Рішення

від 14.01.2020 по справі 910/15471/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2020 м. Київ Справа № 910/15471/19

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "БАСТІОН-ІМПЕКС";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКОРД АЛЬФА";

про: розірвання договору та стягнення 116.757,43 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "БАСТІОН-ІМПЕКС" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКОРД АЛЬФА" (далі - відповідач) про розірвання договору та стягнення 116.757,43 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов`язання з поставки товару за договором поставки, укладеного між сторонами спору у спрощений спосіб, що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогами про розірвання договору та стягнення з відповідача 116.757,43 грн., з яких: 66.879,91 грн. - основна заборгованість, 39.095,81 грн. - пеня, 3.364,00 грн. - 3 % річних та 7.417,71 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15471/19 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Відповідачем виставлений позивачу рахунок-фактура від 14.02.2018 № СФ-14022018 на суму 66.879,91 грн. з метою поставки на користь позивача пелетів із деревини, який оплачений позивачем відповідно до платіжного доручення від 15.02.2018 № 439. Вказаний рахунок-фактура та платіжне доручення наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт виставлення відповідачем рахунку-фактури та його оплата відповідачем свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з поставки товару, відтак, в силу ст. 712 ЦК України, істотними умовами договору поставки є предмет та ціна, які узгоджені сторонами спору у названих документах.

Відповідно до статей 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач вказує, що відповідачем порушені істотні умови вказаного вище договору поставки, укладеного між сторонами спору у спрощений спосіб (далі - Договір) у вигляді невиконання зобов`язання з поставки товару, у зв`язку з чим, позивачем направлені на адресу відповідача вимоги про повернення попередньої оплати від 22.01.2019 № 02 та від 13.02.201 № 03, які залишені відповідачем без відповіді та виконання.

Вказані обставини призвели до звернення позивача до господарського суду із вимогами про розірвання Договору та стягнення з відповідача 116.757,43 грн., з яких: 66.879,91 грн. - основна заборгованість, 39.095,81 грн. - пеня, 3.364,00 грн. - 3 % річних та 7.417,71 грн. - інфляційні втрати.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Приписами частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що позивачем направлені на адресу відповідача вимоги від 22.01.2019 № 02 та від 13.02.201 № 03 про повернення попередньої оплати в сумі 66.879,91 грн., які залишені відповідачем без відповіді та виконання.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача основної заборгованості у вигляді попередньої оплати в розмірі 66.879,91 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у вигляді попередньої оплати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 66.879,91 грн.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначені підстави для зміни або розірвання договору, а саме: зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено судом вище, відповідач допустив істотне порушення умов Договору, чим позбавив позивача можливості отримати результат договірних правовідносин сторін, які виникли на підставі Договору, у строк, передбачений його умовами, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про застосування до Договору правил, встановлених ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, є правомірною, тому вказаний правочин підлягає розірванню в судовому порядку.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином, в силу наведених положень законодавства штрафні санкції за прострочення сплати грошових коштів можуть бути стягнуті саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Проте, між сторонами спору відсутні письмові домовленості закріплені у договорі про відповідальність у вигляді пені у разі порушення строку поставки продукції.

Враховуючи викладене позовна вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 39.095,81 грн. є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов`язання (у вигляді повернення попередньої оплати), заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 3.364,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 7.417,71 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати, договір поставки, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "БАСТІОН-ІМПЕКС" та товариством з обмеженою відповідальністю "КОНКОРД АЛЬФА", у спрощений спосіб, а саме: на підставі рахунку-фактури від 14.02.2018 № СФ-14022018 на суму 66.879,91 грн. та платіжного доручення від 15.02.2018 № 439 на суму 66.879,91 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКОРД АЛЬФА" (03134, м.Київ, ВУЛИЦЯ БУЛГАКОВА, будинок 16, ідентифікаційний код 35507763) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БАСТІОН-ІМПЕКС" (03037, м.Київ, ВУЛИЦЯ МАКСИМА КРИВОНОСА, будинок 27, ідентифікаційний код 39765969) основну заборгованість у вигляді попередньої оплати в сумі 66.879 (шістдесят шість тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) грн. 91 коп., 3 % річних в сумі 3.364 (три тисячі триста шістдесят чотири) грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 7.417 (сім тисяч чотириста сімнадцять) грн. 71 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3.842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп.

4. В задоволенні решти вимог - відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац