Рішення

від 10.01.2020 по справі 320/1326/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2020 року № 320/1326/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 з позовом до Кагарлицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Кагарлицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, щодо не нарахування та невиплати заробітної плати (додаткового грошового забезпечення) за роботу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2013 по 01.04.2014;

- визнати протиправною бездіяльність Кагарлицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з затримкою її виплати за роботу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2013 по 01.04.2014;

- стягнути з Кагарлицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на його користь: заборгованість по заробітній платі (додатковому грошовому забезпеченню) за службу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2013 по 01.04.2014 в сумі 8518,35 (вісім тисяч п`ятсот вісімнадцять) гривень 35 копійок.; компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати (додатковому грошовому забезпеченню) за службу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2013 по 01.04.2014 у розмірі 12672 (дванадцять тисяч шістсот сімдесят дві) гривні 28 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні з позивачем вчасно не було проведено розрахунок у повному обсязі, а саме: не виплачено додаткове грошове забезпечення за роботу у нічний час та грошове забезпечення (компенсацію) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2013 по 01.04.2014.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року провадження у даній адміністративній справі відкрито, справа призначена за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

3 червня 2019 року представник відповідача через службу діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні. Стверджував, що Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області не видавалися письмові накази про залучення позивача до служби у понадурочний час, дні щотижневого відпочинку та святкові дні. З цього випливає, що встановити фактично відпрацьовану позивачем кількість часу, у тому числі роботу у нічний час, у вихідні та святкові дні, у понаднормовий час, відповідно до табелів з обов`язковою відміткою в них кількості відпрацьованих годин неможливо. Головним управлінням було виплачено позивачеві всі належні, відповідно до закону, грошові кошти. Крім того, спеціальним законодавством не врегульовано питання відповідальності органу внутрішніх справ за затримку розрахунку при звільненні особи рядового і начальницького складу ОВС. У зв`язку з чим, до даного питання необхідно застосовувати положення загального законодавства. Отже, враховуючи вищевикладене, стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку у сумі 12 672,28 грн. не підлягає задоволенню, оскільки наказів про залучення позивача до служби у понадурочний час, дні щотижневого відпочинку та святкові дні не існує.

3 червня 2019 року представник позивача через службу діловодства суду подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача не заперечував здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, що підтверджується його підписом на клопотанні.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданого Кагарлицьким РВ ГУМВС України в Київській області 2 травня 1995 року.

Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 24 січня 2003 року по 6 листопада 2015 року перебував на службі в органах внутрішніх справ та з 7 листопада 2015 року по 19 лютого 2016 року на службі в поліції.

Так, 19 лютого 2016 року наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 80 о/с капітана поліції ОСОБА_1 (М-247581), старшого інспектора Кагарлицького відділення поліції Обухівського відділу поліції звільнено зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік), за статтею 77, п. 1, пп. 5 (через службову невідповідність). Підстава: атестаційний лист ОСОБА_1 від 04.01.2016.

Судом встановлено, що станом на день звільнення позивача його вислуга років складала: календарна - 14 років 5 місяців 22 дні, пільгова - 14 років 11 років 13 днів. Кількість невикористаних днів щорічної відпустки у році звільнення - 9.

Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області видано ОСОБА_1 довідку про грошове забезпечення, згідно якої розмір грошового забезпечення позивача складався із: посадового окладу, окладу за спеціальне звання, відсоткової надбавки за вислугу років, відсоткова надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50%, відсоткової надбавки 100%, премії та інших нарахувань.

Зі змісту вищевказаного документу позивач дізнався, що йому не було нараховане грошове забезпечення за роботу у нічний час, у вихідні та святкові дні та за службу у понаднормовий час, за період з 1 січня 2013 року по 1 квітня 2014 рік.

