Рішення

від 09.01.2020 по справі 921/757/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 січня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/757/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Курмило В.М.

розглянув справу

за позовом Дочірнього підприємства "Дінтер Україна Скала" товариства з обмеженою відповідальністю "Дінтер Україна", вул. Кам`янець-Подільська, будинок 1, корпус А, смт. Скала-Подільська, Борщівський район, Тернопільська область, 48720

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Тернопільвтормет", вул. Національного відродження, будинок 14, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724

про стягнення заборгованості у розмірі 22 079,18 грн, з яких 20 000 грн - заборгованість за договором; 1 780 грн - борг з урахуванням індексу інфляції; 299,18 грн - 3% річних.

за участі представника позивача - Федоришин С.М.

Суть справи:

Дочірнє підприємство "Дінтер Україна Скала" ТОВ "Дінтер Україна" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Тернопільвтормет" про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 03.12.2019 судом відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання його контрагентом умов договору купівлі - продажу в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, зважаючи на що у відповідача виникла заборгованість сума якої, з врахуванням відсотків річних та інфляційних витрат, заявлена до стягнення у судовому порядку.

Повноважний представник Дочірнього підприємства в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, витребуваних судом документів, у тому числі відзиву на позов, не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку, визначеному процесуальним законодавством та п.3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Зокрема, рекомендовані повідомлення про вручення суб`єкту господарювання поштових відправлень (ухвал про відкриття провадження у справі та про її відкладення) повернулось на адресу суду із відмітками про вручення 09.12.2019 та 27.12.2019 відповідно . За таких обставин справа вирішується за правилами ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст. 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Як слідує із матеріалів справи, 22 серпня 2017 року між ДП "Дінтер Україна Скала" ТОВ "Дінтер Україна" (Продавець) та ПАТ "Тернопільвтормет" (Покупець) було укладено договір №ПЧМ-Б-1 купівлі-продажу брухтів та відходів чорних металів, за умовами якого Продавець зобов`язався продати та передати у власність Покупця промисловий брухт та відходів чорних металів (надалі - Товар), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей Товар.

Якість товару, що постачається, його походження та умови поставки повинні відповідати вимогам ДСТУ 4121-2002. Продавець постачає Товар за свій рахунок у пункти поставки, що зазначені у Додаткових угодах до цього Договору. Приймання товару від Продавця здійснюється Покупцем шляхом оформлення приймально-здавальних актів форми №19 або №69 (п.п. 2.1, 2.2 договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.3 та 3.4 цієї угоди, ціни на Товар є договірними та узгоджуються у Додаткових угодах, що є невід`ємними частинами цього Договору. Ціна на Товар може змінюватися залежно від кон`юнктури ринку брухту чорних металів. Оплата за Товар проводиться Покупцем за цінами, що діють на момент здачі Товару платіжними дорученнями на підставі приймально-здавальних актів форми №19 або №69. Розрахунки за Товар можуть проводитись шляхом попередньої оплати. В такому випадку поставка Товару здійснюється на протязі п`яти банківських днів з дати отримання попередньої оплати.

Термін дії вказаного правочину : з дати його підписання до 31.12.2017. Якщо жодна зі сторін за двадцять днів до завершення цього строку в письмовій формі не попередить іншу сторону про розірвання Договору, то термін його дії автоматично продовжується на наступний календарний рік (п. 4.6 Договору ).

На виконання своїх договірних зобов`язань, Дочірнім підприємством поставлено товар Покупцю в кількості 6,061 т на загальну суму 23 031,80 грн., що підтверджується Актом приймання металів чорних (вторинних) №Г-26 від 04.09.2017. Зазначений первинний документ бухгалтерського обігу підписаний представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки відповідачу матеріальних цінностей на загальну суму 23 031,80 грн.

В свою чергу, за отриманий товар 29.03.2018 товариством було здійснено лише часткову оплату в сумі 3 031,80 грн. Відтак, заборгованість по спірній поставці становить 20 000,00 грн. Вказана сума боргу підтверджується, зокрема, Актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на четвертий квартал 2018 року, який підписаний та скріплений печатками учасників спірних правовідносин.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу свого контрагента направлялась претензія №2 від 08.10.2019 з вимогою сплатити заборгованість. Однак дану вимогу відповідач залишив без задоволення.

На час звернення із позовом до суду даний борг відповідачем залишається неоплаченим.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання з договору купівлі - продажу, згідно якого та в силу ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Умовами укладеного Договору його учасники домовилися про здійснення розрахунку за товар як після його отримання покупцем, так і шляхом передоплати.

У спірних правовідносинах відбулась поставка товару без його попередньої оплати. Відтак до них підлягають застосуванню положення ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України. За даною правової нормою покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Таким чином, обов`язок оплати отриманого товару у відповідача виник з 05.09.2017. Адже іншого строку оплати ні договором, ні актами цивільного законодавства не встановлено.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 20 000,00 грн., яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору Акціонерному товариству за період з 30.03.2018 по 27.09.2018 нараховані 3 % річних в сумі 299,18 грн. та за період з квітня 2018 по серпень 2018 інфляційні нарахування в сумі 1 780,00 грн.

Пунктом 1.12. постанови Пленуму ВГСУ № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши правильність здійснених підприємством нарахувань та відповідність наданого розрахунку приписам ЦК України, суд зазначає, що заявлені до стягнення суми не перевищують максимально допустимі, що підлягали нарахуванню в межах періодів існування заборгованості.

А враховуючи що за ч.2 ст.14 ГПК України учасник справи вправі розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, суд вважає за необхідне задовольнити у заявлених межах позовні вимоги про стягнення з відповідача 20 000 грн заборгованості за договором, 1 780 грн інфляційних втрат та 299,18 грн 3% річних.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Тернопільвтормет" (вул. Національного відродження, будинок 14, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724, іден. код 00190762) на користь Дочірнього підприємства "Дінтер Україна Скала" товариства з обмеженою відповідальністю "Дінтер Україна", вул. Кам`янець-Подільська, будинок 1, корпус А, смт. Скала-Подільська, Борщівський район, Тернопільська область, 48720, ідент. код 35368754) 20 000 (двадцять тисяч) грн заборгованості за договором; 1 780 (одну тисячу сімсот вісімдесят) грн боргу з урахуванням індексу інфляції; 299 (двісті дев`яносто дев`ять) грн 18 коп. - 3% річних та 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн в рахунок повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 14.01.2020

Суддя О.В. Руденко