Рішення

від 08.01.2020 по справі 318/1947/19

КАМ'ЯНСЬКО-ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 318/1947/19 Номер провадження №2/318/118/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2020 р. м. Кам`янка-Дніпровська

Кам`янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: судді Васильченка В.В.; секретар судового засідання - Крук О.В.; за участю: представника позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 , позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , представниці ОСОБА_3 ,

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю,

ВСТАНОВИВ:

29.08.2019 року ОСОБА_4 (далі - позивач за первісним позовом, ОСОБА_4 ) в особі свого представника за письмовим договором про надання правової допомоги та Ордером - адвоката Бондаря Сергія Олександровича (далі - представник позивача за первісним позовом, ОСОБА_1 ) звернулась до Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач за первісним позовом, ОСОБА_2 ), про поділ спільного майна подружжя, в обґрунтування якої зазначено,що 01.08.2015 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб та видане відповідне свідоцтво про шлюб. Під час шлюбу подружжям було набуто майно, яке ОСОБА_4 вважає об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,4200 гектарів для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2322486800:01:001:0097 за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи викладене, просила суд: - виділити їй у власність 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; - виділити у власність 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,4200 гектарів для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2322486800:01:001:0097 за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_2 на свою користь судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1000 грн. 00 коп.

22.10.2019 р. ОСОБА_2 (далі - позивач за зустрічним позовом), в особі свого представника за письмовим договором паро надання правової допомоги та Ордером - адвоката Сухенко Юлії Миколаївни, звернувся до Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_4 (далі - відповідач за зустрічним позовом), про визнання майна особистою приватною власністю (а.с.42-44). В обґрунтування зустрічної позовної заяви зазначено, що 01.08.2015 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, після реєстрації шлюбу сторони стали проживати спільно в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Однак ще до укладення шлюбу, батьки позивача за зустрічним позовом вирішили придбати цей будинок для ОСОБА_2 27.04.2015 року продавцеві було передано частину грошових коштів - вартості будинку в сумі 47 000 грн., про що складено відповідну розписку, посвідчену секретарем виконавчого комітету Новодніпровської сільської ради, другу частину коштів батьки позивача за зустрічним позовом сплатили в жовтні 2015 року, до нотаріального посвідчення укладення договору. Відповідач участі в придбанні будинку не приймала, оскільки на момент придбання будинку сторони в шлюбі перебували три місяці, коштів на придбання нерухомого майна не мали. Оскільки будинок і земельна ділянка придбані на кошти надані батьками позивача, то відповідно вони являються його особистою власністю. Позивач за зустрічним позовом просить суд: - визнати за ним право особистої приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,4200 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2322486800:01:001:0097 за адресою: АДРЕСА_1 ; - стягнути з ОСОБА_4 на його користь судові витрати 1685 грн. 30 коп. - сума сплаченого судового збору; - у задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом - відмовити.

Позивач за первісним позовом, в особі представника за договором ОСОБА_1 надала до суду заяву, в якій прохала розгляд справи провести у її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 вимоги первісної позовної заяви підтримав та просив суд їх задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити. Представник позивача за первісним позовом - адвокат Бондар С.О. в своїх поясненнях до позовної заяви вказав, що спірний будинок придбано на кошти подружжя, позивачка за первісним позовом на час укладення шлюбу працювала, мала кошти на придбання будинку, крім того її батьки допомагали їй матеріально та також надавали грошові кошти, однак через надмірну довіру до чоловіка вона не фіксувала документально факт передачі коштів на придбання будинку її батьками. Крім того, сторони по справі проживали спільно без реєстрації шлюбу з осені 2014 року, а відтак тривалий період вікладали гроші на придбання будинку.

Відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник - адвокат Сухенко Ю.М. в судовому засіданні первісну позовну заяву не визнали у повному обсязі, вимоги зустрічного позову підтримали та просили суд їх задовольнити.

Відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 , пояснив, що в 2014-2015 роках часто перебував у службових відрядженням, коли приїздив до України, проживав зі своїми батьками в селі Благовіщенка Камянско-Дніпровського району Запорізької області. Батьки виявили бажання придбати для нього будинок, для чого стали розглядати різні варіанти. В квітні 2015 року, з оголошення дізналися, що продається будинок в с. Новодніпровка Камянсько-Дніпровського району Запорізької області, зустрілися з господарем, домовилися про ціну. На той час документи на будинок не були готові через процедуру вступу у спадщину, тому оформлення купівлі - продажу відразу не було можливим. 22.04.2015 року він поїхав у відрядження, повернувся в кінці липня 2015 року. По приїзду дізнався, що батьки сплатили частину коштів за будинок та домовилися після оформлення документів продавцем сплатити другу частину та оформити договір купівлі - продажу. На той час він спілкувався з відповідачкою за зустрічним позовом та мав намір одружитися з нею, спільно вони не проживали, відповідачка проживала у своїх рідних в селі Благовіщенка Камянско-Дніпровського району Запорізької області. 01.08.2015 року сторони по справі уклали шлюб та стали проживати спільно. Другу частину коштів за житловий будинок, його батьки також сплатили самостійно, на той час він перебував у службовому відрядженні, кошти на придбання будинку ні він, ні дружина не надавали. 01.11.2015 року, було укладено договір купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки, при цьому дозвіл на укладення договору надавала його дружина, такий порядок оформлення договору роз`яснив нотаріус. Будь - які кошти він особисто та його дружина за придбання будинку не сплачували та для передачі продавцеві ні кому не надавали.

Сторони наполягали на задоволені їх вимог та відмові у задоволенні вимог іншої сторони.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази та проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку про наступне:

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_4 (позивач за первісним позовом-відповідач за зустрічним позовом) та ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом-відповідач за первісним позовом) перебували у зареєстрованому шлюбі з 01.08.2015 р. по 06.02.2019 р. В цей період було придбано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 80 000 гривень та земельну ділянку, площею 0,4200 гектарів для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2322486800:01:001:0097 за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 20 000 гривень.

Згідно ст.60,ч.2 СК України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя. Закон (ст.368,ч.3 ЦК України) зазначає, що майно, набуте подружжям за час їхнього шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.

Стаття 57 СК України передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1)майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею у набутті майна.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.

Відповідач наполягав на тому, що спірний будинок з земельною ділянкою було придбано, хоча і в період шлюбу, однак за кошти його батьків, а відтак джерелом їх набуття не були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Факт передачі 47 000 гривень батьками позивача за зустрічним позовом підтверджується розпискою виданою ОСОБА_5 27.04.2015 року посвідченою секретарем виконавчого комітету Новодніпровської сільської ради Лохматовою Г.І., за посвідчення розписки стягнуто держмито (а.с. 52).

Свідок ОСОБА_5 дав суду пояснення згідно яких, він після смерті своїх батьків успадкував житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,4200 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2322486800:01:001:0097 за адресою: АДРЕСА_1 . Ще до оформлення свідоцтва про спадщину за законом розмістив оголошення про продаж будинку, за яким до нього звернувся позивач за зустрічним позовом та його батьки. Оглянули будинок та подвір`я, в подальшому мав спілкування тільки з батьками позивача за зустрічним позовом. З ними узгодили вартість будинку - 100 000 грн. та домовились, що 47 000 грн., вони сплатять відразу, а решту 53 000 грн. після того як він отримає свідоцтво про право на спадщину. Далі від ОСОБА_6 він отримав першу частину грошових коштів, що було оформлено розпискою, яку завірили в сільраді, другу частину отримав після оформлення документів на спадщину. Другу частину коштів отримував також від батьків позивача за зустрічним позовом, при цьому крім них була присутня його дружина. Будь - яких коштів від позивача за зустрічним позовом та від його дружини не отримував ні до, ні під час укладення угоди купівлі - продажу. У нотаріуса бачив дівчину, але ким вона доводилась ОСОБА_2 не знає.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 дали показання про те, що мають трьох синів, старший з яких позивач за зустрічним позовом. В 2014 році вирішили купити старшому синові будинок, в зв`язку з чим підшукували підходящих по вартості варіант. В оголошенні побачили спірний будинок, зв`язалися з продавцем, після огляду, домовилися про вартість та через відсутність всіх документів, передали продавцеві половину коштів в сумі 47 000 грн., решту 53 000 грн. домовилися передати після оформлення документів на будинок та землю. В жовтні 2015 року їм зателефонував продавець, сказав, що документи він підготував, та йому терміново потрібні кошти. Вдвох поїхали до будинку продавця - свідка ОСОБА_5 та передали йому 53 000 грн., при цьому ще була присутня дружина ОСОБА_5 . Також свідки пояснили, що в 2014-2015 роках старший син часто бував у службових відрядженнях у Російській Федерації та приїздив додому рідко. В липні 2015 року повідомив їх про намір одружитися, весілля оплачували вони, родичі невістки кошти не надавали. На весілля гроші молодятам не дарували, родичі молодої подарували духову шафу. Будь - якого внеску в придбання будинку ні син, ні його дружина не робили, будинок купували за власні кошти для ОСОБА_2 . Свідки пояснили, що мають присадибну ділянку, де вирощують овочі, свідок ОСОБА_7 працює та отримує пенсію за віком, в 2015 році двоє з трьох дітей були офіційно працевлаштовані, молодший син навчався.