Згідно листа ГУ МВС України в Київській області від 19.10.2018 № 29/М-83аз, табелі обліку робочого часу для осіб рядового і начальницького складу наказом МВС України від 31.12.2007 № 499 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008, не передбачені. Згідно з п. 1.7 р. 1 вищезазначеного наказу при виплаті грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу за неповний місяць розмір виплат за кожен календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо не нарахування вищевказаних грошових виплат, позивач звернувсь з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частинами першою та третьою статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Як встановлено судом вище, позивач з 24 січня 2003 року по 6 листопада 2015 рік проходив службу в органах внутрішніх справ.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про міліцію від 20.12.1990 №565-XII (далі - Закон України №565-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Частиною першою статті 16 Закону України №565-XII передбачено, що особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України №565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення №114, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно з пунктом 12 Положення №114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України №565-XII форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова №1294, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 Постанови №1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

На виконання вказаної постанови № 1294 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 31.12.2007 №499 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ , яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція №499, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №499 ця Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Суд зазначає, що частинами 12 та 13 статті 22 Закону України №565-XII передбачено, що для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.

Аналогічна правова норма також міститься у Положенні № 114, а саме в абзаці 1 пункту 21 цього Положення, згідно з яким для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства.

Згідно з абзацом 3 пункту 21 Положення №114 при змінній роботі (службі) і безперервному чергуванні встановлюється однакова тривалість денної, вечірньої та нічної зміни.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1991 р. № 197 Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні (далі - Постанова №197, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які утримуються за рахунок коштів республіканського та місцевих бюджетів, а також коштів, що надходять за договорами від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян, до несення служби понад установлений законодавством робочий час оплата їхньої праці за цей час провадиться у розмірах, передбачених законодавством України про працю, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням. Служба осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.

Суд зазначає, що порядок здійснення компенсації за службу в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні визначено пунктом 3.7 Розділу ІІІ Виплата грошового забезпечення Інструкції № 499.

Так, підпунктом 3.7.1. пункту 3.7 Інструкції № 499 передбачено, що при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

При цьому, згідно з підпунктом 3.7.4. пункту 3.7 Інструкції № 499 підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є:

а) письмові накази керівників органів внутрішніх справ;

б) графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ.

Облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов`язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин (підпункт 3.7.5. пункту 3.7 Інструкції №499).

В спростування доводів позивача відповідачем не було надано суду окремих графіків чергувань, табелів обліку понаднормового робочого часу та письмових наказів про залучення позивача до служби у понадурочний час, дні щотижневого відпочинку та святкові дні.

У той же час, позивачем долучено до матеріалів справи витяг із книг нарядів Кагарлицького РВ ГУМВС України в Київській області, за період з 2013 року по 1 січня 2016 рік, оформлений листом Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУНП в Київській області від 30.11.2018 № С-260/109/1009.1/01-18, згідно яких ОСОБА_1 залучався до несення служби в понаднормовий, нічний час та дні щотижневого відпочинку.

Також як вбачається з вищевказаного листа, позивачу відмовлено в надані копій аркушів із книги нарядів Кагарлицького РВ ГУМВС України в Київській області за період з 2013 року по 1 січня 2016 року, оскільки вказані документи відносяться до документів суворої звітності та видаються для ознайомлення та в якості копій лише на підставі рішення суду.

Щодо щомісячних табелів з обов`язковою відміткою в них кількості відпрацьованих годин Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області за 2013-2014 роки, судом встановлено, що згідно довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 від 16.10.2018 № 4260, виданої Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, табелі обліку роботи у надурочний, нічний час, вихідні та святкові дні до фінансової частини не надходили.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує на те, що Кагарлицьким РВ ГУМВС України в Київській області взагалі не видавались письмові накази про залучення позивача до служби у понадурочний час, дні щотижневого відпочинку та святкові дні. У зв`язку з чим, фактично не можливо встановити кількість відпрацьованого позивачем часу.

Разом з тим, суд зазначає, що така причина не нарахування належних позивачеві виплат, не закріплена жодною нормою закону, а тому є необґрунтованою. Вказані обставини є порушенням пп 3.7.4, 3.7.5 п. 3.7 Інструкції № 499.

Суд зазначає, що оскільки встановити фактично відпрацьовану позивачем кількість часу, у тому числі службу у нічний час, у вихідні та святкові дні, у понаднормовий час відповідно до табелів з обов`язковою відміткою у них кількості відпрацьованих годин неможливо, суд встановлює такі дані на підставі інших належних доказів, які безумовно свідчать про відпрацьований позивачем час, а саме, вищезазначених копій Книг нарядів Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області за період з 2013 року по 1 січня 2016 року.

Позаяк відповідач жодним чином не простував довози позивача про залучення його несення служби у нічний час.

Так, як вбачається із вищевказаних книг ОСОБА_1 було залучено до добового несення служби, а саме:

1) відповідно до Книги нарядів за інвентарним № 245 (розпочато 01.01.2013, закінчено 09.02.2013) позивач залучався до несення служби:

- з 08:30 год. 02.01.2013 до 08:40 год. 03.01.2013;

- з 08:30 год. у неділю 06.01.2013 до 08:30 год. 07.01.2013;

- з 08:30 год. 09.01.2013 до 08:30 год. 10.01.2013;

- з 08:30 год. 15.01.2013 до 08:40 год. 16.01.2013;

- з 08:30 год. 18.01.2013 до 09:00 год. 19.01.2013 (неділя);

- з 08:30 год. 21.01.2013 до 08:30 год. 22.01.2013;

- з 08:30 год. 24.01.2013 до 08:40 год. 25.01.2013;

- з 08:30 год. у суботу 02.02.2013 до 09:00 год. 03.02.2013 (неділя).

2) відповідно до Книги нарядів за інвентарним № 63 (розпочато 02.03.2013, закінчено 16.08.2013) позивач залучався до несення служби:

- з 08:30 год. у суботу 09.03.2013 до 08:45 год. 10.03.2013 (неділя);

- з 08:30 год. 12.03.2013 до 10:00 год. 13.03.2013;

- з 08:00 год. 18.03.2013 до 08:30 год. 19.03.2013;

- з 08:30 год. 21.03.2013 до 08:30 год. 22.03.2013;

- з 08:30 год. 27.03.2013 до 08:30 год. 28.03.2013;

- з 08:30 год. у суботу 30.03.2013 до 08:30 год. 31.03.2013 (неділя);

- з 08:30 год. 02.04.2013 до 08:35 год. 03.04.2013;

- з 08:30 год. у суботу 13.04.2013 до 08:30 год. 14.04.2013 (неділя).

- з 08:30 год. 26.04.2013 до 10:00 год. 27.04.2013 (субота);

- з 08:30 год. 07.05.2013 до 07:30 год. 08.05.2013;

- з 08:30 год. 14.05.2013 до 08:55 год. 15.05.2013;

- з 08:30 год. 20.05.2013 до 08:30 год. 21.05.2013;

- з 08:30 год. у неділю 26.05.2013 до 08:55 год. 27.05.2013;

- з 08:30 год. у суботу 01.06.2013 до 09:40 год. 02.06.2013(неділя);

- з 08:30 год. у суботу 15.06.2013 до 08:30 год. 16.06.2013 (неділя);

- з 08:30 год. 21.06.2013 до 08:30 год. 22.06.2013 (суботу);

- з 08:30 год. 03.07.2013 до 09:00 год. 04.07.2013;

- з 08:30 год. 09.07.2013 до 09:00 год. 10.07.2013;

- з 08:30 год. 15.07.2013 до 09:00 год. 16.07.2013;

- з 08:30 год. у неділю 21.07.2013 до 08:30 год. 22.07.2013;

- з 08:30 год. у суботу 27.07.2013 до 08:30 год. 28.07.2013 (неділя);

- з 08:30 год. 02.08.2013 до 09:00 год. 03.08.2013 (субота);

- з 08:30 год. 14.08.2013 до 10:00 год. 15.08.2013.

3) відповідно до Книги нарядів за інвентарним №128 (розпочато 17.08.2013, закінчено 05.09.2013) позивач залучався до несення служби:

- з 08:30 год. 20.08.2013 до 08:30 год. 21.08.2013;

- з 08:30 год. 26.08.2013 до 08:30 год. 27.08.2013;

- з 08:00 год. у неділю 01.09.2013 до 09:00 год. 02.09.2013;

4) відповідно до Книги нарядів за інвентарним №148 (розпочато 06.09.2013, закінчено 11.09.2013) позивач залучався до несення служби:

- з 08:30 год. у суботу 07.09.2013 до 09:10 год. 08.09.2013 (неділя).

5) відповідно до Книги нарядів за інвентарним №150 (розпочато 12.09.2013, закінчено 31.12.2013) позивач залучався до несення служби:

- з 08:30 год. 13.09.2013 до 08:30 год. 14.09.2013 (субота);

- з 08:30 год. 19.09.2013 до 09:00 год. 20.09.2013;

- з 08:30 год. 25.09.2013 до 09:00 год. 26.09.2013;

- з 08:30 год. 01.10.2013 до 09:10. 02.10.2013;

- з 08:30 год. 04.10.2013 до 09:00 год. 05.10.2013 (субота);

- з 08:30 год. 09.10.2013 до 08:30 год. 10.10.2013 (неділя);

- з 08:30 год. 14.10.2013 до 08:30 год. 15.10.2013;

- з 08:30 год. у суботу 19.10.2013 до 08:40 год. 20.10.2013 (неділя).

- з 08:30 год. 31.10.2013 до 08:30 год. 01.11.2013;

- з 08:30 год. 06.11.2013 до 09:00 год. 07.11.2013;

- з 08:30 год. 12.11.2013 до 09:00 год. 13.11.2013;

- з 08:30 год. 18.11.2013 до 09:00 год. 19.11.2013;

- з 08:30 год. 24.11.2013 до 09:00 год. 25.11.2013 (неділя);

- з 08:30 год. у суботу 30.11.2013 до 09:00 год. 01.12.2013(неділя);

- з 08:30 год. 06.12.2013 до 10:00 год. 07.12.2013 (субота);

- з 08:30 год. 13.12.2013 до 08:30 год. 14.12.2013 (субота).

6) відповідно до Книги нарядів за інвентарним №15 (розпочато 22.01.2014, закінчено 10.02.2014) позивач залучався до несення служби:

- з 08:30 год. 07.02.2014 до 09:15 год. 08.02.2014 (субота).

7) відповідно до Книги нарядів за інвентарним №20 (розпочато 11.02.2014, закінчено 28.02.2014) позивач залучався до несення служби:

- з 08:30 год. 13.02.2014 до 08:30 год. 14.02.2014;

- з 08:30 год. 19.02.2014 до 08:40 год. 20.02.2014.

8) відповідно до Книги нарядів за інвентарним №24 (розпочато 01.03.2014, закінчено 19.04.2014) позивач залучався до несення служби:

- з 08:30 год. у неділю 09.03.2014 до 08:30 год. 10.03.2014;

- з 08:30 год. у суботу 15.03.2014 до 08:30 год. 16.03.2014 (неділя).

- з 08:30 год. 21.03.2014 до 08:30 год. 22.03.2014 (субота);

- з 08:30 год. 27.03.2014 до 08:30 год. 28.03.2014.

Суд зазначає, що долучені до матеріалів справи копії Книг нарядів містять інформацію про прізвище, ім`я та по батькові позивача, номер інвентаря; час та дату відпрацьованих днів.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що долучені до матеріалів справи копії Книг нарядів Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області за період з 2013 року по 1 січня 2016 року у повній мірі підтверджують залучення ОСОБА_1 до несення служби, у тому числі у понаднормовий час, дні щотижневого відпочинку, нічні зміни та є належними доказами у справі.

Також суд звертає увагу, що листом від 19.10.2018 №29/М-83аз Головним управлінням МВС України в Київській області повідомлено, що табелі обліку робочого часу для осіб рядового і начальницького складу наказом МВС України від 31.12.2007 №499 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не передбачені. Згідно довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 01.04.2014 компенсація за службу в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку не нараховувалась.

Крім цього, відповідно до листа Головного управління МВС України в Київській області від 28.05.2019 №29/284 згідно з розрахунковими листами нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2013 року по березень 2014 року компенсація за службу в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні не нараховувалась.

Відповідно до підпункту 3.7.2. пункту 3.7 Інструкції № 499 годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці. При цьому понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік.

Отже, чинним на момент виникнення спірних відносин законодавством було передбачено, що у разі залучення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час грошове забезпечення таким особам за роботу у понадурочний час виплачується із розрахунку місячного посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Долученими до матеріалів справи розрахунковими листами та довідкою від 16.10.2018 № 4260 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за спірний період підтверджено, що посадовий оклад позивача за січень - грудень 2013 року становив 650, 00 грн., оклад за спеціальним званням - 120,00 грн.; за період з січня по квітень 2014 року посадовий оклад позивача становив 700,00 грн., оклад за спеціальним званням - 120,00 грн.

Відомості про залучення позивача до несення служби понад установлений законодавством робочий час наведено у наданому позивачем у розрахунку заборгованості по невиплаті заробітної плати (додаткового грошового забезпечення) за службу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні. Несення позивачем служби понад установлений законодавством робочий час, підтверджено долученими до матеріалів справи копіями з Книг нарядів Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області за період з 2013 року по 1 січня 2016 року, які детально були дослідженні судом.

Відповідачем не було спростовано належними доказами наданий позивачем розрахунок заборгованості.

З приводу нарахування грошового забезпечення за роботу у дні щотижневого відпочинку суд зазначає, що зазначене питання не врегульовано положеннями Інструкції № 499 чи інших спеціальних нормативно-правових актів, а тому відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року №21-8а15 (номер рішення в ЄДРСР 42946756), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі, суд дійшов до висновку, про те, що під час розрахунку розміру грошового забезпечення повинні застосовуватися норми трудового законодавства, а саме приписи Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до статті 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 107 КЗпП України на бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

До того ж, за приписами підпункту 3.7.3 пункту 3.7 Інструкції № 499 служба осіб рядового і начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається.

Водночас, відповідачем не надано до матеріалів справи наказів про надання позивачу інших днів відпочинку за службу у дні щотижневого відпочинку.

У зв`язку з відсутністю у Кагарлицькому районному відділі ГУ МВС України в Київській області відомостей про надання ОСОБА_1 інших днів відпочинку за службу у дні щотижневого відпочинку, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що такі дні йому не надавались.

Відомості про залучення позивача до несення служби у дні щотижневого відпочинку наведено у наданому позивачем розрахунку, підтверджено долученими до матеріалів справи копіями з Книг нарядів Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області.

З приводу не нарахування позивачу додаткового грошового забезпечення за службу у нічний час за період з січня 2013 року по квітень 2014 року, суд встановив такі обставини.

У відповідності до підпункту 3.7.6 пункту 3.7 Інструкції № 499 службою в нічний час вважається виконання особами рядового і начальницького складу органів, підрозділів установ і навчальних закладів внутрішніх справ службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00. Особам, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в робочий час.

Суд зазначає, що пунктом 3 Постанови № 1294 затверджені, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 25 - 28, 33.

Так, додатком 26 Постанови № 1294 визначено розмір доплати за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу.

За приписами пункту 7 Постанови № 1294 до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25 - 28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

Отже, вказаною нормою було обмежено розмір додаткових видів грошового забезпечення, встановлених додатками 25-28 до цієї постанови до моменту упорядкування додаткових видів грошового забезпечення.

Разом з цим, у силу положень пункту 11 Постанови №1294 зобов`язано Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство фінансів, інші державні органи упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Так, порядок та розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу ОВС урегульовано вже згаданим вище наказом МВС України від 31.12.2007 №499 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ , яким, окрім іншого, затверджено додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ згідно з додатком 22.

У додатку 22 до вищезгаданого наказу МВС України розмір доплати за несення служби у нічний час встановлено на рівні 35 % від посадового окладу.

Згідно з пунктами 3, 4 наказу МВС України від 31.12.2007 № 499 установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, затвердженому Інструкцією.

Інструкцію № 499 введено в дію з 01.01.2008.

Крім того, згідно з додатком 3 до Галузевої угоди між Міністерством внутрішніх справ України, Професійною спілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України та Професійною спілкою працівників державних установ України на 2012-2014 роки, зареєстрованої Міністерством соціальної політики України 08.10.2012 за № 29, за роботу у вечірній час з 18 до 22 години (при багатозмінному режимі роботи) встановлюється доплата в розмірі 20 відсотків годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час, а за роботу в нічний час - 35 відсотків годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час (http://www.msp.gov.ua/files/ugody/gal/55.pdf).

Наведене є підставою для висновку про те, що питання виплати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, доплати за несення служби у нічний час з 01.01.2008 урегульовано наказом МВС України від 31.12.2007 № 499 та грошове забезпечення за службу в нічний час мало бути нараховано у розмірі 35 % посадового окладу.

