Рішення

від 13.01.2020 по справі 120/3797/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 січня 2020 р. Справа № 120/3797/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді:Шаповалової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Осолинської сільської ради Літинського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Осолинської сільської ради Літинського району Вінницької області, у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення 23 сесії 7 скликання Осолинської сільської ради Літинського району Вінницької області № 369 від 13.06.2019 року про відмову в наданні у власність ОСОБА_1 , учаснику бойових дій, земельної ділянки із земель запасу сільської ради (рілля) загальною площею 2,00га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами с. Миколаївки Літинського району Вінницької області, за відсутністю вільних земельних ділянок;

зобов`язати Осолинську сільську раду Літинського району Вінницької області надати учаснику бойових дій, учаснику АТО, ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2 га, із земель запасу Осолинської сільської ради Літинського району Вінницької області, яка знаходиться за межами с. Миколаївки, Літинського району Вінницької області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що 24.05.2019 року він як учасник бойових дій звернувся до відповідача з заявою про отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, яка знаходиться за межами с. Миколаївка, Літинського району, Вінницької області.

Рішенням 23 сесії 7 скликання Осолинської сільської ради Літинського району Вінницької області № 369 від 13.06.2019 року відмовлено позивачу в наданні у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, яка знаходиться за межами с. Миколаївка, Літинського району Вінницької області, за відсутністю вільних земельних ділянок.

Позивач вважає, вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.11. 2019 року даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено 5-денний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 25.11.2019 року.

04.12.2019 року позивач на виконання вимог ухвали суду від 25.11.2019 року подав клопотання про залучення Відділу в Літинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою суду від 09.12.2019 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення третьої особи відмовлено, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 13.01.2020 року, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

27.12.2019 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначено, що рішенням 23 сесії Осолинської сільської ради 7 скликання Літинського району, Вінницької області № 369 від 13.06. 2019 року відмовлено позивачу у наданні у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, яка знаходиться за межами села Миколаївка, Літинського району Вінницької області, так як є землями державної власності, тобто землями за межами населених пунктів, згідно ст. 122 Земельного Кодексу України розпоряджаються Центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи. Сільські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Також, представник відповідача вказав, що на території Осолинської сільської ради Літинського району Вінницької області відсутні вільні земельні ділянки із земель комунальної власності.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Згідно ч. 9 ст. 209 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, наявні докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

24.05.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про погодження надання земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка заходиться за межами с.Миколаївки Літинського району Вінницької області.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням, копія якого є у матеріалах справи.

Департаментом соціальної політики Управління соціального захисту населення (Правобережне) Вінницької міської ради видано ОСОБА_1 довідку № 3154 від 15.05.2019 року про те, що він має пільги в Департаменті соціальної політики як учасник бойових дій.

Рішенням 23 сесії 7 скликання Осолинської сільської ради Літинського району Вінницької області № 369 від 13.06.2019 року відмовлено ОСОБА_1 , учаснику бойових дій, в наданні у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, яка знаходиться за межами с. Миколаївка, Літинського району Вінницької області, за відсутністю вільних земельних ділянок.

Позивач вважає, вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регламентуються Земельним кодексом України.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. (ч.3-4 ст. 116 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до п.б ч.1 ст.121 Земельного кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Статтею 122 Земельного кодексу визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Так, передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ст.83 Земельного кодексу землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Положеннями ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 -1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.8,9 ст.118 ЗК).

Таким чином, ст.118 Земельного кодексу встановлює процедуру отримання громадянином безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності. Зокрема ч. 6 ст. 118 містить вимоги до клопотання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в якому необхідно зазначити цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24.05.2019 року позивач звертаючись до Осолинської сільської ради Літинського району Вінницької області, не дотримався передбачених ч. 6 ст.118 Земельного кодексу України вимог щодо подання клопотання, а саме, не додав графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Із поданого позивачем клопотання неможливо ідентифікувати, яку земельну ділянку бажає отримати позивач у власність, до земель якої власності належить бажана ділянка і, відповідно, який орган уповноважений розглядати таке клопотання.

Враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про те, що невідповідність заяви позивача вимогам ч.6 ст.118 ЗК є підставою для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки зазначене позбавляє можливості уповноваженому органу розглянути заяву по суті та надати їй оцінку відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу та встановити відповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Прийняттю рішення про передачу безоплатно у власність земельної ділянки громадянинові передує процедура, визначена Земельним кодексом України та перевірка місця розташування земельної ділянки вимогам законів та відповідній документації.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Осолинської сільської ради Літинського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 13.01.2020.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Осолинська сільська рада Літинського району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04326448, вул. Шевченка, 1, с. Осолинка, Літинського району Вінницької області, 22300 )

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна