Рішення

від 13.01.2020 по справі 440/4413/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 січня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/4413/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіл Енерджи" до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобіл Енерджи" (надалі - позивач, ТОВ "Мобіл Енерджи") звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України, у якому позивач просив:

визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 10.10.19 №№ 1304614/41107109, 1304616/41107109 про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 14.05.19 №20, від 15.05.19 №22, складені ТОВ "Мобіл Енерджи".

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невідповідність спірних рішень вимогам чинного законодавства. За твердженням позивача, на вимогу податкового органу, після зупинення реєстрації податкових накладних, ТОВ "Мобіл Енерджи" були надані усі наявні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Проте, відповідні документи не були взяті відповідачем до уваги, з огляду на що ухвалені рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 175-176/. При цьому посилався на правомірність та обґрунтованість спірних рішень. Зауважив, що позивачем не надано фіскальному органу усіх первинних документів, наявність яких є обов`язковою для певного виду господарських операцій.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.19 відкрито провадження у цій справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Представник відповідача у відзиві на позов просив поновити строк для подання відзиву, оскільки фактично представництво інтересів ДПС України у цій справі здійснює Головне управління ДПС у Полтавській області.

Статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Суд враховує, що ухвалою суду від 18.11.19 відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов упродовж п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Копію ухвали суду від 18.11.19 ДПС України отримано 25.11.19, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 174/.

Таким чином, відзив на позов мав бути поданий (надісланий) до суду у строк до 10.12.19 включно.

Натомість відзив на позов надіслано до суду 12.12.19, що підтверджено відбитком календарного штемпеля пошти на конверті /а.с. 259/.

Разом з цим, оскільки фактично інтереси відповідача у цій справі представляє Головне управління ДПС у Полтавській області на підставі довіреності від 8.11.19 №99-00-08/16/387 /а.с. 177/, суд визнає слушними доводи представника відповідача про пропуск строку для подання відзиву на позов з поважних причин.

Відтак, такий строк належить поновити.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

При цьому суд звертає увагу на те, що зазначення представником відповідача у прохальній частині відзиву про розгляд справи за його участю не є клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, оскільки відповідне клопотання не відповідає вимогам статті 167, частин п`ятої, сьомої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Між ТОВ "Мобіл енерджи" (постачальник) та ТОВ "Азовтрансторг" (покупець) 6.07.18 укладено договір поставки нафтопродуктів, за умовами якого постачальник зобов`язувався передати у погоджені сторонами строки, а покупець - прийняти і оплатити на умовах, визначених у договорі, нафтопродукти /а.с. 80-84, 243-245/.

14.05.19 позивачем виписано видаткову накладну про відвантаження на адресу ТОВ "Азовтрансторг" конденсату газового стабільного ТУ У 320.23276153.002-99 кількістю 24700 л загальною вартістю 346788,00 грн, у т.ч. ПДВ - 57798,00 грн /а.с. 57/.

На цій підставі ТОВ "Мобіл енерджи" складено податкову накладну від 14.05.19 №20 про поставку товарів загальною вартістю 346788,00 грн, у т.ч. ПДВ - 57798,00 грн /а.с. 24/.

29.05.19 дану податкову накладну надіслано позивачем для реєстрації в ЄРПН.

30.05.19 платником податку отримано електронну квитанцію, де зазначено, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію податкової накладної зупинено, оскільки вона відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної /а.с. 25, 221/.

2.10.19 позивачем складено та подано до Кременчуцької ДПІ (за місцем перебування на обліку) письмові пояснення разом з первинними документами /а.с. 27-102, 222-258/.

Комісією ДПС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, 10.10.19 ухвалено рішення про відмову у реєстрації податкової накладної у ЄРПН з огляду на не надання платником податку копій документів: документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством /а.с. 220/.

Крім того, між ТОВ "Мобіл енерджи" (постачальник) та ТОВ "Бізнес Рівень Груп" (покупець) 14.05.19 укладено договір поставки нафтопродуктів, за умовами якого постачальник зобов`язувався передати у погоджені сторонами строки, а покупець - прийняти і оплатити на умовах, визначених у договорі, нафтопродукти /а.с. 152-155/.

15.05.19 позивачем виписано видаткову накладну про відвантаження ТОВ "Бізнес Рівень Груп" конденсату газового стабільного ТУ У 320.23276153.002-99 кількістю 32120 л загальною вартістю 379016,00 грн, у т.ч. ПДВ - 63169,33 грн /а.с. 158/.

На цій підставі ТОВ "Мобіл енерджи" складено податкову накладну від 15.05.19 №22 про поставку товарів загальною вартістю 379016,00 грн, у т.ч. ПДВ - 63169,33 грн /а.с. 105/.

29.05.19 дану податкову накладну надіслано позивачем для реєстрації в ЄРПН.

30.05.19 платником податку отримано електронну квитанцію, де зазначено, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію податкової накладної зупинено, оскільки вона відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної /а.с. 106, 190/.

2.10.19 позивачем складено та подано до Кременчуцької ДПІ (за місцем перебування на обліку) письмові пояснення разом з первинними документами /а.с. 107-161, 179-219/.

Комісією ДПС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, 10.10.19 ухвалено рішення про відмову у реєстрації податкової накладної у ЄРПН з огляду на не надання платником податку копій документів: документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством /а.с. 178/.

Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач оскаржив їх до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, платник податку - постачальник з настанням першої із умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.18 №117 (надалі - Порядок №117), визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 5 Порядку №117, податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Пунктами 6, 7 Порядку №117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до змісту пункту 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Пунктом 13 Порядку №117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

За приписами пунктів 18-20 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 21 Порядку №117 визначено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Відповідно до пунктів 23, 24 Порядку №117 комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку:

щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень та які на дату зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі не відповідали критеріям ризиковості платника податку, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу;

щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно та/або які на дату зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі відповідали критеріям ризиковості платника податку, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.

Комісія центрального рівня протягом семи робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів відповідно до пункту 15 цього Порядку, але не раніше отриманого рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі комісії регіонального рівня, може прийняти інше рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Прийняте комісією центрального рівня рішення реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу, а рішення Комісії регіонального рівня скасовується.

За приписами пункту 28 названого Порядку податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Як визначено пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.10 №1246, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Зі змісту залучених до матеріалів справи електронних квитанцій судом встановлено, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних від 14.05.19 №20 та від 15.05.19 №22, складених ТОВ "Мобіл Енерджи", критеріям ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Однак, наведене формулювання, на переконання суду, є грубим порушенням принципу обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а також вимог пункту 13 Порядку №117, адже у квитанціях не зазначено конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

При цьому суд виходить з того, що фіскальним органом у квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку, визначеним пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, у той час, як чинне законодавство вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Суд зазначає, що пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, визначених листом ДФС від 21.03.18 №959/99-99-07-18 (у редакції листа від 5.11.18), містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Таким чином, фіскальний орган мав чітко вказати у квитанціях на конкретний вид критерію, визначений у пп. 1.6 п. 1 Критеріїв.

Окрім того, суд, виходячи з системного аналізу положень пунктів 6, 7 Порядку №117, зазначає, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної є або відповідність платника податків критеріям ризиковості платників податків, або відповідність податкової накладної критеріям ризиковості здійснення операції.

Натомість, як зазначено у надісланих платнику податку квитанціях, підставою для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН слугувала їх відповідність критеріям ризиковості платників податків. Тобто, відповідач застосував критерії ризиковості платника податку до податкових накладних, а не до такого платника, що не відповідає наведеним вище приписам пунктів 6, 7 Порядку №117 та свідчить про зупинення контролюючим органом реєстрації податкових накладних з підстав, не передбачених законодавством.

У порушення вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не довів наявність обґрунтованих підстав для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Отже, контролюючим органом не доведено наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних від 14.05.19 №20 та від 15.05.19 №22, складених ТОВ "Мобіл Енерджи", у ЄРПН.

До того ж, суд звертає увагу на те, що Критерії ризиковості платників податків існують виключно у вигляді листа ДФС України від 21.03.18 №959/99-99-07-18 "Критерії ризиковості платника податків", не затверджені наказом Міністерства фінансів України та не зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

У свою чергу, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України і не можуть бути підставою для прийняття рішення суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а відтак, є неправомірним.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 2.04.19 у справі №822/1878/18, від 21.05.19 у справі №815/2791/18, від 9.07.19 у справі №140/2093/18, від 30.07.19 у справі №320/6312/18, від 20.11.19 у справі №560/279/19.

Окрім того, суд зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, після зупинення реєстрації податкових накладних, позивачем подані контролюючому органу письмові пояснення разом з документами, передбаченими пунктом 14 Порядку №117, для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами розгляду цих документів комісією регіонального рівня ухвалено попередні рішення про реєстрацію податкових накладних у ЄРПН, тоді як Комісією ДПС України прийняті остаточні рішення щодо відмови у реєстрації податкових накладних.

При цьому у якості підстави для відмови у реєстрації податкових накладних лише процитовано положення пункту 14 Порядку №117, а саме - шостий абзац цього пункту, тобто викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації податкових накладних, а також без повідомлення причин та мотивів, за яких надані позивачем пояснення та документи не були враховані.

Суд також зауважує, що ДПС України на вимогу суду не надано витяг з протоколу засідання комісії центрального рівня щодо підстав для відмови у реєстрації податкових накладних в ЄРПН. У відзиві на позов представник відповідача обмежився цитуванням приписів абзацу шостого пункту 14 Порядку №117 без належного обґрунтування підстав відмови у реєстрації податкових накладних у ЄРПН.

Наведене є підставою для висновку про невідповідність спірних рішень критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, що визначений частиною другою статті 2 КАС України.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.11.19 у справі №560/279/19.

Суд враховує, що дії платника податків зі складення податкових накладних за фактом підписання сторонами видаткової накладної про відвантаження товарів покупцю відповідають вимогам статей 185, 187 ПК України щодо визначення першої з подій, з настанням якої у постачальника виникає обов`язок скласти податкову накладну.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача достатніх підстав для складення податкових накладних від 14.05.19 №20 та від 15.05.19 №22.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 23.10.18 у справі №822/1817/18, від 2.04.19 у справі №822/1878/18, від 20.11.19 у справі №560/279/19.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних від 14.05.19 №20 та від 15.05.19 №22, складених ТОВ "Мобіл Енерджи", у ЄРПН.

Враховуючи суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, суд дійшов висновку про безпідставність зупинення реєстрації податкових накладних від 14.05.19 №20 та від 15.05.19 №22, складених ТОВ "Мобіл Енерджи", та, як наслідок, протиправність рішень контролюючого органу про відмову в їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Окрім того, зважаючи на те, що підставою для відмови в реєстрації податкових накладних контролюючим органом обрано лише відповідність таких накладних критеріям ризиковості платника податку, а обґрунтованість даної підстави не знайшла свого підтвердження у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні від 14.05.19 №20 та від 15.05.19 №22, складені ТОВ "Мобіл Енерджи", в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ "Мобіл Енерджи" повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини третьої цієї статті, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 3842,00 грн, що підтверджено платіжними дорученнями від 8.11.19 №№1117, 1118 /а.с. 5, 6/.

Дану суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджено виписками /а.с. 7, 8/.

Крім того, представниками позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5320,00 грн.

Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3842,00 грн належить компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України.

Разом з цим, щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з таких міркувань.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості даного клопотання суд враховує, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.18 у справі №815/4300/17, від 11.04.18 у справі №814/698/16, від 18.10.18 у справі №813/4989/17, від 2.10.19 у справі 807/736/18, від 11.12.19 у справі №545/2432/16-а.

У цій справі представник позивача просить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України витрати ТОВ "Мобіл Енерджи" на правничу допомогу адвоката Лазоренка Р.В. у розмірі 5320,00 грн.

На підтвердження розміру витрат адвокатом надані копії: договору від 17.10.19 про надання правової допомоги з переліком послуг, що зобов`язується надати адвокат /а.с. 163-166/, рахунку від 7.11.19 №07/11 /а.с. 167/, платіжного доручення від 8.11.19 №1119 /а.с. 168/, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю /а.с. 169/, акта від 7.11.19 про надання правничої допомоги /а.с. 170/.

Дослідивши надані представником позивача документи, суд враховує такі обставини.

Даний спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.

Натомість спірні відносини є доволі поширеними у судовій практиці, щодо їх розгляду судами сформована стала практика, зокрема в частині врахування висновків Верховного Суду щодо правозастосування у спірних відносинах.

Справу розглянуто у порядку письмового провадження, без виклику учасників.

Представник позивача не знайомився з матеріалами справи.

Правнича допомога адвоката у цій справі фактично полягала у підготовці позовної заяви та формуванні доказової бази.

З огляду на категорію та складність справи суд визнає необґрунтовано завищеними відображені адвокатом у акті від 7.11.19 витрати на ознайомлення зі спірними рішеннями, консультування позивача, вивчення та аналіз законодавчої бази, а також судової практики.

Варто зазначити, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський Суд з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

З урахуванням наведеного, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 1000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 139, 241-246, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Поновити Державній податковій службі України строк для подання відзиву на позов.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіл Енерджи" до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 10 жовтня 2019 року №№ 1304614/41107109, 1304616/41107109.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 14 травня 2019 року №20 та від 15 травня 2019 року №22, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Мобіл Енерджи".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіл Енерджи" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3842,00 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні) та 1000,00 грн (одну тисячу гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобіл Енерджи" (код ЄДРПОУ 41107109; вул. Перемоги, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39600).

Боржник - Державна податкова служба України (код ЄДРПОУ 43005393; Львівська площа, 8, м. Київ-53, 04053).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба