Постанова

від 13.01.2020 по справі 910/9998/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2020 р. Справа№ 910/9998/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження,

без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма - Електросвіт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2019

у справі №910/9998/19 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Приватного підприємства "Інтер Електро Лпайф"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма - Електросвіт"

про стягнення 37790,13 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Інтер Електро Лпайф" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма - Електросвіт" про стягнення з відповідача 37790,13 грн заборгованості за договором купівлі-продажу №101/16 від 08.08.2016 на підставі ст.ст. 525, 526, 611, 612, 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором щодо своєчасності оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 по справі №910/9998/19 позов задоволено повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма - Електросвіт" на користь Приватного підприємства "Інтер Електро Лпайф" 29796,76 грн основного боргу, 4 405,84 грн пені, 943,27 грн інфляційних втрат, 372,26 грн 3% річних та судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем належним чином доведено порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором. При цьому, судом визнано обґрунтованими розрахунки штрафних санкцій.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірма - Електросвіт" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що для відповідача строк виконання зобов`язання з оплати товару не настав, оскільки умови укладених між сторонами договорів не містять чітких термінів оплати. При цьому, позивачем не зазначено на підставі якого договору здійснювалась поставка товару. Крім того, апелянт зазначає про невірний розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019 справа №910/9998/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Сітайло Л.Г. (головуючий), судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

08 серпня 2016 року між Приватним підприємством"ІНТЕР ЕЛЕКТРО ЛАЙФ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вірма - Електросвіт" (покупець) укладено договір купівлі-продажу електротехнічної продукції №101/6 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору продавець бере на себе зобов`язання передати у власність покупця продукцію (товар), а покупець зобов`язується прийняти його від продавця та здійснити оплату в строки і порядок передбачений цим договором.

Згідно з п.4.2. Договору підставою для розрахунку за товар є рахунок-фактура, видаткові накладні, які покупець отримує разом з товаром. Покупець зобов`язаний провести повну оплату за куплений товар на умовах попередньої оплати до моменту відвантаження товару зі складу продавця (п.4.3. договору).

Відповідно до розділу 8 Договору останній діє з дня його підписання сторонами до 31 грудня 2016 року. Якщо жодна із сторін не вимагає розірвання договору за один місяць до закінчення терміну дії договору, то дія продовжується до кінця поточного року або на новий календарний рік на тих самих умовах. Розірвання договору здійснюється за згодою сторін або в односторонньому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач, поставив відповідачу товар, відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000470 від 22.01.2019, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000358 від 25.01.2019 на суму 34960,97 грн, №РН-0000360 від 25.01.2019 на суму 2 143,15 грн та № РН-0000637 від 08.02.2019 року на суму 30 077,50 грн, на загальну суму 67181,62 грн.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 29896,76 грн, що підтвержується гарантійним листом відповідача від 14.05.2019 року.

Спірні правовідносини виникли між позивачем-продавцем та відповідачем-покупцем на підставі договору поставки, до яких, відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України , застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01 лютого 2019 року між Приватним підприємством "ІНТЕР ЕЛЕКТРО ЛАЙФ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вірма - Електросвіт" (покупець) також укладено договір поставки електричної апаратури №155/19 (далі - договір 2).

Так, в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд зазначив, що поставка товару здійснювалась на виконання договорів 1 та 2.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

З умов укладених між сторонами договорів 1 та 2, вбачається, що товар поставляється, зокрема на підставі рахунків-фактури, де зазначається його найменування, кількість, асортимент та ціна.

Так, в матеріалах справи наявна копія рахунку-фактури СФ-0000470 від 22.01.2019, де зазначено відповідний товар, що фактично був поставлений відповідачу, відповідно до видаткових накладних №РН-0000358 від 25.01.2019 на суму 34960,97 грн, №РН-0000360 від 25.01.2019 на суму 2 143,15 грн та № РН-0000637 від 08.02.2019 року на суму 30 077,50 грн, неповна оплата якого призвала до виникнення заборгованості та даного спору.

В той же час, Договір 2 датовано 01.02.2019, тобто після складання рахунку-фактури СФ-0000470 від 22.01.2019 та погодження поставки відповідного товару.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що поставка товару здійснювалась саме на виконання Договору 1, враховуючи, що доказів розірвання зазначеного договору матеріали справи не містять.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо ненастання строку виконання зобов`язання з оплати товару, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що Покупець зобов`язаний провести повну оплату за куплений товар на умовах попередньої оплати до моменту відвантаження товару зі складу продавця.

З аналізу норм статей 526, 530, 610, 625, 692, 712 ЦК України вбачається, що на підставі договору поставки у покупця виникає обов`язок оплатити продавцеві повну ціну переданого товару у строк (термін), зокрема, встановлений договором, якому відповідає право продавця вимагати таку оплату та сплату процентів за користування чужими грошовими коштами, а також сплату неустойки у разі прострочення покупця.

Відповідно до положень частини 1 статті 692 ЦК України, обов`язок покупця з оплати товару виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Отже, покупець зобов`язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.

Згідно з частиною 3 статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживати правом в інших формах. Отже, сторона договору поставки, яка прийняла поставлений товар на виконання такого договору, не вправі відмовитись від виконання зобов`язань з розрахунку за отриманий товар, незважаючи на те, що умовами договору поставки передбачалась попередня оплата товару, оскільки протилежне матиме наслідки зловживання правом з боку одержувача товару.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що поставка позивачем та прийняття відповідачем товару підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, колегія суддів дійшла висновку, що обов`язок з оплати товару виник у відповідача з моменту прийняття товару (підписання видаткових накладних).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що доказів оплати за отриманий товар матеріали справи не містять, позаяк, позивач підтверджує часткову оплату товару та просить стягнути лише 29796,76 грн, в той час як загальна сума поставки становить 67181,62 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, в зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати вартості поставленого товару, позивачем, зокрема, заявлено до стягнення з відповідача 372,26 грн 3% річних та 943,27 грн інфляційних витрат, які нараховано на суму 29796,76 грн.

При цьому початок нарахування 3% річних позивачем визначено з 08.02.2019, а інфляційних втрат з лютого 2019.

Як зазначалось вище, поставка товару здійснювалась відповідно до видаткових накладних №РН-0000358 від 25.01.2019 на суму 34960,97 грн, №РН-0000360 від 25.01.2019 на суму 2 143,15 грн та № РН-0000637 від 08.02.2019 року на суму 30 077,50 грн.

Таким чином, початком прострочення виконання зобов`язання з оплати, з врахуванням вставлених вище судом обставин, є наступний день з дати підписання відповідних видаткових накладних.

Враховуючи, що сторонами не надано доказів того, які саме накладні оплачені відповідачем, колегія суддів приймає періоди нарахування 3% річних та інфляційних втрат, визначені позивачем у відповідних розрахунках

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з врахуванням періодів, визначених позивачем, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо невірного обчислення суми інфляційних втрат, з огляду на наступний розрахунок.

Індекс інфляції становив:

за лютий 2019 - 100,5 %

за березень 2019 - 100,9 %

за квітень 2019 - 101,0 %

за травень 2019 - 100,7 %

Так, сукупний індекс інфляції за період становив 103.1, відтак, інфляційне збільшення суми боргу становить 934.27 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з умовами п. 7.3. договору №101/6 за порушення строків оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відвантаженого товару за кожен день затримки, але не більше 10% від вартості відвантаженого товару, згідно з видатковими накладними, та припинення повного погашення заборгованості.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, який складено арифметично вірно прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Доводи апелянта, що нарахована сума пені суперечить п.7.3. Договору 1, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки сума нарахованої пені в розмірі 4405,84 грн не перевищує 10% від вартості відвантаженого товару згідно з видатковими накладними (67181,62 грн).

Доводи апелянта щодо недоліків позовної заяви не є підставою для скасування рішення, в розумінні ст. 277 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, однак з врахуванням мотивів, викладених в даній постанові.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 по справі №910/9998/19 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 272, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма - Електросвіт" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 по справі №910/9998/19 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 по справі №910/9998/19 залишити без змін.

3.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9998/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст.288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко