Ухвала

від 10.01.2020 по справі 910/19133/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

10.01.2020Справа № 910/19133/19

Суддя Господарського суду міста Києва Плотницька Н.Б. , розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Папірленд-Плюс" (01004, м. Київ, вул. Горького, 18, кв. 2, ідентифікаційний код 25271875) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 43 774 грн 35 коп. за період з 19.09.2018 по 27.12.2019 за договором оренди нежитлового приміщення від 05.10.2016 № 22/16, 16 710 грн 25 коп. пені, 1 533 грн 24 коп. 3 % річних та 3 501 грн 92 коп. інфляційних втрат встановив, що подана заява не підлягає задоволенню частково.

10.01.2020 суддею Плотницькою Н.Б., в результаті часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Папірленд-Плюс", було видано судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідра Мозаїк Груп" заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 05.10.2016 № 22/16 в розмірі 43 774 грн 35 коп. та суми судових витрат у розмірі 192 грн 10 коп.

Стосовно вимог про стягнення 16 710 грн 25 коп. пені, 1 533 грн 24 коп. 3 % річних та 3 501 грн 92 коп. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, за яким праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нормами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до пункту 3.3 статті 3 Договору оренди нежитлового приміщення від 05.10.2016 № 22/16 у разі несвоєчасного внесення орендної плати та оплати вартості за комунально-експлуатаційні послуги, орендар забов`язаний виплатити пеню в розмірі 0.5% від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Отже, пеня не є заборгованістю за договором, а являється штрафною санкцією, а 3 % річних та інфляційні втрати є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, вимоги про сплату пені, 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, а відтак, вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Оскільки вимоги про стягнення 16 710 грн 25 коп. пені, 1 533 грн 24 коп. 3 % річних та 3 501 грн 92 коп. інфляційних втрат не відповідають вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу за вимогами в цій частині.

Крім того, суд зазначає, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, невідповідність вимогам статті 148 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

У відповідності до статей 147, 148, 150, 152, 153, 154, 155 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Папірленд-Плюс" у видачі судового наказу за вимогами про стягнення 16 710 грн 25 коп. пені, 1 533 грн 24 коп. 3 % річних та 3 501 грн 92 коп. інфляційних втрат.

Суддя Н.Б.Плотницька