно за досягнутою згодою, про що підписувати відповідні акти в письмовій формі, або, вразі не досягнення згоди - в судовому порядку з виконанням прийнятих судами рішень у встановленому законом порядку.

3. Сторона-1 зобов`язується надати послуги по дискуванню землі у кількості 214 га під час осінньо-весняної посівної компанії 2015-2016 років.

4. ТОВ Полтава-2007 самостійно проводить збір та використання вирощеного ним урожаю на земельних ділянках, які знаходяться у фактичному користуванні ТОВ Полтава - 2007 , пропорційно проведених розрахунків.

5. В разі визнання недійсними договорів оренди землі, щодо яких здійснюється платіж згідно п. 1 цього меморандуму, Сторона-2 зобов`язується повернути отримані кошти та товари протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили в порядку ст. 349 Цивільного процесуального кодексу України.

У зв`язку з тим, що Сторони перебувають у судовому спорі щодо правомірності користування спірними земельними ділянками, вони заявляють, що даний меморандум не є визнанням правової позиції сторін в існуючих судових процесах та:

Сторона-1 вважає правомірним своє користування спірними земельними ділянками та відповідно неправомірним користування Стороною-2 та надає товари і послуги, а також сплачує платежі, визначені п.п. 2, 4 в якості компенсації витрат, які фактично несе за утримання земельних ділянок Сторона-2 при фактичному використанні ділянок Стороною-1.

Сторона-2 не визнає правомірність користування Стороною-1 спірними земельними ділянками, вважає - правомірним своє користування та приймає платежі, товари та послуги, визначені п. п. 2, 4 Меморандуму в якості компенсації за збитки спричинені користуванням Стороною-1 земельними ділянками без правовстановлюючих документів.

Вирішення зазначеного спору Сторони покладають на судові органи України і заявляють про готовність виконати рішення суду.

Судом також встановлено, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 року у справі № 816/4156/14 була виконана Відділом Держгеокадастру у Лохвицькому районі Полтавської області у квітні 2016 року, що підтверджується листом від 20.04.2016 р. №28-1618-99.7-453/2-16 (том 1, а.с. 98).

ТОВ Полтава-2007 надано докази про сплату ним з 2012 року по 2016 рік орендної плати за земельні ділянки згідно договору оренди від 21.11.2012 р. (акти звіряння розрахунків між відповідачем та Яхниківською сільською радою, податкові декларації з плати за землю, том 5, а.с.32-34, 56-81).

В 2016 році відповідач провів державну реєстрацію прав на 6 з 48 земельних ділянок відповідно до договору оренди земельної ділянки. За інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно:

- за номером 58482970, 29 квітня 2016 року ТОВ Полтава-2007 зареєструвало право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5322688400:00:002:0028 площею 8,7214 га.;

- за номером 58483973, 29 квітня 2016 року ТОВ Полтава-2007 зареєструвало право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5322688400:00:002:0266 площею 1,35 га.;

- за номером 58483930, 29 квітня 2016 року ТОВ Полтава-2007 зареєструвало право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5322688400:00:001:4018 площею 1,5 га.;

- за номером 58484006, 29 квітня 2016 року ТОВ Полтава-2007 зареєструвало право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5322688400:00:001:4032 площею 0,9 га.;

- за номером 584484060, 29 квітня 2016 року ТОВ Полтава-2007 зареєструвало право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5322688400:00:001:4029 площею 10,6999 га.;

- за номером 58484151, 29 квітня 2016 року ТОВ Полтава-2007 зареєструвало право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5322688400:00:001:4012 площею 26,9204 га (том 1, а.с.79-96).

Відповідач користується вищезазначеними земельними ділянками, з 2016 року сплачує орендну плату за 6 земельних ділянок, що підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи доказами (т. 4, а.с.265-273, т. 5, а.с.35-50, а.с. 92-119).

Судом також встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами, зазначеними в договорі оренди від 21.11.2012 р., за інформацією Головного управління Держгеокадаству у Полтавській області № 189/110-18 від 26.02.2018 р. (т. 4, а.с.129-135) перебувають в оренді у ОСОБА_1 , об`єднані в НКС 5322688400:00:001:4053 - 41,1056 га, орендар ОСОБА_1 , поділені та передані у власність фізичним особам (т. 4, а.с.39-105), передані в архів або відомості в ДЗК відсутні. 6 земельних ділянок з кадастровими номерами:

5322688400:00:002:0028,5322688400:00:002:0266,5322688400:00:001:4018,5322688400:00:001:4032, 5322688400:00:001:4029, 5322688400:00:001:4012 знаходяться в оренді ТОВ Полтава 2007 .

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що відповідачем всупереч вимогам частини 2 статті 25 Закону України Про оренду землі та статті 125 Земельного кодексу України, частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України та умовам пунктом 31 спірного договору не було здійснено реєстрацію договору оренди землі, яка є необхідною умовою для здійснення права користування землею, однак, відповідач приступив до використання земельних ділянок за відсутності державної реєстрації договору оренди, тобто, без відповідних правових підстав, що є істотним порушенням умов договору, у зв`язку з чим такий договір відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України підлягає розірванню.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації та підлягають державній реєстрації відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України.

