Рішення

від 10.01.2020 по справі 426/13745/19

СВАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 426/13745/19

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

10 січня 2020 року м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі

головуючого судді Скрипника С.М.,

за участю секретаря судового засідання Брайловської М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сватове Луганської області в порядку спрощеного судового провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального закладу Луганський навчально - виховний комплекс спеціалізована школа І ступеня - гімназія № 42 про розірвання трудового договору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась із вказаним позовом до суду, в обґрунтування якого зазначила, що 28 серпня 2012 року між нею та КЗ ЛНВК спеціалізована школа І ступеня - гімназія № 42 відповідно до наказу № 46 від 28.08.202 року укладено безстроковий трудовий договір, згідно з яким її прийнято на посаду бухгалтера - калькулятора, про що що у її трудовій книжці зроблено запис № 3.

Працювала вона на займаній посаді з 28.08.2012 до січня 2013 року включно, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5 Пенсійного фонду України від 30.09.2019 року. З лютого 2013 року по 03.05.2013 року вона знаходилась у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила сина ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневим ВДРАЦС реєстраційної служби Луганського МУЮ. З 03.05.2013 року вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, про що у її трудовій книжці було зроблено запис № 4.

У зв`язку з нестабільною ситуацією в м. Луганськ та проведення АТО на території Луганської області, наприкінці серпня 2014 року вона прийняла рішення про припинення роботи в КЗ ЛНВК спеціалізована школа І ступеня - гімназія № 42 та виїхати мешкати на територію, підконтрольну українській владі у м. Сватове Луганської області, де мешкали її близькі родичі. Про вказане рішення припинити трудові відносини вона повідомила представників тимчасової адміністрації КЗ ЛНВК спеціалізована школа І ступеня - гімназія № 42 , оскільки директор закладу ОСОБА_3 на той час вже виїхала з м. Луганська і фактично припинила обов`язки директора. Представники закладу не заперечували проти її рішення та сказали, щоб вона написала заяву про звільнення за власним бажанням за ст.. 38 КЗпП України в зв`язку з переїздом на нове місце проживання і з 01.09.2014 року вона буде звільнена.

01 вересня вона подала заяву про звільнення за власним бажанням до відділу кадрів, але забрати трудову книжку вона не змогла, оскільки у КЗ ЛНВК спеціалізована школа І ступеня - гімназія № 42 була відсутня печатка для оформлення наказу про звільнення та трудової книжки належним чином. У відділі кадрів попросили почекати декілька днів для вирішення цієї проблеми та чекати дзвінка. Вона почекала близько 2-3 днів , трудової книжки не дочекалась та вимушена була виїхати до м. Сватове. Приблизно через місяць їй зателефонували з відділу кадрів гімназії та повідомили про те, що м. Луганськ це вже не Україна і їй посвідчити запис у трудовій книжці можуть лише печаткою так званого КЗ Міністерства ЛНР . Вона відмовилась і попросила передати їй трудову книжку знайомими без будь-якої відмітки. Наприкінці жовтня 2014 року їй передали трудову книжку.

У серпні 2019 року вона намагалась стати на облік до Сватівського районного центру зайнятості для отримання роботи. Але стати на облік вона не змогла, оскільки під час перевірки її документів , а саме трудової книжки, було встановлено, що в ній відсутній запис про звільнення її з посади бухгалтера - калькулятора з 01.09.2014 року. У взятті на облік їй було відмовлено, оскільки на теперішній час вона фактично перебуває в трудових відносинах з КЗ ЛНВК спеціалізована школа І ступеня - гімназія № 42 .

В зв`язку з чим вона вимушена звернутись до суду і просить суд безстроковий трудовий договір, укладений між Комунальним закладом Луганський навчально - виховний комплекс спеціалізована школа І ступеня - гімназія № 42 та ОСОБА_1 , відповідно до наказу № 46 від 28 серпня 2012 року - розірвати з 01 вересня 2014 року за ст.. 38 КЗпП України: за власним бажанням у зв`язку зі зміною постійного місця проживання.

У судове засідання позивач та її представник ОСОБА_4 не з`явились, від представника надійшла заява про розгляд справи без його участі та позивача, не заперечує проти винесення заочного рішення (а.с.26).

У судове засідання представник відповідача КЗ ЛНВК спеціалізована школа І ступеня - гімназія № 42 не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи за відсутності відповідача.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 28.08.2012, виданої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 була прийнята на посаду бухгалтера - калькулятора до КЗ ЛНВК спеціалізована школа І ступеня - гімназія № 42 , про що також свідчить наказ № 46 від 28.08.2012 (а.с.7-8). Працювала вона на займаній посаді з 28.08.2012 до січня 2013 року включно, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5 Пенсійного фонду України від 30.09.2019 року (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дитину - ОСОБА_2 , про щ свідчить копія свідоцтва про народження (а.с.9).

03 травня 2013 року ОСОБА_1 було надано відпустку за доглядом дитини до трьох років, згідно запису у трудовій книжці позивача (а.с.8 зворот).

Як зазначає позивач, у серпні 2019 року вона намагалась стати на облік до Сватівського районного центру зайнятості для отримання роботи. Але стати на облік вона не змогла, оскільки під час перевірки її документів , а саме трудової книжки, було встановлено, що в ній відсутній запис про звільнення її з посади бухгалтера - калькулятора з 01.09.2014 року. У взятті на облік їй було відмовлено, оскільки на теперішній час вона фактично перебуває в трудових відносинах з КЗ ЛНВК спеціалізована школа І ступеня - гімназія № 42 .

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша, друга, шоста).

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення , на території м. Луганська органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

У Рішенні Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 зазначено, що рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 14), Протоколі № 12 до цієї Конвенції (статті 1), ратифікованих Україною, та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7); гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод (абзаци четвертий, п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

У § 49 Рішення у справі „Пічкур проти України" від 7 листопада 2013 року Європейський суд з прав людини акцентував увагу на тому, що відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимної мети або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною метою.

Конституційний Суд України вказував, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими (абзац сьомий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004).

З огляду на це Конституційний Суд України зазначає, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру . Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом . Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя . (OLEKSANDR VOLKOV v. UKRAINE, № 21722/11, § 165, ЄСПЛ, від 09 січня 2013 року).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини слід зробити висновок про те, що наявність у ЄДРПОУ інформації щодо позивача як про працівника підприємства відповідача відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям приватне життя .

Підстави припинення трудового договору передбачені статтею 36 КЗпП України, серед яких такі як угода сторін, закінчення строку такого договору, його розірвання з ініціативи працівника або з ініціативи власника тощо. Позивач просив припинити трудові правовідносини з товариством на підставі частини першої статті 38 КЗпП України - з ініціативи працівника в зв`язку з переїздом.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи конкретні обставини цієї справи та факт порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.05.2019 у справі № 757/61865/16-ц.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що обставини, викладені позивачем у позовній заяві знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального закладу Луганський навчально - виховний комплекс спеціалізована школа І ступеня - гімназія № 42 про розірвання трудового договору - задовольнити.

Безстроковий трудовий договір, укладений між Комунальним закладом Луганський навчально - виховний комплекс спеціалізована школа І ступеня - гімназія № 42 та ОСОБА_1 , відповідно до наказу № 46 від 28 серпня 2012 року - розірвати з 01 вересня 2014 року за ст.. 38 КЗпП України: за власним бажанням у зв`язку зі зміною постійного місця проживання.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте Сватівським районним судом Луганської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Луганського апеляційного суду або через Сватівський районний суд Луганської області.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Комунальний заклад Луганський навчально - виховний комплекс спеціалізована школа І ступеня - гімназія № 42 ,юридична адреса: кв. Волкова, Жовтневий район м. Луганськ, код ЄДРПОУ 25059419.

Повний текст рішення складено 14 січня 2020 р.

Суддя: С.М. Скрипник