Рішення

від 15.01.2020 по справі 910/14122/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2020Справа № 910/14122/19

Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактікус" (79024, м. Львів, вул. Промислова, буд. 45, офіс 26, код ЄДРПОУ 41084134)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М "Буд" (01030, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 2/37, код ЄДРПОУ 41088673)

про стягнення 111 803,35 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Галактікус" (далі - ТОВ "Галактікус") звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору про надання послуг спецтехніки на будівельному об`єкті по вул. Демнянська, б.3, м. Львів № 07/17, укладеного 13 липня 2017 року між позивачем та Товариства з обмеженою відповідальністю "М "Буд" (далі - ТОВ "М "Буд"), позивач надав відповідачу передбачені цією угодою послуги на загальну суму 755 590,00 грн. Оскільки ТОВ "М "Буд" свої зобов`язання за наведеним правочином щодо сплати позивачу вищезазначеної суми боргу виконало не в повному обсязі, останній, посилаючись на статті 4, 162, 164 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача 101 860,00 грн основного боргу, а також 6 895,92 грн інфляційних втрат та 3 047,43 грн трьох відсотків річних, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків. Також ТОВ "Галактікус" просило суд стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.10.2019 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

28.10.2019 до суду від позивача засобами поштового зв`язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Проте ТОВ "М "Буд" у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 04.11.2019 про відкриття провадження у справі № 910/14122/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01030, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 2/37.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення ТОВ "М "Буд".

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 18 жовтня 2019 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У зв`язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. у період з 23.12.2019 року до 14.01.2020 року включно у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 15.01.2020 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2017 року між ТОВ "Галактікус" та ТОВ "М "Буд" було укладено договір на надання послуг спецтехніки № 07/17, відповідно до умов якого позивач зобов`язався за завданням відповідача протягом визначеного договором строк надавати за плату послуги роботи спецтехніки з водієм виконавця, а замовник, у свою чергу, - своєчасно оплачувати надані послуги.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктом 3.1 договору за надання передбачених договором послуг замовник сплачує виконавцю плату згідно актів виконаних робіт протягом 2-ох робочих днів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 2-ох робочих днів після фактичного надання послуг (пункт 3.2 цієї угоди).

Пунктом 3.3 наведеного правочину встановлено, що підписання акту здавання-приймання наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (пункт 6.1 договору).

Пунктом 6.2 договору встановлено, що строк цієї угоди починає свій перебіг у момент, визначений пунктом 6.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2017 року.

Згідно з пунктом 6.3 договору закінчення строку даного правочину не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи актів надання послуг від 06 вересня 2017 року № 134, від 21 вересня 2017 року № 200, від 29 вересня 2017 року № 220, від 30 листопада 2017 року № 472, від 29 грудня 2017 року № 556, від 30 березня 2018 року № 172, від 27 квітня 2018 року № 276, від 31 травня 2018 року № 415, від 27 червня 2018 року № 580, від 31 липня 2018 року № 696, від 28 вересня 2018 року № 972 позивач на виконання умов вищенаведеного правочину надав відповідачу послуги на загальну суму 755 590,00 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаним правочином також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов даної угоди.

Проте, всупереч положенням вищенаведеного договору, ТОВ "М "Буд" взятий на себе обов`язок з оплати вартості наданих йому послуг виконало лише частково, сплативши позивачу 653 730,00 грн. Факти оплати підтверджуються копіями платіжних доручень від 8 вересня 2017 року № 3 на суму 5 880,00 грн, від 11 жовтня 2017 року № 74 на суму 63 750,00 грн, від 11 жовтня 2017 року № 75 на суму 118 000,00 грн, від 27 грудня 2017 року № 152 на суму 14 000,00 грн, від 26 січня 2018 року № 198 на суму 2 240,00 грн, від 5 квітня 2018 року № 312 на суму 100 000,00 грн, від 3 травня 2018 року № 341 на суму 51 200,00 грн, від 13 червня 2018 року № 410 на суму 13 800,00 грн, від 13 червня 2018 року № 411 на суму 40 000,00 грн, від 24 липня 2018 року № 471 на суму 50 000,00 грн, від 2 серпня 2018 року № 486 на суму 39 060,00 грн, від 10 серпня 2018 року № 495 на суму 63 800,00 грн, від 4 жовтня 2018 року № 42 на суму 92 000,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на час розгляду справи становить 101 860,00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором на надання послуг спецтехніки на будівельному від 13 липня 2017 року № 07/17, яка складає 101 860,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і ТОВ "М "Буд" на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ТОВ "Галактікус" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг, позивач згідно з наданим останнім розрахунку також просив суд стягнути з ТОВ "М "Буд" 3 047,43 грн трьох відсотків річних, нарахованих у період з 03 жовтня 2018 року по 01 жовтня 2019 року, а також 6 895,92 грн інфляційних втрат, нарахованих протягом жовтня 2018 року - серпень 2019 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог щодо стягнення з відповідача 6 895,92 грн інфляційних втрат та 3 047,43 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин, зокрема доказів оплати послуг за договором про надання послуг спецтехніки.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

18 листопада 2019 року до суду надійшла заява позивача про долучення доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх стягнення, у якій останній просив суд стягнути ТОВ "М "Буд" 15 000,00 грн. понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 вересня 2019 року між ТОВ "Галактікус" та адвокатським об`єднанням "Лемеха та Партнери" було укладено договір про надання правової допомоги № 1112-Д, відповідно до умов якого адвокатське об`єднання зобов`язалося здійснити захист, представництво та надати іншу правову допомогу клієнту за певну винагороду (гонорар) та з відшкодуванням певних витрат, необхідних для виконання договору.

У додатку № 1 до цього договору була погоджена вартість правових послуг по даній справі, а саме: вартість однієї години роботи адвоката становить 1 000,00 грн.

Окремою угодою погодження вартості правової допомоги за даним договором сторони погодили розмір авансу в сумі 15 000,00 грн.

До матеріалів справи долучено рахунок від 17 вересня 2019 року № 1112/1 на суму 15 000,00 грн, а також підписаний між ТОВ "Галактікус" та Адвокатським об`єднанням "Лемеха та Партнери" акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 17 вересня 2019 року № 1112-Д, зі змісту якого вбачається, що останній фактично надав, а позивач - прийняв вищенаведені послуги.

На підтвердження фактичної сплати вищенаведеної суми винагороди у розмірі 15 000,00 грн позивачем також було надано копію відповідного платіжного доручення від 19 вересня 2019 року № 1786.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що його позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а у разі наявності заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до частин 4, 5, 6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зі змісту наведених приписів вбачається, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна та інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За висновками суду, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України.

З урахуванням предмету та підстав позовних вимог у даній справі, виходячи з характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження та повне задоволення вимог позивача, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне задовольнити заявлену суму за надання позивачу правничої допомоги у справі № 910/14122/19 у розмірі 15 000,00 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М "Буд" (01030, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 2/37, код ЄДРПОУ 41088673) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактікус" (79024, м. Львів, вул. Промислова, буд. 45, офіс 26, код ЄДРПОУ 41084134) 101 860 (сто одна тисяча вісімсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 3 047 (три тисячі сорок сім) грн. 43 коп. трьох відсотків річних, 6 895 (шість тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн. 92 коп. інфляційних втрат, 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору, а також 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.01.2020

Суддя І.О. Андреїшина