Рішення

від 08.01.2020 по справі 927/939/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

08 січня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/939/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/939/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СМЕНА

вул. Ділова, буд. 5 корп.2, м. Київ, 03150

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІТ СЕРВІС ХХІ

вул. Доценка, 24, м. Чернігів, 14032

про стягнення 71028грн 01 коп.

За участю представників учасників справи:

від позивача: Малишенко О.М. адвокат, ордер серія ЧН №018974 від 08.01.2020

від відповідача: не прибув

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СМЕНА до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІТ СЕРВІС ХХІ про стягнення 71028грн 01 коп. заборгованості, а саме: 56822,41 грн боргу та 14205,60 грн штрафу. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2000,00 грн витрат на правничу допомогу та 1921,00 грн судового збору, розгляд спору по суті призначено на 16.12.2019.

У судове засідання з розгляду справи по суті 16.12.2019 прибув уповноважений представник позивача, представник відповідача не прибув.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400046330228.

У судовому засіданні 16.12.2019 керуючись ст.216 Господарського процесуального кодексу України суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 23.12.2019, у зв`язку з повідомленням позивача про намір відповідача сплатити заборгованість та приймаючи до уваги, що вирішити спір у даному судовому засіданні не вбачається можливим, про що відповідача повідомлено ухвалою від 16.12.2019.

У судове засідання 23.12.2019 уповноважені представники позивача та відповідача не прибули.

Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою.

23.12.2019 судом вчинені дії щодо перевірки отримання відповідачем ухвали суду від 16.12.2019 за штрихкодовим ідентифікатором 1400046592893. Як вбачається з інформації з офіційного сайту ДППЗ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400046592893 станом на 23.12.2019 знаходиться у точці видачі/доставки, 14032, м. Чернігів, Україна.

Ухвала суду від 16.12.2019, направлена на адресу відповідача: вул. Доценка, 24, м. Чернігів, 14032, повернулась до суду 24.12.2019 неврученою, з відміткою відділення поштового зв`язку за закінченням встановленого строку зберігання .

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 23.12.2019, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 08.01.2019.

Ухвала повідомлення від 23.12.2019 направлена сторонам рекомендованою кореспонденцією.

У судове засідання 08.01.2019 прибув уповноважений представник позивача.

Ухвала суду від 23.12.2019, направлена на адресу відповідача: вул. Доценка, 24, м. Чернігів, 14032, повернулась до суду 02.01.2020 неврученою, з відміткою відділення поштового зв`язку за закінченням встановленого строку зберігання .

У ч.1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до актуальної інформації, розміщеної на сайті Міністерства юстиції України htt://usrino.minjust.gov.ua/edr.html, роздруківку з якого до позовної заяви подано позивачем, а також відповідно до витягу отриманого станом на 08.01.2020 на запит суду, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 41674263 значиться Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛІТ СЕРВІС ХХI , місцезнаходження юридичної особи - вул.Доценка, 24, м. Чернігів, керівник - Нікольська Ірина Валеріївна з 29.01.2019.

Суд зазначає, що у відповідності до вимог ч.ч. 5, 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, копії ухвали про відкриття провадження у справі направлені сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресами, зазначеними позивачем у позовній заяві. При цьому, адреса відповідача, а саме: вул.Доценка, 24, м. Чернігів, підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Про оголошену у судовому засіданні 16.12.2019 та 23.12.2019 перерву відповідача повідомлено в порядку, визначеному ст.ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення на його адресу ухвали - повідомлення від 16.12.2019 та від 23.12.2019. Однак як встановлено судом, поштові конверти, якими на адресу відповідача направлялись копії ухвали від 16.12.2019 та від 23.12.2019, повернувся з поштовою відміткою про невручення у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, якою господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону, надіслав копію ухвали повідомлення від 16.12.2019 та від 23.12.2019 про оголошену перерву у судовому засіданні у даній справі за належною адресою є обставиною, яка зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд зазначає, що обидві ухвали від 16.12.2019 та від 23.12.2019 внесено до державного реєстру судових рішень та оприлюднено, відповідно, 17.12.2019 та 24.12.2019.

Судом враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач, який відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, зобов`язаний добросовісно користуватися наданими йому правами в суді, мав дійсну можливість, отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі №927/939/19 від 22.11.2019, дізнатися про рух справи та призначені судові засідання з розгляду справи по суті шляхом ознайомлення з ухвалами Господарського суду Чернігівської області від 16.12.2019 та від 23.12.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Виходячи із викладеного, господарський суд вважає, що ним дотримано вимог чинного законодавства щодо вручення відповідачу копій ухвал у даній справі.

Зважаючи на те, що згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Виклад позицій учасників судового процесу

Стислий виклад позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №14 від 01.03.2019.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач відзив не надав, проти позовних вимог не заперечив. Заяви та клопотання від відповідача до суду не надходили.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідачем не подано відзив на позов у встановлений судом строк без поважних причин, тому в силу приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа вирішується судом за наявними у ній матеріалами.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі, фактичні обставини справи.

До обставин, які є предметом доказування у справі належить: факт поставки товару позивачем відповідачу згідно з договором поставки №14 від 01.03.2019, невиконання відповідачем договору в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, розмір заборгованості, наявність підстав для нарахування на штрафних санкцій, а також їх розмір.

Висновок суду про обставини, які є предметом доказування у справі, та визнаються судом встановленими або спростованими з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів.

01.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю СМЕНА (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛІТ СЕРВІС ХХІ (покупець, відповідач) укладено договір поставки №14 (далі - договір), відповідно до умов якого в порядку та на умовах визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити у власність покупцеві товар (партію товару), в асортименті, кількості, та цінами, вказаних у видаткових накладних, що є невід`ємними частинами даного договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар. (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору предметом поставки є товари з найменуванням, зазначеним у додатку (ах) до договору і визначені родовими ознаками.

У розділі 2 договору сторони дійшли згоди про строки та порядок поставки, та домовились про наступне. Передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладної. Дата вказана у видатковій накладній є датою поставки товару постачальником. (п.2.1.). Постачання товару здійснюються на умовах EXW (ІНКОТЕРМС 2010): склад постачальника (п.2.2.). Поставка товару здійснюється окремими партіями згідно із замовленнями покупця. Сторони погоджують строки поставки товару, асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії товару згідно з усною домовленістю або письмового замовлення покупця. Замовлення може бути спрямоване постачальнику шляхом використання факсимільних або комп`ютерних засобів зв`язку (електронною поштою) (п.2.3.). Поставка товару вважається виконаною постачальником в момент передачі товару покупцю, що підтверджується його підписом у видатковій накладній (п.2.5.).

Згідно із п.3.1. договору товар передається покупцю згідно видаткової накладної на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Покупець заздалегідь надсилає постачальнику довіреність, складену ним на особу, яка є його повноважним представником.

Як вбачається із п.5.1. ціна на товари, що постачаються постачальником, є звичайними вільними відпускними та визначаються по взаємному погодженню сторін на кожну окрему поставку. Сторони визначають, що ціни на товари, погоджені сторонами, є попередніми і можуть змінюватися постачальником в залежності від показників, які обумовлюють вартість товару (собівартість витрати) протягом строку дії договору, та встановлюються на кожну партію окремо.

Згідно із п.5.2. асортимент, кількість, та вартість товару (з урахуванням ПДВ), остаточно узгоджується та відображаються сторонами у видатковій накладній по кожній партії окремо.

Відповідно до п.6.1. договору покупець зобов`язаний оплатити постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару шляхом безготівкового або готівкового перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Як вбачається в п. 8.1. договір вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє до 31 грудня 2019 року. Дострокове розірвання договору можливе тільки у випадках, передбачених чинним законодавством України. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Згідно із п. 10.7. договору цей договір підписаний при повному розумінні сторонами предмету і суттєвих умов цього договору, та укладений в двох однакових примірниках по одному для кожної сторони.

Приписами пункту 7.3 договору сторони погодили, що в разі порушення грошових зобов`язань за договором постачальник також має право стягнути з покупця штраф в розмірі 25% від вартості поставлених, але не оплачених товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами підписано та скріплено печатками додаток №1 до договору поставки №14 від 01.03.2019, відповідно до якого асортимент, кількість та ціна товару зазначається у видаткових накладних.

На виконання умов договору за видатковими накладними №60005553 від 24.08.2019 на суму 1443,36 грн, №60005670 від 29.08.2019 на суму 1698,76 грн, №60005940 від 07.09.2019 на суму 6715,82 грн, №60006133 від 14.09.2019 на суму 13931,89 грн, №60006214 від 17.09.2019 на суму 17792,14 грн, №60006302 від 20.09.2019 на суму 15240,44 грн позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 56822грн 41коп., що підтверджується довіреностями №10 від 01.08.2019, №13 від 02.09.2019.

Норми права, які суд застосував, та мотиви їх застосування

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії. Днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

У відповідності зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. ст.546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Мотивована оцінка аргументів, наведеного учасниками справи.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Подані позивачем докази повністю підтверджують факт отримання відповідачем товару у відповідності до договору поставки №14 від 01.03.2019.

Так, відповідно до п. 6.1. договору оплата товару повинна була бути здійснена не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару шляхом безготівкового або готівкового перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника, отже, за видатковою накладною від 24.08.2019 відповідач повинен був розрахуватися до 09.09.2019 (07.09.2019 та 08.09.219 - вихідні дні), за видатковою накладною від 29.08.2019 відповідач повинен був розрахуватися до 12.09.2019, за видатковою накладною від 07.09.2019 відповідач повинен був розрахуватися до 23.09.2019 (21.09.2019 та 22.09.219 - вихідні дні), за видатковою накладною від 14.09.2019 відповідач повинен був розрахуватися до 30.09.2019 (28.09.2019 та 29.09.219 - вихідні дні), за видатковою накладною від 17.09.2019 відповідач повинен був розрахуватися до 01.10.2019, за видатковою накладною від 20.09.2019 відповідач повинен був розрахуватися до 04.10.2019.

Судом встановлено, що в порушення умов вказаного договору відповідач у визначений термін оплату за поставлений товар не здійснив.

За таких обставин заборгованість відповідача на час звернення позивача до суду становить 56822,41 грн.

Відповідач на час розгляду справи у суді доказів виконання зобов`язання щодо оплати товару отриманого від позивача не надав, твердження позивача щодо не проведення своєчасної оплати відповідач не спростував та вимоги позивача не оспорив.

З огляду на вище наведене суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 56822,41грн є обґрунтованими та підлягає задоволенню у повній сумі.

Позивачем з огляду на нездійснення відповідачем розрахунку за отриманий товар у визначений договором строк нараховано та пред`явлено до стягнення 14205,60 грн штрафу у розмірі 25% нарахованого від вартості поставленого, але неоплаченого товару 56822,41грн.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати за отриманий товар, тому, перевіривши правильність наведеного позивачем розрахунку штрафу у розмірі 25% (56822,41грн х 25%), суд доходить висновку, він відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, не містить арифметичних помилок, а отже вимоги позивача підлягають задоволенню повністю в сумі 14205грн 60коп.

Судові витрати

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача в розмірі 1921 грн 00коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який становить 2000 грн суми правничої допомоги і які він просить стягнути з відповідача.

Відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

На підтвердження надання послуг та їх оплати, позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №18 від 18.11.2019, копію акту від 18.11.2019 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №18 від18.11.2019, платіжне доручення №2873 від 18.11.2019 на суму 2000,00 грн з призначенням платежу: оплата адвокатських послуг згідно договору про надання правової допомоги №18 від 18.11.2018 , ордер на надання правової допомоги серія ЧН №018972 від 16.12.2019 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН№000093 від 13.01.2017. Також позивачем подано копію договору про надання правової допомоги №08/01.20 від 08.01.2020 та ордер на надання правової допомоги серія ЧН №018974 від 08.02.2020.

Як вбачається з умов договору про надання правової допомоги від 18.11.2019 укладеного між Малишенко О.М. (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю СМЕНА (клієнт) клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1. договору про надання правової допомоги).

Відповідно до акту від 18.11.2019 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №18 від18.11.2019 адвокатом позивачу надано послуги, вартість яких склала 2000,00 грн, а саме: усна консультація з вивченням документів та правовим аналізом договору поставки №14 від 01.03.2019, видаткових накладних №60005553 від 24.08.2019, №60005670 від 29.08.2019, №60005940 від 07.09.2019, №60006133 від 14.09.2019, №60006214 від 17.09.2019, №60006302 від 20.09.2019, довіреностей №10 від 01.08.2019 та №13 від 02.09.2019, складання позовної заяви.

Таким чином, враховуючи обсяг роботи проведеної адвокатом, а також погоджений сторонами розмір винагороди останнього, відсутність заперечень відповідача щодо співмірності заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає співмірним з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), з часом, витраченим адвокатом на їх виконання, у зв`язку з чим, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн 00 коп.

Керуючись ст. 12, 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, 232, 233, 236-241, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СМЕНА до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІТ СЕРВІС ХХІ про стягнення 71028 грн 01 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІТ СЕРВІС ХХІ (вул. Доценка, 24, м. Чернігів, ідентифікаційний код 41674263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СМЕНА (вул. Ділова, буд. 5 корп.2, м. Київ, ідентифікаційний код 38918728) 56822 грн 41 коп. боргу, 14205 грн 60 коп. штрафу, 1921 грн 00 коп. судового збору та 2000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 13.01.2020.

Суддя Н.Ю.Книш