Рішення

від 15.01.2020 по справі 904/4843/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2020м. ДніпроСправа № 904/4843/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу

за позовом РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ, ЗАПОРІЗЬКІЙ ТА КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НІКОБОНУС"

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНЕ ОБ`ЄДНАННЯ"

про стягнення 70637,58грн., з яких 51970,63грн. заборгованості з орендної плати; 8544,04грн. пені; 10122,91грн. інфляційних втрат (договір оренди №12/02-5139-ОД від 27.12.2012)

Представники: справу розглянуто без виклику представниківучасників справи

ПРОЦЕДУРА ПРОВАДЖЕННЯ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

РЕГІОНАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ, ЗАПОРІЗЬКІЙ ТА КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НІКОБОНУС" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 70637,58грн., з яких 51970,63грн. заборгованості з орендної плати; 8544,04грн. пені; 10122,91грн. інфляційних втрат (договір оренди №12/02-5139-ОД від 27.12.2012).

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00грн. покласти на відповідача.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

27.12.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір №12/02-5139-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір).

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо сплати орендної плати, яку необхідно внести до державного бюджету за користування державним майном у відповідача виникла заборгованість перед Державним бюджетом України в особі позивача за період з 15.07.2015 по 15.11.2018, яка складає 51970,63грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за загальний період прострочення з 17.04.2018 по 26.10.2018 на загальну суму 8544,04грн.;

- інфляційні втрати за загальний період прострочення з 17.04.2018 по 26.10.2018 на загальну суму 10122,91грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4843/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2019.

Ухвалою від 28.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 27.11.2019.

Ухвалою від 28.10.2019 до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача залучено ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНЕ ОБ`ЄДНАННЯ".

Щодо строку для подачі відзиву.

Ухвалу від 28.10.2019 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримав 12.12.2019 , що з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 13.12.2019 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідачу в ухвалі від 28.10.2019 роз`яснено право на надання відзиву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, строк для подачі відзиву до 27.12.2019.

В ухвалі від 28.10.2019 встановлено строк для вчинення процесуальних дій до 27.11.2019.

Станом на 15.01.2020 відзив на позов не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків , пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався , про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо строку для подачі письмових пояснень щодо позову.

Ухвалу від 28.10.2019 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі третя особа отримала 04.11.2019 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 06.11.2019.

Третій особі в ухвалі від 28.10.2019 роз`яснено право на надання письмових пояснень щодо позову протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, строк для подачі письмових пояснень щодо позову до 19.12.2019.

Станом на 15.01.2020 письмові пояснення щодо позову не надано.

У відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі , якщо судове засідання не проводиться.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 23.12.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 14.01.2020 продовжено розгляд справи №904/4843/19 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

15.01.2020 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу .

ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з`ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.

Таким чином, предмет доказування - це коло фактів матеріально-правового значення, які підлягають встановленню для вирішення господарської справи по суті.

Можна виділити два основних підходи до визначення предмету доказування, які відповідають його розумінню у вузькому і широкому сенсі.

Предмет доказування у вузькому розумінні визначається як сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, тобто фактів, з якими закон пов`язує виникнення, зміну і припинення правовідносин між сторонами і на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Даний склад фактів визначається нормою права, яка регулює спірні правовідношення.

У широкому розумінні предмет доказування вміщує не тільки юридичні факти, які обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, але і інші обставини, без встановлення яких неможливо правильне вирішення справи і виконання судом інших задач господарського судочинства.

До предмету доказування у широкому розумінні можна віднести наступні групи фактів:

1. юридичні факти матеріально-правового характеру;

2. доказові факти;

3. юридичні факти процесуально-правового характеру (які визначають наявність у особи права на пред`явлення позову і здійснення інших процесуальних дій );

4. факти, які сприяють правильній оцінці доказів (наприклад, факт підробки письмового доказу );

5. факти, встановлення яких необхідно суду для виконання попереджувальних і виховних задач господарського судочинства.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі:

1. Обставини укладання договору.

2. Природа договору.

3. Наявність акту приймання-передачі орендованого майна.

4. Наявність заборгованості зі сплати орендних платежів. Наявність часткової оплати.

5. Правомірність і правильність розрахунку пені та інфляційних втрат.

1. Обставини укладання договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між РЕГІОНАЛЬНИМ ВІДДІЛЕННЯМ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ, ЗАПОРІЗЬКІЙ ТА КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ (далі - позивач, орендодавець) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НІКОБОНУС" (далі - відповідач, орендар), (разом іменовані - сторони) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-5139-ОД (далі - договір).

Предметом договору визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне окреме нерухоме майно вбудоване приміщення (далі - майно) площею 22,18 кв.м. (корисна площа 14,0 кв.м., площа загального користування 8,18 кв.м.), розміщене за адресою: місто Нікополь, проспект Трубників, 16 на першому поверсі(ах) пятиповерхового (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі ДП "Виробничо-будівельне обладнання" (далі - балансоутримувач), вартість орендованого майна, згідно зі звітом про оцінку на 01.12.2015 становить 71260,00грн. (пункт 1.1 договору, з урахування Додаткових угод про внесення змін від 24.02.2016 та від 18.06.2018).

Крім того, орендар зобов`язався усунути порушення норм чинного законодавства з питань оренди, які зазначені в Акті перевірки від 06.04.2017, а саме сплатити орендну плату у розмірі 14984,42грн. до Державного бюджету та 6421,90грн. - балансоутримувачу (за період з 27.11.2015 по 01.03.2017).

Ціну договору визначено розділом 3. Орендна плата, з урахування Додаткових угод про внесення змін від 24.02.2016 та від 18.06.2018.

Строк. Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 27.12.2012 по 26.11.2015 включно. Цей договір є пролонгованим з 27.11.2015 по 26.10.2018 включно (пункт 10.1 договору, з урахування Додаткової угоди про внесення змін від 18.06.2018).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (стаття 759 Цивільного кодексу України).

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Водночас орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також і дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-XII (далі - Закон №2269-XII), у частині 1 статті 2 якою наведено аналогічне визначення оренди.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору оренди, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Наявність акту приймання-передачі орендованого майна.

Частиною 1 статті 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно з пунктом 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна.

Факт передачі об`єкта оренди від позивача до відповідача підтверджується Актом приймання-передачі від 27.12.2012, який підписано представниками позивача, відповідача та третьої особи і скріплений печатками сторін.

Отже, з 27.12.2012 відповідач вступив у строкове користування об`єктом оренди.

4. Наявність заборгованості зі сплати орендних платежів. Наявність часткової оплати.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміна (індексація) розміру плати за користування майном; наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 3, 4, 5).

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (стаття 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

За частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним , і обов`язку орендодавця передати орендарю в оренду об`єкт оренди згідно з цим договором за актом приймання-передачі, який складається між балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем і підписується одночасно з цим договором (пункт 7.1 договору) відповідає обов`язок орендаря своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату у співвідношенні визначеному пунктом 3.6 договору (пункт 5.2 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати погодженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - листопад 2012 року 1254,48грн. Орендна плата за перший базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2012 року. В Додатковій угоді про внесення змін від 24.02.2016 сторони дійшли згоди викласти пункт 3.1 договору у новій редакції, а саме орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року 2375,33грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному законодавством (пункт 3.2 договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3 договору).

Згідно пункту 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у такому співвідношенні:

- 70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 878,14грн.;

- 30% балансоутримувачу у розмірі 376,34грн. щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорції розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. В Додатковій угоді про внесення змін від 24.02.2016 сторони дійшли згоди викласти пункт 3.6 договору у новій редакції, а саме орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у такому співвідношенні:

- 70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 1662,73грн.;

- 30% балансоутримувачу у розмірі 712,60грн. щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорції розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. В Додатковій угоді про внесення змін від 18.06.2018 сторони дійшли згоди викласти пункт 3.6 договору у новій редакції, а саме орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у такому співвідношенні:

- 70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 3098,30грн.;

- 30% балансоутримувачу у розмірі 1327,84грн. щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору.

За період оренди з 15.07.2015 по 15.11.2018 утворилася заборгованість з орендної плати перед бюджетом і становить 51970,63грн.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Доказів погашення заборгованості з орендної плати у розмірі 51970,63грн. відповідач не надав.

Докази повернення спірного майна за приймання-передачі об`єкта оренди відсутні.

Строк внесення орендної плати є таким, що настав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами відповідачем не спростовано.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 51970,63грн. визнаються доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

5. Правомірність і правильність розрахунку пені та інфляційних втрат.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 3.8 договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, уключаючи день оплати.

Позивач нарахував пеню за загальний період з 17.04.2018 по 26.10.2018 на загальну суму 8544,04грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок пені та встановив, що його здійснено неправильно з огляду на те, що позивач здійснює нарахування пені на загальну суму заборгованості, яка виникла за період з 15.07.2015, чим порушує вимоги частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України.

Здійснивши власний перерахунок пені, з урахуванням періоду визначеного позивачем, а саме з 17.04.2018 по 26.10.2018, правомірним розміром пені визначено у сумі 2347,71грн.

Крім того, господарський суд взяв до уваги, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено більший, ніж шість місяців період часу, за який нараховується пеня, так як умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував інфляційні втрати у загальному розмірі 10122,91грн. за загальний період прострочення з 17.04.2018 по 26.10.2018.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його таким, що здійснений неправильно.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат, господарський суд визнав правомірним та таким, що підлягає стягненню розмір інфляційних втрат у сумі 1771,02грн.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як вбачається із матеріалів справи позивач за подачу позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1921,00грн., сплата якого підтверджена платіжним дорученням №297 від 10.09.2019 на суму 1921,00грн.

Розмір сплаченого позивачем судового збору відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір".

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1525,27грн., з урахуванням того, що 79,40% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 220, 232-233, 236-242, 247-248, 252, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ, ЗАПОРІЗЬКІЙ ТА КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42767945) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НІКОБОНУС" (53213, Дніпропетровська обл., місто Нікополь, ПРОСПЕКТ ТРУБНИКІВ, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36989818) за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача ДЕРЖАВНОНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНЕ ОБ`ЄДНАННЯ" (01135, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 10; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14072300) про стягнення 70637,58грн., з яких 51970,63грн. заборгованості з орендної плати; 8544,04грн. пені; 10122,91грн. інфляційних втрат (договір оренди №12/02-5139-ОД від 27.12.2012) задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НІКОБОНУС" (53213, Дніпропетровська обл., місто Нікополь, ПРОСПЕКТ ТРУБНИКІВ, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36989818) на користь РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ, ЗАПОРІЗЬКІЙ ТА КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42767945) 51970,63грн. (п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот сімдесят грн. 63 коп.) заборгованості з орендної плати; 2347,71грн. (дві тисячі триста сорок сім грн. 71 коп.) пені; 1771,02грн. (одна тисяча сімсот сімдесят одна грн. 02 коп.) інфляційних втрат; 1525,27грн. (одна тисяча п`ятсот двадцять п`ять грн. 27 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог , а саме в частині стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НІКОБОНУС" (53213, Дніпропетровська обл., місто Нікополь, ПРОСПЕКТ ТРУБНИКІВ, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36989818) на користь РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ, ЗАПОРІЗЬКІЙ ТА КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42767945) 6196,33грн. пені; 8351,89грн. інфляційних втрат відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 15.01.2020.

Суддя І.В. Петренко