Рішення

від 14.01.2020 по справі 631/1339/18

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/1339/18

провадження № 2/631/118/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участю секретаря судового засідання М`ячиної Ю. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області про визнання права на земельну частку (пай),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, в якому просить визнати за ним право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності реформованого Колективного сільськогосподарського підприємства Україна Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області розміром 4,72 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), як за колишнім членом Колективного сільськогосподарського підприємства Україна .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працював та був членом Колективного сільськогосподарського підприємства Україна Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, набув право на земельну частку (пай) та відповідно отримав право на одержання сертифікату на земельну частку (пай).

14 травня 1996 року на підставі рішення Нововодолазької районної ради народних депутатів був виданий Державний акт серії ХР-21-00-000405 на право колективної власності на землю Колективного сільськогосподарського підприємства Україна . Як зазначив позивач в додатку до державного акту - список громадян - членів Колективного сільськогосподарського підприємства Україна він був внесений під № 53, однак в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого Колективного сільськогосподарського підприємства Україна сертифікат на його ім`я не зареєстрований, про що він дізнався лише у 2018 році.

В зв`язку з вказаною обставиною позивач звернувся до відповідача по справі, Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, з заявою про видачу сертифікату на право на земельну частку (пай), однак отримав відмову у видачі сертифікату, у зв`язку з тим, що нормами чинного законодавства України не передбачена видача сертифікатів на земельну частку (пай), його копії чи дублікату.

Посилаючись на Указ Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08 серпня 1995 року № 720/95, положення статтей 1 та 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року № 899 - ІV, статтей 2, 4, 81, 82 та 96 Земельного кодексу України, а також пункт 17 Перехідних положень Земельного кодексу України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Постанову Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року № 7, ОСОБА_1 просить задовольнити позов, оскільки вирішити дане питання в позасудовому порядку неможливо.

Ухвалою від 26 листопада 2018 року було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29 січня 2019 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав, однак скористався правом, наданим йому частиною 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, щодо участі у судовому процесі через представника - адвоката Мякоти Т. М.

Представник позивача - адвокат Мякота Т. М., що діє на підставі довіреності, виданої строком на три роки та посвідченої 06 вересня 2018 року виконуючим обов`язки старости Караванського старостинського округу Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Пасько С. М., зареєстрованою в реєстрі за № 7, а також свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (серії ПТ № 1646), виданого 21 березня 2017 року Радою адвокатів Полтавської області, у судове засідання з`явилась, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, просила їх задовольнити повністю й у вступному слові стисло виклала зміст, підстави вимог щодо предмета позову, надавши необхідні пояснення щодо них, які відповідають змісту позовної заяви

В подальшому представник позивача у судове засідання не з`явилася, скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, представник позивача через канцелярію суду надала заяву, яка була зареєстрована за вхідним номером 6228/19 - вх. від 05 вересня 2019 року, в якій зазначила, що підтримує позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні, просила розгляд справи провести за її відсутності та за відсутності позивача.

Уповноважений представник Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. Відповідач своїм правом на надання відзиву на позовну заяву відповідно до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, не скористався, але через канцелярію суду сільський голова Біндус М. В. надав заяву, яка була зареєстрована за вхідним № 4506/19 - вх. від 26 червня 2019 року, відповідно до якої зазначив, що просить цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області про визнання права на земельну частку (пай), розглянути без участі представника сільської ради, при цьому, вони не заперечують проти задоволення позовних вимог.

Представник Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області - Толкач Л. М., яка діє на підставі довіреності, виданої 19 квітня 2019 року за № 02 - 18/1117 за підписом голови районної державної адміністрації Р. Мерзлікіна строком до 19 квітня 2020 року, у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 мав право на земельну частку (пай), але сертифікат на його ім`я, який би посвідчував його право на земельну частку (пай), так й не був виданий, у зв`язку з чим, посилаючись на те, що наразі його видати не можливо, вважала за можливе позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

У подальшому на адресу суду уповноважений представник Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області надала заяву, яка була зареєстрована за вхідним № 6225/19 - вх. від 05 вересня 2019 року, відповідно до якої просила розгляд справи здійснювати без їх участі, зазначивши, що заперечень проти вимог позивача не мають.

З цього приводу слід зазначити, положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача та її представника, а також представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета, свідчить їх відповідні заяви долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним надання відповідачем Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області особистих пояснень не має, а представники позивача та відповідача - Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області у судовому засіданні їх вже надали, суд вважає за можливе розглянути справу та закінчити її розгляд по суті вимог за відсутності сторін.

Вислухавши пояснення та доводи представника позивача, а також представника Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують правовідносини, що виникли, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно - правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Зі змісту позовної заяви та відповідно до трудової книжки колгоспника № 109 ОСОБА_1 , заведеної 14 грудня 1978 року Сільськогосподарським виробничим кооперативом Україна Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області (код ЄДРПОУ 00707142), судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював з 03.01.1978 року по 10.01.2000 року у Сільськогосподарському виробничому кооперативі Україна та був членом Колективного сільськогосподарського підприємства Україна Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

14 травня 1996 року відповідно до рішення Нововодолазької районної Ради народних депутатів Колективному сільськогосподарському підприємству Україна (Караванська сільська рада) видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ХР-21-00-000405, відповідно до якого передано у колективну власність 2813,7 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення сільськогосподарського виробництва.

Додатком 1 до вищевказаного Державного акту є список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, досліджуючи який суд встановив, що в ньому під № 53 значиться ОСОБА_1 с. Караван .

З листа Відділу у Нововодолазькому районі Головного управління Держгеокадасту у Харківській області від 21 серпня 2018 року за № 29-20-0.23,26-174/117-18 вбачається, що у додатку до Державного акту на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського товариства України серії ХР-21-00-000405 - списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства під номером 220 внесений ОСОБА_1 . В Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого Колективного сільськогосподарського підприємства Україна сертифікат не зареєстрований. Розмір земельної частки (паю) по вказаному підприємству становить 4,72 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартість земельної частки (паю) на час паювання складає 13972 гривні 00 копійок.

Листом Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 22 жовтня 2018 року за № 02 - 18/2934 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі сертифікату на право на земельну частку (пай), у зв`язку із тим, що нормами чинного законодавства на сьогоднішній день не передбачена видача сертифікатів на земельну частку (пай), його копії або дублікату, а також запропоновано звернутися до суду з заявою про визнання права на земельну частку (пай).

Як встановлено в ході судового розгляду справи, відповідно до листа Відділу у Нововодолазькому районі Головного управління Держгеокадасту у Харківській області від 24 липня 2019 року за № 29-20-0.23,26-158/117-19, згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого Колективного сільськогосподарського підприємства Україна реєстрація та видача сертифікатів на право на земельну частку (пай) була в період з 01 жовтня 1996 року по 17 грудня 2000 року згідно розпорядження Нововодолазької районної державної реєстрації Харківської області від 17 червня 1996 року № 296 та Державного акту на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського товариства України серії ХР-21-00-000405, затвердженого Нововодолазької районною Радою народних депутатів від 14 травня 1996 року. Розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 17 червня 1996 року № 296 у відділі відсутнє.

Як вбачається з Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за № 1006181288 від 13 січня 2020 року щодо Сільськогосподарського виробничого кооперативу Україна (код ЄДРПОУ 00707142) 01.03.2006 року внесено реєстраційний запис № 14671170002000203 про припинення юридичної особи, у зв`язку із визнанням її банкрутом.

Згідно рішення ХІХ сесії VІІ скликання Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 28 вересня 2017 року № 302 Про добровільне об`єднання територіальних громад Караванська сільска рада об`єдналася у Старовірівську сільську об`єднану територіальну громаду.

Відповідно до рішення І сесії VІІ скликання Старовірівської сільської ради від 31 травня 2018 року № 18 Про початок реорганізації Караванської сільської ради та Мелихівської сільської ради шляхом приєднання до Старовірівської сільської ради Старовірівська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Караванської сільської ради.

При вирішенні спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року № 899 - ІV, а також Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08 серпня 1995 року № 720/95.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого проколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності (право мирного володіння майном), який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями частини 2 статті 14 Основного Закону України та частини 2 статті 1 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Процес приватизації землі розпочинався з передачі її у власність колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарським кооперативам, акціонерним товариствам, створеним на базі колишніх колгоспів, радгоспів та інших державних підприємств на підставі державного акта на право приватної власності на землю з доданим до нього списком осіб, які мали право на одержання своєї частки землі.

Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року № 899 - ІV, яким визначено, організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності.

Статтею 1 вказаного вище нормативно - правового акту визначено, що право на земельну частку (пай) зокрема мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) (стаття 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року № 899 - ІV).

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання прав, що передбачено пунктом а частини 3 статті 152 Земельного кодексу України.

Пунктом 2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08 серпня 1995 року № 720/95 встановлено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

У роз`ясненнях, які містяться у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року № 7, зазначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу). Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного кодексу, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Таким чином, для набуття права на земельний пай необхідна наявність таких умов: перебування у членах колективного сільськогосподарського підприємства на момент паювання землі, включення до списку осіб, долучених до державного акту на право колективної власності на землю, одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акту.

Як слідує з наведених норм права член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта та не залежить від неотримання такою особою з різних причин сертифікату на право на земельну частку (пай).

Також слід вказати, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини численними рішеннями сформувала позицію, про те, що держава під час виконання своїх функцій, щодо захисту права власності має дотримуватись принципу правомірних або законних очікувань громадян, а також утримуватись від необґрунтованого пасивного втручання у разі якщо такі очікування на оформлення права власності за особою підтвердженні будь - якими засобами, передбаченими національним законодавством. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей.

З урахуванням того, що документально підтверджено право позивача по справі на земельну частку (пай), враховуючи внесення його прізвища у список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, який додається до Державного акту серії ХР-21-00-000405 на право колективної власності на землю Колективного сільськогосподарського підприємства Україна виданого 14 травня 1996 року, суд приходить висновку про наявність у останнього права на земельну частку (пай), набутого згідно Указу Президента № 720/95 від 08 серпня 1995 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям .

Отже, оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, суд приходить до висновку, що позивач, ОСОБА_1 , має право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності реформованого Колективного сільськогосподарського підприємства Україна Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області розміром 4,72 в умовних кадастрових гектарах, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а визнання за ним права на земельну частку (пай) не порушує інтересів інших осіб, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням положень частин 1 та 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України за якими суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог; при цьому, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Оскільки питання відшкодування судових витрат під час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) не порушувалось, процесуальне рішення з вказаного питання судом не вирішується.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 - 19, 76 - 81, 83, 128 - 131, 133, 137, 141, 211, 214, 223, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як за колишнім членом Колективного сільськогосподарського підприємства Україна , право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності реформованого Колективного сільськогосподарського підприємства Україна Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області розміром 4,72 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідні Положення Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Нововодолазький районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Старовірівська сільська рада Нововодолазького району Харківської області, місцезнаходження: Харківська область, Нововодолазький район, село Старовірівка, вулиця Центральна, будинок 60, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України 04398092.

Відповідач : Нововодолазька районна державна адміністрація Харківської області, місцезнаходження: Харківська область, Нововодолазький район, селище міського типу Нова Водолага, вулиця Гагаріна, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України 04059645.

Суддя: Т. М. Трояновська