Постанова

від 30.11.2011 по справі 2а/1570/6536/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/6536/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

за участю сторін:

представник позивача - Комендантов Г.Г. (по довіреності)

представник відповідача - Покатило Н.М. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулась ФОП ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання дій протиправними.

У судовому засіданні 25.11.2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначивши, що позивач не погоджується з виявленим в ході перевірки висновками, викладеними в акті перевірки №1106/1701/2750601108/72 від 24.05.2011 року, зіславшись на обставини зазначені у позовній заяві (а.с.4-9) та уточненнях до неї (а.с.78-80). Представник також зазначив, що дійшовши висновку про наявність ознак нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ Интермаркет ЛТД`відповідач не визначив певні норми законодавства, які встановлюють нікчемність правочинів, у зв`язку з чим висновок ДПІ у Київському районі м. Одеси не відповідає ст.204 та ст.215 Цивільного кодексу України.

Представник ДПІ у Київському районі м. Одеси проти позову заперечив, вважав вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, зазначених у запереченнях на адміністративний позов (а.с.81-87).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі ст.1 Закону України Про державну податкову службу`є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,8,10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

ОСОБА_1 була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 31.01.2007р., про що зроблено запис №2 556 000 0000 054320 (а.с.10) та . 05.02.2007р. позивача було взято на облік в якості платника податків до ДПІ у Київському районі м.Одеси, про що була видана довідка №29-02/6486 (а.с.11)

В період з 20.05.2011 р. по 24.05.2011 р., на підставі направлення №448 від 20.05.2011 року, Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси була проведена документальна невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за результатами якої був складений акт перевірки №1106/1701/2750601108/72 від 24.05.2011 року (а.с.49-57). Зазначеним актом перевірки, у висновках встановлено порушення позивачем ч.1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України внаслідок укладання угод із TOB ТД Інтермаркет ЛТД (код ЄДРПОУ 37305586), які мають ознаки нікчемності.

Як, стверджує представник позивача, зазначені висновки акту перевірки не відповідають обставинам справи та порушують законні права позивача, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав.

Оцінюючи оскаржені дії суб`єкта владних повноважень, щодо складання висновку, викладеного в акті перевірки №1106/1701/2750601108/72 від 24.05.2011 року про результати позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань правових відносин з ТОВ ТД Интермаркет ЛТД за лютий 2011 року, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді (лютий 2011р.) між ФОП ОСОБА_1 та TOB ТД Інтермаркет ЛТД`був укладений договір купівлі-продажу №200111 від 20.01.2011року (а.с.12-13). Відповідно до умов зазначеного договору TOB ТД Інтермаркет ЛТД (за умовами договору Постачальник) за замовленням Позивача (за умовами договору Покупець) зобов`язується постачати та передавати у власність Покупцеві товари (парфумерні вироби). Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, кількість, вартість товару та інші параметри сторони погоджують у накладних. Товар постачається товарними партіями, розмір яких визначається у кожному конкретному випадку у відповідності до заявки Покупця.

Укладений договір №200111 від 20.01.2011 року підписаний від імені обох сторін та підписи скріплені печатками, тобто відповідає вимогам статті 207 ЦК України.

Згідно з норм ст. 207 Цивільного кодексу України, письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

Судом також встановлено, що протягом лютого 2011 року відповідно до умов зазначеного договору TOB ТД Інтермаркет ЛТД`було поставлено позивачу продукцію на загальну суму 1083322,63 грн., у тому числі ПДВ - 180553,67 грн., що також підтверджується у самому акті перевірки від 24.05.2011 року. Відповідно до умов договору конкретні товарні групи, вартість, найменування товару, його кількість погоджувалась сторонами у накладних №8 від 01.02.2011 року, №27 від 03.02.2011р., №37 від 04.02.2011р., №44 від 06.02.2011р., №52 від 07.02.2011р., №52 від 07.02.2011р., №63 від 08.02.2011р., №101 від 14.02.2011р. (а.с.14-27). Вартість товару була сплачена позивачем у повному обсязі, що також досліджувалось відповідачем (а.3 Акту перевірки).

Відповідно до п.201.1.ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлено, що у відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України TOB ТД Інтермаркет ЛТД`були надані позивачеві податкові накладні №8 від 01.02.2011р., №27 від 03.02.2011р., №37 від 04.02.2011р., №44 від 06.02.2011р., №52 від 07.02.2011р., №63 від 08.02.2011р., №101 від 14.02.2011р. (а.с.28-47), які були включені позивачем до податкової декларації за лютий 2011 року та відповідно відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2011 року.

Таким чином, фактичне виконання умов договору від 20.01.2011 року сторонами оформлено первинними документами.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні`бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із змісту ч.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинними документами є податкові накладні, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов`язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Водночас, з пояснень представника позивача з`ясовано, що висновки відповідача про нікчемність угод, та як наслідок порушення позивачем законодавства, були зроблені на підставі інформації, отриманої від ДПІ у м. Іллічівськ Одеської області листом №10532/23-0402/1 від 11.05.2011р., яким на адресу відповідача був направлений акт Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Інтермаркет ЛТД`з питань правомірності нарахування податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011р. від 20.04.2011р. №987/23-0302/37305586.

Судом встановлено, що зазначеним актом перевірки ДПІ у м. Іллічівську вказано про відсутність у TOB ТД Інтермаркет ЛТД`трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, внаслідок чого зроблено висновок про неможливість TOB ТД Інтермаркет ЛТД`поставити продукцію на адресу Позивача, про порушення TOB ТД Інтермаркет ЛТД`приписів ст. 228 Цивільного Кодексу України, про укладання угод без мети настання реальних наслідків й відповідно зазначені угоди мають ознаки нікчемності. З огляду на це, відповідачем податкові накладні, які були виписані TOB ТД Інтермаркет ЛТД , не приймаються до відшкодування ПДВ, оскільки ТОВ ТД Інтремаркет ЛТД`не сплачувало зазначені суми до бюджету (а.7 Акту перевірки).

Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У ст. 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як встановлено вище, договір №200111 від 20.01.2011 року відповідає вимогам статті 207 ЦК України.

Статтею 228 Цивільного кодексу Україну встановлено, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи , держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім цього, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особам заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З огляду на вищезазначене суд погоджується з твердженням представника позивача, що правочин, укладений позивачем під час здійснення своєї господарсько-фінансової діяльності неможна вважати нікчемними, оскільки законом не встановлена його нікчемність. Крім цього, відсутнє рішення суду про визнання такої угоди недійсною.

Разом з тим, згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України, угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.

Суд вважає зазначити, що відповідно до умов укладеного договору сторона не несе відповідальність за наслідки господарської діяльності контрагента. На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Крім того, рішення Верховного суду України узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вищезазначене знайшло своє відображення у Постанові Верховного суду України по справі №21-47а10 від 31.01.2011 року, Постанові судової палати в адміністративних справах Верховного суду України по справі №21-573во10 від 01.06.2010 року.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено підтвердження податкового кредиту та податкових зобов`язань позивача належно оформленими податковими накладними, які згідно з Актом перевірки, було проаналізовано відповідачем. Крім цього, відповідачем проаналізовані первинні документи, надані позивачем протягом проведення перевірки, та не спростовується достовірність таких документів та відповідність їх законодавству. Наявність належним чином оформлених податкових накладних та первинних документів, які обґрунтовують відомості, викладені у податковій накладній є підтвердженням належного ведення бухгалтерського обліку позивача та дотримання вимог законодавства України при веденні господарської діяльності.

Також суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що використана перевіряючими в обґрунтування своїх висновків інформація акту перевірки ДПІ у м. Іллічівськ Одеської області щодо взаємовідносин ТОВ ТД Интермаркет ЛТД`з ПП Тетран`ніяк не пов`язана з взаємовідносинами ФОП ОСОБА_1 з ТОВ ТД Интермаркет ЛТД`і не може бути підставою для висновків щодо порушення податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 , оскільки жодним законодавчим актом України не передбачено відповідальність одного суб`єкта господарювання за порушення податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Київському районі м. Одеси не надано доказів правомірності дій щодо складання висновку, викладеного в акті перевірки №1106/1701/2750601108/72 від 24.05.2011 року про результати позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань правових відносин з ТОВ ТД Интермаркет ЛТД`за лютий 2011 року, у зв`язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ФОП ОСОБА_1 .

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1 Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси щодо складання висновку, викладеного в акті перевірки №1106/1701/2750601108/72 від 24.05.2011 року про результати позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань правових відносин з ТОВ ТД Интермаркет ЛТД`за лютий 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 30 листопада 2011 року.

Суддя Бутенко А.В.