Рішення

від 13.01.2020 по справі 922/3625/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3625/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "СПС" (61020, м. Харків, проспект Любові Малої, буд. 93) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магік Буд" (61146, м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 32Б, кв. 102) про стягнення 13456,40 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Приватного підприємства "СПС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магік Буд" про стягнення 13456,40 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 8640,00 грн., пеня у розмірі 3103,30 грн., 10 % штрафу у розмірі 864,00 грн., 3% річних у розмірі 264,17 грн. та 584,93 грн. інфляційні втрати. Позов обґрунтовано невиконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором поставки №30112016 від 30.11.2016 в частині поставки товару.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається із суми сплаченого судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.11.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, копія ухвали суду від 12.11.2019, яку було надіслано на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджується інформацією з ЄДРПОУ стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Магік Буд" (61146, м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 32Б, кв. 102) 20.11.2019 повернулася на адресу суду без вручення адресату з довідкою відділення поштового зв`язку від 19.11.19: "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення. Адресат відсутній".

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 12.11.2019, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

З урахуванням наведеного, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Магік Буд" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30.11.2016 між позивачем - Приватного підприємства "СПС" (покупець) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Магік Буд" (постачальник) було укладено Договір поставки № 30112016 (далі - Договір) (т.с. І а.с. 26-29), відповідно до умов пункту 1.1. якого, постачальник зобов`язується передати покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до пункту 4.4. Договору, строк поставки за даним Договором складає 10 календарних днів з моменту підписання сторонами відповідної Специфікації, а у разі, якщо Специфікація не складалась - з моменту оплати рахунку-фактури наданого постачальником на відповідну партію товару або в другий строк погоджений Сторонами, будь-якими зручними для сторін засобами та будь-яким способом.

Так, на підставі узгоджених умов поставки та оплати товару сторонами у відповідність п.4.4. Договору, позивачем було здійснено передоплату у розмірі 8640,00 грн.

Факт виконання покупцем зобов`язання зі здійснення попередньої оплати товару підтверджується платіжним дорученням № 32956 від 28.09.2018 (т.с. І а.с. 30).

З урахуванням наведеного, товар мав бути поставлений 11 жовтня 2018 року.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому наголошує про те, що у зв`язку із виникненням труднощів у постачальника та враховуючи партнерські відносини між сторонами, ними було погоджено відкласти поставку товару на тиждень (до 18.10.2018). Проте постачальник у подальшому не виконав свої і зобов`язання щодо поставки партії товару за спірним Договором.

Відповідно до пункту 5.4.2 Договору, покупець має право вимагати належного виконання всіх умов даного Договору.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію за вих. №216 від 25.07.2019 із проханням виконати відповідачем свої зобов`язання за договором (т.с. І а.с. 32-37)

Однак претензія не була вручена відповідачу та 30.08.2019 була повернута за зворотною адресою.

З урахуванням наведеного, відповідачем не вчинено дій з метою виконання своїх зобов`язань за Договором поставки № 30112016 від 30.11.2016, та суму попередньої оплати позивачу також не повернуто.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Приписами частини 1 ст. 177 ЦК України встановлено, що об`єктом цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

У даному разі судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем було на виконання умов Договору поставки № 30112016 від 30.11.2016 перераховано відповідачу попередню оплату в сумі 8640,00 грн. (т.с. І а.с. 30), однак відповідач в порушення умов договору не поставив позивачу продукцію у встановлений Договором строк.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором, позовні вимоги про стягнення 8640,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 7.1. Договору сторони передбачили та встановили, що у випадку порушення постачальником термінів поставки партії товару покупець має право нарахувати, а постачальник зобов`язаний сплатити за кожен день такого прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення від суми вартості несвоєчасно поставленої (не поставленої) партії товару.

Також, відповідно до п. 7.2. Договору, у разі порушення постачальником термінів поставки товару (його частини) більш ніж на 10 календарних днів покупець має право нарахувати, а постачальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленої (не поставленої) партії товару.

У зв`язку з вищенаведеними положеннями Договору та враховуючи невиконання зобов`язання по поставці товару, відповідачу заявлено до стягнення пеню у розмірі 3103,30 грн. та 10 % штрафу у розмірі 864,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як штраф, пеня та їх розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

У даному разі, враховуючи, що відповідачем добровільно, у передбачений законом спосіб, було укладено із позивачем спірний Договір, тому відповідач зобов`язаний виконати його умови і щодо нарахованої пені та штрафу за порушення умов цього Договору.

За розрахунком позивача, сума пені за порушення строків поставки товару становить 3103,30 грн., сума 10 % штрафу за порушення строків поставки товару становить 864,00 грн.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам Договору, нараховані арифметично вірно, тому підлягають задоволенню.

Водночас, щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає про наступне.

Грошовим є зобов`язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору.

Зобов`язання виготовити і поставити продукцію за своєю природою не є грошовим зобов`язанням.

Положеннями статті 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки стягнення суми попередньої оплати, перерахованої за договором, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, то застосування позивачем частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим, а відтак позовні вимоги в частині позову щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 20.11.2018 по справі № 916/75/18 та у постанові від 17.10.2018 по справі № 923/1151/17.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги Приватного підприємства "СПС" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магік Буд" (61146, м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 32Б, кв. 102, код ЄДРПОУ 36815943) на користь Приватного підприємства "СПС" (61020, м. Харків, проспект Любові Малої, буд. 93, код ЄДРПОУ 31062161) - 8640,00 грн. основного боргу; 3103,30 грн. пені; 846,00 грн. штрафу та 1799,78 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "13" січня 2020 р.

Суддя Г.І. Сальнікова