Рішення

від 09.01.2020 по справі 922/4029/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2020 р. Справа № 922/4029/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Джерелій В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради", смт. Рогань, Харківська обл. до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юка-2016", с. Докучаєвське, Харківська обл. про стягнення коштів 55274,68 грн за участю представників сторін:

позивача - Косінова Т.С. (довіреність № 10 від 08.01.2019);

відповідача - Воронова І.В. (голова ОСББ).

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Теплові мережі Роганської селищної ради", смт. Рогань, Харківська обл. звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юка-2016", с. Докучаєвське, Харківська обл. 55274,68 грн., з яких:

43516,35 грн. боргу за послуги централізованого водопостачання та водовідведення;

4820,34 грн. пені;

2332,64 грн. 3% річних;

4605,35 грн. інфляційних.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з питного водопостачання та відведення стічних вод № 16/С-2017 від 31.08.2017 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2019 позовну заяву Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи по суті на 09.01.2020.

В процесі розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов в порядку та строк, визначений ухвалою господарського суду від 09.12.2019 у даній справі.

На судове засідання 09.01.2020 прибули представники сторін.

Представник позивача підтримує вимоги, викладені у позовній заяві, та просить суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача повідомив суд про те, що позовні вимоги визнає повністю.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 31.08.2017 між позивачем, як виробником послуг, та відповідачем, як споживачем, укладено договір про надання послуг з питного водопостачання та відведення стічних вод № 16/С-2017 (далі за текстом - договір; а. с. 20-23) предметом якого є надання послуг з питного водопостачання (надалі - постачання питної води, водопостачання) та приймання, транспортування та очищення стічних вод (надалі - стічних вод, скид стічних вод, водовідведення).

Стічна вода - вода, що утворилась внаслідок використовування води з усіх джерел водопостачання в процесі господарсько-побутової та технологічної діяльності споживача, а також та, що утворилась внаслідок випадіння атмосферних опадів та потрапляє з території споживача в мережі госпфекальної каналізації (п. 1.1 договору).

За умовами п. п. 1.2-1.3 договору виробник послуг зобов`язаний надавати споживачу послуги з постачання питної води і водовідведення згідно з цим договором. Споживач зобов`язаний сплачувати вартість послуг з постачання питної води і водовідведення згідно з цим договором.

Відповідно до п. п. 3.1-3.2 договору всі розрахунки за спожиту питну воду і приймання стічних вод здійснюється споживачем щомісяця на підставі актів виконаних робіт і затверджених тарифів за обсяги спожитої води і прийнятих стічних вод, визначені за показниками засобів обліку води, або лічильнику обсягу водовідведення, та за обсяги відведення стоків дощових та снігових вод, які визначаються згідно п. 2.5 договору.

Факт отримання послуг підтверджується актом виконаних робіт, який виробник послуг до 10 числа кожного місяця надає на підпис споживачеві разом з актом звіряння розрахунків. Споживач зобов`язаний підписати ат повернути акти виробнику протягом 3-х робочих днів. Якщо протягом зазначеного строку акти не підписані без мотивованого обґрунтування та не повернуті виробнику, вони вважаються такими, що підписані належним чином та є підставою для оплати послуг.

За умовами п. 3.6 договору розрахунковим періодом є місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що наступає за розрахунковим. При несплаті або частковій сплаті рахунку споживачем йому нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми несплати за кожний прострочений день, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Оплату пені споживач зобов`язаний здійснити по окремому рахунку виробника послуг протягом п`яти банківських днів з дня отримання рахунку. Спала пені не позбавляє виробника послуг на відшкодування збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`янь.

Згідно з п. 8.1 договору останній набуває чинності з дати підписання і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017 включно, а в частині проведення розрахунків до повного їх здійснення. Відповідно до ч. 3 ст. 637 ЦК України договір поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами до укладення цього договору з 01.08.2017.

Згідно з п. 8.4. договору, цей договір вважається щороку подовженим без підписання додаткової угоди, якщо за місяць до закінчення його дії однією зі сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору протягом серпня 2017 - жовтня 2019 років надав відповідачу обумовлені договором послуги, що підтверджується щомісячними актами виконаних робіт та актами звірки станом на відповідну дату, які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками. З метою оплати спожитих послуг, позивач щомісячно виставляв відповідачу до сплати відповідні рахунки.

Проте, відповідач не в повному обсязі та з певним простроченням здійснював оплати спожитих послуг. Зокрема, у останнього за період з серпня 2018 по жовтень 2019 включно виникла заборгованість за спожиті послуги в загальній сумі 43516,35 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 350 від 07.05.2019 (а. с. 81-82) в якій вимагав сплати існуючої заборгованості, однак, відповідач вимоги, викладені в претензії задовольнив лише частково.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі, в якому позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиті послуги в загальній сумі 43516,35 грн.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань, що мали місце в процесі виконання умов договору, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України, нараховано до стягнення з відповідача 4605,35 грн. інфляційних та 2332,64 грн. 3% річних за період прострочення щомісячних платежів, які мали місце за період з вересня 2017 по жовтень 2019 року, а також 4820,34 грн. пені за період прострочення з 20.06.2019 по 28.11.2019

Відповідач заявлений позов визнає в повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт надання позивачем на користь відповідача послуг з питного водопостачання та відведення стічних вод за договором від 31.08.2017 № 16/с-2017 за період з серпня 2018 по жовтень 2019 підтверджується матеріалами справи, та відповідачем не спростовується. Також матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача перед позивачем боргу ці послуги в загальній сумі 43516,35 грн., строк сплати яких є таким, що настав.

Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача вказаного боргу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань зі сплати спожитих послуг, оскільки не виконав його в строк, визначений умовами договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Систематичне прострочення оплати спожитих послуг з боку відповідача надає право позивачу на нарахування інфляційних та 3% річних за весь період прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних, суд приходить до висновку про його арифметичну вірність та відповідність вимогам зазначеного законодавства.

Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4605,35 грн. інфляційних та 2332,64 грн. 3% річних за період прострочення щомісячних платежів, які мали місце за період з вересня 2017 по жовтень 2019 року.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п. 3.6 договору при несплаті або частковій сплаті рахунку споживачем йому нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми несплати за кожний прострочений день, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже було зазначено вище, відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати спожитих послуг за договором. Зазначене також надає право позивачу на нарахування пені таке прострочення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4820,34 грн. пені за прострочення щомісячних платежів за загальний період з 20.06.2019 по 28.11.2019.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнав заявлений позов, у даному випадку є підстави для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме, в сумі 960,50 грн.

Решта судового збору в сумі 960,50 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юка-2016" (адреса: 62482, Харківська обл., Харківський р.-н, с. Докучаєвське, вул. Докучаєва, буд. 2; код ЄДРПОУ 40430698) на користь Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" (адреса: 62481, Харківська обл., Харківський р.-н, смт. Рогань, вул. Першого травня, буд. 1; код ЄДРПОУ 41405835; на р/р НОМЕР_1 в АТ КБ ПриватБанк , м. Харків):

43516,35 грн. боргу за послуги централізованого водопостачання та водовідведення;

4820,34 грн. пені;

2332,64 грн. 3% річних;

4605,35 грн. інфляційних;

960,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" (адреса: 62481, Харківська обл., Харківський р.-н, смт. Рогань, вул. Першого травня, буд. 1; код ЄДРПОУ 41405835) з Державного бюджету 960,50 грн. грн. судового збору, сплаченого до господарського суду Харківської області згідно з платіжним дорученням № 1037 від 26.11.2019, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "14" січня 2020 р.

Суддя О.І. Байбак