Ухвала

від 13.01.2020 по справі 761/26803/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/26803/19

Провадження № 2-з/761/43/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака М.А.,

за участю секретаря Орел П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебуває дана цивільна справа.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.04.2005 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір позики в сумі 1 500 000,00 доларів США, яка за розпискою відповідача-1 мала бути повернута до 04.04.2017 року. На даний час позика позивачу не повернута.

Позивач вказує, що кошти, які були отримані ОСОБА_2 за договором позики були витрачені ним в інтересах сім`ї, яка на той час складалась з його дружини ОСОБА_3 .

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором позики, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідачів солідарно 1 500 000, 00 доларів США.

09 січня 2020 року представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_1 , на 24 поверсі площею 141,03 кв.м.; АДРЕСА_3 , на 16 поверсі площею 107, 74 кв.м.; м АДРЕСА_4 , нежитлове приміщення № 177 (№ 1-11), площею 125,1 кв.м., АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_8 , паркомісце АДРЕСА_10 , паркомісце АДРЕСА_12 ; земельна ділянка по АДРЕСА_13 та на майно, що належить ОСОБА_2 , а саме: земельна ділянка 1,9 га, кадастровий номер: 3221055600:07:002:0261, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: АДРЕСА_14 01557 га, кадастровий номер: 3223155400:04:005:0028, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, розиашована за адресою: АДРЕСА_15 ; житловий будинок, загальною площею 65,6 кв.м, житловою площею 36,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_16 .

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.01.2020 року дану заяву передано для розгляду судді Рибаку М.А. 13.01.2020 року.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що в разі задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за договором позики від 04.04.2005 року, позивач матиме майнові вимоги на майно, яке належить відповідачам, а тому необхідно забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно. Також представник позивача зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду та призвести до заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Окрім того, просив суд не застосовувати зустрічне забезпечення, оскільки вважав, що підстави для його застосування відсутні.

За результатом розгляду поданої заяви про забезпечення позову судом встановлено наступне.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Так, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докаи, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Як убачається з матеріалів справи між сторонами виник спір щодо невиконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань договором позики у розмірі 1500000,00 доларів США.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає у тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні вживатися судом лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу

Оцінюючи співмірність, необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, відповідність заявленій вимозі, їхній меті, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в даному випадку не вбачається співмірності між заходом забезпечення позову, який представник позивача просить застосувати та позовними вимогами, оскільки матеріали заяви не містять грошової оцінки об`єктів майна на яке висунуто вимогу про накладення арешту, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 або будь-якого іншого обгрунтвання вартості майна в межах заявленого позову.

При цьому, представником позивача не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити (унеможливити) виконання рішення суду, не надано також доказів, які б могли свідчити про намір відповідачів відчужити належне їм на праві вланості майно.

Окрім того, надана представником позивача копія постанови про арешт майна боржника від 02.08.2019 року, згідно якої накладено арешт на земельні ділянки ОСОБА_2 не свідчить про належність вказаного майна останньому на день звернення до суду з даною заявою про забезпечення позову. Інших доказів на підтвердження права власності ОСОБА_2 щодо вказаних земельних ділянок до матеріалів заяви не додано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ М.А. РИБАК