Підтвердження факту отримання коштів ОСОБА_7 , встановлено довідками про заробітну плату виданими на ім`я ОСОБА_7 працюючого ВП Атоменергомаш від 18.10.2019 року за період січень 2014 року - грудень 2015 року, всього на суму 202 785, 42 гривні, довідкою Камянсько - Дніпровського відділу ГУ ПФУ в Запорізькій області від 18.10.2019 року виданою на ім`я ОСОБА_7 за період січень-грудень 2015 року, всього на суму 45 094, 80 гривень (а.с.71-74).

Проаналізувавши представлені сторонами докази, суд дійшов висновку, що джерелом придбання спірного житлового будинку та земельної ділянки були особисті кошти батьків позивача за зустрічним позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а відтак житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, площею 0,4200 гектарів для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2322486800:01:001:0097 за адресою: АДРЕСА_1 не може бути визнано спільною сумісною власністю подружжя та виділено у власність ОСОБА_4 , так як є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , оскільки в набутті спірного нерухомого майна не було спільності участі подружжя як коштами так і працею. Тому позовні вимоги зустрічної позовної заяви підлягають задоволенню в повному обсязі. Позивачем за первісним позовом не доведено, що вона приймала участь у придбанні цього майна своїми коштами чи особистою працею, звідси суд прийшов до висновку, що вимоги первісного позову задоволенню не підлягають.

Є безпідставними доводи представника позивача за первісним позовом про те, що будинок був придбаний за спільні кошти подружжя, оскільки позивачка в період їх спільного проживання працювала та отримувала доходи, враховуючи наступне:

Так, в матеріалах справи міститься копія трудової книжки на ім`я ОСОБА_4 , з якої вбачається, що з 01.05.2015 року ОСОБА_4 прийнята на роботу на посаду продавця - консультанта за трудовим договором (а.с.91). Однак, представником позивача за первісним позовом не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів про отримання нею заробітної плати (доходу), надані копії документів про отримання земельної ділянки (паю) у спадщину, отримання доходу матір`ю позивачки за первісним позовом від вирощування великої рогатої худоби, не підтверджує факту отримання цих коштів позивачкою за первісним позовом особисто чи в інтересах родини. Будь-яких підтверджених джерел отримання коштів позивачкою за первісним позовом достатніх для придбання нею нерухомого майна суду не надано, як і не надано документального підтвердження надання коштів батьками позивачки за первісним позовом продавцеві житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_5 .

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).

Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17.

Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Підпунктами 23-25постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя судам роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Згідно із зазначеними нормами при вирішенні питання про визнання майна подружжя їх спільною сумісною власністю чи особистою приватною власністю з`ясуванню підлягають, як підстави й час набуття такого майна, так і джерела його придбання.

Згідно ч.1 ст.15 Цивільного кодексу Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи вищезазначене, суд, дійшов висновку про задоволення позовних вимог зустрічного позову в повному обсязі та необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог первісного позову в повному обсязі.

Питання розподілу судових витрат та стягнення судового збору, вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України.

Позивачем за зустрічним позовом при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір в сумі 1685,30 грн., який відповідно до задоволених вимог підлягає стягненню з відповідача за зустрічною позовною заявою.

На підставі ст.ст. 15, 16 ЦК України; ст.ст. 57, 60, 70, 71 СК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 141, 229, 247, 259, 263-265, 268, 352-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя залишити без задоволення.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право особистої приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,4200 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2322486800:01:001:0097 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати 1685 грн. 30 коп. (сума сплаченого судового збору).

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Повний зміст рішення складено 13 січня 2020 року.

Суддя: В. В. Васильченко