Рішення

від 13.01.2020 по справі 499/483/19

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/483/19

Провадження № 2/499/9/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

заочне

13 січня 2020 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі: судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Мельника Р.А. розглянувши у судовому засіданні в смт.Іванівка Одеської області цивільну справу № 499/483/19 за позовом ТОВ ББПРОМ до ОСОБА_1 про сплату боргу за договором поставки сіна,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне.

26.06.2017 року укладено договір поставки сіна № 26/06-01 між Товариством з обмеженою відповідальністю ББПРОМ , в особі директора Кекселя Олександра Олександровича, що діє на підставі Статуту з однієї сторони та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , далі постачальник, який діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію з іншої сторони щодо поставки сіна люцерни в тюках косовиці 2017 року.

30.06.2017 року проведено платіжне доручення № 230, де платник - ТОВ ББПРОМ , отримувач - ФОП ОСОБА_1 на суму 50 300,00 грн.

04.07.2017 року проведено платіжне доручення № 234, де платник - ТОВ ББПРОМ , отримувач - ФОП ОСОБА_1 на суму 100 000,00 грн.

14.07.2017 року складено накладну № 204 між постачальником - ФОП ОСОБА_1 та одержувачем - ТОВ ББПРОМ щодо товару - сіни люцерни в тюках у кількості 14 230,00 кг на суму 28 516,92 грн.

14.07.2017 року надано товарно-транспортну накладну № 48, де вантажовідправник (автомобільний перевізник, замовник) - ФОП ОСОБА_1 , а вантажоодержувач - ТОВ ББПРОМ на сіно люцерни в тюках у кількості 7000 кг на суму 14 028,00 грн, що є додатком до накладної № 204.

14.07.2017 року надано товарно-транспортну накладну № 49, де вантажовідправник (автомобільний перевізник, замовник) - ФОП ОСОБА_1 , а вантажоодержувач - ТОВ ББПРОМ на сіно люцерни в тюках у кількості 7230 кг на суму 14 488,92 грн, що є додатком до накладної № 204.

21.09.2017 року складено товарно-транспортну накладну № 42, де вантажовідправник (автомобільний перевізник, замовник) - ФОП ОСОБА_1 , а вантажоодержувач - ТОВ ББПРОМ на сіно люцерни в тюках у кількості 6 тон 160 кг на суму 12 320,00 грн.

14.11.2017 року складено накладну № 243 між постачальником - ФОП ОСОБА_1 та одержувачем - ТОВ ББПРОМ щодо товару - сіно люцерни в тюках на 24 тони на суму 48 000,00 грн.

11.01.2018 року складено заяву ТОВ ББПРОМ до ФОП ОСОБА_1 щодо проведення поставки сіна відповідно до Договору № 26/06-01 від 26.06.2017 в кількості 30,7315 тон на суму 61 463,08 грн.

11.01.2018 року складено опис ТОВ ББПРОМ до ФОП ОСОБА_1 щодо заяви від 11.01.2018 та претензії № 11/01-01 від 11.01.2018 року.

11.01.2018 року складено претензію № 11/01-01 ТОВ ББПРОМ до ФОП ОСОБА_1 щодо повернення вартості непоставленого товару на суму 61 463,08 грн. та неустойку у розмірі 10 748,03 грн.

Відповідно до п. 3.1. Договору № 26/06-01, відповідач повинен доставити товар до 30.07.2017 року позивачу.

Отже, відповідно до Договору № 26/06-01 відповідач не виконав зобов`язання на суму 61463,08 грн, таким чином за платіжними дорученнями, накладними та товарно-транспортними накладними можливо розрахувати суму заборгованості: 50 300,00 + 100 000,00 - 48 000,00 - 12 320,00-28 516,92 = 61 463,08 грн.

Згідно з п. 9.2. Договору № 26/06-01, в разі прострочення виконання постачальником зобов`язань, передбачених цим договором, неустойка нараховується за кожен день прострочення виконання зобов`язань, починаючи з дня наступного після дня закінчення встановленого договором терміну виконання зобов`язань в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, товар необхідно було доставити за договором до 30.07.2017, тобто пеня рахується з 31.07.2017 року.

Розрахунок позивач здійснив наступним чином, з 31.07.2017 по 27.10.2017 - 88 днів (12,5 * 2 = 25 %), з 27.10.2017 по 15.12.2017-49 днів (13,5 * 2 = 27%), з 15.12.2017 по 26.01.2018-42 дні (14,5 *2 = 29%), з 26.01.2018 по 02.03.2018 - 35 днів (16*2 = 32 %), з 02.03.2018 по 13.07.2018 - 133 дні (17*2 = 34 %), з 13.07.2018 по 07.09.2018 - 56 днів (17,5 * 2 = 35 %), 3 07.09.2018 по 26.04.2019-231 дні (18 * 2 = 36%), з 26.04.2019 по 27.05.2019 - 31 дні (17,5 * 2 = 35 %);

61 463,08 * 25 % / 365 * 88 = 3 704,62,

61 463,08 * 27 % / 365 * 49 = 2 227,82,

61 463,08 * 29 % / 365 * 42 = 2 051,01,

61 463,08 * 32 % / 365 * 35 = 1 885,99,

61 463,08 * 34 % / 365 * 133 = 7 614,68,

61 463,08 * 35 % / 365 * 56 = 3 300,48,

61 463,08 * 36 % / 365 * 231 = 14 003,47, 61 463,08 * 35 % / 365 * 31 = 1 827,05;

З 704,62 + 2 227,82 + 2 051,01 + 1 885,99 + 7 614,68 + 3 300,48 + 14 003,47 + 1 827,05 = 36 615,12 - неустойка.