Як встановлено судом, посадовий оклад ОСОБА_1 у період з січня по грудень 2013 року складав - 650,00 грн., а з січня 2014 року по квітень 2014 рік - 700,00 грн.

Відомості про залучення позивача до несення служби у нічний час наведено у наданому позивачем розрахунку, підтверджено долученими до матеріалів справи копіями з Книг нарядів Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області.

Суд звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 80 КАС України).

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу, в розумінні вимог процесуального законодавства, на спростування викладених ОСОБА_1 обставин виниклих спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що сума заборгованості з виплати ОСОБА_1 додаткового грошового забезпечення за несення служби у нічний час, а також грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2013 по 01.04.2014 загалом становить 8 518,35 грн. і підтверджується розрахунком заборгованості по невиплаті заробітної плати (додаткового грошового забезпечення) за службу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, за несення служби понад установлений законодавством робочий час, доданим позивачем до позовної заяви, який не був спростований відповідачем.

Суд звертає увагу, що при обгрунтуванні розрахунку позивачем враховано вимоги чинного законодавства, зокрема, положення абзацу третього підпункту 3.7.6 пункту 3.7 Інструкції № 499, відповідно до якого особам добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі), яка не враховується в робочий час.

Крім цього, суд зазначає, що відповідачем з приводу розрахунку суми заборгованості з виплати додаткового грошового забезпечення за несення служби у нічний час, а також грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку та за несення служби понад установлений законодавством робочий час у розмірі 8 518, 35 грн., визначеної позивачем у вищевказаному розрахунку, будь-яких заперечень, письмових пояснень та документальних доказів, які б спростували вказану суму до суду не надано, як і не повідомлено суд про причини неможливості їх надання.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується правильність наданого позивачем розрахунку додаткового грошового забезпечення за несення служби у нічний час, а також грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку та за несення служби понад установлений законодавством робочий час у розмірі 8518, 35 грн.

Суд зазначає, що позивач проходив службу у Кагарлицькому районному відділі ГУ МВС України в Київській області.

За змістом пункту 1.4. Інструкції № 499 грошове забезпечення виплачується особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які призначені на штатні посади в апараті Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їм підпорядкованих органах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах, Державній службі охорони при МВС, на підприємствах, в установах, організаціях і підрозділах системи МВС та які навчаються в навчальних закладах системи МВС або зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 1.6. Інструкції №499 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 1 Положення про Кагарлицький районний відділ ГУ МВС України в Київській області, затвердженого наказом Головного управління МВС України в Київській області від 29.03.2013 № 246, відділ є територіальним органом Головного управління МВС України в Київській області та йому підпорядковується.

Отже, відповідач є структурним підрозділом Головного управління МВС України в Київській області, діяльність якого контролюється, координується та підпорядковується саме Головним управлінням МВС України в Київській області.

Таким чином, обов`язок щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу покладено на орган внутрішніх справ, в якому він проходив службу, а саме - на Кагарлицький районний відділ ГУ МВС України в Київській області.

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ триває процедура ліквідації територіальних органів Міністерства внутрішніх справ.

Відповідно до частини другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Кагарлицький районний відділ ГУ МВС України в Київській області (ідентифікаційний код: 08673112) з 12 листопада 2015 року перебуває у стані припинення.

Разом з тим, до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється (частина четверта статті 105 Цивільного кодексу України).

Суд зауважує, що відповідно до пункту 9 Положення про Кагарлицький районний відділ ГУ МВС України в Київській області відділ є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, володіє, користується та розпоряджається закріпленим за ним державним майном на праві оперативного управління.

При цьому суд зауважує, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які вказують на позбавлення Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області статусу розпорядника бюджетних коштів.

Приймаючи до уваги, що Кагарлицький районний відділ ГУ МВС України в Київській області як юридична особа станом на день розгляду справи не припинений, є самостійним розпорядником бюджетних коштів, з нього підлягає стягненню додаткове грошове забезпечення за службу у нічний час, грошове забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2013 по 01.04.2014 у загальному розмірі 8 518,35 грн.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати заробітної плати (додаткового грошового забезпечення) за роботу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2013 по 01.04.2014, суд зазначає наступне.

