Рішення

від 13.01.2020 по справі 750/13056/19

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/13056/19

Провадження № 2/750/143/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2020 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Пишенко М.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Моя опора про стягнення коштів, третя особа - ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

11.11.2019 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення грошових коштів у порядку застосування наслідків недійсності до нікчемного правочину. Вимоги мотивовано тим, що між ним та відповідчем був укладений договір про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , за умовами якого сторони домовились укласти договір купівлі-продажу квартири не пізніше 08.09.2019 року за ціною 485100 грн., що еквівалентно 18000 доларів США. Вказаний договір посвідчений нотаріально не був. Згідно п. 4.1 даного Договору позивачем було передано відповідачу суму коштів в розмірі 12000 грн. як аванс в рахунок майбутніх платежів. Вподальшому директором ТОВ Моя опора повідомлено про відсутність у останнього повноважень для укладення основного договору. 24.07.2019 позивач електронним повідомленням повідомив про не укладення договору купівлі-продажу та просив повернути кошти в сумі 12000 грн. В той же день відповідачем електронним повідомленням відмовлено позивачу у поверненні коштів.

Посилаючись на вимоги ст.ст. 220, 216, 635, 657 ЦК України, позивач просив суд встановити нікчемність договору про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між сторонами 04.06.2019 року. Стягнути з відповідача на його користь 12000 гривень.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що проти позову відповідач заперечує.

Протокольною ухвалою суду до справи залучено в якості третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_2 .

В судове засідання представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи сповіщалася завчасно і належним чином. Повістка надсилалася за зареєстрованим у встановленому законом порядку. Відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси вважається, що днем вручення судової повістки.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

04 червня 2019 року між ОСОБА_2 , в особі представника ТОВ Моя опора та ОСОБА_1 було укладено договір про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна.

Представник відповідача ТОВ Моя опора зазначає, що стороною цього договору є не Товариство, а ОСОБА_2 у відповідності до умов Договору про надання послуг №76/3 від 15.03.2019 року, укладеного між Товариством та ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 238 ЦК України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину. ( стаття 241 ЦК України).

Відповідно до п.2.1 Договору про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна (далі - Договір), предметом договору є зобов`язання сторін щодо укладання в майбутньому договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна, який являє собою: однокімнатна квартира, загальною площею 29,7 кв.м, житловою площею 15 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно п.2.2 Договору сторони домовились та зобов`язались укласти (нотаріально посвідчити) договір купівлі-продажу не пізніше 08 вересня 2019 року 18 годин 00 хвилин включно.

Відповідно до п.2.3 Договору, ціна об`єкту складає 485100 грн., що за курсом Національного банку України, який складає 26,95 грн. за 1 долар США на день укладання цього Договору, еквівалентна 18000 доларів США.

Згідно п.4.1 Договору, на підтвердження вище вказаних зобов`язань покупець ( ОСОБА_1 ) передав, а продавець (ТОВ Моя опора ) прийняв в рахунок належних за договором купівлі-продажу об`єкту платежів аванс у розмірі 12000, 00 грн., що за курсом НБУ на день укладання цього Договору еквівалентно 445,00 доларів США.

Вказаний договір про намір був підписаний ОСОБА_2 в особі представника ТОВ Моя опора .

Згідно із п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Нормами ст. 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

З аналізу зазначеної норми статті вбачається, що перед державною реєстрацією укладеного договору передує його нотаріальне посвідчення. Підписаний сторонами договір нотаріально посвідчений не був, однак на його виконання позивачем були сплачені грошові кошти.

Згідно зі ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За таких обставин, підписаний сторонами Договір про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна є недійсним (нікчемним), оскільки не було дотримано вимог щодо його нотаріального посвідчення та реєстрації.

Згідно зі ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Таким чином, Договір про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна від 04.06.2019 є нікчемним, тому суд вважає за необхідне застосувати у даному випадку реституцію, тобто повернути все одержане за договором.

Отже, за таких обставин, на підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про доведеність заявлених позивачем позовних вимог та необхідність задоволення у позові у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Моя опора про стягнення коштів, третя особа - ОСОБА_2 , задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Моя опора (місце знаходження: вул. Рокосовського, 14, м. Чернігів, 14030, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38423194) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 12000 грн. 00 коп. та 768 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього на загальну суму 12768 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 13.01.2020.

Суддя Л.В. Карапута