Рішення

від 08.01.2020 по справі 923/772/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2020 року м.Херсон Справа № 923/772/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Бериславської міської ради Бериславського району Херсонської області м.Берислав вул.1 Травня, 244, ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 04059906

до Відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАМАДА" м.Нікополь Дніпропетровської області вул.Микитинська,37, ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 30540481

про стягнення 250633,10 грн

за участю представників :

від позивача - Волосюк О.О., адвокат, ордер серії МК № 109614 від 09.09.2019

від відповідача - не прибули

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів,

а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

в с т а н о в и в:

Бериславська міська рада ( 74300, Херсонська область, м. Берислав, ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 04059906 ) Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ТАМАДА ( 53211, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Микитинська, буд. 37, ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 30540481)

про стягнення 250 633,10 грн.

Ухвалою від 13.09.2019р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання по справі на 08.10.2019р., викликав позивача - Бериславську міську раду Херсонської області, відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАМАДА" у підготовче засідання по зазначеній судовій справі, встановив учасникам провадження строк для надіслання (надання) до суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення, відповідно до вимог ст.ст.165 - 167 ГПК України, до дня засідання.

Суд повідомив учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за наступною адресою:http://ks.arbitr.gov.ua/sud5024.

В наступне судове засідання прибув лише представник позивача. Від відповідача на електронну пошту суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутню керівника товариства на території України. Будь-які інші документи (додатки) не надходили. Також до суду повернулись поштові повідомлення про вручення ухвали про відкриття провадження у справі позивачу, відповідачу та представнику позивача - адвокату.

Суд розгляд справи відклав на 12.11.2019р., явку в засідання представників сторін з доказами про повноваження, визначеними ст. 60 ГПК України, визнав обов`язковою, витребовав у відповідача докази поважності неприбуття представника у судове засідання та неможливості подання відзиву на позов у встановлений строк.

В судове засідання 12.11.2019р. Відповідач не прибув, надіславши на електронну пошту суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що керівник перебуває на лікуванні. Станом на день розгляду справи будь-яких документів від відповідача на паперовому носії до канцелярії суду не надходило, обидва листи, що надійшли на електронну пошту суду не скріплені електронним цифровим підписом.

Документального підтвердження фактів відсутності керівника товариства на території України та хвороби суду не надано. До того ж, відповідач не позбавлений права направити іншого представника в засідання та подати витребувані документи до суду.

З огляду на викладене, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Суд врахував, що відповідно до ст. 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження має бути проведене протягом 60 днів з дня відкриття провадження у справі, у виняткових випадках може бути продовжений.

Статтею 178 ГПК України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Строк підготовчого провадження, встановлений ч. 3 ст. 177 ГПК сплив, таким чином, у сторін було достатньо часу для надання доказів та пояснень щодо позовних вимог.

Ухвалою від 12.11.2019р. суд закрив підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 26.11.2019р., належним чином повідомив сторін про дату розгляду справи по суті, надіславши їм копію ухвали.

Відповідач в засідання суду 26.11.2019р. також не прибув, відзиву на позовну заяву, витребуваних судом документів та доказів не надав, направивши заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на перебування керівника на лікуванні до 10.12.2019.

Представник позивача не заперечує проти відкладення початку розгляду справи по суті. З огляду на визначені законом засади рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності (ст. 7, 13 ГПК України) усі учасники судового процесу, в т.ч. і відповідач у справі, повинні мати можливість повідомити свої доводи та можливі заперечення щодо них.

Ухвалою від 26.11.2019р. розгляд справи по суті відкладено на 17.12.2019р., копія ухвали надіслана учасникам справи у встановленому порядку.

В судове засідання 17.12.2019р. відповідач знову не прибув, відзиву на позовну заяву, витребуваних судом документів та доказів не надав з невідомих причин. З огляду на визначені законом засади рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності (ст. 7, 13 ГПК України) усі учасники судового процесу, в т.ч. і відповідач у справі, повинні мати можливість повідомити свої доводи та можливі заперечення щодо них. З цією метою розгляд справи по суті було відкладено на 08.01.2020р., копія ухвали надіслана учасникам справи.

В судове засідання 08.01.2020р. відповідач знову не прибув, відзиву на позовну заяву, витребуваних судом документів та доказів не надав. Відзиву на позов відповідач станом на 08.01.2020р. ні на адресу позивача, ні на адресу суду не надав. Представник позивача прибував у всі судові засідання, наполягає на розгляді справи по суті.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Заслухавши представника позивача, дослідивши та надавши оцінку усім наявним у справі доказам, наданим позивачем та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вирішив позов задовольнити.

Згідно ст. 14 Конституції України - земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У відповідності до ст. 13 Конституції України, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території48 України, є об`єктами права власності народу України. Від імені українського народу право власника здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування.

Згідно ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, а також прийнятими у відповідності з нею нормативно - правовими актами.

Згідно із відомостями, що містяться в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 22.01.2016 до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесений запис № 12981459, згідно з яким власником цеху по виготовленню безалкогольних напоїв, нежитлової будівлі 1330,9 кв. м., склад літ. Б загальною площею 199,4 кв. м., туалет літ. В , охорона літ. Г , огорожа 1-4, мощення І, що знаходиться за адресою: вул. Херсонська, будинок 173, м. Берислава, є ТОВ "ТАМАДА" код ЄДРПОУ 30540481, на підставі договору купівлі-продажу від 22.01.2016 № 10.

Площа земельної ділянки, на якій знаходиться зазначена будівля (нерухоме майно ) відповідно до її меж складає 0,5345 га.

Рішенням 5 сесії 7 скликання міської ради від 25.04.2016 року № 64 Про регулювання земельних відносин , а саме:

п. 6 надано ТОВ ТАМАДА (код ЄДРПОУ 30540481) дозвіл на розроблення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), з метою оформлення права користування, на умовах оренди, земельною ділянкою для розміщення та обслуговування бази продовольчих товарів (код КВПЦЗ 03.07), по вул.Херсонській,173, м. Берислава, площею 0,5345 га. (кадастровий номер 6520610100:01:001:0466), із забудованих земель.

На земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, який належить ТОВ ТАМАДА (код ЄДРПОУ 30540481), на правах власності, відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.01.2016 року (серія НАТ № 028021-028022).

Згідно п. 6.1. рішення 5 сесії 7 скликання міської ради від 25.04.2016 року № 64 встановлено ТОВ ТАМАДА (код ЄДРПОУ 30540481) в місячний термін, з моменту прийняття рішення, укласти договір із землевпорядною організацією, яка є виконавцями робіт із землеустрою згідно з чинним законодавством України, на розробку документації із землеустрою та в місячний термін подати її на затвердження до міської ради.

Пунктом 6.2. вищезазначеного рішення зобов`язано ТОВ ТАМАДА (код ЄДРПОУ 30540481) укласти Угоду про відшкодування збитків від недоотримання коштів за фактичне використання земельною ділянкою. Розрахунки за користування земельною ділянкою проводити з моменту прийняття цього рішення до моменту державного посвідчення права користування зазначеною земельною ділянкою.

Відповідно до рішення 21 сесії 7 скликання міської ради від 23.06.2017 року № 222 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Берислава затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки землі міста Берислава.

Рішенням Бериславської міської ради від 26.12.2008 року № 393 Про встановлення орендних ставок за оренду земельних ділянок комунальної власності встановлено розмір орендної плати для земельних ділянок комерційного використання - 6% від нормативної грошової оцінки землі.

Рішенням 34 сесії 7 скликання міської ради від 14.06.2018 року № 354 Про встановлення місцевих податків і збррів затверджено нові місцеві податки та збори на території Бериславської міської ради, Додаток 5 рішення, регламентує відсоткові орендні ставки в залежності до категорії земель. А саме: Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі 10 % від нормативної грошової оцінки.

Бериславська міська рада неодноразово зверталася до керівника ТОВ ТАМАДА щодо належного оформлення права користування земельною ділянкою з метою недопущення втрат до міського бюджету, використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів:

- Лист від 11.04.2016 року № 02-27/168/16 щодо належного оформлення права користування земельною ділянкою з метою недопущення втрат до міського бюджету.

- Лист від 22.04.2016 року № 20 від керівника ТОВ ТАМАДА щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою з метою передачі земельної ділянки в оренду.

- Рішенням 5 сесії 7 скликання міської ради від 25.04.2016 року № 64 Про регулювання земельних відносин надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою з метою передачі земельної ділянки в оренду.

- Лист від 19.05.2016 року № 02-27/239/16 направлено керівнику ТОВ ТАМАДА витяг з рішення від 25.04.2016 року № 64 та Угода № 60 Про відшкодування збитків від недоотримання коштів Бериславською міською радою за фактичне землекористування .

- Лист від 31.03.2017 року № 02-27/184/17 щодо виконання рішення міської ради від 25.04.2016 року № 64та оформлення права користування земельною ділянкою на умовах оренди.

- Лист від 10.07.2019 року № 02-35/557/19 про те, що з метою недопущення втрат до міського бюджету просимо укласти договір оренди земельною ділянкою.

Відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а саме: нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2018 рік складає -1 978 682,39 грн., нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2019 рік складає -1 978 682,39 грн.

Відповідно до розрахунку начальника відділу земельних відносин, містобудування та архітектури, землевпорядника Бериславської міської ради витрати до міського бюджету складають 250 633,10грн. (розрахунок наведено у позові).

При цьому позивачем у розрахунку зазначено місцезнаходження земельної ділянки, її площа 5345 кв.м., нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2018р.-2019р.р. - 1 978 682,39грн., ставки орендної плати у 2018р. 6% та у 2019р.- 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розмір щорічного платежу у 2018р. - 118 720,94грн., розмір суми щомісячного платежу у 2018р.- 9 893,41грн., розмір щорічного платежу у 2019р. - 197 868,44грн., розмір суми щомісячного платежу у 2019р.- 16 4889,02грн.,

З урахуванням вказаних доказів, ТОВ "ТАМАДА" з 22.01.2016 року по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,5345 га по вул.Херсонській, 173 в м. Бериславі без оформлення права власності на земельну ділянку, права постійного користування або права оренди земельної ділянки, без державної реєстрації цих прав.

Разом з тим, з огляду на відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України, земельна ділянка площею 0,5345 га. по вул.Херсонській, 173 в м. Бериславі перебуває у комунальній власності міської територіальної громади м.Берислава.

Отже, посилаючись на те, що відповідач у період з 22.01.2016 року по 01.09.2019 використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачував за користування плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Бериславської міської ради, як власника земельної ділянки по вул. Херсонській, 173 у м. Бериславі, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, позивач здійснив розрахунок та звернувся до Господарського суду Херсонської області з даним позовом, в якому на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України просить стягнути з ТОВ "ТАМАДА" безпідставно збережені кошти в загальному розмірі 250 633,10 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, позивач Бериславська міська рада виходить із наступного.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

За приписами статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). ,

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Бериславська міська рада зазначає, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувачі є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом вказаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав.

Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому, міська рада зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необгрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов`язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Таким чином, міська рада дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Згідно статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Бериславська міська рада наголошує, що відповідач правомірно володіє цехом по виготовленню безалкогольних напоїв, нежитлової будівлі літ. А загальною площею 1330,9 кв. м., склад літ. Б загальною площею 199,4 кв. м., туалет літ. В , охорона літ. Г , огорожа 1-4, мощення І, що знаходиться за адресою: вул. Херсонська, 173, м. Берислава.

Проте, право користування щодо земельної ділянки по вул. Херсонській, 173 у м. Бериславі за відповідачем зареєстровано не було. Так, предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна (ТОВ "ТАМАДА") безпідставно збережених коштів - орендної плати, на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, шо перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі за договором купівлі - продажу.

Визначення земельної ділянки наведено в частині першої статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними водо неї правами.

Як встановлено приписами ч. 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися інтими засобами доказування.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі № 923/921/17.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Частиною першою статті 13 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Підставою для проведення оцінки земель згідно статті 15 Закону України "Про оцінку земель" є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Крім того, суд звертає увагу, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Відповідно до частини другої статті 20 і частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Крім того, за змістом статей 15, 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (який набрав чинності 01.01.2013) до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з положеннями статті 74 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Бериславська міська рада намагалася в досудовому порядку вирішити даний спір, направляючи до відповідача листи.

Заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не вживалися. Позивачем іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав не подавалося.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору під час пред`явлення цієї позовної заяви понесла Бериславська міська рада, що підтверджується платіжним дорученням про сплату судового збору.

Враховуючи викладене, судовий збір необхідно стягнути з відповідача на користь Бериславської міської ради як понесені судові витрати.

Керуючись статтями 124, 129 Конституції України, статтями 1, 13, 18, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238,240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВ ТАМАДА ( ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 30540481, місцезнаходження - 53211, м.Нікополь Дніпропетровської області вул.Микитинська,37) на користь Бериславської міської ради Херсонської області ( ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 04059906, місцезнаходження 74300, м.Берислав вул.1 Травня, 244, ) 250 633,10 (Двісті п"ятдесят тисяч шістьсот тридцять три) гривні 10 коп. та судовий збір у розмірі З 759,50 грн. (Три тисячі сімсот п"ятдесят дев"ять) грн.50 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної силию

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.( ст.241 ГПК України )

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення ( ст.256 ГПК України)

Повне рішення складено 13.01.2020р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна