Постанова

від 14.01.2020 по справі 923/787/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/787/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.

суддів: Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.

секретар судового засідання - Чеголя Є.О.

за участю представників сторін:

від АТ НАК Нафтогаз України - адвокат Пронюк В.Я., довіреність № 14-100 від 17.05.2019;

Представник КП Олешки-сервіс Олешківської міської ради в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду Херсонської області від 12.11.2019

суддя - Закурін М.К.

Час і місце ухвалення: 11:05:27 год., м. Херсон

Дата складання повного тексту 13.11.2019

у справі № 923/787/19

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до відповідача Комунального підприємства Олешки-сервіс Олешківської міської ради,

про стягнення 329 815,48 грн.,

ВСТАНОВИВ:

25.02.2019 Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося з позовом до Комунального підприємства Олешки-сервіс Олешківської міської ради про стягнення 329 815,48 грн., з яких: 215 164,52 грн. пені, 15 396,31 грн. річних та 99 254,65 грн. інфляційних, нарахованих на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 3093/15-ТЕ-33 від 27.11.2014.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про укладання між сторонами 27.11.2014 договору купівлі-продажу природного газу № 3093/15-ТЕ-33, за яким він передав Відповідачу природний газ на загальну суму 1 611 109,16 грн., проте оплату відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив умови Договору.

15.10.2019 Комунальним підприємством Олешки-сервіс Олешківської міської ради звернулось до господарського суду Херсонської області з клопотанням про зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.11.2019 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Комунального підприємства Олешки-сервіс Олешківської міської ради на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України - 107 582,26 грн. пені, 15 396,31 грн. річних, 99 254,65 грн. інфляційних та 3 333,44 грн. компенсації по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений газ, водночас судом враховано заяву відповідача про зменшення розміру пені та використане право на зменшення розміру штрафних санкцій, зважаючи на те, що відповідач є неприбутковою організацією, його діяльність направлена на забезпечення надання комунальних послуг населенню міста Олешки.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення Господарського суду Херсонської області від 25.11.2019 у справі №923/787/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 107 582,26 грн. скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України щодо стягнення пені в розмірі 107 582,26 грн., у стягненні якої було відмовлено, - задовольнити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

Скаржник вважає, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного судового рішення не було в повному обсязі досліджено всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали для вирішення справи по суті.

Зокрема, суд першої інстанції при зменшенні розміру пені мав врахувати майновий стан сторін, які беруть учать у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов`язанні.

Також, скаржником зазначається, що судом першої інстанції необґрунтовано було застосовано до спірних правовідносин ст. 233 ГК України, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене згаданою нормою.

АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і його скрутний фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення розміру пені.

Скаржник вказує, що при розгляді справи судом взагалі не було з`ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов`язання, а також не було оцінено розмір таких збитків.

Отже, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до порушення ст.233 ГК України, ст.ст. 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Херсонської області від 12.11.2019 у справі № 923/787/19. Призначено справу № 923/787/19 до розгляду на 14.01.2020 о 12:00 год.

В судовому засіданні 14.01.2020 представник позивача надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити останню.

Представник відповідача 14.01.2020 в судовому засіданні не з`явився про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

КП Олешки-сервіс Олешківської міської ради про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги було повідомлено належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника АТ НАК Нафтогаз України , розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом першої інстанції, 27.11.2014 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (яке на даний час має назву - Акціонерне товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ), як Продавцем, та Комунальним підприємством Цюрупинськ-сервіс Цюрупинської міської ради (яке на даний час має назву - Комунальне підприємство Олешки-сервіс Олешківської міської ради), як Покупцем, був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 3093/15-ТЕ-33.

Основними умовами договору, які впливають на спірні правовідносини є наступні:

- Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ … , а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору (пункт 1.1.),

- Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі… (пункт 3.3.),

- Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом стовідсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1.),

- … У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункт 7.2.),

- Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних встановлюється тривалістю у п`ять років (пункт 9.3.).

До вказаного договору сторонами вносилися зміни та доповнення відповідно до додаткових угод № 1 від 31.03.2015, № 2 від 27.07.2015, № 3 від 30.07.2015, № 4 від 21.10.2015, № 5 від 30.11.2015.

На виконання умов договору Позивач за актами приймання-передачі від 31.01.2015 на суму 273 592,69 грн., від 28.02.2015 на суму 228 950,28 грн., від 31.03.2015 на суму 162 041,01 грн., від 31.10.2015 на суму 49 142,45 грн., від 30.11.2015 на суму 375 850,52 грн., від 31.12.2015 на суму 521 532,21 грн. поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 1 611 109,16 грн.

Проте, відповідно до складеного Позивачем обліку операцій по договору купівлі-продажу природного газу за період з 31.01.2015 по 07.10.2016, оплату за поставлений газ Відповідач здійснював не у повному обсязі та несвоєчасно, зокрема за зобов`язаннями за січень, лютий, березень, жовтень, листопад та грудень 2015 року. Водночас, станом на час розгляду справи в суді загальна вартість переданого природного газу сплачена у повному обсязі.

У зв`язку з несвоєчасною та неповною сплатою вартості поставленого газу Позивач нарахував Відповідачу у відповідності до розрахунку, наявного в матеріалах справи:

- за зобов`язаннями за січень 2015 року у розмірі 273 592,69 грн. нараховано: 26 401,37 грн. пені за період з 17.02.2015 по 08.06.2015 та 1 438,14 грн. річних за той же період, виходячи від сум часткових оплат та наявної на відповідну дату заборгованості, а також 40 663,62 грн. інфляційних за період з 03.03.2015 по 31.05.2015 виходячи від сум заборгованості на конкретну дату;

- за зобов`язаннями за лютий 2015 року у розмірі 228 950,28 грн. нараховано: 66 958,13 грн. пені за період з 17.03.2015 по 16.09.2015 та 5 129,17 грн. річних за період з 17.03.2015 по 22.12.2015, виходячи від сум часткових оплат та наявної на відповідну дату заборгованості; а також 41 770,20 грн. інфляційних за період з 01.04.2015 по 30.11.2015 виходячи від сум заборгованості на конкретну дату;

- за зобов`язаннями за березень 2015 року у розмірі 162 041,01 грн. нараховано: 46 579,02 грн. пені за період з 15.04.2015 по 14.10.2015 та 3 356,25 грн. річних за період з 15.04.2015 по 22.12.2015, виходячи від сум часткових оплат та наявної на відповідну дату заборгованості, а також 6 129,32 грн. інфляційних за період з 01.05.2015 по 30.11.2015, виходячи від суми заборгованості 162 041,01 грн.;

- за зобов`язаннями за жовтень 2015 року у розмірі 49 142,45 грн. нараховано: 2 132,65 грн. пені за період з 17.11.2015 по 22.12.2015 та 145,41 грн. річних за той же період, виходячи від суми заборгованості 49 142,45 грн.;

- за зобов`язаннями за листопад 2015 року у розмірі 375 850,52 грн. нараховано: 6 581,33 грн. пені за період з 15.12.2015 по 29.12.2015 та 448,73 грн. річних за той же період, виходячи від сум заборгованості на конкретну дату;

- за зобов`язаннями за грудень 2015 року у розмірі 521 532,21 грн. нараховано: 66 512,02 грн. пені за період з 15.01.2016 по 06.10.2016 та 4 878,61 грн. річних за той же період, виходячи від сум часткових оплат та наявної на відповідну дату заборгованості; а також 15 396,31 грн. інфляційних за період з 01.02.2016 по 30.09.2016 виходячи від сум заборгованості на конкретну дату.

Враховуючи викладене, вказаними доказами Позивач підтвердив та довів факт невиконання Відповідачем умов договору № 3093/15-ТЕ-33 від 27.11.2014 щодо сплати вартості природного газу, а також наявність заборгованості за початок відповідного періоду нарахування вказаних сум.

Отже невиконання Відповідачем взятого на себе грошового зобов`язання зі сплати вартості отриманого природного газу, є порушенням взятих ним на себе зобов`язань та вказаних правових положень.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, в пункті 7.2. договору сторони встановили можливість застосування пені у випадку невиконання та неналежного виконання споживачем зобов`язань по договору відповідно у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу за весь період прострочення.

Враховуючи встановлення судом факту несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов`язань, місцевий господарський суд перевіривши розрахунок пені, сума якої становить 215 164,52 грн., зазначив, що розрахунок вірним, зроблений відповідно до умов Договору на підставі погодженої сторонами процентної ставки, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру пені на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, в якому відповідач просив зменшити пеню до 100 грн.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, вирішуючи питання про зменшення нарахованої відповідачу пені, суд врахував факт повної оплати Відповідачем вартості отриманого природного газу на час розгляду справи в суді, безпосереднього нарахування пені Позивачем за час, який значно перевищує мету її нарахування та стягнення, а саме зі після спливу трьох років, його фінансовий стан, що підтверджується Фінансовим звітом результати 1 півріччя 2019 року, а також наявністю факту заборгованості держави перед підприємством щодо відшкодування різниці в тарифах на опалення у сумі 2 379 424 грн.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені до 107 582,26 грн.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника про те, що місцевим господарським судом не було враховано інтереси позивача, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки стягнення річних, інфляційних втрат та 107 582,26 грн. має забезпечити баланс інтересів сторін.

При цьому колегією суддів враховується і те, що в матеріалах справи відсутні та скаржником до суду не надано жодного доказу на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 12.11.2019 у справі №923/787/19 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на АТ НАК Нафтогаз України .

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 12.11.2019 у справі № 923/787/19- залишити без змін.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України - залишити без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.01.2020.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Лавриненко