Рішення

від 14.01.2020 по справі 920/1149/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.01.2020 Справа № 920/1149/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними матеріалами справу №920/1149/19

за позовом: Інституту луб`яних культур національної академії аграрних наук України (41400, Сумська область, м. Глухів, вул. Терещенків, буд. 45, код 00497845)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агротандем (40034, м.Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 5, оф. 305, код 41112365)

про стягнення 135014 грн. 13 коп. заборгованості по договору купівлі-продажу №44-10 від 05.10.2018

ВСТАНОВИВ:

18.11.2019 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 135014 грн. 13 коп., з яких: 91571 грн. 04 коп. основного боргу, 34307 грн. 77 коп. пені, 2935 грн. 00 коп. - 3% річних, 6200 грн. 32 коп. інфляційних збитків, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №44-10 від 05.10.2018, а також судові витрати по справі.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач не здійснив оплату товару, отриманого згідно видаткової накладної №49 від 10.10.2018, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 3.1. договору.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 04.12.2019 відкрито провадження у справі № 920/1149/19, відповідачу надано строк - п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження отримана відповідачем 06.12.2019, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

05 жовтня 2018 між Інститутом луб`яних культур національної академії аграрних наук України і Товариством з обмеженою відповідальністю Агротандем було укладено договір купівлі-продажу №44-10, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання передати у власність відповідача пшеницю товарну у кількості 15510 кг (далі - Товар ), а відповідач зобов`язувався прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору Покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар на умовах Договору.

Згідно з умовами п. 3.1. Договору Покупець повинен розрахуватися з Продавцем за товар до 12 жовтня 2018 року.

Зі змісту п. 2.2. Договору вбачається, що загальна сума Договору з ПДВ - 91 571 грн. 04 коп.

Товар перестає бути власністю продавця і переходить у власність покупця після його відвантаження і підписання документів про здачу та прийняття.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що на виконання взятих на себе зобов`язань передав відповідачу товар відповідно до видаткової накладної № 49 від 10.10.2018 року на загальну суму 91571,04 грн. та довіреності №3 від 10 жовтня 2018 року, однак Відповідач всупереч умовам Договору не оплатив отриманий товар.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар на підставі видаткової накладної № 49 від 10 жовтня 2018 року за Договором становить 91571,04 грн.

17.12.2018 року Позивачем додатково було надіслано на адресу Відповідача претензію №430 від 12.12.2018 з вимогою оплатити заборгованість за Договором, проте заборгованість відповідачем до цього часу не сплачена.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із змісту укладеного між сторонами у справі договору вбачається, що він має ознаки договору поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наявними в матеріалах справи доказами, а саме видатковою накладною №49 від 10.10.2018, довіреністю №3 від 10.10.2018, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу відповідно до умов Договору товару на загальну суму 91 571 грн. 04 коп.

Відповідачем не подано доказів сплати боргу чи аргументованих заперечень проти вимог позивача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 91 571 грн. 04 коп. основного боргу.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 34 307 грн. 77 коп. пені, нарахованої за загальний період прострочення з 12.10.2018 по 06.11.2019 відповідно до вимог п. 7.2. Договору, в якому сторони досягли згоди, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань згідно до п. 3.1 цього договору Покупець сплачує пеню в розмірі 5% несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на момент нарахування пені.

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, суд приходить до висновку про те, що позивачем пеня нарахована поза межами шестимісячного строку, визначеного ч.6 ст. 232 ГК України , у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 16 347 грн. 32 коп., нарахованої за період з 12.10.2018 по 12.04.2019.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 935 грн. 00 коп. - 3% річних, та 6 200 грн. 00 коп. інфляційних збитків, нарахованих за загальний період прострочення з 12.10.2018 по 06.11.2019, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України , відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Перевіривши, розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розмір простроченого платежу, а також встановивши факт порушення з боку відповідача грошового зобов`язання, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частині стягнення з відповідача 2 935 грн. 00 коп. - 3% річних, та 6 200 грн. 00 коп. інфляційних збитків, нарахованих за загальний період прострочення з 12.10.2018 по 06.11.2019.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агротандем (40034, м.Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 5, оф. 305, код 41112365) на користь Інституту луб`яних культур національної академії аграрних наук України (41400, Сумська область, м. Глухів, вул. Терещенків, буд. 45, код 00497845) 91571 грн. 04 коп. основного боргу, 16 347 грн. 32 коп. пені, 2935 грн. 00 коп. - 3% річних, 6200 грн. 32 коп. інфляційних збитків, 1761 грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Рішення складене 14.01.2020

Суддя О.Ю. Соп`яненко