Відповідно до статей 51, 52, 598-609 ЦК, однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, клопотань не заявляв.

На адресу реєстрації місця проживання відповідача судом направлялись ухвали про відкриття провадження та копію позову з доданими документами та судові виклики про дату та час судового засідання.

Відповідач судове поштове відправлення не отримав, до суду кореспонденція повертається з відмітками про інші причини невручення, адресат відсутній та ін...

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомлені відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що судові поштові відправлення (копія позову з додатками, ухвала про відкриття спрощеного провадження) направлялися за адресою за місцем реєстрації відповідача (згідно адресної довідки), а згідно позначки працівника вручити поштове відправлення не представляється можливим, тому у суду є підстави розцінювати, що відповідач ухиляється від отримання судового виклику та є підстави вважати, що відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження та повідомлений про порядок розгляду справи ( а.с. 56).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі Пономарьов проти України ).

Враховуючи вищевикладене у суду є підстави вважати, що відповідач повідомлений належним чином, оскільки вся кореспонденція направлялася відповідачу за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.

Представник позивача просив справу розглядати у їх відсутність, на позовних вимогах наполягають та не заперечують у разі можливості проти заочного рішення.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, про що постановлено ухвалу суду.

Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення сторін по справі, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов про стягнення боргу підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Свій висновок суд мотивує тим, що на підтвердження своїх посилань щодо укладання договору поставки сіна позивачем надано копію договору поставки сіна № 26/06-01 між Товариством з обмеженою відповідальністю ББПРОМ , в особі директора Кекселя Олександра Олександровича, що діє на підставі Статуту з однієї сторони та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , далі постачальник, який діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію з іншої сторони щодо поставки сіна люцерни в тюках косовиці 2017 року.

Позивачем по справі виконано умови договору , а саме 30.06.2017 року проведено платіжне доручення № 230, де платник - ТОВ ББПРОМ , отримувач - ФОП ОСОБА_1 на суму 50 300,00 грн. 04.07.2017 року проведено платіжне доручення № 234, де платник - ТОВ ББПРОМ , отримувач - ФОП ОСОБА_1 на суму 100 000,00 грн.

Тобто позивачем відповідача було переховано 150 300,00 гривень за сіно люцерни в тюках покоса 2017 року загальною кількістю 75 тонн +/- 5%.

З документів наданих позивачем судом встановлено, що відповідач по справі частково виконав умови договору, а саме поставив сіно в кількості 14 230,00 кг+7000 кг+7230 кг+6 тон 160 кг+24 тони= 34644,00 кг.

ТОВ ББПРОМ надав претензію № 11/01-01 до ФОП ОСОБА_1 щодо повернення вартості непоставленого товару на суму 61 463,08 грн. та неустойку у розмірі 10 748,03 грн.

Відповідно до статей 51, 52, 598-609 ЦК, однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

Відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

У пункті 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 зроблено висновок, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою. Висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 04 грудня 2013 року у справі № 6-125цс13 підтверджений в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зважаючи на це, суд доходить висновку про те, що договір наданий позивачем як правочин створює права та обов`язки для відповідача.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ПСУ), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГКУ, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 610 ЦКУ, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦКУ, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зч. 1 ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як встановлено судом вище, підставою позовних вимог є правовідносини за договором поставки.

Відповідно до п. 3.1. Договору № 26/06-01, Відповідач повинен доставити товар до 30.07.2017 року Позивачу.

Отже, відповідно до Договору № 26/06-01 відповідач не виконав зобов`язання на суму 61463,08 грн, таким чином за платіжними дорученнями, накладними та товарно-транспортними накладними можливо розрахувати суму заборгованості: 50 300,00 + 100 000,00-48 000,00 - 12 320,00-28 516,92 = 61 463,08 грн.

Згідно з п. 9.2. Договору № 26/06-01, в разі прострочення виконання постачальником зобов`язань, передбачених цим договором, неустойка нараховується за кожен день прострочення виконання зобов`язань, починаючи з дня наступного після дня закінчення встановленого договором терміну виконання зобов`язань в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, товар необхідно було доставити за договором до 30.07.2017, тобто пеня рахується з 31.07.2017 року.

Згідно розрахунку позивача, який судом приймається, неустойка складає 36 615,12 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про те, що відповідач не скориставс своїм правом довести зворотнє, відзив на позов не надав, заяв клопотань не подавав.

Враховуючи наведене, суд вважає надані позивачем докази є належними доказами обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 гривень відповідно до квитанції (а.с.1).

З огляду на це, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1921,00 гривень.

Керуючись ст.17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. ст. 213, 655, 1046, 1047, 1053 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57, 64, 82, 88, 141, 198, 200, 258, 259, 264, 268, 272,280-289 ЦПК України суд,-

Ухвалив:

Позовну заяву ТОВ ББПРОМ до ОСОБА_1 про сплату боргу за договором поставки сіна - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ ББПРОМ (ЄДРПОУ 34397318) суму боргу у розмірі 98 078,20 (дев`яносто вісім тисяч сімдесят вісім) гривень, 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ ББПРОМ судові витрати у сумі 1921,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяР. М. Тимчук