Рішення

від 09.01.2020 по справі 921/440/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 січня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/440/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

при секретарі судового засідання Крутіній Ю.С.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", м.Київ, в інтересах приватного підприємства "СВІТОВА МУЗИКА", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ КАФЕ", м.Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Всеукраїнська громадська організація "Агенство охорони прав виконавців" (вул. Мате Залки, 10-б, кв. 64, м. Київ, 04211, ідент. код 24591997);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2: Запорізька обласна асоціація діячів естрадного мистецтва України (вул. Сорок років рад. України, 59, м. Запоріжжя, 69035, ідент. код: 26373419)

про стягнення 223 380 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав

За участі представників:

Позивача: Мовчанов Павло Валерійович, керівник

Відповідача: не прибув.

Третьої особи 1: не прибув.

Третьої особи 2: не прибув.

В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України судом здійснювалося повне фіксування судового процесу. Для оригіналу звукозапису надано CD-R диск за серійним № MAP633XB17024474 6.

ВСТАНОВИВ:

На новому розгляді у Господарському суді Тернопільської області перебувала справа № 921/440/18 за позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах приватного підприємства "СВІТОВА МУЗИКА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ КАФЕ" про стягнення 223 380 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав шляхом публічного виконання/використання (без відповідного дозволу правовласника та без виплати авторської винагороди) твору "Ghost Town" (Adam Lambert), майнові авторські права на який належить ПП "СВІТОВА МУЗИКА" згідно договору №01/2016-Л від 01.01.2016, укладеного підприємством з ТОВ "Олл Мьюзик Паблишинг".

Позовна заява мотивована тим, що представником позивача Михайлівим М.М. 10.08.2017 встановлено та зафіксовано неправомірність використання відповідачем у приміщенні кафе "Barbaresko" по вул.Острозького, 14 у м.Тернопіль, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ "СІТІ КАФЕ", музичних творів, про що складено Акт фіксації комерційного використання музичних творів, проведено відео-звукозапис використання відповідачем музичних творів. Правовим обґрунтуванням позову визначено норми ст.ст.426, 614, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 15, 32, 49, 50, 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права".

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.12.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019, у задоволені позову відмовлено. 01.04.2019 Західним апеляційним господарським судом було прийнято додаткову постанову про стягнення з позивача на користь відповідача 10 000 грн витрат на правничу допомогу.

Постановою Верховного Суду від 15.07.2019 рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.12.2018, постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 зі справи № 921/440/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Ухвалою суду від 14.08.2019 справу № 921/440/18 прийнято суддею до свого провадження та постановлено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, яке призначено на 05.09.2019, з подальшим його неодноразовим відкладенням, востаннє на 26.11.2019 .

Ухвалою суду від 31.10.2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Всеукраїнську громадську організацію "Агенство охорони прав виконавців" (вул. Мате Залки, 10-б, кв. 64, м. Київ, 04211, ідент. код 24591997) та 2 - Запорізьку обласну асоціацію діячів естрадного мистецтва України (вул. Сорок років рад. України, 59, м. Запоріжжя, 69035, ідент. код: 26373419).

05.09.2019 на електронну адресу суду представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 14.08.2019 надіслано заяву по суті спору б/н від 04.09.2019 з урахуванням висновків КГС ВС, у якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить про їх задоволення. Крім цього просить суд викласти в судовому акті по суті спору зміст преамбули наданого відповідачем договору №ОП-НВ-003/17 від 01.01.2017р., укладеного між "Всеукраїнською громадською організацією "Агенство Охорони Прав Виконавців" (Агенство), Офіційним Представником Агенства - ЗО Асоціації Діячів Естрадного Мистецтва освіти і науки України в особі Президента Федосова Генадія (Представник) та ТОВ "СІТІ Кафе" (Користувач), оскільки, проаналізувавши текст якого позивач дійшов висновку, що укладаючи цей договір, Представник діяв як повірений, уповноважений на управління суміжними правами, що суперечить приписам ч.1 ст. 46 ЗУ "Про авторське право і суміжні права", відповідно до якої повірений може отримати доручення на управління правами лише від суб`єкта таких прав, а не від організації колективного управління. Так само, на момент вчинення цього делікту і самого факту порушення діяли приписи ч.5 ст.48 ЗУ "Про авторське право і суміжні права", відповідно до якої ОКУ надавали лише невиключне право (яке не передбачає надання дозволів іншим особам). Крім того, предмет наведеного договору і його суб`єктній склад (обсяг їх прав і повноважень), на думку Організації, не мають ніякого відношення до предмету і підстав позову (які стосуються майнових авторських прав, а не суміжних, про які йдеться в наданому договорі). Водночас Організація звернула увагу суду, що названий договір підписано лише двома сторонами - Представником і Користувачем, тоді як у його преамбулі заявлена участь трьох сторін.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позові, заяві по суті спору б/н від 04.09.2019, у якій наведено спростування заперечень та доводів відповідача, викладених у відзиві на позов та його представником у судових засіданнях. До клопотань долучено витяги із судових рішень в інших справах де, на думку позивача, судами встановлено обставини, що мають значення для вирішення даної справи, а також наведено відповідну правову позицію з спірних правовідносин.

Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги позивача вважав безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення з підстав, наведених, у тому числі, і у відзивах на позов, поданих під час первинного, апеляційного та касаційного розгляду даної справи. Так, зокрема, вказує на недостатність поданих позивачем доказів в підтвердження факту порушення відповідачем авторських прав на твір, зазначивши при цьому, що товариством здійснювалося відтворення безпосередньо не самого твору, як стверджує позивач, а відбулося публічне виконання фонограми, відтак її комерційне використання дозволяється здійснювати без згоди виробників фонограми (п. "а" ст.43 Закону України Про авторські та суміжні права ). Водночас зазначає, що на підставі договору №ОП-НВ-003/18 від 01.01.2017, укладеного між відповідачем та ВГО "Агентство охорони прав виконавців", відповідач отримав право на використання об`єктів авторського права та суміжних прав на території України за плату терміном на один рік до 01.01.2018, таким чином здійснював у 2017 році публічне використання фонограми без згоди їх виробників та виконавців правомірно. Також вважає твердження позивача про те, що договір №ОП-НВ-003/18 від 01.01.2017 є неукладеним, оскільки не містить перелік конкретних творів, права на які передаються відповідачу, що суперечить ст. 33 Закону, хибними, оскільки предметом названого договору є право на публічне виконання фонограм, зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань за плату, що дозволено приписами ст. 43 Закону, а отже цей договір не є договором про передачу прав на твір, як вказує позивач. Також заперечує проти твердження позивача про те, що згаданий договір не було укладено між відповідачем та Запорізькою обласною асоціацією діячів естрадного мистецтва, оскільки преамбула містить чітку вказівку на те, що Запорізька обласна асоціація діячів естрадного мистецтва є представником ВГО Агенства охорони прав виконавців та діє на підставі договору доручення №ДД011/2011 від 01.11.11.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 та 2 : Всеукраїнська громадська організація "Агенство охорони прав виконавців" та Запорізька обласна асоціація діячів естрадного мистецтва України, в підготовчі судові засідання не прибули, жодних пояснень по суті позовних вимог не подали, процесуальні документи суду надсилались на поштові адреси, зазначені у Витягах з ЄДОПОУ сформованих судом станом на 30.10.2019.

Ухвалою від 26.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/440/18 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 12.12.2019, яке в подальшому було відкладено на 09.01.2020 з огляду на неявку в судове засідання представника позивача та заявлене відповідачем усне клопотання про відкладення розгляду справи, про що судом було постановлено відповідну ухвалу від 12.12.2019.

24.12.2019 представником ПО ОКУАСП через канцелярію суду подано заяву (вх. номер 23471 від 24.12.2019), у якій просить вирішити питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу Організації та стягнути з відповідача на її користь 7000 грн на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також 7000 грн на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в попередніх інстанціях. До заяви долучено докази на підтвердження понесених витрат та їх фактичної оплати: акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги від 19.12.2019, як додаток №2 до договору №7.29-П про надання професійної правничої допомоги від 15.04.2019, платіжні доручення №914 від 07.05.2019 на суму 10000 грн та №1054 від 09.10.2019 на суму 7000 грн, акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді касаційної інстанції, копію заяви від 15.07.2019 (вх.номер 5006).

