Рішення

від 08.01.2020 по справі 631/1389/18

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/1389/18

провадження № 2/631/126/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2020 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т.М.

за участю секретаря судового засідання М`ячиної Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, в якому просили визнати за ними право на 1/4 частину земельної частки (паю) у землі, яка перебуває у колективній власності реформованого КСП Путь Леніна , розміром 5,66 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) за кожною в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадковане після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , які були батьками позивача ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_4 спадщину фактично прийняли позивач ОСОБА_2 та померлий ОСОБА_5 . Спадщину після смерті ОСОБА_5 також фактично прийняла ОСОБА_2 , оскільки на день смерті останнього була зареєстрована та фактично мешкала зі спадкодавцем.

Позивачі вказали, що відповідно до укладеного договору про зміну черговості одержання права на спадкування від 02 березня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. була змінена черговість одержання права на спадкування для ОСОБА_1 з п`ятої черги на першу чергу спадкоємців за законом.

До складу спадщини, яка відкрилися після смерті ОСОБА_4 входить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Путь Леніна , розміром 5,66 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), оскільки померла була включена в додаток до Державного акту на право колективної власності на землю КСП Путь Леніна серії ХР-21-00-000393 - списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства за № 220, виданого на підставі рішення Старовірівської сільської ради народних депутатів від 15 червня 1995 року. Однак, як зазначили позивачі, за життя ОСОБА_4 не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай), що підтверджується листом Відділом у Нововодолазькому районі Головного управління держгеокадастру у Харківській області від 19 січня 2018 року № 29 - 200.23,26 - 6/117 - 18.

До складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 входить 1/2 частина права на земельну частку (пай), на яке мала право ОСОБА_4 за життя та яке входить до складу спадщини після її смерті.

Звернувшись до приватного нотаріуса Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області з питання отримання свідоцтва про право на спадщини за законом на земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , позивачі отримали роз`яснення за № 228/02 - 17 від 30 березня 2018 року та за № 1080/01 - 16 від 23 листопада 2018 року щодо відсутності можливості встановити склад спадкового майна через відсутність у спадкоємців сертифікату на право на земельну частку (пай) та запропоновано вирішити питання у судовому порядку.

Посилаючись на положення статті 548 Цивільного кодексуУкраїнської РСР 1963 року, статтей 1217, 1268, 1270 Цивільного кодексу України, пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ та те, що вони є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 й вчасно звернулися до нотаріальної контори з відповідними заявами, просили визнати за ними в порядку спадкування за законом право на 1/4 частину земельної частки (паю) кожній у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Путь Леніна , розміром 5,66 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Ухвалою від 10 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

08 січня 2019 року за клопотанням представника позивачів постановлено ухвалу про витребування доказів по справі - належним чином завірену копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_5 від приватного нотаріуса Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючкової Л. А.

12 лютого 2019 року представником позивачів - адвокатом Мякотою Т. М., яка діє на підставі ордеру ПТ № 063545 та відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги № 115/18 від 27 листопада 2018 року, а також довіреності, посвідченої 25 квітня 2018 року секретарем Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Сизовою А. В. строком на два роки та зареєстрованою у реєстрі під № 21, була надана уточнена позовна заява в порядку статті 49 Цивільного процесуального кодексу України, яка зареєстрована за вхідним № 1057/19 - вх., разом із клопотанням про відкладення підготовчого судового засідання.

Відповідно до вищевказаної заяви представник позивачів просив визнати за ОСОБА_1 право на 1/4 частину земельної ділянки (паю) яка перебуває у колективній власності реформованого КСП Путь Леніна , розміром 5,66 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадковане після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та за ОСОБА_2 право на 1/2 частинуземельної ділянки (паю), яка перебуває у колективній власності реформованого КСП Путь Леніна , розміром 5,66 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також право на 1/4 частину земельної ділянки (паю), яка перебуває у колективній власності реформованого КСП Путь Леніна , розміром 5,66 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадковане після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Додатково у заяві про уточнення позовних вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , а саме право на 1/2 частину земельної ділянки (паю), яка перебуває у колективній власності реформованого КСП Путь Леніна , розміром 5,66 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), інша частина спадщина була фактично успадкована ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 06 березня 2019 року задоволено клопотання представника позивачів та витребувано від Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області та Харківського обласного нотаріального архіву інформацію про наявні відкриті спадкові справи та заповіти, складені ОСОБА_4 , а також за наявності належним чином завірену копію спадкової справи після смерті останньої.

Ухвалою суду від 12 червня 2019 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивачі та їх представник - адвокат Мякота Т. М. у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були сповіщені завчасно відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Скориставшись своїм правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Мякота Т. М. 08 січня 2020 року надала заяву, зхареєстровану за вхідним номером 33/20-вх, в якій зазначила, що підтримує уточнені позовні вимоги у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні, просила розгляд справи провести за її відсутності та відсутності позивачів (а. с.190 ).

Відповідач - Старовірівська сільська рада Нововодолазького району Харківської області у судове засідання свого уповноваженого представника не направили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені завчасно відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень. 14 червня 2019 року від голови Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Біндус М. В. на адресу суду надійшла заява, що була зареєстрована за вхідним № 4252/19 - вх., відповідної до якої сільський голова просив розглядати справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, без участі їх представника, зазначивши, що проти позову сільська рада не заперечує (а. с. 176).

Відповідно до положень частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, частина 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно - правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 79 років у селі Старовірівка Нововодолазького району Харківської області помер ОСОБА_5 , про що складений відповідний актовий запис № 40, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області 15 травня 2017 року (а. с. 11, 71).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

При цьому, спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 Цивільного кодексу України).

З копії Витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 53326436, сформованої 17 вересня 2018 року о 14 годині 57 хвилин приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. вбачається, що ОСОБА_5 за життя заповітів не складав (а. с. 18), а тому спадкування після його смерті здійснюється за законом.

Згідно частини 1 статті 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 Цивільного кодексу України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У судовому засіданні встановлено, що факт родинних відносин між позивачем - ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_5 , як між донькою та батьком, підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 , виданого Охоченським сільським РАЦС Старовірівського району Харківської області, актовий запис № 99 від 09 грудня 1958 року, з якого вбачається, що батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_5 , матір`ю - ОСОБА_4 (а. с. 12, 82), а також копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № НОМЕР_3 , сформованого 06 листопада 2013 року о 10 годині 41 хвилину 08 секунд Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції у Харківській області, з якого вбачається, що ОСОБА_2 19 січня 1980 року уклала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на ОСОБА_2 (а. с. 80). Тому в силу статті 1261 Цивільного кодексу України ОСОБА_2 має право на спадкування після смерті ОСОБА_5 .

Згідно частини 1 статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, позивач - ОСОБА_2 на час відкриття спадщини проживала разом зі спадкодавцями - ОСОБА_5 , а також ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями довідок, виданих виконавчим комітетом Старовіріської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 15.03.2018 року за № 511 та від 25.10.201 року за № 1574 (а. с. 15, 72), згідно яких позивач зареєстрована у вказаному житловому будинку з 1988 року й до теперішнього часу, та на протязі строку для прийняття спадщини, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, не відмовилася від неї.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що нормою частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у встановлений законом строк спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини, але на час її відкриття постійно проживав разом із спадкодавцем, то вважається, що спадкоємець прийняв спадщину.

Перевіривши матеріали спадкової справи № 184/2017 (номер у Спадковому реєстрі № 61522474, дата заведення 08.11.2017 року), заведеної після смерті ОСОБА_5 , що направлені на адресу суду приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. листом від 23 січня 2019 року № 61/01-16 встановлено, що окрім позивача - ОСОБА_2 , з заявою про прийняття спадщини у строк, встановлений статтею 1270 Цивільного кодексу України, також звернулась онука померлого - ОСОБА_1 , яка одночасно є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданого повторно 29 січня 1982 року Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області (а. с. 14) та копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 18 березня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Фрунзенського районного управління юстиції міста Харкова, з якого вбачається, що ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_13 та змінила прізвище на ОСОБА_1 (а. с. 14-а).

Інших спадкоємців, які б фактично прийняли спадщину, або зверталися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 матеріали спадкової справи не містять (а. с. 63 - 114).

Судом встановлено, що 02 березня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про зміну черговості одержання права на спадкування, посвідченого приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. та зареєстрованого у реєстрі за № 229, відповідно до якого спадкоємці домовились змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_5 для ОСОБА_1 з п`ятої черги на спадкування разом із спадкоємцем першої черги (а. с. 23).

Крім того, 02 березня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір про поділ спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 , що посвідчений приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. та зареєстрований у реєстрі за № 230. Зі змісту вказаного договору вбачається, що сторони домовились, що після укладання договору у спадщину до ОСОБА_2 переходить житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; у спадщину до ОСОБА_1 переходять: земельна ділянка площею 4,9966 гектарів, кадастровий номер 6324285500:06:000:0184, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, склад угідь - рілля, місце розташування: Харківська область, Нововодолазький район, Старовірівська сільська рада, земельна ділянка площею 0,4584 гектарів, кадастровий номер 6324285500:04:000:0047, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, склад угідь - пасовище, місце розташування: Харківська область, Нововодолазький район, Старовірівська сільська рада (а. с. 24).

