Рішення

від 13.01.2020 по справі 520/5585/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 р. Справа № 520/5585/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 року № Ф-2205-54 на суму 8 997,66 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він здійснює діяльність за кодом КВЕД 69.10 "Діяльність у сфері права". Позивач також є адвокатом. В даному випадку відсутні підстави вважати підприємницьку діяльність позивача (діяльність у сфері права) відмінною від незалежної професійної діяльності у якості адвоката (за критерієм обов`язку сплати податків та ЄСВ), та відповідно відсутні підстави для зобов`язання позивача вести подвійний облік доходів та витрат у разі здійснення незалежної професійної діяльності у якості адвоката. Облік діяльності, її оподаткування здійснюється юридичною особою - адвокатським об`єднанням Тихоненков, Надоля, Шадрін та соратники у відповідності до вимог чинного законодавства, за місцем реєстрацію юридичної особи. Законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України № 2464 не передбачений. Таким чином, оскаржувана вимога відповідача є незаконною та винесена без дотримання вимог чинного законодавства. Просив суд задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.06.2019 відкрито провадження по справі відповідно до ст. 262 КАС України. Призначено розгляд адміністративної справи у спрощеному провадженні без виклику осіб у судове засідання.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області як фізична особа - підприємець з 28.05.2009 по 11.02.2019 здійснював на спрощеній системі оподаткування, та особа з ознакою яка здійснює незалежну професійну діяльність - (адвокат) з 03.06.2011 року. З 01.01.2017 року особа, яка проводить незалежну професійну діяльність та не отримує дохід у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов`язана визначити базу нарахування єдиного внеску, незважаючи на наявність статусу фізичної особи - підприємця. Особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за Формою N Д5 із зазначенням типу форми "початкова" (п.4 розділу III Порядку № 435). Враховуючи вищезазначене та факт не подання позивачем заяв за формами №8-ОПП та №7-ОПП до контролюючого органу за основним місцем обліку станом на 31.01.2019 року позивач перебував на обліку як фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність та платник єдиного внеску.

Також зазначено, що відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , особи, які провадять незалежну професійну діяльність, не звільняються від сплати єдиного внеску за себе, якщо вони одночасно були фізичними особами-підприємцями.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав свою правову позицію. викладену в позовній заяві та просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.08.2019 року зупинено провадження по адміністративній справі за позовом №520/5585/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування вимоги - до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду по зразковій справі № 520/3939/19.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у зразковій справі №520/3939/19 (Пз/9901/10/19) позов ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДФС у Харківській області від 04 березня 2019 року № Ф-141392-17 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 8 024,60 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у сумі 5 583 грн.

Постановою Верховного Суду від 04.12.2019 у зразковій справі №520/3939/19 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишено без задоволення. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 вересня 2019 року залишено без змін. Постанова набрала законної сили.

Ухвалою суду від 13.01.2020 року поновлено провадження по справі.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) здійснив державну реєстрацію підприємницької діяльності та отримав Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія НОМЕР_2.

ОСОБА_1 як фізична особа - підприємець здійснює діяльність за кодом КВЕД 69.10 "Діяльність у сфері права".

Згідно Свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_3 позивач є платником єдиного податку.

01.06.2009 року став на облік у пенсійному органі (реєстраційний номер 1035).

03.06.2011 року позивач отримав свідоцтво № 980 на право зайняття адвокатською діяльністю відповідно до Закону України Про адвокатуру .

13.11.2013 року позивач обрав форму діяльності адвокатського об`єднання та як адвокат став засновником адвокатського об`єднання Тихоненков, Надоля, Шадрін та соратники (юридична особа зареєстрована 13.11.2013 року, код ЄДРПОУ 38975304).

Згідно витягу є реєстру платників єдиного податку від 19.01.2017 року № 1720263400026 позивач є платником єдиного податку ІІІ групи.

Згідно копій платіжних доручень № 14, 25, 46 та 73, ФО-П ОСОБА_1 за 2018 рік сплатив ЄСВ.

Листом від 31.01.2019 року відповідач повідомив позивача на його звернення від 04.01.2019 року, що факт не подання ним заяв за формам №8-ОПП та №7-ЄСВ до контролюючого органу за основним місцем обліку д цього часу, позивач перебуває на обліку як фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність та платник єдиного внеску. У зв`язку з чим, борг з єдиного внеску в сумі 6540,48 грн. в особовому рахунку за кодом платежу 71040000, в частині нарахувань фізичним особам, які здійснюють незалежну професійну діяльність, не підлягає скасуванню.

Так, 19.02.2019 року контролюючим органом відносно позивача складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-2205-54 на суму 8 997,66 грн.

Податковим органом у відзиві на позов здійснено розрахунок визначеної у вимозі заборгованості зі сплати ЄСВ у розмірі 8 997,66 грн., згідно якого нараховано ЄСВ позивачу в т.ч. за здійснення незалежної професійної діяльності № 10164562/ від 19.04.2018 року (терм. сплати до 19.04.2018 року) - 1 638,12 грн.; нараховано ЄСВ позивачу на спрощеній системі оподаткування № 10186496/ від 19.07.2018 року (термін сплати до 19.07.2018 року) - 2 457,18 грн.; нараховано ЄСВ ФО - П на спрощеній системі оподаткування № 10209338/ від 19.10.2018 року (термін сплати до 19.10.2018 року) - 2457,18 грн.; нараховано ЄСВ позивачу в т.ч. за здійснення незалежної професійної діяльності № 1463569/ від 21.01.2019 року (термін сплати до 21.01.2019 року) - 2 457,18 грн.

Також, листами Головного управління ДФС у Харківській області від 28.02.2019 року та від 03.04.2019 року повідомлено позивача, що фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватися фізичною особою - підприємцем. Згідно даних інформаційної системи "Податковий блок" ФО-П ОСОБА_1 є самозайнятою особою з 03.06.2011р. (підстава заява (вх.№5671/Н від 15.06.2011 року) з позначкою зміни та копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 03.06.2011 року). На підставі надісланих позивачем документів (11.02.2019 року) в інформаційну систему внесено відповідні зміни. На сьогоднішній день позивач обліковується як фізична особа - підприємець та особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність через АО Тихоненков, Надоля, Шадрін та соратники . В інтегрованій картці платника по КБК 7104 єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, заборгованість станом на 28.02.2019 р. у сумі 8 997,66 грн.. в частині нарахування фізичним особам, які здійснюють незалежну професійна діяльність. Заборгованість проведенню перерахунку не підлягає. В листі також зазначено, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою підприємцем, зобов`язана сплачувати та подавати звіти з єдиного внеску окремо за кожним видом діяльності.

Рішенням ДФС у Харківській області від 22.05.2019 року скаргу ОСОБА_1 на вимогу ГУ ДФС в Харківській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-2205-54 залишено без розгляду.

Не погоджуючись із оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-2205-54 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на те, що дана адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №520/3939/19.

Відповідно ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, регулює Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно пункт 2 частини 1статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень пунктів 4, 5 частини 1статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Позивач є платником єдиного внеску фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини 1 статті 4 Закону.

Згідно з частиною 1статті 5 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини 1статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Відповідно частина 2 статті 5 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини 1статті 4 цього Закону здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Відповідно до статей 5, 16, 19 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України № 1162 від 24 листопада 2014 року (надалі Порядок №1162).

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини 1 статті 4 Закону (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Згідно пункту 3 розділу ІІ Порядку №1162, дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску.

Розділом ІІІ Порядку №1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

Згідно пункту 1 розділу ІІІ Порядку №1162, взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Відповідно пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 1162, платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини 1статті 4 Закону, подають заяву за формою №1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №1162 встановлено, що платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою №1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності Порядок №1162 не передбачає.

Щодо внесення відомостей про платника єдиного внеску до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, то слід врахувати наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування державний реєстр створюється для забезпечення, зокрема, ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації.

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб, згідно частини 2 статті 16 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Відповідно абзацу 2 частині 3 статті 16 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно абзацу 3 частині 1 статті 20 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Абзацем 3 частини 2 статті 20 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зазначено, що відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (надалі - Положення № 10-1), яке відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

Згідно пункту 1 розділу ІІІ Положення №10-1, з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки.

Відповідно пункту 2 розділу ІІІ Положення №10-1, облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в інших випадках, передбачених Законом.

До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Дослідивши форму витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення №10-1, пункт 6 розділу V), слід зазначити, що до відомостей, які містить цей витяг, віднесено й відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого нормотворець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення №10-1 не визначає.

Відтак, системний аналіз положень Закону та Положення №10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Враховуючи те, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, тому відповідачем безпідставно встановлено позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нараховано на цій підставі єдиний внесок.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України №435 від 14 квітня 2015 року (надалі Порядок №435), визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.

Згідно з пунктом 16 розділу IV Порядку №435 фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти.

Положення пункту 16 розділу IV Порядку №435 є бланкетними та відсилають до додатка 5 Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску , розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності формою звіту не передбачено.

Відтак, приписи пункту 16 Порядку №435 щодо обов`язку формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини 1 статті 4 Закону. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону.

Суд констатує наявність колізії між приписами нормативно-правових актів різної юридичної сили - невідповідність між приписами закону та положеннями підзаконного нормативно-правового акта. За правилом колізійного принципу "lex superior derogate legi interior" нормативний акт вищої юридичної сили має пріоритет над нормативним актом нижчої юридичної сили. Отже, потрібно резюмувати, що положення закону за своєю юридичною силою превалюють над нормами підзаконних нормативно-правових актів. Відповідно визначення спеціального змішаного правового статусу на рівні підзаконного нормативного-правового акта (Порядку), з огляду на невідповідність положенням закону, є неправомірним, а тому не повинно братися до уваги в аспекті правозастосовної діяльності.

З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон не передбачає.

Крім того, за наявного існуючого правового регулювання взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачено. Водночас, взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини 1 статті 4 Закону) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами.

Разом із тим, підзаконний нормативно-правовий акт спеціальної облікової політики в частині визначення такої категорії платників єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності не відповідає статті 4 Закону. А також, зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування.

Оскільки позивач не перебуває на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітності як такий платник, відповідач безпідставно встановив позивачу як платнику єдиного внеску (фізичній особі - підприємцю) ознаку незалежної професійної діяльності та повторно нарахував на цій підставі єдиний внесок на суму 8 997,66 грн.

Аналогічна правова позиція зазначена в рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 вересня 2019 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у зразковій справі №520/3939/19 (Пз/9901/10/19), яка враховується при ухваленні рішення по даній справі відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України.

Згідно ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС у Харківській області безпідставно здійснювало повторне нарахування позивачу єдиного внеску, а тому вимога Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 року № Ф-2205-54 на суму 8 997,66 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, адреса: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про скасування вимоги - задовольнити.

Скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 року № Ф-2205-54.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.В.Шевченко