Згідно до ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі та ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Пунктом 20 спірного договору оренди сторони передбачили, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендаря. Зокрема, вказаною статтею визначено, що орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно п. 31 договору оренди земельної ділянки від 21.11.2012 р. орендар зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені цим договором, який буде зареєстрований у відповідності до закону.

Пунктом 37 договору визначено підстави для припинення дії договору. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; неможливості використання земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від орендаря і орендодавця; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Пунктом 38 договору визначені підстави для розірвання договору, а саме, зазначено, що договір розривається за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання стороною обов`язків, передбачених договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає використанню, а також і інших підстав, визначених законом.

Таким чином, договором оренди земельної ділянки від 21.11.2012 р. не передбачено такої підстави припинення користування земельною ділянкою, або розірвання договору, як використання орендарем земельної ділянки без державної реєстрації договору оренди чи права оренди.

З аналізу норм чинного (та станом на 21.11.2012 р.) законодавства, зокрема, Закону України "Про оренду землі"(ст.ст.31,32), Земельного кодексу України (глава 22) вбачається, що вищезазначена підстава також відсутня в цих нормах, як підстава для припинення користування земельною ділянкою або розірвання договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Враховуючи вищезазначене, застосуванню судом при вирішенні даного спору підлягає також ст. 651 ЦК України.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, необхідною умовою для розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку за рішенням суду є істотність порушення, яка передбачає завдання однією стороною іншій стороні шкоди, яка позбавляє останню значною мірою того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Верховний Суд в постановах від 13.02.2018 р. по справі № 925/1074/17 та від 04.09.2019 р. по справі № 910/597/18 зазначив, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору .

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статі 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря:

використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, додержання державних стандартів, норм, правил;

дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються;

своєчасного внесення орендної плати.

Виходячи зі змісту вказаних норм, при укладенні договору оренди землі орендодавець розраховує на настання таких правових наслідків, як отримання орендної плати, збереження якісних показників земельної ділянки та екологічної безпеки при її використання орендарем, а орендар - на отримання земельної ділянки в користування.

Отже, нездійснення орендарем державної реєстрації договору (права оренди), а також використання спірних земельних ділянок до моменту державної реєстрації жодним чином не пов`язані із завданням шкоди орендодавцю, яка значною мірою позбавляє останнього на те, на що він розраховував при укладенні договору, як то: своєчасне отримання орендної плати, збереження якості землі, екологічна безпека, тощо.

Згідно п.п.1,2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

З матеріалів справи вбачається, що сторони договору оренди земельної ділянки від 21.11.2012 р. досягли згоди з усіх істотних умов договору, підписами представників сторін підтвердили своє волевиявлення щодо укладення договору оренди. Позивач передав земельні ділянки відповідачу в користування за актом приймання-передачі земельної ділянки від 21.11.2012 р., отримувалась орендна згідно договору. Відповідач прийняв земельні ділянки в користування та сплачував оренду плату.

Таким чином, в матеріалах справи наявні докази виконання сторонами договору оренди земельної ділянки від 21.11.2012 р., тобто, договір оренди є укладеним, чинним (вчинений сторонами).

Позивач, посилаючись на те, що відповідачем порушуються умови договору щодо сплати орендної плати, не надав суду доказів існування у відповідача заборгованості по орендній платі, її розмір та за які саме земельні ділянки не здійснюється плата. При цьому в позові позивач не посилається на несплату відповідачем орендної плати, як на підставу розірвання договору.

Таким чином, позивачем не доведено факту істотного порушення відповідачем спірного договору оренди, яке могло б слугувати підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки від 21.11.2012 р. за рішенням суду.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 13.05.2019 р. по справі № 469/905/15-ц та від 17.04.2019 р. по справі № 922/1714/18.

Пунктом 20 договору оренди сторони передбачили, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Позивач передав земельні ділянки відповідачу в користування за актом приймання-передачі земельної ділянки 21.11.2012 р., тобто, в день укладення договору та його підписання сторонами, без державної реєстрації договору.

Таким чином, позивач порушив умови договору щодо передачі земельних ділянок орендарю у тижневий строк після державної реєстрації договору, передав земельні ділянки в користування відповідачу за незареєстрованим договором, і з 21.11.2012 р., будучи обізнаним про зазначене, не пред`являв відповідачу претензій щодо відсутності реєстрації договору.

Суд зазначає, що такі дії позивача призвели до спорів щодо земельних ділянок в судах різної юрисдикції.

Водночас, згідно ч. ч.1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З 01.01.2013р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012р., відповідно до якого райдержадміністрації були позбавлені повноважень щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження передано до центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України ГУ Держгеокадастру в особі відповідних територіальних органів є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, з 01.01.2013р. розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення є органи Держгеокадастру.

Крім недоведення наявності істотного порушення договору, позивач не навів доводів, яким чином відповідач порушує його права на спірні земельні ділянки, коли з 01.01.2013 р. по даний час землями сільськогосподарського призначення державної власності розпоряджаються органи Держгеокадастру, зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими і задоволенню судом не підлягають.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Згідно ч.1,ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 03.01.2020 року.

Суддя Солодюк О.В.