Вирок

від 10.01.2020 по справі 490/6893/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

490/6893/19 10.01.2020

н\п 1-кп/490/886/2019

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/6893/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2020 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019150020002333 від 22 червня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Новоукраїнка, Кіровоградської області, є громадянином України, має професійно-технічну освіту, неодружений, працює (за контрактом) старшим водієм у військовій частині НОМЕР_1 , раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 та його представника - адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

21.06.2019 року близько 23:30 години, водій ОСОБА_3 керував технічно справним автомобілем "ВАЗ 2121" реєстраційний номер НОМЕР_2 , та рухався заднім ходом у темний час доби, по сухій, чистій, проїзній частині вул.Зіркової, за напрямком руху транспорту зі сторони вул.Рубіжної в м.Миколаєві.

Рухаючись у обраному напрямку, водій ОСОБА_3 , у порушення п.п.2.3 "б", 10.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, із відповідними змінами та доповненнями (далі - ПДР України), а саме: рухаючись заднім ходом по проїзній частині вул.Зіркової, в районі будинку №30-Б, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, маючи перешкоду на смузі свого руху у вигляді пішохода та автомобіля, своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості, аж до повної зупинки керованого ним автомобіля, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , та зіткнення з припаркованим біля даного будинку автомобілем "DAEWOO LANOS" реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді саден на лівій гомілці, закритого перелому у верхній третині лівої великогомілкової кістки, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 19.07.2019 року №543, відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п.2.3 "б", 10.9 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому, причинному зв`язку з наслідками, що настали.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, винним себе визнав в повному обсязі та підтвердив факт порушення ним вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем, що призвело до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої потерпілому ОСОБА_5 завдані тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Пояснив, що декілька разів намагався домовитись із потерпілим з приводу відшкодування суми збитків, однак запропонована останнім сума збитків була для нього занадто великою. У вчиненому щиро кається. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 визнав частково, а саме в частині відшкодування витрат, понесених на лікування. Цивільний позов цивільного позивача ОСОБА_8 не визнав.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні дав показання, якими підтвердив обставини викладені в формулюванні обвинувачення. Додатково зазначив, що пошкоджений автомобіль "DAEWOO LANOS" реєстраційний номер НОМЕР_3 знаходиться в його користуванні вже 15 років і відновлювальні роботи він буде проводити самостійно.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України. При цьому судом їм було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Так, як обвинувачений ОСОБА_3 визнав фактичні обставини справи, що викладені у наведеному вище формулюванні обвинувачення, і жоден з учасників процесу ці обставини не оспорює, суд вважає їх встановленими та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст.65 КК України враховує, що він вчинив злочин невеликої тяжкості, його особу, а саме те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, працює, є учасником бойових дій, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, як обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття та повне визнання вини, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Згідно досудової доповіді, складеної старшим інспектором Центрального районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській області ОСОБА_9 , з урахування інформації, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_3 , його спосіб життя, історію правопорушень, ймовірність вчинення повторного правопорушення, уповноважений орган з питань пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без позбавлення волі.

Визнання обвинуваченим своєї провини та усвідомлення протиправності своїх дій, істотно знижує ступінь тяжкості скоєного. А тому, встановлені обставини свідчать про те, що мета кари виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, що уособлює основний принцип кримінального права не тяжкість покарання, а його невідворотність, буде досягнута у разі призначення обвинуваченому покарання в мінімальних межах санкції ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу.

Як зазначено у п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року (іззмінами)"Пропрактику застосуваннясудами Українизаконодавства усправах продеякі злочинипроти безпекидорожнього рухута експлуатаціїтранспорту,а такожпро адміністративніправопорушення натранспорті",у кожномувипадку призначенняпокарання зачастинами 1та 2 ст.286 і ст.287КК Українинеобхідно обговорюватипитання продоцільність застосуваннядо винногододаткового покарання- позбавленняправа керуватитранспортними засобамиабо обіймати посади,пов`язаніз відповідальністюза технічнийстан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Додаткове покарання, передбачене, як обов`язкове ст.286 КК України, суд може не призначати за наявності декількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і з урахуванням особи винного.

З урахуванням конкретних обставин, за яких відбулась дорожньо-транспортна пригода, характер допущених ОСОБА_3 порушень Правил безпеки дорожнього руху, позиції прокурора, який не наполягав на застосовуванні додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, а також те, що право керування є необхідним для роботи обвинуваченого, суд вважає недоцільним застосовувати додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

По справі представником потерпілого ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_6 було подано цивільний позов, в якому вона просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 у рахунок відшкодування матеріальних збитків на суму 62018,60 грн. та моральної шкоди на суму 100000,00 грн..

