Рішення

від 13.01.2020 по справі 911/2736/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2736/19

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" ( 07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 3-В, код 13713569)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Берізки-Сервіс" (07300, Київська обл., м. Вишгород, мікрорайон "Берізки" буд.6, оф.134, код 37649754)

про стягнення 39565,43 грн.

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Берізки-Сервіс" в якій просить стягнути з відповідача 27 039,46 грн. основного боргу, 3571,12 грн. пені, 2275,56 грн. 3% річних та 6679,29 грн. інфляційних втрат, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором від 06.11.2015 на постачання теплової енергії у гарячій воді ТП№23700

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.11.2019 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов`язано сторін вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, копія ухвали суду від 11.11.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За змістом статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Втім, повідомлення про вручення поштових відправлень повернуті на адресу суду з відміткою поштового зв`язку за закінченням строку зберігання .

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи відзив на позовну заяву не надіслав.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

06.11.2015 Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю Берізки-Сервіс (Споживач) уклали договір на постачання теплової енергії у гарячій воді ТП№23700 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 цього договору постачальник, який одночасно являється виробником, транспортувальником та постачальником теплової енергії зобов`язується надавати споживачеві теплову енергію у гарячій воді, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами, у строки та на умовах передбачених цим договором.

Згідно з п.1.2 договору постачальник та споживач виконують зобов`язання за договором згідно з умовами цього договору та відповідно до Закону України "Про теплопостачання", Правил користування тепловою енергією (ПКТЕ) та Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж (ПТЕТУМ).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води в обсягах та за тарифом згідно з додатком 1 до цього договору та при виконанні вимог п.4.2.1, п.4.2.2 договору.

Адреса, об`єм, опалювальна площа та теплове навантаження об`єктів споживача вказані в додатку 3 до цього договору (п. 2.6 договору).

Відповідно до додатку 3 "Довідка про будівлі та споруди ТОВ Берізки-Сервіс " до договору теплова енергія у вигляді гарячої води постачалась позивачем до житлового будинку площею 3196,3 м кв, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Вишгород, пров. Квітковий, 2-г.

У розділі 6 договору щодо порядку обліку теплової енергії сторони погодили, серед іншого, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або відповідно до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні (КТМ 204), затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства України від 14.12.1993 (п.6.1). Споживач, що має прилади обліку, щомісячно до 30 числа поточного місяця подає постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії (п.6.3).

Визначений договором порядок розрахунків передбачає, що:

- розрахунковим періодом є календарний місяць (п.7.1);

- нарахування за спожиту теплову енергію проводиться постачальником, у разі наявності приладів обліку теплової енергії, за фактично використану теплову енергію згідно з показниками приладів обліку, у разі відсутності (виходу з ладу) приладів обліку теплової енергії, розрахунковим способом згідно з п.6.6 цього договору (п.7.2);

- споживач, у разі наявності приладів обліку теплової енергії, не пізніше 30 числа поточного місяця складає постачальнику письмовий звіт про фактично використану теплову енергію (п.7.3);

- оплата за теплову енергію здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок постачальника згідно з рахунком на оплату та актом виконаних робіт (п.7.4);

- остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця наступного за звітним (розрахунковим) п.7.5);

- обов`язок отримати рахунок та акт виконаних робіт для оплати покладається на споживача (п.7.6).

Строк дії договору встановлено у розділі 11, де вказується, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 05 листопада 2016 і поширює свою дію на правовідносини сторін, що виникли з початку фактичного постачання теплової енергії споживачу. При цьому, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією зі сторін.

За твердженнями позивача, не запереченими відповідачем, заяв про припинення строку дії договору жодна зі сторін одна одній не направляла, а тому договір є пролонгованим і чинним у спірний період.

Також, позивач зазначив, що будинок, в якому знаходиться приміщення, що використовується відповідачем постачається теплова енергія, обладнаний приладом обліку теплової енергії, а тому нарахування проводилося відповідно до показань цього приладу обліку.

З поданих доказів судом встановлено, що протягом спірного періоду (жовтень 2016-січень 2017) позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію загальною вартістю 27 039,46 грн., що підтверджується актами наданих послуг, копії яких долучені до матеріалів справи.

При цьому, суд враховує, що акти наданих послуг не підписані відповідачем, проте приймає їх як належний доказ передачі-приймання теплової енергії, оскільки за умовами укладеного договору обов`язок отримати рахунок та акт виконаних робіт для оплати теплової енергії був покладений на відповідача (споживача), тоді як позивач не був зобов`язаний надсилати такі документи відповідачеві.

Для оплати наданих послуг, позивач надіслав відповідачу рахунки № 1530 від 31.10.2016, № 1767 від 30.11.2016, № 2056 від 30.12.2016 та № 253 від 31.01.2017.

На підтвердження відправлення вказаних документів відповідачу за його місцезнаходженням, позивач надав фіскальні чеки, списки згрупованих внутрішніх поштових відправлень та списки згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів.

Втім, як стверджує позивач, відповідач не оплатив надані послуги. Так, за жовтень 2016 року несплачена заборгованість становить 4224,71 грн., за листопад 2016 року - 3761,52 грн., за грудень 2016 - 9138,18 грн., за січень 2017 року - 9915,05 грн., всього: 27 039,46 грн.

В порядку досудового врегулювання спору позивач надсилав відповідачу претензії № 784/08 від 04.07.2018 та № 859/08 від 03.09.2019, які були залишені відповідачем без відповіді.

Спір у справі виник у зв`язку з несвоєчасним та неналежним виконанням відповідачем обов`язку з оплати вартості поставленої йому теплової енергії.

Частиною 1 ст.175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст.525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір, з якого виник спір, за своєю правовою природою є договором поставки. Так, згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

З аналізу вищенаведених положень законодавства слідує, що до правовідносин сторін підлягають застосуванню як загальні положення про зобов`язання, так і, серед іншого, норми, якими регулюються правовідносини з договору купівлі-продажу.

Згідно з ч.1-2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, не надав суду доказів відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості або ж доказів її перерахування на користь позивача, так само як і інших доказів належного виконання грошових зобов`язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 06.11.2015 ТП№23700 у спірний період.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач виконав свої зобов`язання за договором, тоді як відповідач порушив грошові зобов`язання та не оплатив поставлену йому теплову енергію, вартістю 27 039,46 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 27 039,46 грн. основного боргу є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з урахуванням таких норм законодавства.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3571,12 грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 25 Закону України Про теплопостачання , у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії, споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договорами розмірами.

Згідно до п. 8.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

Положеннями Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні ним на праві власності або орендовані ними на підставі договору для провадження своїх цілей, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін. Цим же Законом передбачено, що розмір пені не може бути більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок та врахувавши встановлені обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені у розмірі 3541,12 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2275,56 грн. 3% річних та 6679,29 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 2275,56 грн. 3% річних та 6679,29 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи те, що сума боргу, підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 27 039,46 грн. основного боргу, 3571,12 грн. пені, 2275,56 грн. 3% річних та 6679,29 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Берізки-Сервіс" (07300, Київська обл., м. Вишгород, мікрорайон "Берізки" буд.6, оф.134, код 37649754) на користь Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" (07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 3-В, код 13713569) - 27 039 (двадцять сім тисяч тридцять дев`ять) грн. 46 коп. основного боргу, 3571 (три тисячі п`ятсот сімдесят одну) грн. 12 коп. пені, 2275 (дві тисячі двісті сімдесят п`ять) грн. 56 коп. 3% річних, 6679 (шість тисяч шістсот сімдесят дев`ять) грн. 29 коп. інфляційних втрат та 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний.13.01.2020

Суддя Т.Д. Лилак