Ухвала

від 27.12.2019 по справі 757/21185/19-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/6277/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 травня 2019 року,

за участю:

представника власника майна ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.05.2019 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт шляхом застосування заборони розпоряджання та користування, крім ТОВ «Княжицьке» (код за ЄДРПОУ 38974159), на земельні ділянки, які зареєстровані на праві приватної власності за громадянином ОСОБА_6 (код НОМЕР_1 ), а саме за наступними кадастровими номерами: 3221284000:04:013:0011, 3221284000:03:009:0039, 3221284000:03:009:0038, 3221284000:04:017:0015, 3221284000:03:011:0010, 3221284000:03:007:0008, 3221284000:04:017:0014, 3221284000:04:018:0048, 3221284000:04:008:0043, 3221284000:04:017:0043, 3221284000:04:017:0033, 3221284000:03:009:0012.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_7 подав в інтересах ОСОБА_6 апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.05.2019 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання у межах кримінального провадження № 12016110130001082 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190, ст.. 356 КК України про арешт земельних ділянок відмовити повністю.

Щодо порушення строків на апеляційне оскарження, в судовому засіданні представник зазначив, що розгляд клопотання прокурора відбувався без його участі, а про існування оскаржуваної ухвали останній дізнався перед подачею апеляційної скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, представник зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді суду першої інстанції є незаконною та не обґрунтованою, оскільки арештоване майно не має жодного доказового значення для досудового розслідування, а усі висновки, викладені слідчим суддею суперечать фактичним обставинам кримінального правопорушення.

Зокрема, представник зазначає про законність набуття вказаних вище земельних ділянок та перебування їх у користуванні. На його думку, земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221284000:04:013:0011, 3221284000:03:009:0039, 3221284000:03:009:0038, 3221284000:04:017:0015, 3221284000:03:011:0010, 3221284000:03:007:0008, 3221284000:04:017:0014, 3221284000:04:018:0048, 3221284000:04:008:0043, 3221284000:04:017:0043, 3221284000:04:017:0033, 3221284000:03:009:0012 не мають жодного відношення до вчиненого кримінального правопорушення та не відповідають ознакам, визначеним у ст. 98 КПК України.

В судове засідання у справі прокурор не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційного провадження. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутністю прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, вбачається, що клопотання про арешт майна було розглянуто слідчим суддею без повідомлення та участі власника майна або його представника, про існування оскаржуваної ухвали представнику майна стало відомо перед подачею апеляційної скарги. Апеляційну скаргу було подано 29.10.2019 року, тобто вона є такою, що подана в межах передбаченого законом строку, у зв`язку з чим, він поновленню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016110130001082 за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.190, ст.356 КК України.

Органом досудового розслідування зазначено, що ВАТ «Княжицьке» передано на підставі державного акту про право постійного користування землею І-КВ № 001799 площею 232 га і акту про право колективної власності на землю серія КВ площею 1932,8 га згідно з рішенням Княжицької сільської ради від 18.03.1997 року для сільськогосподарського виробництва, у подальшому землі передані товариству у власність розпайовано.

У той же час без паювання та вилучення у користувача - ВАТ «Княжицьке» (КСП ім. Щорса) після 1997 року, в тому числі з метою уникнення викупу за ринковою ціною шляхом безоплатного виділення фізичним особам нібито для ведення особистого селянського господарства, частина земель з вказаних 232 га, розпайованих та нерозпайованих з 1932,8 га, а всього понад 670 га, з порушенням вимог ч. ч. 1-2 та абз. 2-3 ч. 6 ст.120, ст.1481та п. 6Перехідних положень ЗКУоформлена за даними Державного земельного кадастру за ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ТОВ «ЗЕТ Весела Долина», ТОВ «ЕМ Садова Домівка», ТОВ «ІБК ГРУП», ТОВ «Девелопмент Інвест», ТОВ «ДІ Краєвид Нерухомість», ТОВ «Капіталсоюзінвест 2005», ТОВ «Аспект Будсервіс», ТОВ «Аква Терра».

Зазначено, що наразі вказаними ділянками фактично продовжує користуватись ТОВ «Княжицьке» згідно договорів оренди, засноване на власності колишнього КСП ім. Щорса, а ОСОБА_6 вчиняє дії зі здійснення користування ними.

Згідно клопотання органу досудового розслідування, правомірність користування ТОВ «Княжицьке» зазначеними земельними ділянками підтверджена постановою Верховного Суду України від 27.02.2019 року, яким було постановлено наступне: Касаційну скаргу ТОВ «Княжицьке» задовольнити. Рішення Апеляційного суду Київської області від 04.10.2016 року скасувати, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.08.2016 року залишити в силі, а саме зобов`язати ОСОБА_6 припинити будь-які роботи по обробітку земельних ділянок, які знаходяться у складі полів: №1 площею 30 га, №2 площею 63 га, №5 площею 60 га, №7 площею 63 га, №8 площею 82 га, №11 площею 147 га, №12 площею 84 га, в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського р-ну Київської обл., і не чинити перешкоди ТОВ «Княжицьке» у здійсненні ним своєї діяльності на земельних ділянках, утворених із розпайованих земель КСП ім. Щорса, в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського р-ну Київської обл., відносно яких ТОВ «Княжицьке» укладено договори оренди землі.

Також було зазначено, що в період з 2013 року по лютий 2018 року державними реєстраторами виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області всупереч ч.ч.1-2, абз.2-3 ч.6 ст.120, ст.1481та п. 6Перехідних положень ЗКУпроведено державну реєстрацію на праві приватної власності 17 ділянок за громадянином ОСОБА_6 (код НОМЕР_1 ).

Далі, орган досудового розслідування зазначає, що оскільки вище вказані земельні ділянки, згідно вказаної вище постанови Верховного Суду України від 27.02.2019 року є розпайованими та перебувають в постійному користуванні ТОВ "Княжицьке", вищезазначені дії проведені державними реєстраторами безпідставно, а право власності зареєстровано за громадянином ОСОБА_6 (код НОМЕР_1 ) неправомірно.

18.04.2019 року постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_12 про визнання речовими доказами, нерухоме майно громадянина ОСОБА_6 (код НОМЕР_1 ) визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12016110130001082.

02.05.2019 року прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду міст Києва з клопотанням про накладення арешту, шляхом застосування заборони розпоряджання та користування, крім ТОВ «Княжицьке» (код за ЄДРПОУ 38974159), на земельні ділянки, які зареєстровані на праві приватної власності за громадянином ОСОБА_6 (код НОМЕР_1 ), а саме за наступними кадастровими номерами: 3221284000:04:013:0011, 3221284000:03:009:0039, 3221284000:03:009:0038, 3221284000:04:017:0015, 3221284000:03:011:0010, 3221284000:03:007:0008, 3221284000:04:017:0014, 3221284000:04:018:0048, 3221284000:04:008:0043, 3221284000:04:017:0043, 3221284000:04:017:0033, 3221284000:03:009:0012.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.05.2019 року задоволено клопотання прокурора було задоволено.

Задовольняючи клопотання прокурора та накладаючи арешт на вищевказані земельні ділянки, слідчий суддя виходив з того, що вказане нерухоме майно відповідає ознакам, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки є об`єктом кримінально протиправних дій, і може бути використане як доказ у кримінальному провадженні.

З такими висновками слідчого судді у цій частині, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94, 132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вищевказане майно, оскільки це майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказані земельні ділянки, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Вказане свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси ОСОБА_6 , оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна призведе до його відчуження, пошкодження,знищення,перетворення, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання органу досудового розслідування та накладаючи арешт на майно, а саме: земельні ділянки, які зареєстровані на праві приватної власності за громадянином ОСОБА_6 (код НОМЕР_1 ), а саме за наступними кадастровими номерами: 3221284000:04:013:0011, 3221284000:03:009:0039, 3221284000:03:009:0038, 3221284000:04:017:0015, 3221284000:03:011:0010, 3221284000:03:007:0008, 3221284000:04:017:0014, 3221284000:04:018:0048, 3221284000:04:008:0043, 3221284000:04:017:0043, 3221284000:04:017:0033, 3221284000:03:009:0012, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності. При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Проте, колегія суддів не може погодитися з викладеними у оскаржуваній ухвалі висновками слідчого судді в частині встановлення заборони користуватися вищезазначеними земельними ділянками,з огляду на наступне.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Виходячи зі змісту ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання про арешт майна, слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. При цьому, в ухвалі зазначається заборона, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

В даному випадку, арешт накладається з метою збереження речових доказів. Вказане свідчить, що на даному етапі досудового розслідування потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна як позбавлення права користування. Для досягнення завдань такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з даних підстав достатнім буде позбавлення права лише розпоряджатися, що полягає у забороні відчуження, що не передбачає вилучення арештованого майна із користування власників. Зазначене стосується арешту на нерухоме майно, оскільки за наявності арешту на нього, шляхом заборони відчуження та розпоряджатися, користування ним є неможливим.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що заборона користування нерухомим майном буде надмірним втручанням в права та інтереси власника майна і не є виправданим на даному етапі досудового розслідування, а тому апеляційна скарга власника майна підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 травня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт шляхом застосування заборони розпоряджання та користування, крім ТОВ «Княжицьке» (код за ЄДРПОУ 38974159), на земельні ділянки, які зареєстровані на праві приватної власності за громадянином ОСОБА_6 (код НОМЕР_1 ), а саме за наступними кадастровими номерами: 3221284000:04:013:0011, 3221284000:03:009:0039, 3221284000:03:009:0038, 3221284000:04:017:0015, 3221284000:03:011:0010, 3221284000:03:007:0008, 3221284000:04:017:0014, 3221284000:04:018:0048, 3221284000:04:008:0043, 3221284000:04:017:0043, 3221284000:04:017:0033, 3221284000:03:009:0012, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції ОСОБА_8 про арешт майна, задовольнити частково.

Накласти арешт на земельні ділянки, які на праві приватної власності зареєстровані за громадянином ОСОБА_6 (код НОМЕР_1 ), а саме за наступними кадастровими номерами: 3221284000:04:013:0011, 3221284000:03:009:0039, 3221284000:03:009:0038, 3221284000:04:017:0015, 3221284000:03:011:0010, 3221284000:03:007:0008, 3221284000:04:017:0014, 3221284000:04:018:0048, 3221284000:04:008:0043, 3221284000:04:017:0043, 3221284000:04:017:0033, 3221284000:03:009:0012, заборонивши відчуження вказаних земельних ділянок.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3