В обґрунтування поданого позову представником потерпілого зазначено, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілому ОСОБА_5 було спричинено матеріальні збитки, які складаються з витрат на лікування у сумі 21520,60 грн. та упущеної вигоди у вигляді доходів, які б потерпілий міг одержати в разі зайняття своєю професійною діяльністю, у сумі 40498 грн.. Крім того, протиправними діями обвинуваченого потерпілому ОСОБА_5 було спричинено моральну шкоду у сумі 100000,00 грн., яка виразилась у фізичних стражданнях викликаних травмою, оперативним втручанням, проходженням післяопераційного та реабілітаційного періодів, тривалим пересуванням на милицях, відстороненістю від звичайних повсякденних соціальних та побутових занять, неможливістю займатися професійною діяльністю, а також фізичного болю, емоційних, моральних страждань, які переніс потерпілий через протиправну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 ..

Крім того, 23 жовтня 2019 року власником транспортного засобу марки ЗАЗ DAEWOO LANOS реєстраційний номер НОМЕР_3 - ОСОБА_8 , якого ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 28.11.2019 року визнано цивільним позивачем по даному кримінальному провадженню, було подано через канцелярію суду цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_3 , на суму 20046,28 грн..

Обвинувачений ОСОБА_3 цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 визнав частково, цивільний позов цивільного позивача ОСОБА_8 не визнав.

Відповідно до ст.1166 ЦПК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

З урахуванням викладеного, заявлений цивільний позов про відшкодування на користь потерпілого ОСОБА_5 матеріальних збитків на суму 21520,60 грн., який визнається обвинуваченим, відповідно до ст.1166 ЦК України, підлягає задоволенню.

Вирішуючи заявленийцивільний позов в частині стягненняна користь потерпілого ОСОБА_5 моральної шкоди в сумі 100000 грн., суд зазначає, що з врахуванням глибини моральних страждань потерпілого та з врахуванням доведеності, відповідно до ст.1167 ЦК України, позов підлягає частковому задоволенню.

У даному випадку, на переконання суду, розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 грн. буде відповідати принципам розумності та справедливості.

Крім цього, потерпілим заявлено вимогу про відшкодування втраченого доходу у сумі 40498 грн.. Обґрунтовуючи таку вимогу, представник потерпілого в позові зазначила, що потерпілий є підприємцем та головою Фермерського господарства "Мелиха Володимира Сидоровича", ЄДРПОУ 34362620. У зв`язку із обраною системою оподаткування, бухгалтерська звітність за результатами господарської діяльності Фермерського господарства "Мелиха Володимира Сидоровича" надається до органів ДФС у першому кварталі року, наступного за звітним. Тому, станом на дату подання цивільного позову неможливо точно визначити середньомісячний прибуток потерпілого. За таких умов, вважає виправданим застосування показників середньої заробітної плати по Миколаївській області, визначених Міністерством фінансів України та Державною службою статистики України для розрахунку сум упущеної вигоди. Загальний термін втрати працездатності потерпілого на дату подання позову складає 4 місяці: липень жовтень 2019 року, у зв`язку з чим, враховуючи дані щодо середньої заробітної плати в регіоні, а також відсутність даних про рівень чистого прибутку потерпілого, просила стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого вказану суму.

Суд зазначає, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що заявлена потерпілим ОСОБА_5 вимога про стягнення втраченого доходу є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Вирішуючи цивільний позов цивільного позивача ОСОБА_8 , суд з урахуванням його доведеності вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Так, цивільним позивачем надано звіт про оцінку майна від 21.06.2019 року №165-19, з висновків якого вбачається, що матеріальний збиток, спричинений власнику транспортного засобу, складає 17546,28 грн..

Що стосується витрат в сумі 2500 грн., сплачених за підготування висновку за звітом №165-19 про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля ЗАЗ - DAEWOO реєстраційний номер НОМЕР_3 , то така вимога не підлягає задоволенню, оскільки фактичні витрати не були понесені ОСОБА_8 .. Вказана обставина додатково підтверджується копією рахунку ПП ОСОБА_10 від 28.09.2019 року №165-19 та копією банківського чеку про сплату 2473 грн. від 30.08.2019 року, з яких вбачається, що платником є ОСОБА_11 ..

З урахуванням наведеного, суд вважає, що з підстав, передбаченихст.1187 ЦК України, з обвинуваченого підлягає стягненню на користь цивільного позивача матеріальна шкода у розмірі 17546,28 грн..

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягнення з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на провадження експертиз (від 26.07.2019 року №19-815, від 25.07.2019 року №249) в сумі 3454 (три тисячі чотириста п`ятдесят чотири) грн. 12 коп..

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадянв сумі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн.без позбавлення права керування транспортними засобами.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 21520 /двадцять одна тисяча п`ятсот двадцять/ грн. 60 коп., моральної шкоди 10000 /десять тисяч/ грн..

Цивільний позов цивільного позивача ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь цивільного позивача ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 17546 /сімнадцять тисяч п`ятсот сорок шість/ грн. 28 коп..

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на провадження експертиз (від 26.07.2019 року №19-815, від 25.07.2019 року №249) в сумі 3454 (три тисячі чотириста п`ятдесят чотири) грн. 12 коп..

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Головуючий ОСОБА_1