Постанова

від 09.01.2020 по справі 200/8908/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2020 року справа №200/8908/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 р. (повний текст складено 04 вересня 2019 року у м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/8908/19-а (головуючий І інстанції суддя Хохленков О.В.) за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.04.2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" (далі - позивач) 16.07.2019 звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 26.04.2019 року за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб: № 0032014407 на суму 211, 16 грн.; № 0032024407 на суму 22, 00 грн.; № 0032034407 на суму 241, 43 грн.; № 0032054407 на суму 521, 19 грн.; вирішити питання судових витрат (т. 1 а.с. 4-10).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 200/8908/19-а позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 26 квітня 2019 року про сплату штрафу за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб № 0032014407 на суму 211,16 грн.; № 0032024407 на суму 22,00 грн.; № 0032034407 на суму 241,43 грн.; № 0032054407 на суму 521,19 грн.

Вирішено питання судових витрат (т. 2 а.с. 124-126).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що позивачем самостійно були надані звітні податкові декларації з плати за землю та уточнюючі податкові декларації з плати за землю за 2018 та 2019 рік.

Суми грошових зобов`язань за січень - травень 2016 року з земельного податку по податкових деклараціях з плати за землю за 2016 рік по земельних ділянках за всіма кодами територій за КОАТУУ Слов`янським РВУ КП Компанія Вода Донбасу не сплачувались.

З урахуванням п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу суми сплати земельного податку, які позивач сплачував, починаючи з липня 2016 року, були зараховані в погашення боргу згідно з черговістю його виникнення.

Станом на 01.10.2018 року у позивача був наявний податковий боргу у сумі 31 264, 25 грн.

Крім того, апелянт зазначає, що м. Краматорськ, селище Біленьке та селище Ясногірка не внесені до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Також посилається на п.п. 38.7 п. 38 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Комунальне підприємство Компанія Вода Донбасу зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 00191678, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на податковому обліку у Маріупольській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС України.

04.04.2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області складений Акт № 82/05-99-44-07/35397869 про результати камеральної перевірки щодо своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань з земельного податку за вересень 2018 року, листопад - грудень 2018 року, січень 2019 року щодо платника - Слов`янського регіонального виробничого управління Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу , яке є відокремленим підрозділом КП Компанія Вода Донбасу .

Згідно висновків зазначеного Ак, платником порушено термін сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з земельного податку за вересень, листопад-грудень 2018 року, січень 2019 року протягом строків, визначених п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме на 24, 27, 30 та 91 день (т. 1 а.с. 18-21).

За змістом вказаного Акту відповідачем 26.04.2019 року були винесені податкові повідомлення-рішення про сплату штрафу за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку:

податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 №0032014407 про сплату штрафу у розмірі 10% у сумі 211,16 грн., за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 2 111,56 грн.;

податкове повідомлення - рішення від 26.04.2019 №0032024407 про сплату штрафу у розмірі 10% у сумі 22, 00 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 219,89 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 №0032034407 про сплату штрафу у розмірі 10% у сумі 241,43 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 2 414,27 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 №0032054407 про сплату штрафу у розмірі 20% у сумі 521,19 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 2 605, 95 грн., з розрахунками штрафних санкцій (т. 1 а.с. 11-17).

Вказані податкові повідомлення-рішення надійшли на адресу позивача 07.05.2019 року.

Позивачем було подано заперечення на акт від 04.04.2019 року про результати камеральної перевірки та відповідачем висновки акту було залишено без змін (т. 1 а.с. 22-30).

Також позивачем було подано скаргу, в якій останній просив скасувати спірні податкові повідомлення-рішення, але вона була залишена без задоволення (т. 1 а.с. 31-35, 38-39).

Проблемою даного спору є правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень за порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з земельного податку за вересень, листопад-грудень 2018 року, січень 2019 року протягом строків, визначених п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Приписами пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Підпунктом 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначенням підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

За приписами пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

У пункті 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Унормуванням пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України окреслено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України).

За змістом пункту 113.3. ст. 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України).

Факт несвоєчасної сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб позивачем підтверджено актом перевірки.

Суд звертає увагу на те, що зазначена несвоєчасна сплата суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб виникла у зв`язку з тим, що суми грошових зобов`язань за січень-травень 2016 року з земельного податку по податкових деклараціях з плати за землю за 2016 рік не було сплачено.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Преамбулою Закону України № 1669, який набув чинності 15.10.2014 року, визначено, що цей Закон встановлює тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

За змістом статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі Закон № 1669-VII), період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 .

На виконання Закону № 1669 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 р. (далі - розпорядження № 1053-р) затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Краматорськ (смт. Біленьке та смт. Ясногірка Донецької області).

05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким було зупинено дію розпорядження № 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція .

За п. 3 розпорядження Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. N 1275-р (далі - розпорядження № 1275-р) визнані такими, що втратили чинність розпорядження № 1053-р та розпорядження №1079-р.

Розпорядженням № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого також включено, зокрема, м. Краматорськ (смт. Біленьке та смт. Ясногірка Донецької області).

Частинами 2-3 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

На час спірних правовідносин Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався.

Так, відповідно до ст. 6 Закону № 1669 передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільняються суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 Закону № 1669 встановлено скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним та комунальним майном суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Крім того, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечать Закону України № 1669.

08.06.2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування" (Закон України № 1365-VІІІ від 17.05.2016 року), яким тексти статей 6 і 7 викладено в такій редакції:

"Звільнити суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону";

"Скасувати суб`єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону".

Вказаним законом також статтю 4 доповнено частиною четвертою наступного змісту:

"Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію".

За розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", м. Краматорськ в ньому не вказаний.

З аналізу наведеного вбачається, що у період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року позивач в силу статті 6 Закону № 1669-VII був звільнений від орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності і, відповідності, від відповідальності за несплату.

Таким чином, Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" було звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за січень-травень 2016 року.

Звільнення прямо встановленою нормою статті 6 Закону № 1669-VII, а саме: звільнено суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Нормсами Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності стосовно конкретних суб`єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Інших умов (підстав) для звільнення платника податку від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності нормами Законом № 1669-VІІ не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 805/5110/16-а.

Тобто, відсутність обов`язку сплати земельного податку виключає можливість утворення податкового боргу з цього податку та, як наслідок, формування відповідачем податкових повідомлень-рішень від 26 квітня 2019 року про сплату штрафу за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб № 0032014407 на суму 211,16 грн.; № 0032024407 на суму 22,00 грн.; № 0032034407 на суму 241,43 грн.; № 0032054407 на суму 521,19 грн.

Посилання апелянта на п.п. 38.7 п. 38 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України є безпідставним з огляду на наступне.

21.12.2016 р. Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні № 1797 підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України доповнено п. 38.7 наступного змісту: Не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, які розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення та перебувають у власності та/або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, у період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому завершено антитерористичну операцію. Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу вважаються надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями та підлягають поверненню.

В подальшому 23.03.2017 р. згідно Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні № 1989-VIII пп. 38.7 п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України викладено в чинній на даний час редакції: Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. До зазначених сум надміру сплачених грошових зобов`язань не застосовуються строки давності, встановлені статтею 102 цього Кодексу, крім сум надміру сплачених податкових зобов`язань платників податків, які припиняють свою діяльність.

У примітках до п. 38 зазначено, що підрозділ 10 розділу XX доповнено пунктом 38 згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016; в редакції Закону № 1989-VIII від 23.03.2017 - застосовується до податкових періодів, починаючи з 1 січня 2017 року.

З викладеного вбачається, що до податкових періодів з 01.01.2017 р. мають застосовуватись правила оподаткування п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції Закону № 1989-VIII від 23.03.2017.

В даній справі податковий борг виник за періоди з січня по травень 2016 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем було сплачено земельний податок за травень 2016 року (т 1 а.с. 128-130).

За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення діяв правомірно.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 р. - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 р. у справі № 200/8908/19-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 січня 2020 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко