Рішення

від 29.11.2019 по справі 907/752/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

29.11.2019 р. м. Ужгород Справа № 907/752/18

За позовом Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод", м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "РГСН", м. Ужгород

про стягнення суми 714 134 грн., в тому числі 585 582 грн. заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги, 95 602 грн. 28 коп. пені, 21 302 грн. 25 коп. інфляційних нарахувань та 11 647 грн. 47 коп. трьох процентів річних (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог),

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача - Мерза Р.І., адвокат, ордер серії ЗР № 45457 від 26.02.2019 року

Відповідача - Бондарєва О.С., адвокат, ордер серії ЗР № 82154 від 31.05.2019 року

СУТЬ СПОРУ: Орендним підприємством "Ужгородський коньячний завод", м. Ужгород завлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "РГСН", м. Ужгород про стягнення суми 897 684 грн. 08 коп., в тому числі 702 582 грн. заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги, 155 568 грн. 98 коп. пені, 25 558 грн. 46 коп. інфляційних нарахувань та 13 974 грн. 64 коп. трьох процентів річних. Заявою від 04.03.2019 року позивач в порядку ст. 46 ГПК України зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача суму 714 134 грн., в тому числі 585 582 грн. заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги, 95 602 грн. 28 коп. пені, 21 302 грн. 25 коп. інфляційних нарахувань та 11 647 грн. 47 коп. трьох процентів річних.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 01.04.2016 року, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 585 582 грн. Крім того, за порушення термінів повернення поворотної фінансової допомоги позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 95 602 грн. 28 коп. (п. 5.2. договору), 21 302 грн. 25 коп. інфляційних нарахувань та 11 647 грн. 47 коп. трьох процентів річних (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Додатковими поясненнями до заперечення б/н від 22.05.2019 року відповідач зменшені позовні вимоги визнав частково, а саме, у розмірі 666 332 грн. 86 коп., яка складається із 585 582 грн. заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги, 21 302 грн. 25 коп. інфляційних нарахувань та 11 647 грн. 47 коп. трьох процентів річних. Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 95 602 грн. 28 коп., то вказана сума, на думку відповідача, має бути зменшена судом на 50% до 47 801 грн. 14 коп. з врахуванням положень ст. ст. 530, 551, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та важкого фінансового стану відповідача, необхідності дотримання балансу майнових та інших інтересів сторін та засад справедливості і розумності, а також інших судових справ, відповідачами у яких є ТОВ "РГСН".

Крім того, просить суд в порядку ст. ст. 239 та 331 ГПК України відстрочити виконання рішення на один рік, оскільки обов`язок у відповідача сплатити позивачу суму боргу не виконано останнім в силу виняткових, незалежних від волі відповідача обставин, а також скрутного фінансового становища.

Позивач додатковими поясненнями щодо окремих питань заперечує проти зменшення розміру пені на 50% та відстрочки виконання рішення на один рік.

Вказує на те, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Наголошує на тому, що зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках. При цьому, на думку позивача, розмір пені, заявлений позивачем (95 602 грн. 28 коп.) складає 16,3% від суми основного боргу (від 585 582 грн.), що не є значним розміром по відношенню до основної суми заборгованості, в той же час, з цих самих позицій, нарахована сума пені не є неспіврозмірною (надмірною).

Покликається на те, що поведінка ТОВ "РГСН" як винної сторони підтверджує невжиття нею заходів до виконання зобов`язання та не свідчить про негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків. Навпаки, всі дії ТОВ "РГСН", навіть в процесі судового провадження в даній справі, спрямовані виключно на затягування розгляду справи, що додатково підтверджує небажання виконати зобов`язання. Крім того, позивач стверджує про те, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст. ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому клопотання ТОВ "РГСН" про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% до розміру - до 47 801 грн. 14 коп. вважає таким, що не підлягає до задоволення.

Посилаючись на положення ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, якими визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду , якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, наголошує на тому, що ТОВ "РГСН", не повертаючи грошові кошти за вимогою позивача, не виконав належним чином покладених на нього зобов`язань та позбавив позивача (кредитора) права користуватись належним йому майном - грошовими коштами. Крім того, акцентує увагу на тому, що чинним ГПК України не передбачено відповідного права суду на реалізацію вказаних у ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч.ч. 2, 3 ст. 233 Господарського кодексу України підстав зменшення розміру неустойки.