В судове засідання, що відбулося 09.01.2019 в режимі відеоконференції, уповноважений представник позивача та Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", що звернулася на захист прав позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та заяві по суті спору б/н від 04.09.2019, а також усних поясненнях наданих у судових засіданнях, просив суд позов задовольнити позов у повному обсязі. Крім того, ним підтримано в повному обсязі подану 24.12.2019 заяву (вх. номер 23471 від 24.12.2019) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 та 2 явки уповноважених представників в дане в судове засідання не забезпечили, жодних пояснень по суті позовних вимог не подали.

Всеукраїнська громадська організація "Агенство охорони прав виконавців" про час та місце проведення судового засідання була повідомлена у встановленому законом порядку, про що свідчить долучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4602508849600 з відміткою про вручення адресату.

Ухвала суду від 12.12.2019, надіслана на адресу Запорізької обласної асоціації діячів естрадного мистецтва України зазначену у ЄДРПОУ, повернута на адресу суду без вручення з відміткою "не зареєстровано та не розшукано". Відповідно до ст. 242 ГПК України Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє. Відтак, в силу названих положень ст. 242 ГПК україни, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою позивача (19.12.2019), вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкладення судового засідання, у зв`язку з чим суд виходить з того, що третій особі 2 було належним чином вручено ухвалу суду.

Відповідач в дане судове засідання не прибув, проте 09.01.2020 на електронну адресу суду надіслано клопотання за підписом представника Авдєєнка В. б/н від 09.01.2020 (вх. № 19098 від 22.10.2019) про відкладення розгляду справи обґрунтоване неможливістю забезпечити участь повноваженого представника відповідача у даному судовому засіданні за станом здоров`я.

Суд, розглянувши вказане клопотання представника відповідача АвдєєнкаВ., залишив його без розгляду, оскільки заявником не додано жодних доказів на підтвердження викладених у ньому обставин, а тому відсутні підстави для висновку про існування будь-яких причин для відкладення розгляду справи за таким клопотанням.

Крім того, судом враховано, що при розгляді даної справи вичерпано усі можливі строки її розгляду по суті, встановлені ст. 195 ГПК України, а тому з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи документів достатньо для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представників відповідача та третіх осіб не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Організації колективного управління створюються суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.

Приватна організація Організація колективного управління авторськими та суміжними правами є організацією колективного управління, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 №18/2011 .

01.01.2016 між Приватною організацією Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (Організація) та Приватним підприємством Світова музика (Видавник) був укладений договір про управління майновими авторськими правами №АУ010116, згідно з умовами якого Видавник надав Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори, які належать Видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені Видавника використання об`єктів авторського права третім особам, відповідно до умов цього договору.

Організація здійснює колективне управління відповідно до договору на території України (пункт 2.4 договору №АУ010116).

Згідно п.7.3 договору №АУ010116 (в редакції додаткової угоди №1 від 01.12.2016), у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред`являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав Видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами.

Пунктом 10.1 договору №АУ010116 (в редакції додаткової угоди №1 від 01.12.2016) сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31.12.2017, а додатковою угодою №2 від 01.12.2017 строк дії договору продовжено до 31.12.2018 включно.

На виконання умов договору №АУ010116 від 01.01.2016 ПП Світова музика надано декларацію №49 від 01.07.2016 щодо музичних творів, майнові права на які передані в управління Організації, а саме: назва твору - Ghost Town Tritonal Remix , автор тексту та музики Tobias Karlsson/Adam Lambert/Brandon Lowry/Martin Max/Ali Payami, виконавець - Adam Lambert, публічне виконання 33,33%.

01.01.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Олл Мьюзік Паблішинг" (ліцензіар) та приватним підприємством "Світова музика" (ліцензіат) був укладений договір на передачу в управління майнових прав на об`єкти авторських прав №01/2016-Л (далі - договір №01/2016-Л), згідно з умовами якого Ліцензіар передав Ліцензіату на територію України виключні права на управління майновими авторськими правами на всі твори, які відносяться до каталогу "Олл Мьюзік Паблішинг", які є частиною даного договору, права на використання яких на території належать Ліцензіару на території країн СНД, а саме право використовувати, а також надавати дозвіл або забороняти використання Творів, в тому числі способом публічного виконання.

Сторони правочину дійшли згоди що строк дії договору від 01.01.2016 №01/2016-Л встановлено з моменту його підписання до 31.12.2018 (згідно п.7.1 договору та з урахуванням додаткових угод від 01.01.2017, 01.01.2018).

У п.2.1 договору №01/2016-Л Ліцензіар гарантує, що він дійсно має майнове авторське право на всі твори із каталогу. Каталогом сторони договору №01/2016-Л назвали перелік усіх музичних творів з текстом чи без тексту, виключними правами на використання яких на території володіє Ліцензіар.

Як вбачається з додатку №1 до договору №01/2016-Л від 01.01.2016 "Перелік з каталогу музичних творів", відповідно до п.1.7 вказаного договору сторони підтверджують, що станом на 01.07.2016 надані права на музичні твори відповідно до переліку, зокрема, на музичний твір "Ghost Town Tritonal Remix". Крім того, згідно з вказаним додатком товариство з обмеженою відповідальністю "Олл Мьюзік Паблішинг" погодилося з правом приватного підприємства "Світова музика" доручати судове представництво ПО "ОКУАСП" (код 37396151) на підставі договору про управління майновими авторськими правами.

Зважаючи на наведене, позивач стверджує, що на підставі ліцензійного договору №01/2016-Л від 01.01.2016 та додатку № 1 до нього ПП "Світова музика" набуло майнові авторські права, у тому числі на музичний твір Ghost Town Tritonal Remix , автор тексту та музики Tobias Karlsson/Adam Lambert/Brandon Lowry/Martin Max/Ali Payami, виконавець - Adam Lambert, а приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", в свою чергу, на підставі договору про управління майновими авторськими правами №АУ010116 від 01.01.2016 та декларації музичних творів №49 від 01.07.2016 набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами суб`єкта авторського права - ПП Світова музика , у тому числі і на вказаний музичний твір.

Звертаючись до суду з позовом про виплату компенсації у розмірі 223 380, 00 грн. за порушення майнових авторських прав шляхом публічного виконання/використання (без відповідного дозволу правовласника та без виплати авторської винагороди) названих музичних творів, ПО "ОКУАСП" вважала, що відповідачем порушено приписи ст.50 Закону України "Про авторське право та суміжні права", яке полягало у використанні музичного твору серед сторонніх осіб без дозволу Організації та сплати відповідної винагороди, посилаючись при цьому на те, що представником Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" Михайлів М.М. (згідно довіреності від 21.12.2016 за №21/12/16/6) у кафе "Barbaresco", розташованому за адресою: м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Cіті Кафе", зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, у тому числі і твору "Ghost Town", для фонового озвучення закладу, про що складено акт фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання №09/08/17 від 10.08.2017.

Згідно Акту фіксації №09/08/17 фіксування факту використання музичних творів здійснювалося за допомогою відеокамери Sony model DCR-DVD610, №1205205. Вказано, що підстави використання музичних творів представником публічного закладу не заявлено. Акт підписано представником приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" Михайлівим М.М. З боку відповідача акт не підписано (в акті зазначено, що представник закладу від підпису відмовився).

Суду надано диск із копією даного відеозапису. Крім акту фіксації та відеозапису, на підтвердження заявлених вимог надано гостьовий рахунок від 10.08.2017 та чеки з терміналу №6765, 6766 від 10.08.2017, що підтверджує здійснення господарської діяльності суб`єктом господарювання в публічному закладі - кафе "Barbaresco", розташованому в м. Тернополі по вул.Кн.Острозького, 14.

Актом №09/08/17 від 10.08.2017 підтверджується факт публічного виконання твору "Ghost Town". Публічне виконання музичних творів для фонового озвучення приміщення закладу здійснювалося за допомогою наявного в закладі обладнання.

Відповідач проти позову заперечив, вказуючи, що в приміщенні кафе звучала фонограма, а не музичний твір у виконанні автора, як про це стверджує позивач, що свідчить про використання суміжних, а не авторських прав. Також він посилається як на підставу своїх заперечень, на укладений 01.01.2017 з ВГО "Агентство охорони прав виконавців" договір №ОП-НВ003/18, згідно з яким товариству надано право публічного використання оприлюднених музичних творів, в тому числі фонограм.

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, а також враховуючи висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 15.07.2019 у даній справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги з наведених позивачем підстав підлягають до задоволення частково, виходячи з такого .

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У даній справі спір виник з приводу використання авторського права, як об`єкта права інтелектуальної власності, правовідносини за якими урегульовано Цивільним кодексом України, Законом України "Про авторське право і суміжні права", іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом ( ч.ч. 1- 2 ст. 418 Цивільного кодексу України).

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України).

Статтею 421 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" №3792-ХІІ від 23.12.1993 (у редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 Закону, суб`єкти авторського права мають право подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій (п."г" ч.1 ст.52 Закону).

Відповідно до ст.50 зазначеного Закону порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно зі ст.7 Закону суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами (ч.ч.1, 2 ст.15 Закону).

Згідно приписів статті 440 ЦК України та ч.3 ст.15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

За приписами ч.1ст.31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Статтею 1000 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Так відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Статтею 11 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (дата підписання: 24.07.71 р., дата набрання чинності для України: 25.10.95 р.) визначено, що автори драматичних, музично-драматичних і музичних творів користуються виключним правом дозволяти публічний показ і виконання своїх творів, включаючи публічний показ і виконання, здійснювані будь-якими засобами і способами.

Таким чином, право на використання музичного твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до статті 45 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, а також наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку, що належність позивачу майнових авторських прав на спірний твір підтверджується укладеним 01.01.2016 між "Олл Мьюзік Паблішинг" (ліцензіар) та приватним підприємством "Світова музика" (ліцензіат) договором на передачу в управління майнових прав на об`єкти авторських прав №01/2016-Л, згідно з умовами якого Ліцензіар передав Ліцензіату на територію України виключні права на управління майновими авторськими правами на всі твори, які відносяться до каталогу "Олл Мьюзік Паблішинг", які є частиною даного договору, права на використання яких на території належать Ліцензіару на території країн СНД, а саме право використовувати, надавати дозвіл або забороняти використання Творів, в тому числі способом публічного виконання, а також додатком № 1 до нього.

Також судом встановлено, що приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на підставі договору про управління майновими авторськими правами № АВ-24012014/01 та декларації музичних творів №49 набула невиключне право дозволяти або забороняти від імені ПП Світова музика публічне виконання музичного твору Ghost Town , ремікс Tritonal, автори тексту та музики Tobias Karlsson, Adam Lambert, Brandon Lowry, Martin Max, Ali Payami, виконавець Lambert (публічне виконання 33,33%).

І оскільки зазначені вище договори про передачу майнових авторських прав є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися (презумпція правомірності правочину за ст. 204 Цивільного кодексу України), а тому суд дійшов висновку, що Організація на підставі договору про управління майновими авторськими правами наділена повноваженнями на управління майновими правами суб`єкта авторського права - позивача у справі, зокрема щодо спірного музичного твору та, відповідно, правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивача.

Наведене свідчить, що використання спірного музичного твору у приміщенні кафе "Barbaresco", розташованому в м.Тернополі по вул.Кн.Острозького, 14 повинно здійснюватись лише з дозволу особи, у якої наявні майнові права щодо цих об`єктів авторського права.

Частиною третьою статті 426 ЦК України визначено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім`ї чи близьких знайомих цієї сім`ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Відповідно до приписів статті 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час. Тоді як фонограма - це звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору. Фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення її примірників (копій).

Статтею 445 Цивільного кодексу України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 431 Цивільного кодексу України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

У свою чергу, використання твору без дозволу суб`єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, у зв`язку з яким пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону визначено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об`єктом авторського права, який належить конкретному суб`єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об`єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб`єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

У процесі розгляду справи судом здійснено дослідження наданих ПО ОКУАСП доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав на публічне виконання від 10.08.2017, з приводу чого судом встановлено наступне.

Наданий суду відеозапис та акт фіксації комерційного використання музичних творів №09/08/17 свідчать, що такий запис проводився 10.08.2017 в кафе "Barbaresco" в м. Тернополі, де здійснює господарську діяльність ТОВ "СІТІ КАФЕ", а також про використання відповідачем музичного твору "Ghost Town" шляхом публічного виконання для фонового озвучення приміщення закладу за допомогою наявних в закладі технічних засобів. Якість відеозапису та безперервна зйомка, на думку суду, виключають ймовірність монтажу.

Отже, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, а саме: акт фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання №09/08/17 від 10.08.2017; додаток до акту фіксації №09/08/17 від 10.08.2017, диск відеозапису, гостьовий рахунок від 10.08.2017 та чеки з терміналу №6765, 6766 від 10.08.2017, які суд приймає в якості належних і допустимих, свідчать, що відповідач у своїй господарській діяльності використовував спірні музичні твори без відповідного договору від суб`єкта авторського права чи організації колективного управління, що є порушенням вимог Закону України "Про авторське право і суміжні права". А тому, саме ТОВ "Сіті Кафе", яке здійснює господарську діяльність у відповідному закладі, несе відповідальність за додержання в ньому вимог Закону щодо охорони права на об`єкти інтелектуальної власності.

При цьому, суд зазначає, що представник ПО ОКУАСП був наділений правом проводити відеофіксацію, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань", за яким, суб`єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Крім того відповідач, заперечуючи проти позову, вказав на факт укладення 01.01.2017 з ВГО "Агентство охорони прав виконавців" договору №ОП-НВ003/18, згідно з яким товариству надано право публічного використання оприлюднених музичних творів, в тому числі фонограм, долучивши названий договір до матеріалів справи.

Водночас, з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 15.07.2019 у даній справі, які є обов`язковими для суду першої інстанції підчас нового розгляду відповідно до положень ч. 1 ст. 316 ГПК України, щодо ненадання попередніми судовими інстанціями оцінки обставинам наявності у Асоціації діячів естрадного мистецтва України повноважень від імені Всеукраїнської громадської організації "Агентство охорони прав виконавців" укладати Договір № ОП-НВ-003/17, судом до участі у розгляді справи залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Всеукраїнську громадську організацію "Агенство охорони прав виконавців" та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Запорізьку обласну асоціацію діячів естрадного мистецтва України, як сторін вказаного правочину, та запропоновано останнім надати свої письмові пояснення по суті позовних вимог позивача та договір доручення №ДД 01/2011 від 01.11.2011, що останніми виконано не було.

І оскільки усі перелічені заходи процесуального характеру не надали суду можливості зібрати будь-які достатні та допустимі докази на підтвердження вказаних обставин, судом досліджено та проаналізовано наявну у матеріалах справи копію договору № ОП-НВ-003/17 від 01.01.2017 та встановлено таке.

01.01.2017 між Всеукраїнською громадською організацією "Агентство Охорони Прав Виконавців" як Агентством, яке здійснює управління на колективній основі всіма категоріями майнових прав виконавців відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права" та на підставі Свідоцтва про облік організацій колективного управління №15/2009 від 10.06.2009, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, в особі Представника Агентства - Асоціації Діячів Естрадного Мистецтва України, який діяв на підставі договору доручення №ДД 01/2011 від 01.11.2018 та товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІ КАФЕ" як Користувачем, з метою забезпечення здійснення єдиних виплат за використання об`єктів авторського права та суміжних прав, а також отримання єдиного дозволу на використання об`єктів авторського права та суміжних прав, полегшенню організації виплат роялті суб`єктам авторського та суміжного права, було укладено договір №ОП-НВ003/18, відповідно до умов якого Користувач здійснює публічне виконання (використання) оприлюднених музичних творів (жива музика), фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань, а Представник надає Користувачу на умовах, визначених цим Договором, право на таке виконання (використання) у повному обсязі. Користувач зобов`язується сплачувати винагороду (роялті) Представнику відповідно до даного договору та Закону "Про авторське право і суміжні права" (розділ1, п.2.1 договору від 01.01.2017).

У п.2.8 договору визначено, що Користувач використовуватиме у своїй комерційній діяльності популярні фонограми музичних творів, які постійно сповіщаються в ефірі всеукраїнський мережевих телерадіоканалів та погоджено, що Представник буде розподіляти отриману від Користувача винагороду (роялті) у відповідності до звітів мережевих українських теле- радіостанцій про публічне сповіщення ними фонограм музичних творів за звітний період (календарний місяць); за Користувачем залишається право надавати звіт про публічне сповіщення творів.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору від 01.01.2017 сторони визначили, що даний правочин набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до кінця поточного року, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов`язань, - до їх повного виконання. В той же час, якщо жодна із сторін не повідомить письмово (рекомендованим листом) іншу сторону про припинення дії даного договору за місяць до настання дати припинення його дії, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу.

