Постанова

від 11.01.2020 по справі 902/706/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2020 року Справа №902/706/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Миханюк М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат" на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 16.10.19р. суддею Яремчуком Ю.О. у м.Вінниці, повний текст складено 21.10.19р. у справі №902/706/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністию "НВК "Вітус"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат"

про стягнення 32 223,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 16.10.2019р. у справі №902/706/19 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "Вітус" 28560,00 грн. основної заборгованості, 2575,34грн. інфляційних втрат, 931,92грн. 3% річних, витрати на сплату судового збору в сумі 1921,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3600,00 грн.; в решті позову відмовлено.

2. Короткий зміст процесуального рішення суду першої інстанції.

2.1. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між ТОВ "НВК "Вітус" (Постачальник) та ТОВ "Сармат" був укладений господарський договір у спрощений спосіб в порядку ч. 1 ст. 181 ГК України, згідно з яким Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію. Тобто між сторонами була позадоговірна поставка.

2.2. Проте відповідачем не були виконані в повному обсязі зобов`язання зі здійснення оплати за поставлену продукцію на суму 28560,00 грн.

2.3. Оскільки відповідачем вчасно не виконано зобов`язання, суд першої інстанції частково задоволив вимогу щодо стягнення 2575,34 грн. інфляційних втрат, 931,92 грн. 3% річних.

2.4. Оскільки розрахунок позивача у стягненні інфляційних втрат арифметично не вірний, судом першої інстанції частково відмовлено у цій частині у розмірі 156,46 грн.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сармат" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Вінницької області з апеляційною скаргою, відповідно у які просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 16.10.2019р. у справі №902/706/19; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "Вітус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат" про стягнення; судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "НВК "Вітус".

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції незаконне, необґрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

3.3. Так, за відсутності обов`язкових первинних документів (доказів) судом першої інстанції безпідставно визнано доведеним факт наявності заборгованості у скаржника перед позивачем. Вказане свідчить про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

3.4. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову на підставі наданих ТОВ "НВК "Вітус" рахунку №195 від 27 лютого 2018 року, видаткової накладної №352 від 14 травня 2018 року та експрес накладної ТОВ "Нова Пошта" №59000337372758. Звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

3.5. Відповідно до абз. 11 ст. 1 вказаного Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

3.6. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

3.7. Додатково вказує, що за попередньою домовленістю, 14 травня 2018 року на електронну пошту позивача було направлено Довіреність №72 від 14 травня 2018 року (оформленою згідно Типової форми № М-2), у якій чітко зазначено, що ТОВ "Сармат" уповноважував економіста Лавренчука Леоніда Петровича на отримання від ТОВ "НВК "Вітус" цінностей за накладною, а саме: пружин (18550) у кількості 140 шт. Після чого, ввечері того ж дня електронним листом позивач повідомив скаржника про те, що пружини тарілчасті ним відправлені Новою поштою.

3.8. Разом з тим, отримавши вказане вище відправлення, ТОВ "Сармат" було встановлено невідповідність пружин тарілчастих №431 (90x50x5x2,1) необхідним йому критеріям (технічним характеристикам), а тому, замовляти додаткову кількість цих пружин не було потреби, про що і було повідомлено позивачу в телефонному режимі.

3.9. Крім того, апелянт зазначає, що видаткова накладна №352 від 14 травня 2018 року, яка, на думку суду першої інстанції, підтверджує відвантаження Позивачем продукції - пружин тарілчастих № 431 (90x50x2,1) у кількості 420 штук на загальну суму 42840,00 грн. (із урахуванням ПДВ), не підписана та не посвідчена печаткою ТОВ "Сармат".

3.10. Відтак видаткова накладна №352 від 14 травня 2018 року не містить обов`язкових реквізитів передбачених законом для первинного документу, а тому, не має юридичної сили та не може бути належним доказом у розумінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, що підтверджує передачу-прийом товару.

3.11. Крім того, як вбачається з експрес-накладної №59000337372758 ТОВ "Нова Пошта", що надана позивачем до своєї позовної заяви, Товариством з обмеженою відповідальністю "НВК "Вітус" було відправлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сармат" запчастини до ВПТ, оголошеною вартістю 2000,00 грн..

3.12. Тобто, вказана накладна аж ніяк не свідчить про направлення Позивачем пружин тарілчастих №431 (90x50x5x2,1) у кількості 420 шт. на загальну суму 42840,00 грн., про що скаржник звертав увагу у своєму Відзиві №35 від 19 вересня 2019 року.

3.13. Проте, не розібравшись та не дослідивши належним чином матеріали справи, а також, проігнорувавши вказані вище норми чинного законодавства України, при винесенні оскаржуваного рішення без достатніх на те правових підстав суд першої інстанції послався на вищезазначені експрес-накладну №59000337372758 та видаткову накладну №352 від 14 травня 2018 року, як на беззаперечні докази відвантаження товару скаржнику у кількості саме 420 шт.

4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань до початку розгляду апеляційної скарги від учасників провадження у даній справі не надійшло.

4.2. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат" на рішення господарського суду Вінницької області від 16.10.2019р. у справі №902/706/19 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Закон України "Про судовий збір";

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2018 року від ТОВ "Сармат" на адресу ТОВ "НВК "Вітус" надійшов запит на виготовлення та поставку продукції.

7.3. 12.02.2018р. ТОВ "НВК "Вітус" направило комерційну пропозицію ТОВ "Сармат" з приводу можливості виготовлення та поставки продукції, а саме: Пружину тарільчату №431 (90x50x2,1) у кількості 420 штук на загальну суму 35700, 00 грн. (без урахування ПДВ).

7.4. Позивач зазначає, що між ТОВ "НВК "Вітус" (Постачальник) та ТОВ "Сармат" за своєю суттю був укладений господарський договір у спрощений спосіб в порядку ч. 1 ст. 181 ГК України, згідно з яким Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію. Тобто позивач вважає, що між сторонами мала місце позадоговірна поставка.

7.5. 27.02.2018р. Постачальником у відповідності до рахунку на оплату №195 від 27.02.2018р. була відвантажена продукція - Пружина тарільчата №431 (90x50x2,1) у кількості 420 штук на загальну суму 42840, 00 грн. (із урахуванням ПДВ), що стверджується видатковою накладною №352 від 14.05.2018р. та експрес накладною ТОВ "Нова Пошта".

7.6. Разом з тим, як стверджував позивач, відповідачем не були виконані в повному обсязі зобов`язання зі здійснення оплати за поставлену продукцію.

7.7. 26.03.2018р. ТОВ "САРМАТ" здійснило часткову оплату за поставлену продукцію в розмірі 14280,00 грн. відповідно до рахунку №195 від 27.02.2018р.

7.8. Позивач стверджував, що з врахуванням часткової проплати, заборгованість відповідача становить у розмірі 28560,00 грн.

7.9. 11.12.2018р. ТОВ "НВК "Вітус" направлено листа до ТОВ "САРМАТ" із вимогою погасити заборгованість за рахунком на оплату №195 від 27.02.2018р. в розмірі 28560,00 грн., яка залишена без відповіді та задоволення.

7.10. 17.01.2019р. ТОВ "НВК "Вітус" направило Претензію до ТОВ "САРМАТ" із вимогою погасити заборгованість за рахунком №195 від 27.02.2018р. в розмірі 28560,00 грн., яка залишена без відповіді та задоволення.

7.11. Несплата відповідачем заборгованості стала підставою для звернення позивача з позовом до суду та нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

7.12. За результатами розгляду, позовні вимоги ТОВ "НВК Вітус" задоволено частково. Підстави часткового задоволення наведені апеляційним господарським судом у пунктах 2.1. - 2.4. цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши обґрунтування апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а процесуального рішення суду першої інстанції у даній справі без змін з огляду на таке.

8.2. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

8.3. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

8.4. Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

8.5. Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

8.6. Часиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

8.7. Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

8.8. Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

8.9. Відтак, за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем є договором поставки.

8.10. Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

8.11. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

8.12. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

8.13. У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.14. Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

8.15. Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

8.16. Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

8.17. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

8.18. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

8.19. Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

8.20. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

8.21. Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

8.22. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

8.23. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

8.24. Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

8.25. При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

8.26. Як вбачається із матеріалів справи, Позивачем у відповідності до рахунку на оплату №195 від 27.02.2018р. на адресу відповідача була відвантажена 17.05.2018р. продукція - Пружина тарільчата №431 (90x50x2,1) у кількості 420 штук на загальну суму 42840,00 грн. (із урахуванням ПДВ), що стверджується видатковою накладною №352 від 14.05.2018р. та експрес накладною ТОВ "Нова Пошта".

8.27. Відповідачем - ТОВ "Сармат" було перераховано на банківський рахунок ТОВ "НВК" "Вітус" грошові кошти у розмірі 14280,00 грн., (в т.ч. 2 380,00 грн. ПДВ) згідно платіжного доручення №147 від 26.03.2018р. із зазначенням призначення платежу: Оплата за пружини, згідно рах №195 від 27.03.2018р .

Тобто, відповідачем здійснено часткову оплату згідно виставленого рахунку позивача.

8.28. Таким чином, відповідачем не надано достатніх доказів на спростування заявлених позовних вимог та в невиконанні зобов`язання щодо сплати коштів за поставлену продукцію у повному обсязі. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений.

8.29. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача боргу в розмірі 28560,00 грн. та таким, що підлягає задоволенню.

8.30. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2731,80 грн. - інфляційних втрат та 931,92 грн. 3% річних (період нарахування з 18.05.2018-19.06.2019рр), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

8.31. Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

8.32. Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.33. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

8.34. Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.

8.35. Суд апеляційної інстанції здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню в наступних сумах 2575,34 грн. інфляційних втрат та 931,92 грн. 3% річних.

8.36. Згідно зі ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

8.37. Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

8.38. За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

8.39. Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.40. Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.41. Всупереч наведеним вище нормам апелянтом не подано як до суду першої інстанції так і до апеляційного господарського суду доказів в спростування позовних вимог щодо стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

8.42. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що за результатами розгляду позовних вимог, господарський суд Вінницької області дійшов правомірного та обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

8.43. Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

8.44. З матеріалів справи також вбачається, що представником позивача заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3600,00 грн.

8.45. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.

8.46. Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

8.47. Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

8.48. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

8.49. Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

8.50. Як вбачається із матеріалів справи, 21.03.2019р. між адвокатом Лиска Павлом Олександровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВК "Вітус" було укладено договір про надання правових послуг №16/19.

8.51. Згідно розрахунку витрат на професійну правничу допомогу їх розмір складає 3600,00 грн. Зокрема, адвокатом здійснювалось консультування клієнта щодо правової позиції, вивчення та аналіз документів, які мають значення для справи, підготовка заяви про видачу судового наказу та підготовка позовної заяви про стягнення з відповідача основної заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат, підготовка та засвідчення доказів, що подаються до позовної заяви, для їх направлення в суд, направлення позовної заяви з додатками відповідачу та суду.

8.52. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009р. №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

8.53. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16).

8.54. 21.06.2019р. підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правових послуг на суму 2 400,00 грн., при цьому платіжним дорученням № 6761 від 21.06.2019 р. на користь адвоката Лиска П.О. позивачем перераховано кошти в сумі 2 400,00 грн.

8.55. 19.08.2019р. підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правових послуг на суму 1200,00 грн., при цьому платіжним дорученням №7041 від 19.08.2019 р. на користь адвоката Лиска П.О. позивачем перераховано кошти в сумі 1 200,00 грн.

8.56. Таким чином понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

8.57. Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

8.58. Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

8.59. Частиною 9 ст. 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

8.60. З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача в сумі заявленій позивачем.

8.61. Аналогічних висновків щодо покладення на сторону витрат на професійну правничу допомогу дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 18.12.2018р. у справі №910/4881/18 та від 16.01.2019р. у справі №922/577/18.

8.62. Інших доказів в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом не наведено.

8.63. Як визначено ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

8.64. Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

8.65. Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції - господарський суд Вінницької області - ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.66. За таких обставин апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 16.10.2019р. у справі №902/706/19 - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Сармат" за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Вінницької області від 16.10.2019р. у справі №902/706/19 сплатило платіжним дорученням №3276 від 07.11.2019р. судовий збір у сумі 2881,50 грн. - в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

10.2. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.3. Оскільки апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат" залишена без задоволення, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат" від 08.11.19р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 16 жовтня 2019 року у справі №902/706/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №902/706/19 повернути господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "11" січня 2020 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Миханюк М.В.