Рішення

від 13.01.2020 по справі 911/2466/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2466/19

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Дебют-Центр (08290, Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Центральна, 1-О, код ЄДРПОУ 39421842)

до

товариства з обмеженою відповідальністю Хімексімпорт (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Чайки, вул. Чайки, буд. 16, код ЄДРПОУ 39460106)

про стягнення 198101,52 гривень

04.10.2019 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Дебют-Центр (далі по тексту - ТОВ Дебют-Центр /позивач) від 02.10.2019 № 406/03-19 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Хімексімпорт (далі по тексту - ТОВ Хімексімпорт /відповідач) заборгованості за договором поставки від 01.06.2018 № 3304 у розмірі 198101,52 гривень, з яких: 144677,76 гривень основний борг, 35531,25 гривень пеня, 13130,21 гривень інфляційні втрати, 4762,30 гривень 3% річних.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконання умов договору поставки від 01.06.2018 № 3304 ним здійснено поставку товару відповідачу, проте останній за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 144677,76 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення 35531,25 гривень пені, 13130,21 гривень інфляційних втрат, 4762,30 гривень 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.10.2019 позовну заяву ТОВ Дебют-Центр прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2466/19. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Поштове відправлення, яким суд скеровував відповідачу копію ухвали про відкриття провадження від 08.10.2019 у справі № 911/2466/19, за адресою місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуте підприємством поштового зв`язку на адресу суду з відміткою від 09.01.2020.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 10) частини 2 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17 та підлягають застосуванню з огляду на ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для прийняття рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2018 між ТОВ Дебют-Центр (постачальник) та ТОВ Хімексімпорт (покупець) укладено договір поставки № 3304 (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар в порядку і на умовах, передбачених цим договором, а покупець зобов`язався прийняти і сплатити товар в порядку і на умовах передбачених цим договором (пункт 1.1) ;

- найменування, ціна, загальна кількість, асортимент товару, що поставляється за цим договором, складаються на підставі замовлення покупця та визначається у рахунках-фактурах постачальника (надалі - рахунки), специфікаціях та/або в інших додатках до договору та у видаткових накладних постачальника (пункт 1.2) ;

- ціна товару зазначається в рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору (пункт 5.1) ;

- розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем на умові відстрочення платежу протягом 7 (семи) календарних днів з дати поставки товару (пункт 5.2) ;

- за порушення термінів розрахунків, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої суми за кожен день прострочення. При цьому сторони домовилися, що пеня стягується за весь час прострочення, тобто пеня стягується з моменту виникнення заборгованості покупця перед постачальником до моменту повного погашення цієї заборгованості (пункт 6.2.1) ;

- даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку в частині виконання грошових зобов`язань - до повного їх виконання сторонами (пункт 9.1) ;

- у випадку якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення дії цього договору не заявить про припинення дії договору, він вважається автоматично продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах (пункт 9.2) .

На виконання договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 350501,40 гривень, що підтверджується залученими до матеріалів справи підписаними обома сторонами видатковими накладними, а саме:

- від 09.10.2018 № 148637 на суму 123475,80 гривень;

- від 09.10.2018 № 148637/1 на суму 81829,44 гривень;

- від 25.10.2018 № 158490 на суму 134314,92 гривень;

- від 21.11.2018 № 170860 на суму 878,94 гривень;

- від 22.11.2018 № 170980 на суму 1464,90 гривень;

- від 08.12.2018 № 177246 на суму 8537,40 гривень.

Відповідач, в порушення своїх договірних зобов`язань, за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 144677,76 гривень, що і стало підставою для звернення позивача з розглядуваним позовом до суду.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов пункту 5.2 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем на умові відстрочення платежу протягом 7 (семи) календарних днів з дати поставки товару. За таких обставин, строк оплати товару за видатковими накладними є таким, що настав.

Відповідач свій обов`язок щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши 205823,64 гривень, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями:

- від 22.10.2018 № 639 на суму 123475,80 гривень;

- від 21.11.2018 № 683 на суму 878,94 гривень;

- від 22.11.2018 № 685 на суму 1468,90 гривень;

- від 29.01.2019 № 9 на суму 50000,00 гривень;

- від 20.03.2019 № 58 на суму 30000,00 гривень.

Позивач з метою досудового врегулювання спору 30.08.2019 звернувся до відповідача із претензією від 28.08.2019 № 339/03-19, в якій просив погасити обліковану заборгованість за отриманий товар в розмірі 144677,76 гривень. Втім вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів сплати коштів за отриманий товар не надав, доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості не спростував.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 144677,76 гривень, тож вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач просить суд стягнути з відповідача, нараховану у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, передбачену договором пеню в сумі 35531,25 гривень за загальний період з 17.10.2018 по 02.10.2019, по кожній накладній окремо з врахуванням часткових оплат.

Пунктом 6.2.1 договору сторони погодили, що за порушення термінів розрахунків, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої суми за кожен день прострочення. При цьому сторони домовилися, що пеня стягується за весь час прострочення, тобто пеня стягується з моменту виникнення заборгованості покупця перед постачальником до моменту повного погашення цієї заборгованості.

Вказаний пункт договору узгоджується з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , за змістом яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно приписів ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Оскільки сторонами в договорі, інших умов, не передбачили, пеня має розраховуватися з наступного для після визначеного договором терміну оплати та до виконання грошового зобов`язання, або до відповідного дня останнього місяця шестимісячного строку, встановленого частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Разом із тим, позивачем при визначені періодів нарахування пені, не враховано наведених норм чинного законодавства, оскільки позивачем здійснено нарахування пені з порушенням граничного терміну, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

А тому судом здійснено власний розрахунок пені (не виходячи за межі заявлених позивачем періодів та вірно визначивши кінцеві дати оплати за кожною з накладних, а також вірно визначивши періоди нарахування пені) та встановлено, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача пені становить 35059,17 гривень, у зв`язку з чим вказану вимогу позивача належить задовольнити частково.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4762,30 гривень та 13130,21 гривень інфляційних втрат (за період з 17.10.2018 по 02.10.2019).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, судом встановлено, що вірно розрахований розмір 3% річних за заявлений позивачем період становить 4762,36 гривень.

Водночас, ухвалюючи рішення, суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), тож вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню повністю у заявленому позивачем розмірі, а саме 4762,30 гривень.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат у розмірі 13130,21 гривень, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 та від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Таким чином, позивач мав право нараховувати інфляційні втрати за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція, проте, позивачем при розрахунку інфляційних витрат не враховано наведених вимог.

В зв`язку з чим, судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача інфляційних втрат становить 8327,25 гривень, відтак вказана вимога підлягає частковому задоволенню.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Хімексімпорт на користь товариства з обмеженою відповідальністю Дебют-Центр 144677,76 гривень основного боргу, 35059,17 гривень пені, 4762,30 гривень 3% річних, 8327,25 гривень інфляційних втрат.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 2892,40 гривень.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Дебют-Центр задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Хімексімпорт (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Чайки, будинок 16, код ЄДРПОУ 39460106) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Дебют-Центр (08290, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Центральна, будинок 1-О, код ЄДРПОУ 39421842) 144677,76 гривень основного боргу, 35059,17 гривень пені, 4762,30 гривень 3% річних, 8327,25 гривень інфляційних втрат та 2892,40 гривень судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 13.01.2020.

Суддя Р.М. Колесник