Рішення

від 28.12.2019 по справі 911/2099/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2019 р.

м. Київ

Справа № 911/2099/19

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Браги Л.К., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставеччина Тек" (43024, Волинська обл., м. Луцьк, просп. Відродження, буд. 47, кв. 59, код ЄДРПОУ 41294869)

до Фермерського господарства "Органік Ферм" (08145, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Забір`я, вул. Перемоги, буд. 20 А, код ЄДРПОУ 40092584)

про стягнення боргу за договором поставки №14-12/18 від 14.12.2018,

за участю представників:

позивача: не з`явились;

відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява вх. №2173/19 від 19.08.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставеччина Тек" до Фермерського господарства "Органік Ферм" про стягнення боргу за договором поставки №14-12/18 від 14.12.2018.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.08.2019 вказану позовну заяву залишено без руху.

16.09.2019 через канцелярію позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 27.08.2019, надіслано заяву вх. №17655/19 від 16.09.2019 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- 14.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроблагодар плюс" укладено договір поставки №14-12/18;

- на виконання умов договору відповідно до видаткових накладних позивач поставив відповідачу товар на суму 388570,77 грн;

- відповідач оплатив вартість отриманого товару лише частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 210083,57 грн.

Своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався та не заперечував про існування відповідного боргу.

Ухвалою від 20.09.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою проведення підготовчого засідання призначено на 21.10.2019, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

У судовому засіданні 21.09.2019 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11.11.2019 та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

У судовому засіданні 11.11.2019 суд в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.12.2019.

У судовому засіданні 03.12.2019 судом відкрито розгляд справи по суті та оголошено перерву у судовому засіданні до 24.12.2019.

23.12.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання б/н від 23.12.2019 про проведення судового засідання 24.12.2019 без участі представника позивача.

У судовому засіданні 24.12.2019 судом зобов`язано відповідача надати суду відомості про оплату заборгованості згідно договору №14-12/18 за період з 14.12.2018 по 27.12.2019 за вказаним договором. Поряд з тим, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 28.12.2019.

28.12.2019 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання б/н від 28.12.2019 про розмір заборгованості відповідача станом на 28.12.2019 з урахуванням часткових оплат.

28.12.2019 через канцелярію суду відповідачем подано клопотання вх. №25832/19 від 28.12.2019 про долучення доказів оплати боргу та відкладення розгляду справи.

У судове засідання 28.12.2019 представники сторін не з`явились.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-трейд" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроблагодар плюс" (покупець) укладено договір поставки №14-12/18, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах та в порядку визначених цим договором (п. 1.1. Договору).

Товар, що поставляється за даним договором, є фермерська продукція, найменування, ціна та кількість якої зазначається у видаткових накладних, складених відповідно до попередньої взаємної домовленості Сторін письмово або через електронну пошту, в порядку передбаченими даним договором (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п.п. 2.1. та 2.2. Договору загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно видаткових накладних, що є невід`ємними частинами даного договору. Покупець зобов`язується сплатити за отриманий товар грошові кошти в безготівковій формі шляхом внесення коштів на рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання товару. Оплата здійснюється згідно рахунку-фактури.

Товар, що передається за даним договором відповідає якісним характеристикам, вимогам документації встановленими чинним законодавством для даного виду продукції, гарантується постачальником та перевіряється покупцем під час прийому передачі. Право власності на товар виникає у покупця з моменту повної оплати за товар згідно рахунку.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що всі господарські операції між позивачем та відповідачем оформлені належним чином первинними бухгалтерськими документами у вигляді видаткових накладних.

Так, судом встановлено, що позивачем відповідно до видаткових накладних № 91 від 20.12.2018 на суму 60487,20 грн, № 94 від 21.12.2018 на суму 61755,98 грн, № 95 від 26.12.2018 на суму 88833,13 грн, № 8 від 08.02.2019 на суму 118562,14 грн, № 9 від 15.02.2019 на суму 58932,32 поставлено відповідачу товару всього на суму 388570,77 грн (копії накладних містяться в матеріалах справи).

Вказаний факт підтверджується наданими суду документами та не заперечується відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач оплатив вартість отриманого товару лише частково, в сумі 178487,20 грн. Вказаний факт підтверджується банківськими виписками за період з 03.12.2018 по 14.08.2019, наданою Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк Укргазбанк .

Отже, отриманим, проте неоплаченим залишився товар загальною вартістю 210083,57 грн.

У справі відповідачем відзив подано не було. Водночас, у судових засіданнях відповідач не заперечував про наявність заборгованості перед позивачем та зазначав про те, що ним під час розгляду даної справи ведеться систематичне погашення заборгованості.

Так, з клопотання позивача б/н від 28.12.2019 поданого до суду 28.12.2019 вбачається, що відповідачем в період з 16.08.2019 по 24.12.2019 здійснено часткове погашення заборгованості у сумі 27000,00 грн, а отже, кінцева сума боргу станом на 28.12.2019 становить 183083,57 грн. Вказаний факт також підтверджується бухгалтерською довідкою поданою до суду відповідачем 28.12.2019 разом з клопотанням вх. №25832/19 від 28.12.2019 про долучення доказів та відкладення розгляду справи.

Отже, судом встановлено, що внаслідок часткових оплат відповідача протягом розгляду даної справи в суді, залишок заборгованості відповідача перед позивачем складає 183083,57 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що заборгованість у сумі 27000,00 грн погашена відповідачем, що підтверджено відповідними доказами, суд закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача 27000,00 грн боргу за відсутністю предмету спору.

Відтак, на розгляді суду залишилась вимога про стягнення з відповідача 183083,57 грн.

Оскільки, вказана сума заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи документами, відповідач доказів повної оплати боргу не надав, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 183083,57 грн боргу обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не спростованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача та відповідача у пропорційному розмірі.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Органік Ферм" (08145, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Забір`я, вул. Перемоги, буд. 20 А, код ЄДРПОУ 40092584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставеччина Тек" (43024, Волинська обл., м. Луцьк, просп. Відродження, буд. 47, кв. 59, код ЄДРПОУ 41294869) 183083,57 грн боргу, а також 2746,25 грн судового збору.

Закрити провадження у справі в частині стягнення 27000,00 грн боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.01.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз