Постанова

від 14.01.2020 по справі 927/618/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2020 р. Справа№ 927/618/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Калатай Н.Ф.

секретар судового засідання : Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 14.01.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Комунального підприємства "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 07.10.2019

у справі №927/618/19 (суддя Романенко А.В.)

за позовом Комунального підприємства "Чернігівводоканал"

Чернігівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівекоресурс"

про розірвання договору та стягнення

штрафних санкцій в сумі 10 080,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради (надалі - позивач, КП "Чернігівводоканал" ЧМР) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівекоресурс" (надалі - відповідач, ТОВ "Чернігівекоресурс") про розірвання договору на закупівлю товару №100619/ТЗ-П від 13.06.2019, укладеного між сторонами по справі та стягнення з відповідача на користь позивача суму штрафних санкцій за вказаним договором у розмірі 10 080, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору на закупівлю товару №100619/ТЗ-П від 13.06.2019 (надалі - Договір), а саме непоставкою товару в строки вказані у замовленнях позивача.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.10.2019 у справі №927/618/19 у позові відмовлено в повному обсязі.

Суд першої інстанції відмовляючи у позовних вимогах дійшов висновку про те, що замовлення позивача від 20-21 червня 2019 року №04-14/1954 та №04-14/1970 про поставку товару, визначеного п.4.1. Договору, відповідачем до виконання не прийняті, оскільки останнім було відмовлено поставити замовлений в рамках Договору Товар з обґрунтуванням причин неможливості виконання договірних зобов`язань.

Також місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не доведено на підставі належних, допустимих та достатніх доказів, у розумінні статей 76, 77, 79 ГПК України порушення відповідачем строків поставки товару. Також позивачем не наведено достатніх доказів, які б свідчили про одночасну наявність усіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, необхідних для розірвання оскаржуваного Договору з підстав істотної зміни обставин, якими сторони керувались на момент укладення оскаржуваного Договору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.10.2019 у справі №927/618/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що сторони при укладанні оспорюваного договору не розглядали можливості відмови від виконання взятих на себе зобов`язань. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що договір на закупівлю товару №100619/ТЗ-П від 13.06.2019 укладений в порядку Закону України "Про публічні закупівлі".

Позивач зазначає, що вчасна поставка піску за Договором мала важливе значення для останнього, оскільки пісок використовується для ліквідації аварійних розкопок. Відтак, відмова відповідача від виконання зобов`язання з поставки товару фактично позбавляє позивача отримати те, на що він розраховував при укладенні Договору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019 апеляційну скаргу КП "Чернігівводоканал" ЧМР передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №927/618/19 за апеляційною скаргою КП "Чернігівводоканал" ЧМР на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.10.2019 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.12.2019.

Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

Відповідач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України своїм правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не подав.

10.12.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копію договору на закупівлю товару №250719/3-П від 25.07.2019.

Судом апеляційної інстанції долучено до матеріалів справи №927/618/19 копію договору на закупівлю товару №250719/3-П від 25.07.2019, укладеного між КП "Чернігівводоканал" ЧМР та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Промкомплект", однак не приймається до уваги, оскільки предметом спору у даній справі є розірвання договору на закупівлю товару №100619/ТЗ-П від 13.06.2019, укладеного між КП "Чернігівводоканал" ЧМР та ТОВ "Чернігівекоресурс" та стягнення з відповідача на користь позивача суму штрафних санкцій саме за договором на закупівлю товару №100619/ТЗ-П від 13.06.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 розгляд справи №927/618/19 відкладено на 14.01.2020.

У судове засідання 14.01.2020 з`явився представник позивача, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, скасувати оскаржуване судове рішення, прийнявши нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач у судове засідання 14.01.2020 представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядову справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 14.01.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 13.06.2019 між КП "Чернігівводоканал" ЧМР (Покупець за Договором) та ТОВ "Чернігівекоресурс" (Постачальник за Договором) укладено договір на закупівлю товару №100619/ТЗ-П (Договір) за п.1.1. якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупцю - пісок річковий (код згідно класифікатору ДК 021:2015:14210000-6 гравій, пісок, щебінь і наповнювачі) (надалі - Товар), а Покупець сплатити за Товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у видаткових накладних/специфікаціях. Товар постачається окремими партіями, згідно заявок та потреб Покупця. Під партією товару розуміється обсяг товару, що замовляється Покупцем та визначається у заявці останнього.

Договірна ціна складає - 900 000, 00 грн., у тому ПДВ 20% - 150 000, 00 грн: пісок річковий у кількості 5 тис. тон за ціною 180, 00 грн (з ПДВ). Всі витрати Постачальника пов`язані з транспортуванням товару до місця поставки, включаючи витрати по навантаженню, розвантаженню, а також будь-які інші витрати Постачальника, пов`язані з виконанням останнім своїх зобов`язань за цим Договором, включаються до ціни товару по цьому Договору (п.4.1. та п.4.9. Договору).

Відповідно до п.3.2. Договору Постачальник здійснює поставку товару згідно із замовленням на поставку, яке подається Покупцем, партіями протягом строку дії цього Договору.

За п.3.3. Договору Покупець надає Постачальнику замовлення на поставку телефоном або факсом, або електронною поштою.

Згідно п.3.5. Договору термін поставки товару за даним Договором зазначається у замовленнях Покупця на кожну окрему партію замовленого Покупцем товару.

За умовами п.3.4. Договору якщо Постачальник не надасть підтвердження замовлення або мотивовану відмову від прийняття замовлення до роботи, то таке замовлення вважається прийнятим до виконання Постачальником.

Товар вважається переданим (наданим у розпорядження) Покупцю з моменту його одержання від Постачальника. Підтвердження отримання товару є підписання видаткової накладної. Відвантаження товару здійснюється на складі Покупця за адресою: Чернігівський район, с. Гущин, каналізаційні очисні споруди Покупця (КОС) (п.3.6., 3.7. Договору).

Відповідно до п.7.1. та п.7.2. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами. Дія цього Договору може продовжуватись на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі, укладеного в попередньому році, якщо видатки на цю мету, затверджені в установленому порядку.

Так, позивач листами (про термінову поставку товару) від 20.06.2019 за №04-14/1954 та від 21.06.2019 за №04-14/1970 звернувся до відповідача, в яких просив терміново здійснити поставку піску річкового.

Відповідач, листами від 20.06.2019 №06 та від 21.06.2019 №07 повідомив позивача про неможливість поставки замовленого товару в зазначеному обсязі та визначені строки, з підстав, що не залежать від нього.

Вважаючи не поважними та надуманними причини порушення строків виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач звернувся до відповідача з листом від 24.06.2019 №04-14/1998 згідно якого просив розглянути та підписати додаткову угоду про розірвання договору на закупівлю товару від 13.06.2019 №100619/ТЗ-П.

Враховуючи, що в місячний строк відповідач не повернув на адресу позивача підписаний з його сторони примірник додаткової угоди про розірвання договору на закупівлю товару від 13.06.2019 №100619/ТЗ-П, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог, з чим погоджується апеляційний господарський суд, з огляду на наступне.

В силу положень ст. 67 Госпродарського кодексу України (надалі - ГК України) відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ч. 7 ст. 179 та ч. 1 ст. 193 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, при розгляді спору в суді першої інстанції оскаржуваний Договір був діючим, підписаний від імені позивача та відповідача керівниками, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб. Також судом апеляційної інстанції враховано, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Згідно ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки, згідно ч. 1 ст. 266 ГК України, є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як передбачає ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За змістом частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч.1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Пунктом 3.5. Договору сторони погодили, що термін поставки товару зазначається в замовленнях Покупця на кожну окрему партію замовленого Покупцем товару. Товар вважається переданим (наданим у розпорядження) Покупцю з моменту його одержання від Постачальника (п.3.7. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивач у рамках Договору від 13.06.2019 №100619/ТЗ-П звертався до відповідача із проханням терміново здійснити поставку піску річкового, а саме листами від 20.06.2019 за №04-14/1954 та від 21.06.2019 за №04-14/1970, в яких зокрема зазначено, що у разі неможливості здійснити поставку вищезазначеного товару, повідомити про це позивача.

Сторонами встановлено п.3.4. Договору про те, що якщо Постачальник не надасть підтвердження замовлення або мотивовану відмову від прийняття замовлення до роботи, то таке замовлення вважається прийнятим до виконання Постачальником.

Відповідач керуючись наведеними положеннями Договору листами-відповідями від 20.06.2019 №06 (на замовлення від 20.06.2019 №04-14/1954) та від 21.06.2019 №07 (на замовлення від 21.06.2019 №04-14/1970) повідомив позивача про неможливість поставки замовленого товару в зазначеному обсязі та визначені строки, з підстав, що не залежать від нього, обгрунтовуючи це тим, що виїзд до кар`єру, де знаходиться закуплений ним пісок, заборонений з огляду на встановлені дорожні знаки 3.3 "Рух вантажного транспорту заборонено".

Відтак місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що замовлення позивача від 20-21 червня 2019 року №04-14/1954 та №04-14/1970 про поставку товару, визначеного п.4.1. Договору, відповідачем до виконання не прийняті, оскільки відмова відповідача поставити замовлений в рамках Договору Товар викладена в письмовій формі з обґрунтуванням причин неможливості виконання договірних зобов`язань.

Стаття 74 Господарського процессуального кодексу України (надалі - ГПК України ) зобов`язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Втім жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно доводи позивача про прийняття відповідачем вказаних замовлень до виконання спростовуються матеріалами справи. При цьому, твердження позивача про необґрунтованість причин відмови відповідача виконати договірні зобов`язання (так як сторонами попередньо не погоджувалось місце, з якого має бути добутий та поставлений пісок, обумовлений п.4.1. Договору) не спростовує факт неприйняття відповідачем до виконання замовлень від 20-21 червня 2019 року №04-14/1954 та №04-14/1970, складених в рамках Договору.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій (штрафу) в сумі 10 080, 00 грн. з підстав порушення відповідачем строків поставки товару, нарахованого у відповідності до п.5.2. Договору, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Виходячи зі змісту частини 1 статті 612 вказаного Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За пунктом 5.2. Договору у разі порушення строків поставки товару Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20% від вартості товару, з якого допущено прострочення постачання.

Строки поставки товару, обумовленого Договором, визначались окремо у замовленнях позивача від 20-21 червня 2019 року №04-14/1954 та №04-14/1970, що не були прийняті відповідачем до виконання, з огляду на зміст листів від 20 та 21 червня 2019 №06 та №07 (копії яких наявні в матеріалах справи), відтак суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не доведено на підставі належних, допустимих та достатніх доказів, у розумінні статей 76, 77, 79 ГПК України порушення відповідачем строків поставки товару (піску в обсязі 280 тон вартістю 50 400, 00 грн.). Відповідно нарахування та стягнення з відповідача на підставі п.5.2. Договору штрафної санкції (штрафу) у розмірі 10 080, 00 грн (20% від вартості замовленого товару) є безпідставним, оскільки матеріалами справи не підтверджено порушення відповідачем строків поставки такого товару.

Також у межах даного позову позивачем заявлено вимогу про розірвання договору на закупівлю товару №100619/ТЗ-П від 13.06.2019, укладеного між сторонами.

Обґрунтовуючи вимогу позивач посилається на приписи статті 652 ЦК України (правова підстава позову) та зазначає, що укладаючи оскаржуваний договір він розраховував на отримання товару (піску), обумовленого Договором, що мав бути ним використаний для ліквідації аварійних розкопок, у той час, як необґрунтована відмова відповідача поставити замовлений Товар, позбавило його того, на що він розраховував, укладаючи даний правочин, зокрема належне виконання відповідачем договірних зобов`язань.

За частиною 1 статті 651 ЦК України, що є загальною нормою по відношення до будь-яких договірних відносин, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наведене узгоджується зі змістом частини 1 статті 188 ГК України, за якою зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

За приписами частин 2-4 статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У свою чергу, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як зазначалось вище, 24.06.2019 позивач звернувся до відповідача з листом №04-14/1998, згідно якого просив розглянути та підписати додаткову угоду про розірвання договору на закупівлю товару від 13.06.2019 №100619/ТЗ-П.

В обґрунтування вимоги щодо підписання додаткової угоди позивач зазначив, що причини непоставки замовленого товару, наведені відповідачем у листах від 20 та 21 червня 2019 року №06 та №07, є неповажними та надуманими.

Враховуючи, що в місячний строк відповідач не повернув на адресу позивача підписаний з його сторони примірник додаткової угоди про розірвання договору на закупівлю товару від 13.06.2019 №100619/ТЗ-П, позивач звернувся з відповідним позовом до суду, правовою підставою якого визначив приписи статті 652 ЦК України.

За статтею 652 ЦК України, на яку посилається позивач обґрунтовуючи вимоги щодо розірвання оскаржуваного договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. При цьому, зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено: якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

- у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане (1);

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися (2);

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору (3);

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (4).

З наведеного слідує, що закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Існування одночасно умов, що відповідно до частини 2 статті 652 ЦК України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї із сторін договору, вимагає з`ясування змісту кожної окремо взятої умови.

Першою умовою - є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до даної умови, події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Вказана умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які і створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати договір, посилатись на ускладнення.

Позивач мотивуючи вимогу про розірвання договору на закупівлю товару від 13.06.2019 №100619/ТЗ-П зазначає, що в ході виконання умов даного правочину фактично був позбавлений того, на що розраховував при його укладенні, зокрема на своєчасне поставлення відповідачем замовленого товару.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, сторонами попередньо не узгоджувались строки, у який мав бути поставлений, обумовлений договором товар, лише вказано, що його поставка має здійснюватись партіями.

Строк поставки товару визначався у замовленнях позивача (п.3.5. Договору), які відповідач з огляду на зміст п.3.4. Договору мав право мотивовано відхилити та не приймати до виконання. При цьому, строк дії Договору, в межах якого відповідач може належним чином виконати зобов`язання з поставки позивачу товару, піску в обсязі 5000 тон, встановлено у п.7.1. Договору, а саме по 31.12.2019.

Крім того, місце з якого мав бути поставлений відповідачем товар, пісок в обсязі 5 000 тон, умовами Договору не визначено, відтак встановлення забороняючого знаку на в`їзд до пісочного кар`єру, де за поясненнями відповідача (у листах від 20 та 21 червня 2019 року №06 та №07) знаходиться закуплений пісок, не свідчить про істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні оскаржуваного Договору, так як відповідач не позбавлений можливості поставити такий товар з будь-якого іншого місця.

Другою необхідною умовою є умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично сторони перебувають у незмінних умовах і обставинах, якими вони керувались при укладенні оскаржуваного Договору.

Третьою необхідною умовою є умова про те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, існування обставин, за яких виконання Договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні Договору, позивачем не доведено.

Четвертою необхідною умовою є умова про те, що із суті Договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов`язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов`язання.

Як вже встановлено вище, обставини, з яких виходили сторони укладаючи оскаржуваний договір, фактично не змінились.

Отже, враховуючи умови договору на закупівлю товару від 13.06.2019 №100619/ТЗ-П та норми статті 652 ЦК України, якою керується позивач (правова підстава позову), останнім не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про одночасну наявність усіх наведених вище умов, необхідних для розірвання оскаржуваного Договору з підстав істотної зміни обставин, якими сторони керувались на момент укладення оскаржуваного Договору.

Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 12.09.2019 у справі №910/17469/18 є безпідставними, оскільки в результаті дослідження зазначеного судового акту судом апеляційної інстанції не встановлено аналогічних фактичних обставин, що у даній справі.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та вимоги законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує розірвання оспорюваного договору та стягнення штрафних санкцій.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.10.2019 у справі №927/618/19 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Комунального підприємства "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника (КП "Чернігівводоканал" ЧМР).

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.10.2019 у справі №927/618/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.10.2019 у справі №927/618/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Комунальним підприємством "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради.

4. Матеріали справи №927/618/19 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено - 15.01.2020.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

Н.Ф. Калатай