Рішення

від 09.01.2020 по справі 468/1213/19-ц

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 468/1213/19-ц

2/468/14/20

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2020 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі - головуючого судді Муругова В.В., за участі секретаря Рафальської К.В., судового розпорядника Лаби М.М., позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом. На обґрунтування вимог позивач в позовній заяві зазначила, що з 2007 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася спільна дитина ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_4 позивач не подавала заяву про прийняття спадщини від імені дитини ОСОБА_5 , оскільки не знала про наявність спадкового майна. У 2019 року позивач дізналася, що у померлого ОСОБА_4 залишилося спадкове майно - земельна ділянка, площею 2,0 га, кадастровий номер 4820683700:01:000:0363, на території Новоолександрівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області. 23.04.2014 року нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину на вказану земельну ділянку відповідачу, яка була дружиною спадкодавця ОСОБА_4 . У зв`язку з тим, що після смерті ОСОБА_4 є також неповнолітній спадкоємець ОСОБА_5 , позивач просила скасувати вказане свідоцтво про право на спадщину, видане на ім`я відповідача.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала.

Відповідач та її представник в ході судового розгляду заперечили проти задоволення позову, вважаючи, що відсутні підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, оскільки вони мають сумніви щодо батьківства померлого ОСОБА_4 по відношенню до дитини позивача, відповідач вказала, що померлий не міг мати дітей, позивач не проживала спільно з померлим, а відповідач припинила спільне проживання з ним лише в 2007 році. Вказують, що позивач знала про наявність у ОСОБА_4 земельної ділянки ще до його смерті, але безпідставно не зверталась до нотаріуса для прийняття спадщини.

Вислухавши пояснення сторін, показання свідка ОСОБА_6 , дослідивши наявні у справі матеріали (копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 ; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ; копію довідки відділу у Баштанському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.08.2019 року; копію витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.09.2019 року; світлокопію державного акту на право власності на земельну ділянку від 22.05.2007 року; копію повідомлення Баштанської державної нотаріальної контори від 27.09.2019 року № 602/01-19; Інформаційну довідку зі спадкового реєстру від 26.09.2019 року; копію спадкової справи №33/2013 після смерті ОСОБА_4 ; копію повідомлення Лоцкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 13.11.2019 року №617/04-03; копію довідки виконавчого комітету Лоцкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від12.11.2019 року №825; копію свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ; копію свідоцтва про шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; повідомлення Баштанського РВ ДРАЦС від 11.12.2019 року №1328/15.7-6.18; копію актового запису про народження ОСОБА_5 №1 від 11.01.2012 року; повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 11.12.2019 року), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог і необхідність задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач ОСОБА_1 народила дитину ОСОБА_5 , батьком якого був записаний ОСОБА_4 .

Відповідно до наданих суду копії актового запису про народження ОСОБА_5 та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження відомості про ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як про батька дитини були внесені до актового запису відповідно до ст. 126 СК України на підставі заяви матері та батька дитини про визнання батьківства від 11.01.2012 року та в актовому записі наявні підписи вказаних особі та відомості про документи, якими посвідчувались їх особи. Чоловік позивача ОСОБА_8 не вказаний в якості батька дитини у зв`язку з одночасним поданням ним та його дружиною заяви про невизнання чоловіка батьком дитини від 11.01.2012 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після його смерті залишилося спадкове майно - земельна ділянка, площею 2,0 га, кадастровий номер 4820683700:01:000:0363, на території Новоолександрівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

Спадкова справа після померлого ОСОБА_4 заведена за заявою дружини померлого ОСОБА_2 , інші особи не подавали нотаріусу заяв про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 не подавала заяву про прийняття спадщини від імені її малолітнього сина ОСОБА_5 , але і у шестимісячний строк після відкриття спадщини також не подавала і заяви про відмову від прийняття спадщини, що належала малолітньому ОСОБА_5 .

23.04.2014 року приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Рясик С.Л. було видано на ім`я відповідача ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на всю належну спадкодавцю земельну ділянку без врахування наявності іншого спадкоємця за законом - малолітнього ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Згідно з ч.1, 4 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Незгода сторони відповідача з відомостями, які містяться в актовому записі про народження малолітнього ОСОБА_5 через те, що за їх позицією, померлий ОСОБА_4 не міг мати дітей, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки відповідно до ст. 49 ЦК України народження особи, її походження є актами цивільного стану, які нерозривно пов`язані з фізичною особою та підлягають державній реєстрації. За такого, офіційні відомості у відповідних реєстрах щодо актів цивільного є достовірними, доки протилежне не буде встановлене судовим рішенням за позовом особи, яка має відповідно до закону право на оспорення таких актів цивільного стану.

Наявність на розгляді суду іншого позову про оспорення батьківства та відповідних відомостей в актовому записі, який розглядається судом в іншому провадженні, не спростовує дійсності відомостей в такому актовому записі, який на час розгляду даної справи не змінений.

Тому заявлені стороною відповідача сумніви не є підставою для неприйняття як доказу відповідного актового запису про народження особи та відомостей, що в ньому містяться.

Зауваження представника відповідача щодо того, що позивач знала про відкриття спадщини та про наявність спадкового майна, але не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а також не зверталась спочатку до нотаріуса з приводу виданого ним на ім`я відповідача свідоцтва, а вже після цього з позовом до суду, - не є такими, що можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки, по-перше, як вказано вище, відповідно до ч.4 ст. 1268 ЦК України малолітній ОСОБА_5 вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки від його законних представників не подавались нотаріусу за погодження з органом опіки та піклування заяви про відмову від прийняття спадщини, тому не було необхідності у його законних представників звертатись до нотаріуса з відповідними заявами. По-друге, незалежно від того, коли дізнався позивач про наявність спадкового майна чи про порушення прав її малолітньої дитини, відповідно до ч.4 ст. 261 ЦК України позовна давність за порушення прав такої малолітньої дитини починається тільки від дня досягнення нею повноліття. По-третє, відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнане недійсним виключно за рішенням суду, тому вирішення даного спору не потребує попереднього звернення з цього приводу до нотаріуса.

Суд не може погодитись з позицією представника відповідача, що оскільки в наданих суду копії актового запису про народження ОСОБА_5 №1 від 11.01.2012 року та повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження станом на 11.12.2019 року міститься запис про позбавлення на підставі рішення суду ОСОБА_1 її батьківських прав по відношенню до малолітнього ОСОБА_5 , 2011 року народження, та інших відомостей в даних документах немає, то позов ОСОБА_1 , поданий в інтересах її малолітнього сина має бути залишений без розгляду чи у його задоволенні належить відмовити з цих підстав.

В даному випадку існування таких обставин на час звернення позивача до суду та на час розгляду справи в суді спростовуються наявними в справі документами щодо того, що в 2019 році ОСОБА_1 за рішенням суду була поновлена в її батьківських правах по відношенню до малолітнього ОСОБА_5 (повідомлення Лоцкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 13.11.2019 року №617/04-03 (а.с. 85) та повідомлення Баштанського РВ ДРАЦС від 11.12.2019 року №1328/15.7-6.18 (а.с. 95)). За даними автоматизованої програми документообігу суду Д-3 вказане рішення ухвалене Баштанським районним судом по справі №468/112/19-ц, яке є у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень і той факт, що копія даного рішення після набрання ним законної сили до розгляду даної справи не була направлена органу державної реєстрації актів цивільного стану жодним чином не може впливати на дійсний обсяг прав позивача, як законного представника малолітнього ОСОБА_5 .

За такого, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями за законом першої черги є його малолітня дитина - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та відповідач ОСОБА_2 (дружина померлого). Частки вказаних спадкоємців у спадщині на земельну ділянку, яка залишилася після смерті ОСОБА_5 , є рівними. Малолітній ОСОБА_5 вважається таким, що прийняв відповідно до положень ч. 4 ст. 268 ЦК України спадщину після смерті ОСОБА_4 . Відповідач ОСОБА_2 протягом шести місяців після смерті ОСОБА_4 подала заяву про прийняття спадщини, внаслідок чого нотаріусом було видано 23.04.2014 року свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку після смерті ОСОБА_4 .

Оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом, видане нотаріусом 23.04.2014 року відповідачу ОСОБА_10 на всю належну спадкодавцю земельну ділянку без врахування того, що фактично є інший спадкоємець за законом першої черги після померлого, який вважається відповідно до закону таким, що прийняв спадщину, тому така видача свідоцтва порушує права іншого спадкоємця та фактично унеможливлює його подальше оформлення в своїх правах на частину спадкового майна, що вказує на необхідність задоволення позову про визнання свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 4820683700:01:000:0363, на території Новоолександрівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, виданого на ім`я ОСОБА_2 23.04.2014 року приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Рясик Світланою Леонідівною, недійсним.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то з відповідача на користь позивача на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, ст.ст. 1261, 1268, 1301 ЦК України та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 141; 264; 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 4820683700:01:000:0363, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, видане 23.04.2014 року на ім`я ОСОБА_2 приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Рясик Світланою Леонідівною.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок в рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду через Баштанський районний суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складене 14.01.2020 року.

суддя