Постанова

від 14.01.2020 по справі 752/4567/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №752/4567/19 Головуючий у 1-й інст. Луньова Д. Ю.

Категорія 61 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,

за участю секретаря Ковальської Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №752/4567/19 за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2019 року, постановлену під головуванням судді Луньова Д.Ю. в м.Радомишлі,

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_3 на праві власності, а саме: дачний будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділнку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . , площею 3,83 га, кадастровий номер 3222785200:04:013:0034. В обгрунтування заяви зазначав, що позивачем подано позов до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів в розмірі 129 565 грн 26 коп, у зв`язку з тим, що розмір коштів є досить суттєвим для позивача, тому останній змушений звертатися до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачу на праві власності, в порядку сататтей 151 - 152 ЦПК України.

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2019 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на постановлення ухвали із порушенням вимог ст.376 ЦПК України, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі. Зокрема зазначає, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно носять тимчасовий характер, та не перешкоджають відповідачу користуватись арештованим майном, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову по справі №752/4567/19. В заяві про забезпечення позову було зазначено, що належне відповідачеві нерухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб, що утруднить виконання можливого рішення про задоволення позову та стягнення коштів.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Радомишльського районного суду Житомирської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів в сумі 129 565 грн 26 коп.

Провадження у справі відкрите ухвалою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 липня 2019 року.

01.08.2019 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_3 на праві власності, а саме: дачний будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділнку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . , площею 3,83 га, кадастровий номер 3222785200:04:013:0034.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідач може навмисно відчужити належно йому на праві власності майно, з метою невиконання судового рішення.

Належність на праві власності відповідачу нерухомого майна, позивач підтвердив інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що незастосування заявленого позивачем заходу забезпечення позову не створює реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду про стягнення грошових коштів.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав

Відповідно до положень ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову, які може вжити суд, передбачені ч.1 ст.150 ЦПК України, згідно якої позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.5 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, яка має свою процесуальну форму, і з цих підстав забезпечення позову розглядається як вимога, яка характеризується своєю універсальністю, охоронною функцією, превентивністю, імперативністю та обов`язковістю.

Поняття забезпечення позову визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру у вигляді обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати зацікавленій особі виконання ухваленого на її користь судового рішення або ефективний захист її прав.

Метою забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку інших учасників з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у випадку прийняття його на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Таким чином, перевіряючи доводи позивача, апеляційним судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо повернення ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 129 565 грн 26 коп., сплачених останнім позивачу як орендна плата, а відтак невжиття заходів забезпечення позову в разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки ОСОБА_3 не позбавлений можливості відчужити нерухоме майно в інтересах іншої особи.

Враховуючи наведені обставини та вимоги законодавства, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на дачний будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_3 .

Такий вид забезпечення позову є співмірним і відповідає заявленим позовним вимогам, є необхідним і достатнім для забезпечення виконання можливого судового рішення.

При цьому таке забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, оскільки в даному випадку відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства вирішено лише процедурне питання про забезпечення позовних вимог, не позбавляючи ОСОБА_3 права власності на належне йому майно та не обмежуючи його у користуванні цим майном.

Враховуючи викладене, висновок суду про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову є таким, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на дачний будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є відповідач.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на дачний будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 14 січня 2020 року.

Головуючий

Судді