Даний договір діяв на момент здійснення фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання, що на думку відповідача свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача компенсації у зв`язку з порушенням майнових авторських прав суб`єктів авторського права.

При цьому суд погоджується з доводами відповідача, що договір №ОП-НВ003/18 є дійсно правомірним, в силу приписів ст. 204 ЦК України.

Водночас, зі змісту Договору слідує, що Агенство є організацією, що має повноваження надавати дозвіл на використання об`єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання суб`єктів суміжних прав способом публічного виконання. Однак, ані відповідачем, ані третіми особами не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у ЗО Асоціація діячів естрадного мистецтва України повноважень від імені Всеукраїнської громадської організації "Агентство охорони прав виконавців" укладати Договір № ОП-НВ-003/17 з відповідачем.

Крім того, судом враховано, що предметом та підставою заявленого позову є саме встановлення факту щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача компенсації у зв`язку з порушенням майнових авторських прав суб`єктів авторського права способом публічного виконання об`єкта інтелектуальної власності, а не порушення суміжних прав щодо публічного використання фонограми.

З огляду на встановлені у даній справи обставини, суд відхиляє у зв`язку із недоведеністю твердження відповідача про правомірне використання ним музичного твору "Ghost Town" шляхом його публічного виконання у формі фонограми у приміщенні кафе "Barbaresco", розташованому в м. Тернополі по вул. Кн.Острозького, 14, так як в процесі розгляду даної справи встановлено, що майнові авторські права на цей музичний твір належать позивачу (з визначенням частки правовласника на публічне виконання названих музичних творів згідно з умовами ліцензійного договору).

Щодо визначення розміру компенсації, то слід зазначити, що відповідно до статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Відповідно до п. "г" ч.1 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 Закону, суб`єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом "г" ч.2 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у встановлених пунктом "г" ч.2 ст.52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об`єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Згідно з п.5 ч.1 ст.8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" об`єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об`єктом авторського права, який належить конкретному суб`єкту. Кожен окремий факт протиправного використання об`єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб`єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

Як вбачається з позовної заяви, ПО "ОКУАСП" заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів на загальну суму 223 380,00грн. як компенсацію за неправомірне відтворення одного музичного твору.

Разом з тим у листі №07-01-11/1085/17 від 06.07.2017 Вищим господарським судом України зазначено наступне:

- відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року;

- наразі такі зміни до Закону не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ, отже розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, пов`язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, а застосовується розрахункова величина у розмірі 2102 грн (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на день прийняття рішення у даній справі).

Таким чином, беручи до уваги, що відповідачем здійснювались дії по отриманню прав на використання об`єктів авторського права та обставини порушення ТОВ "Сіті Кафе" майнових авторських прав, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, суд вважає обґрунтованим стягнення компенсації у загальному розмірі 21 020 грн, тобто у розмірі мінімальної компенсації за використання твору.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача компенсації у загальному розмірі 21 020 грн. доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а тому підлягають до задоволення. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє із зазначених вище підстав.

Щодо розподілу судових витрат, понесених сторонами як під час первинного розгляду даної справи, так і при новому розгляді, судом встановлено таке.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судом встановлено, що судові витрати понесені сторонами в процесі розгляду даного спору, складають :

- зі сторони позивача:

1) 3350,70 грн судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №774 від 18.10.2018;

2) 5026,06 грн судового збору за подання апеляційної скарги, сплаченого згідно платіжного доручення №822 від 09.01.2019;

3) 6705,40 грн судового збору за подання касаційної скарги, сплаченого згідно платіжного доручення №892 від 28.03.2019;

4) 7000 грн витрат професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції;

5) 7000 грн на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в касаційній інстанції;

- зі сторони відповідача :

1) 14 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції;

2) 14 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції;

3) 13 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

За приписами статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

І оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про підставність звернення ПО ОКУАСП в інтересах позивача з даним позовом, однак вважав за доцільне зменшити розмір компенсаційних витрат у відповідності до приписів чинного законодавства та з урахуванням обставин справи, а тому, відповідно до вимог статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

24.12.2019 представником ПО ОКУАСП через канцелярію суду подано заяву (вх. номер 23471 від 24.12.2019), у якій Організація просить суд вирішити питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на її користь 7000 грн на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також 7000 грн на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в попередніх інстанціях. До заяви долучено докази на підтвердження понесених витрат та їх фактичної оплати: акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги від 19.12.2019, як додаток №2 до договору №7.29-П про надання професійної правничої допомоги від 15.04.2019, платіжні доручення №914 від 07.05.2019 на суму 10000 грн та №1054 від 09.10.2019 на суму 7000 грн, акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді касаційної інстанції, копію заяви від 15.07.2019 (вх.номер 5006).

Отже, в даному випадку приписи ч.8 ст.129 ГПК України не було порушено щодо звернення до суду із заявою та щодо подання доказів понесення витрат на правову допомогу.

Судом встановлено, що 15 квітня 2019 між адвокатським об`єднанням ІНТЕЛКРАФТС , в особі керуючого партнера Хлєбнікова С.Г., який діє на підставі Статуту, та Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", в особі Генерального директора Молчанова П.В., який діє на підставі Статуту, укладено договір про надання професійної правничої допомоги №7.29-П відповідно до умов якого Адвокатське об`єднання зобов`язалось надавати Клієнту професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, що визначені цим договором, а Клієнт в свою чергу зобов`язався прийняти і оплатити надану йому правничу допомогу.

Професійна правнича допомога, що надається за цим Договором: підготовка касаційної скарги та всіх необхідних документів, пов`язаних з розглядом справи, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за зверненням Клієнта до суду в інтересах ПП Світова Музика до ТОВ Сіті Кафе про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав у справі №921/440/18 (п. 1.2.Договору).

Пунктом 4.1 Договору сторонами визначено, що за надання професійної правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню винагороду у наступних розмірах:

4.1.1. представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції - 7000грн без ПДВ;

4.1.2. представництво інтересів Клієнта та складання необхідних документів в суді апеляційної інстанції - 7000грн без ПДВ;

4.1.3. підготовка касаційної скарги (у разі необхідності), представництво інтересів Клієнта та складання необхідних документів в суді касаційної інстанції - 10 000 грн без ПДВ.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу ПО ОКУАСП подано:

- договір від 15.04.2019 за №7.29-П;

- наказ №7.29 від 15.04.2019;

- довіреність від 15.04.2019;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ №000083 від 11.1.2017.

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія №3228 від 28.02.2008;

- акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги від 19.12.2019, як додаток №2 до договору №7.29-П про надання професійної правничої допомоги від 15.04.2019;

- копію платіжного доручення №914 від 07.05.2019 на суму 10000 грн, де в полі Призначення платежу зазначено: оплата за професійну правничу допомогу згідно договору №7.29-П від 15.04.2019 ;

- платіжне доручення №1054 від 09.10.2019 на суму 7000 грн, де в полі Призначення платежу зазначено: оплата за професійну правничу допомогу згідно договору №7.29-П від 15.04.2019 .

Надаючи оцінку зазначеним доказам суд враховує наступне.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 16, 60, 61, 126 ГПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Тобто, невід`ємною складовою процесу вирішення питання про відшкодування інших судових витрат є наявність доказів на підтвердження обсягу, вартості відповідних послуг та здійснення судом оцінки поданих доказів, зокрема на предмет їх дійсності.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

З огляду на вищезазначене, суд вважає обґрунтованими та підтвердженими понесені Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000 грн., які в повному обсязі підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.4, 11, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 126, 129, 219, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ КАФЕ" (вул.Князя Острозького, 14, літ.А1-А3, ідентифікаційний код 40263604) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 916, ідентифікаційний код 37396151) в інтересах приватного підприємства "СВІТОВА МУЗИКА" (вул. Сабурова, буд. 16, кв.119, м. Київ, 02222, ідент. код 36463790) - 21020 (двадцять одну тисячу двадцять) грн. 00 коп. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, 15082 (п`ятнадцять тисяч вісімдесят дві) грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору, з яких: 3350 (три тисячі триста п`ятдесят) грн 70 коп. судових витрат за подання позовної заяви, 5026 (п`ять тисяч двадцять шість) грн. 06 коп. судових витрат за подання апеляційної скарги, 6075 (шість тисяч сімсот п`ять) грн 40 коп. судових витрат за подання касаційної скарги, та 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 13.01.2020

Суддя Н.М. Бурда