Рішення

від 08.01.2020 по справі 904/5084/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2020м. ДніпроСправа № 904/5084/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є. за участю секретаря судового засідання Перебийніс О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова Плюс", смт. Кринички, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віденський пончик", м. Дніпро

про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних в загальній сумі 136 739,92 грн

Представники:

від позивача Карпенко Ю.С.

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернова Плюс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віденський пончик" (далі - відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 132 365,00 грн, інфляційних втрат в сумі 1 709,63 грн, 3% річних в сумі 2 665,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №0502/1 поставки від 05.02.2018 в частині розрахунку за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 розгляд справи відкладено на 19.12.2019, оскільки на дату проведення засідання строк на подання відзиву не сплинув.

В судове засідання, призначене на 19.12.2019, з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив. Ухвала суду від 27.11.2019 направлена за місцезнаходженням ТОВ "Віденський пончик" (м. Дніпро, вул. Ярослава Мудрого, буд. 59А) поштовим відправленням №4930010700541 згідно з реєстром №517 згрупованих поштових відправлень рекомендованої пошти по Дніпропетровській області з повідомленнями від 29.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2019, відкладено розгляд справи на 08.01.2020.

08.01.2020 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зважаючи на вищевикладене, господарським судом дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення сторін про здійснення розгляду даної справи.

За приписами ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин відповідачем не надано, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 08.01.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернова Плюс" (позивач - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віденський пончик" (відповідач - покупець) укладено договір поставки №0502/1.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується продати товар (передати у власність покупця), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Предметом купівлі-продажу є борошно пшеничне (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, товар вказаний у п. 2.1. цього договору поставляється покупцю партіями. Кожна партія товару визначається видатковою накладною, в якій зазначається: найменування товару, кількість товару, що повинна постачатися в конкретній партії.

Згідно з п. 3.2. договору, товар постачається на умовах відстрочення платежу. Оплата товару здійснюється на наступний день після реєстрації податкової накладної, виписаної за кожну відвантажену партію, у єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 3.5. договору, датою поставки товару продавцем вважається дата надходження товару на склад покупця.

Перехід права власності на товар відбувається в момент приймання товару покупцем на складі покупця (п.3.6 договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому згідно рахунка-фактури на кожну окрему партію товару з відстроченням платежу у 21 календарний день з моменту поставки продукції.

Датою сплати за товар вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018.

У випадку якщо жодна із сторін письмово не заявить про свій намір розірвати договір або змінити договір за 5 днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на строк 1 рік (п. 7.2. договору).

08.01.2019 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1, якою сторони дійшли згоди внести зміни до пунктів 1.1. та 3.3 договору та викласти їх зміст в наступній редакції:

"п. 1.1. постачальник зобов`язується передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, а саме борошно пшеничне та висівки пшеничні, на умовах,визначених у цьому договорі".

"п. 3.3. загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, що підлягає поставці, відповідно до видаткових накладних. Орієнтовна вартість даного договору, на момент його укладання, становить 1 000 000,00 грн, у тому числі ПДВ 166 666,67 грн".

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 030 885,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (арк.с. 60-80) та товарно-транспортними накладними (арк.с. 81-121).

На оплату поставленого товару, позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 1 030 885,00 грн, копії яких наявні в матеріалах справи (арк.с.39-59).

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 876 610,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки (арк.с. 130-165), а також повернув позивачу частину товару на суму 21 910,00 грн, відповідно до накладної про повернення постачальнику №1 від 19.03.2019.

Товар на суму 132 365,00 грн відповідач не оплатив, проте направив на адресу позивача лист "Графік погашення заборгованості", в якому повідомив, що станом на 19.03.2019 згідно з актом звірки заборгованість відповідача на користь позивача складає 132 365,00 грн також відповідач вказав, що зобов`язується оплатити заборгованість у сумі 132 365,00 грн чотирма платежами до 20.04.2019.

07.06.2019 позивач звернувся до відповідача з листом вих.№38 від 07.06.2019, в якому просив здійснити оплату товару на суму 132 365,00 грн, а також сплати інфляційні втрати та 3% річних, у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань (арк.с.124-128).

Відповідь на претензію відповідач не надав, заборгованість у розмірі 132 365,00 грн - не оплатив.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за договором №0502/1 поставки від 05.02.2018 в частині розрахунку за отриманий товар та просить суду стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 132 365,00 грн, інфляційні втрати в сумі 1 709,63 грн, 3% річних в сумі 2 665,29 грн, що і є причиною виникнення цього спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, наявність прострочення оплати товару.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, на підставі наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до умов договору, строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів оплати товару в сумі 132 365 грн відповідач не надав.

Враховуючи, що наявність заборгованості у розмірі 132 365 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 132 365 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог в цій частині на суму 2 641,42 грн, оскільки позивачем було невірно визначено період прострочення за зобов`язанням з оплати товару на суму 96 765,00 грн та нараховано 3% річних за період з 09.03.2019 по 30.10.2019 (останній день оплати товару - 8 березня 2019 року), тоді як з урахуванням ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, останнім днем оплати боргу є 11.03.2019, а отже 3% слід розраховувати починаючи з 12.03.2019. Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню..

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за заявлений період, суд дійшов висновку, що він є арифметично і методологічно правильним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, в сумі 1 709,63 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віденський пончик" (49038, м. Дніпро, вул. Ярослава Мудрого, 59А, код ЄДРПОУ 40100631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова Плюс" (52300, Дніпропетровська область, смт. Кринички, вул. Будівельників, 9, код ЄДРПОУ 39699619) суму основного боргу в розмірі 132 365,00 грн (сто тридцять дві тисячі триста шістдесят п`ять гривень 00 копійок), інфляційних втрат в сумі 1 709,63 грн (одна тисяча сімсот дев`ять гривень 63 копійок), 3% річних в сумі 2 641,42 грн (дві тисячі шістсот сорок одна гривня 42 копійки) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 050,74 грн (дві тисячі п`ятдесят гривень 74 копійки).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.01.2020

Суддя А.Є. Соловйова