Щодо заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду на один рік, позивач зазначає наступне. Зокрема, вважає подану відповідачем заяву такою, що подана передчасно, тобто, до ухвалення рішення суду у справі, а обставини, на які вказує відповідач у додаткових поясненнях, а саме, неможливість виконання господарського зобов`язання перед позивачем через примусове стягнення у виконавчому провадженні № 54777438 з примусового виконання ухвали суду від 26.06.2015 року у справі № 907/487/15, не є винятковими негативними обставинами в розумінні ст. 331 ГПК України. Наголошує на тому, що відповідач зловживає процесуальними правами, користується практикою затягування, відтермінування справ та ухилення від виконання як взятих на себе господарських зобов`язань, так і поставлених судом рішень (ухвал). Дані обставини додатково підтверджують недобросовісність відповідача та його посадових осіб, та свідчать про намір відповідача в черговий раз та безпідставно відтермінувати виконання господарського зобов`язання на новий період, шляхом відстрочення виконання судового рішення на один календарний рік.

Крім того, зазначає про те, що із викладених у додаткових поясненнях обставин, фінансовий стан відповідача з жовтня місяця 2017 року є негативним і надалі залишатиметься таким. Втім, спроможність виконання господарських зобов`язань ТОВ "РГСН" залежить безпосередньо від відповідача, а обставини в іншій справі, на які він вказує, жодним чином не є підставою для відтермінування виконання взятих на себе зобов`язань перед позивачем. На думку позивача, невиконання господарського зобов`язання ТОВ "РГСН" перед позивачем, є нічим іншим як односторонньою відмовою від виконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та відповідачем.

У судовому засіданні 29.11.2019 року відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив:

01 .0 4.2016 року між сторонам спору був укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги (надалі - Договір), за умовами якого Підприємство (позивач у справі) взяв на себе зобов`язання надати Товариству (відповідачу у справі) фінансову допомогу, яку Товариство зобов`язується отримати та повернути у визначений з даним договором строк. У зв`язку з тим, що між сторонами склалися довгострокові відносини, фінансова допомога надається на безпроцентній основі (п.п. 1.1. та 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору сторони встановили, що сума фінансової допомоги за даним Договором визначена у розмірі 705 000 грн.

Розділ 4 Договору встановлює умови щодо строків повернення фінансової допомоги. Зокрема передбачає, що строк повернення наданих грошових коштів - до 31.12.2017 року. Строк, вказаний у пункті 4.1. договору може бути продовжений за згодою сторін.

На виконання умов договору Підприємство перерахувало на рахунок ТОВ "РГСН" суму в розмірі 702 582 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 852 від 28.04.2016 року на суму 62 000 грн., № 920 від 11.05.2016 року на суму 55 000 грн., № 1201 від 10.06.2016 року на суму 7 500 грн., № 1210 від 13.06.2016 року на суму 88 100 грн., № 1284 від 21.06.2016 року на суму 4 930 грн., № 1478 від 19.07.2016 року на суму 15 000 грн., № 1513 від 26.07.2016 року на суму 14 752 грн., № 1543 від 03.08.2016 року на суму 61 000 грн., № 1646 від 12.08.2016 року на суму 78 000 грн., № 1680 від 18.08.2016 року на суму 120 000 грн., № 2030 від 11.10.2016 року на суму 53 000 грн., № 2154 від 03.11.2016 року на суму 73 300 грн., № 2286 від 24.11.2016 року на суму 70 000 грн. Факт перерахунку підтверджується також засвідченим АТ "Комінвестбанк" реєстром розрахункових документів, копію якого долучено до позовної заяви.

Зважаючи на неповернення у визначений договором строк суми фінансової допомоги та відповідно наявність заборгованості, з метою досудового врегулювання спору позивачем направлено відповідачу претензію вих. № юр-233/18 від 30.08.2018 року з вимогою повернути надану фінансову допомогу, а також сплатити нараховані у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань штрафні та фінансові санкції.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині повного повернення наданої фінансової допомоги стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 585 582 грн. заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги в примусовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново -господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем доведено факт виконання останнім умов Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 01.04.2016 року, а саме, перерахуванням відповідачу грошових коштів у розмірі 702 582 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт перерахунку підтверджується також засвідченим АТ "Комінвестбанк" реєстром розрахункових документів, копію якого долучено до позовної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем отримані кошти у встановлений договором строк повернуті не повністю були, на підтвердження чого позивачем подано довідку АТ "Комінвестбанк" № 03-3/8-1076 від 12.12.2018 року про те, що на поточному рахунку позивача відсутні будь-які надходження коштів від ТОВ "РГСН".

Крім того, факт наявності боргу відповідачем визнано в повному обсязі, а саме у розмірі 585 582 грн. заборгованості.

Згідно ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд зазначає, що визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову є виявом принципів диспозитивності і змагальності.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за Договором про надання поворотної фінансової допомоги, та не здійснив повернення усієї суми фінансової допомоги за Договором, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 585 582 грн., факт існування якої позивачем належним чином доведений та відповідачем у встановлений законом спосіб визнано.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 585 582 грн. заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 01 .0 4.2016 року .

На підставі та в порядку п. 5.2. Договору позивач просить стягнути з відповідача суму 95 602 грн. 28 коп. пені.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За положеннями статей 230 - 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги Позикодавець сплачує Підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання нарахована пеня в розмірі 95 602 грн. 28 коп.

Перевіривши розрахунок пені у межах заявленого періоду з 01.01.2018 року по 30.06.2018 року, суд зазначає, що пеня в розмірі 95 602 грн. 28 коп. обрахована позивачем з дотриманням порядку, розміру та строків її нарахування, а тому підлягає стягненню з відповідача повністю.

Разом з тим, за прострочку відповідачем повернення фінансової допомоги позивач, посилаючись на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму 21 302 грн. 25 коп. інфляційних нарахувань та 11 647 грн. 47 коп. трьох процентів річних.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 21 302 грн. 25 коп. інфляційних нарахувань та 11 647 грн. 47 коп. трьох процентів річних, суд приходить до висновку, що такі здійснено правомірно та з врахуванням вищевказаного порядку нарахування, а тому сума 21 302 грн. 25 коп. інфляційних нарахувань та сума 11 647 грн. 47 коп. трьох процентів річних підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на вищенаведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 585 582 грн. заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 01 .0 4.2016 року , 95 602 грн. 28 коп. пені, 21 302 грн. 25 коп. інфляційних нарахувань та 11 647 грн. 47 коп. трьох процентів річних документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем визнані частково. Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Щодо заявленої у додаткових поясненнях заяви про зменшення розміру пені на 50% суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (пені) є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (пені).

При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для зменшення пені покладений саме на відповідача.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 року у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 року у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 року у справі № 925/1587/17.

Разом з тим, суд наголошує, що відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладаючи з позивачем Договір про надання поворотної фінансової допомоги від 01 .0 4.2016 року, відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно повернути фінансову допомогу, в розмірі та строки, що передбачені цим договором.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені, дослідивши матеріали справи, зважаючи на те, що прострочка виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення поворотної фінансової допомоги має місце з січня 2018 року, а також те, що з моменту відкриття провадження у справі та станом на день проведення даного судового засідання відповідачем не здійснено жодного платежу в рахунок погашення існуючої заборгованості; матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності поважних причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення; належні до сплати штрафні санкції не є надмірно великими, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого відповідачем клопотання та зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню.

Крім того, у поданих додаткових поясненнях відповідач також клопотав при ухваленні рішення врахувати виняткові обставини, які фактично унеможливлюють виконання судового рішення та відстрочити його виконання на один рік.

Стверджує про те, що обставинами, які ускладнюють виконання рішення є скрутне фінансове становище відповідача, а також виникнення ряду виняткових негативних обставин, які не залежали від волі відповідача (перебування у провадженні суду інших судових справ щодо ТОВ "РГСН").

Позивач проти надання відстрочки виконання рішення строком на один рік заперечив.

Частиною 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

При цьому, суд зазначає, що складне фінансове становище ТОВ "РГСН", яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення оскільки, господарська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання на власний ризик.

Наведені відповідачем обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають стан поточної підприємницької діяльності Товариства, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення.

При цьому, фінансове становище ТОВ "РГСН" є результатом його власної підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги заперечення позивача проти задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення у зв`язку з відсутністю об`єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють своєчасне виконання судового рішення.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 5 356 грн. 01 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору. Решта суми судового збору, а саме, сума 5 356 грн. 01 коп. підлягає поверненню з бюджету у відповідності до положень ст. 130 ГПК України, однак після подання позивачем заяви на повернення такої суми судового збору у порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 130, 191, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РГСН", 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, будинок 163А (код ЄДРПОУ 31072232) на користь Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод", 88014, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Тімірязєва, будинок 19 (код ЄДРПОУ 00412122) суму 714 134 (Сімсот чотирнадцять тисяч сто тридцять чотири гривні) грн., в тому числі 585 582 (П`ятсот вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дві гривні) грн. заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги, 95 602 (Дев`яносто п`ять тисяч шістсот дві гривні) грн. 28 коп. пені, 21 302 (Двадцять одну тисячу триста дві гривні) грн. 25 коп. інфляційних нарахувань та 11 647 (Одинадцять тисяч шістсот сорок сім гривень) грн. 47 коп. трьох процентів річних, а також суму 10 712 (Десять тисяч сімсот дванадцять гривень) грн. 01 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Пригари Л.І. з 09.12.2019 року по 13.12.2019 року та з 26.12.2019 року по 11.01.2020 року повне судове рішення підписано 13.01.2020 року.

Суддя Пригара Л.І.