Цього ж дня, приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 видані відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом відповідно до вищенаведеного договору про поділ спадкового майна (а. с. 108, 109, 110).

Як вбачається із матеріалів справи приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. надано роз`яснення позивачам щодо оформлення спадкових прав на земельну частку (пай) від 23 листопада 2018 року за вихідним № 1080/01-16, відповідно до якого зазначено, що спадкоємцями майна ОСОБА_5 (в тому числі успадкованого після ОСОБА_4 ), в рівних частках кожна є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Документів, які б посвідчували право власності на належне ОСОБА_4 право на земельну частку (пай), а саме сертифікату, спадкоємцями не надано. У зв`язку із відсутністю сертифікату на право на земельну частку (пай), неможливо встановити склад спадкового майна, а отже й видати свідоцтва про право на спадщину, в 1/4 частці кожній, на 1/2 частку успадкованого батьком та дідом ОСОБА_5 після смерті дружини ОСОБА_4 , у зв`язку з чим спадкоємцям запропоновано звернутися до суду (а. с. 25).

Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі міського типу Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області у віці 58 років, про що складений відповідний актовий запис № 19, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого повторно Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 14 березня 2018 року (а. с. 10).

Відповіднодо положень пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 01.01.2004 року.

Пунктом1 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року № 7 передбачено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Стаття 525 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року визначено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Враховуючи те, що днем смерті ОСОБА_4 є ІНФОРМАЦІЯ_2 , як зазначено в копії свідоцтва про смерть, то саме ця дата є днем відкриття спадщини.

Таким чином, в даному випадку слід застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, стаття 527 якого встановлює, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги відповідно до статті 529 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, оскільки є рідною донькою спадкодавця ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 , виданого Охоченським сільським РАЦС Старовірівського району Харківської області, актовий запис № 99 від 09 грудня 1958 року, з якого вбачається, що батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_5 , матір`ю - ОСОБА_4 (а. с. 12, 82), а також Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № НОМЕР_3 , сформованого 06 листопада 2013 року о 10 годині 41 хвилину 08 секунд Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції у Харківській області, з якого вбачається, що ОСОБА_2 19 січня 1980 року уклала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на ОСОБА_2 (а. с. 80).

Крім того, спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 був її чоловік - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_7 , виданого повторно 18 серпня 1960 року (а. с. 14).

Приписами статті 548 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року передбачено, що для прийняття спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з положеннями статті 549 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Старовіріської сільської ради Харківської області від 15 березня 2018 року за № 511, померла ОСОБА_4 постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 1968 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент смерті була зареєстрована разом із чоловіком - ОСОБА_5 , донькою - ОСОБА_2 та онукою - ОСОБА_1 (а. с. 15).

За життя ОСОБА_4 не визначила своїх спадкоємців шляхом складання заповіту, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 56022705, сформованою 02 травня 2019 року о 15 годині 14 хвилин Харківським обласним державним нотаріальним архівом та наданою листом від 02 травня 2019 року за вихідним № 1238/01-21 (а. с. 162, 164).

Також про відсутність заповітів, посвідчених від імені ОСОБА_4 , повідомила завідувач Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Змієвська Т. М. листом від 22 березня 2019 року за № 216/01 - 16 (а. с. 153).

Крім того, із вищенаведених листів та Інформаційної довідки і Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 56022733, сформованою 02 травня 2019 року о 15 годині 16 хвилин Харківським обласним державним нотаріальним архівом вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводились (а. с. 163).

Як на підставу своїх позовних вимог щодо визнання права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Путь Леніна , розміром 5,66 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 посилаються на те, що це право за життя мала ОСОБА_4 , оскільки померла була включена в додаток до Державного акту на право колективної власності на землю КСП Путь Леніна серії ХР-21-00-000393 - списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства за № 220, виданого на підставі рішення Старовірівської сільської ради народних депутатів від 15 червня 1995 року, та це право було успадковане у встановленому законом порядку її чоловіком - ОСОБА_5 та позивачем - ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що 14 березня 1996 року відповідно до рішення Старовірівської сільської Ради народних депутатів Нововодолазького району Харківської області від 15 червня 1995 року колективному сільськогосподарському підприємству Путь Ленина (село Старовірівка) видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ХР-21-00-000393, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 13 (а. с. 29).

Додатком 1 до вищевказаного Державного акту є список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, досліджуючи який суд встановив, що в ньому під № 220 зазначено ОСОБА_12 с. Староверовка (а. с. 30 - 38).

З листа Відділу у Нововодолазькому районі Головного управління Держгеокадасту у Харківській області від 19 січня 2018 року за № 29-20-0.23,26-6/117-18 вбачається, що у додатку до Державного акту на право колективної власності на землю КСП Путь Леніна серії ХР-21-00-000393 - списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства під № 220 внесена ОСОБА_12 . В Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого КСП Путь Леніна сертифікат не зареєстрований. Розмір земельної частки (паю) по вказаному підприємству становить 5,66 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартість земельної частки (паю) на час паювання складає 20352 гривень 00 копійок (а. с. 26).

Аналогічна інформація міститься й у відповіді Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 13 квітня 2018 року за вихідним № 02 - 18/1001, відповідно до якої сертифіката на право на земельну частку (пай) на імя ОСОБА_4 не зареєстровано (а. с. 28).

Вирішуючи даний спір суд виходить з положень частини 9 статті 5 Земельного кодексу України (в редакції від 22 червня 1993 року) відповідно до якої кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини першої статті 22 Земельного кодексу України (в редакції від 22 червня 1993 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян (частини 1 та 2 статті 23 Земельного кодексу України (в редакції від 22 червня 1993 року).

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям .

Водночас відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного кодексу України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Статтями 1 та 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) передбачено, що до осіб, які мають право на земельну частку (пай) відносяться громадяни спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Тобто, основним первинним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Як встановлено під час судового розгляду справи, за життя ОСОБА_4 сертифікат про право на земельну частку (пай) не отримала.

При цьому, Державний акт на право колективної власності на землю серії ХР-21-00-000393 був виданий Колективному сільськогосподарському підприємству Путь Ленина 14 березня 1996 року, а тому саме з цієї дати підприємство набуло право колективної власності на землю.

Згідно із статтею 9 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року здатність мати цивільні права і обов`язки (цивільна правоздатність) визнається в однаковій мірі за всіма громадянами Української РСР та інших союзних республік. Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється зі смертю.

Як встановлено судом ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Тобто, на час передачі земель у колективну власність Колективному сільськогосподарському підприємству Путь Ленина та одержання останнім державного акту на право колективної власності на землю, ОСОБА_12 вже не перебувала у членах товариства, оскільки за місяць до цього померла.

Таким чином, ОСОБА_4 не могла набути право на відповідну частку земельної ділянки (паю), незважаючи на наявність її прізвища у відповідному списку - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що був додатком 1 до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР-21-00-000393, оскільки право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження указаних списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству.

В оцінці спірних правовідносин суд також виходить з того, що факт внесення спадкодавця до списків громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, на який посилаються позивачі та їх представник, лише вказує на наміри щодо виділення цій особі земельної ділянки.

Здійснюючи аналіз правових підстав набуття такої земельної ділянки (паю) у приватну власність, суд зазначає про неможливість наділення особи цим правом після її смерті.

Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі з єдиним унікальним № 599/1833/15-ц, від 12 вересня 2018 року у справі з єдиним унікальним № 183/2548/15 та від 11 липня 2019 року у справі з єдиним унікальним № 190/1605/18.

Відповідно до частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи вище наведене, суд приходить висновку, що право, яке просять визнати за ними позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в різних частинах у порядку спадкування, їх матір та баба як спадкодавець за життя не набула, а отже й ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 не міг його успадкувати, як й не могла успадкувати 1/2 частину ОСОБА_2 , що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

При цьому, слід відзначити, що згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1 та 3 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (частина 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України), крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (частина 2 статті 78, частина 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Оскільки однією із засад судочинства, регламентованих пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилаються позивачі, як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, так як ґрунтуються лише на припущеннях.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 1, частина 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Таким чином в даному випадку судові витрати сторонам у справі не відшкодовуються та покладаються на позивачів.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 - 19, 76 - 81, 83, 128 - 131, 211, 214, 223, 235, частиною 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 293, 315, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України,суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Нововодолазький районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач : ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , місце проживання або перебування: АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 , місце проживання або перебування: АДРЕСА_1 .

Відповідач : Старовірівська сільська рада Нововодолазького району Харківської області, місцезнаходження: Харківська область, Нововодолазький район, село Старовірівка, вулиця Центральна, будинок 60, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04398092.

Суддя: Т. М. Трояновська