Бездіяльність - не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб`єкт владних повноважень повинен вчинити. Бездіяльність - це, як правило, пасивна поведінка. Проте, вона може поєднуватися із вчиненням інших дій, наприклад, наданням відповіді про відмову, частковим або неналежним виконанням.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Як встановлено судом вище у спірних правовідносинах наявна бездіяльність Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області щодо не нарахування та невиплати на день звільнення позивача з органів внутрішніх справ додаткового грошового забезпечення за роботу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2013 по 01.04.2014.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав у ході судового розгляду справи належних та достатніх доказів, які б спростували доводи позивача.

Встановлені судом вище обставини бездіяльності Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області, є триваючим порушенням права позивача на отримання винагороди за працю, що полягало у не нарахуванні та невиплаті позивачу додаткового грошового забезпечення за роботу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2013 по 01.04.2014 та порушило закріплене статтею 43 Конституції України право позивача на своєчасне одержання винагороди за працю.

Зважаючи на викладене, вимоги позивача у вказаній частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області щодо не нарахування та невиплати позивачу при звільненні з органів внутрішніх справ додаткового грошового забезпечення за роботу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2013 по 01.04.2014.

З приводу правовідносин щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати за період з 01.01.2013 по 01.04.2014 у розмірі 12 672,88 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 34 ЗУ Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки виплати доходів на один і більше календарних місяців відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (далі - ІСЦ) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100 за період невиплати доходу.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (п. 4 Порядку № 159).

Компенсації підлягають грошові доходи населення разом із сумою індексації, що отримані у гривнях на території України та не мають разового характеру. Перелік таких доходів наведено в п. 3 Порядку № 159, до них належить, зокрема, і заробітна плата.

Згідно п. 7 Порядку № 159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема, коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

Відповідно правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 18.11.2014 у справі №21-518а14 основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем під час звільнення позивача не було проведено з ним повного розрахунку.

У свою чергу, відповідачем у добровільному порядку не було проведено виплату компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, а отже, зазначена бездіяльність є протиправною.

Відповідно до розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою термінів її виплати сума компенсації станом на 20 березня 2019 року включно становить 12 672,28 грн., зазначений розрахунок відповідачем не спростований.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у в частині стягнення з Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати у розмірі 12 672,28 грн.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги обставини справи, а також те, що рішення в даній справі не вимагає від відповідача вчинення певних дій суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Позивач є звільненим від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Кагарлицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (ЄДРПОУ - 08673112, місцезнаходження: 09200, Київська область, Кагарлицький район, місто Кагарлик, вулиця Ярослава Мудрого (колишня - Комсомольська), будинок 13) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) заробітної плати (додаткового грошового забезпечення) за роботу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2013 по 01.04.2014.

Визнати протиправною бездіяльність Кагарлицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (ЄДРПОУ - 08673112, місцезнаходження: 09200, Київська обл., Кагарлицький район, місто Кагарлик, вулиця Ярослава Мудрого (колишня - Комсомольська), будинок 13) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з затримкою її виплати за роботу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2013 по 01.04.2014.

Стягнути з Кагарлицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (ЄДРПОУ - 08673112, місцезнаходження: 09200, Київська обл., Кагарлицький район, місто Кагарлик, вулиця Ярослава Мудрого (колишня - Комсомольська), будинок 13) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) додаткове грошове забезпечення за службу у нічний час, грошове забезпечення (компенсацію) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2013 по 01.04.2014 в сумі 8 518, 35 грн. (вісім тисяч п`ятсот вісімнадцять гривен тридцять п`ять копійок).

Стягнути з Кагарлицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (ЄДРПОУ - 08673112, місцезнаходження: 09200, Київська обл., Кагарлицький район, місто Кагарлик, вулиця Ярослава Мудрого (колишня - Комсомольська), будинок 13) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати (додатковому грошовому забезпеченню) за службу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2013 по 01.04.2014 у розмірі 12 672, 28 грн. (дванадцять тисяч шістсот сімдесят дві гривні двадцять вісім копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 10.01.2020

Суддя Я.В. Горобцова