Постанова

від 13.01.2020 по справі 910/9583/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2020 р. Справа№ 910/9583/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 08.10.2019

у справі №910/9583/19 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства

"Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Інженерний центр "Техноенергомаш"

про стягнення 162 161,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Техноенергомаш" (надалі - відповідач) про стягнення 162 161,44 грн., з яких 146 382,24 грн. кошти за неповернутий аванс, 14 092, 80 грн. 14% річних за користування коштами авансу, 1 024,67 грн. інфляційних втрат, 661,73 грн. три відсотки річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №09-4/2473-18 від 20.09.2018 в частині повернення авансового платежу за невиконання підрядних робіт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі №910/9583/19 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 146 382,24 грн. основного боргу, 14 092,80 грн. 14% річних за користування коштами, 577,51 грн. 3% річних та 2 415,79 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що факт оплати позивачем вартості передплати у розмірі 146 382, 24 грн. згідно Договору №09-4/2473-18 від 20.09.2018 підтверджено матеріалами справи, проте відповідачем доказів повернення коштів не надано.

Відповідно встановивши доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов`язку щодо повернення авансу, вимоги позивача про стягнення з відповідача 14% річних від суми авансового платежу за кожен день користування авансом місцевим господарським судом задоволено у повному обсязі. При цьому суд першої інстанції перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з 17.05.2019 по 10.07.2019 у розмірі 1 024, 67 коп., дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають відмові, оскільки в зазначений період спостерігалась дефляція. Також за рорахунком суду частково задоволено вимогу позивача щодо стягнення 3% річних.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі №910/9583/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення прийняте з неповним з`ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не обґрунтував підстави здійснення розрахунку 3% річних, не вірно розрахував інфляційні втрати позивача, оскільки не врахував дати оприлюднення індексів інфляції та періоди їх нарахування.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Зубець Л.П. (суддя - доповідач), суддів: Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/9583/19 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

З огляду на викладене, розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Також судом апеляційної інстанції зазначеною вище ухвалою у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України надано відповідачу право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

Відповідач правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла такого висновку.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 20.09.2018 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Техноенергомаш" (далі - підрядник) укладено Договір підряду № 09-4/2473-18 (далі - Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов`язується розробити проект (стадія П) по прокладанню оптичного кабелю у ґрунті з виконанням інженерно - геологічних та інженерно - геодезичних вишукувань по об`єкту "Реконструкція ПЛ 330 кВ з заміною блискавкозахисного тросу на оптичний кабель в грозозахисному тросі (ОКГТ) з установкою станційного обладнання ВОЛЗ, Київська, Вінницька, Кіровоградська, Черкаська, Полтавська, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська, Миколаївська, Одеська області" Інв. № 71510000-6 послуги у сфері інженерно - геологічних вишукувань".

Відповідно до п. 1.2. Договору підрядник виконує роботи протягом 180 календарних днів з дати початку робіт. Датою початку робіт є дата, наступна за датою набрання Договором чинності.

Ціна Договору становить: 609 926, 00 грн., без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 121 985, 20 грн., а разом - 731 911,20 грн. (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 3.2.1. Договору часткова попередня оплата (Аванс) та подальша оплата. Аванс (у розмірі не більше 20% (двадцяти відсотків) від вартості робіт) сплачується протягом семи банківських днів з дати надання підрядником (після набрання договору чиності) рахунку - фактури.

На виконання умов Договору, позивачем перераховано на рахунок відповідача 146 382,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7 від 24.10.2019 (том 1, аркуш справи 21).

У відповідності до п. 11.1. Договір набирає чиності з дати його підписання обома сторонами та діє до 14.06.2019, а в частині виконання гарантійних зобо`вязань - до повного їх виконання.

Відповідач листом від 30.01.2019 вих. №062/НЕК звернувся до позивача з проханням розірвати договір у зв`язку з виробничими умовами, що склалися у відповідача та зобов`язався компенсувати витрати замовника, які він поніс під час дії вказаного Договору.

В подальшому, 15.03.2019 у зв`язку з відмовою підрядника від виконання зобов`язань за Договором, сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 09-4/2473-18 від 20.09.2018 про розірвання договору.

Згідно з п. 2-6 Додаткової угоди № 1 сторони погодили, що підрядник повертає авансовий платіж (протягом десяти банківських днів з дати отримання погодження від замовника розміру відсотків річних за час користування коштами замовника) перерахований підряднику за Договором 24.10.2018 (платіжне доручення №7) з нарахуванням відсотків за весь час користування коштами у розмірі 14% річних від суми авансового платежу за кожен день користування авансом, починаючи з дня його зарахування на рахунок підрядника та по день повернення замовнику за реквізитами вказаними у Договорі. Розмір відсотків за весь час користування коштами замовника, підрядник погоджує із замовником шляхом обміну листами. З дати укладання даної додаткової угоди Договір вважається розірваним. Інші умови Договору залишилися чинними в редакції Договору. Дана додаткова угода набирає чиності з дати її підписання обома сторонами, є невід`ємною частиною договору та діє протягом дії договору.

Листом від 03.05.2019 вих. № 01/15746 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення авансу (направлений засобами поштового зв`язку рекомендованим листом, докази додаються), при цьому був нарахований розмір відсотків за весь час користування коштами.

Проте відповідач відповіді на лист не надав, зобов`язання за Договором та додатковою угодою № 1 до Договоу не виконав.

Позивачем направлялася на адресу відповідача претензія № 01/19212 від 28.05.2019, в якій позивач просив сплатити неповернутий аванс та штрафні санкції за користування авансом. Однак, відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, відповіді на претензію не надав, суму авансу та штрафних санкцій не сплатив.

Позивач звернувся до місцевого господасрького суду з позовними вимогами, в яких зазначив, що виконав зі свого боку зобов`язання та сплатив вартість передплати, проте відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань. За розрахунком позивача, станом на дату звернення загальна сума грошових коштів, які відповідач зобов`язаний сплатити позивачу становить 162 161,44 грн., з яких 146 382,24 грн. неповернутий аванс, 14 092,80 грн. 14% річних за користування авансом, 1024,67 грн. інфляційних втрат та 661,73 грн. три відсотки річних.

Суд першої інстанції частково задовольнив вимоги позивача, а саме в частині стягнення неповернутого авансу, 14% річних за користування авансом та за своїм розрахунком 3 % річних. В частині інфляційних втрат відмовив, оскільки вважає, що в період стягнення спостерігалась дефляція.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд апеляційної інстанції вважає передчасним висновок місцевого господарського суду щодо відмови позивачу в стягненні заявленої суми інфляційних втрат, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 цього кодексу).

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Ураховуючи положення частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних, є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на правову позицію, викладену Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Так, у вказаній вище постанові Верховний Суд зазначив, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Також Верховний Суд у зазначеній постанові дійшов висновку, що нарахування інфляційних втрат за наступний період має здійснюватися з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Колегія суддів не вбачає підстав відступати від викладеної правової позиції та вважає слушними доводи позивача в апеляційній скарзі щодо здійснення інфляційних нарахувань.

Підсумовуючи вищевикладене, нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом апеляційної інстанції перевірено індекс інфляції за офіційним повідомленням Державної служи статистики України, який складав:

- за травень 2019 року - 100, 7%;

- за червень 2019 року - 99, 5%;

- за липень 2019 року - 99, 4%.

Отже, відмовляючи Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" у позові у частині стягнення інфляційних втрат у сумі 1024,67грн грн, судом першої інстанції помилково не враховано зазначені вище вимоги Закону.

Щодо оскарження судового рішення в частині перерахунку 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі в частині перерахунку 3% річних необґрунтованими та безпідставними.

Оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі №910/9583/19 позивачем оскаржується частково, а саме: у частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 1024,67 грн. та перерахунку періоду нарахування 3% річних, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, колегією суддів не переглядається правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог в іншій частині.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Частиною 1 пункту 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з частиною 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат.

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову судовий збір в частині задоволення позовних вимог покладається на відповідача, за подачу апеляційної скарги судовий збір в частині задоволення підлягає стягненню з відповідача на користь скаржника, в частині відмови в задоволенні апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі №910/9583/19 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі №910/9583/19 скасувати в частині відмови у стягненні 1024,67 грн інфляційних втрат.

3. Прийняти у скасованій частині нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Техноенергомаш" (04074, м. Київ, вулиця Мостицька, будинок 14, квартира 245, ідентифікаційний код 21646798) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний номер 00100227) 1024 (одна тисяча двадцять чотири) грн. 67 коп. інфляційних втрат, 15 (п`ятнадцять) грн. 36 коп. судового збору за подачу позову в частині стягнення інфляційних втрат.

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі №910/9583/19 залишити без змін.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Техноенергомаш" (04074, м. Київ, вулиця Мостицька, будинок 14, квартира 245, ідентифікаційний код 21646798) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний номер 00100227) 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 50 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

7. Судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 219 (двісті дев`ятнадцять) грн. 00 коп. залишити за Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго".

8. Матеріали справи №910/9583/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк