Рішення

від 15.01.2020 по справі 903/688/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2020 р.

м. Київ

Справа № 903/688/19

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Емімакс" (46010, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Збаразька, буд. 16, код ЄДРПОУ 40965892)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремедікал" (07600, Київська обл., Згурівський район, смт. Згурівка, вул. Центральна, буд. 4, код ЄДРПОУ 36606364)

про стягнення 13198,19 грн боргу та 2382,91 грн пені за договором поставки №045/17 від 01.02.2017,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.09.2019 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява б/н від 30.07.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Емімакс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремедікал" про стягнення 13198,19 грн боргу та 2382,91 грн пені за договором поставки №045/17 від 01.02.2017.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 03.09.2019 відкрите провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.09.2019 справу № 903/688/19 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

17.10.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи № 903/688/19.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями №2673/19 від 17.10.2019 справу передано на розгляд судді Черногузу А.Ф.

Ухвалою Господасрського суду Київської області 22.10.2019 позовну заяву б/н від 30.07.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Емімакс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремедікал" про стягнення 15581,01 грн боргу за договором поставки №045/17 від 01.02.2017 залишено без руху.

01.11.2019 на адресу Господарського суду Київської області від позивача на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 22.10.2019, надіслано заяву б/н від 29.10.2019 про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2019, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, ухвалою від 06.11.2019 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 30.11.2019; відповідачу - заперечень до 06.12.2019.

Позов обґрунтований наступним:

- 01.02.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Емімакс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремедікал" (покупець) укладено договір поставки №045/17;

- Товариством з обмеженою відповідальністю "Емімакс" відповідно до видаткових накладних, в період з 06.11.2017 по 14.06.2018 поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ремедікал" товару на загальну суму 13977,32 грн;

- покупець за поставлений товар розрахувався не в повному обсязі, у зв`язку з чим, у останнього утворилась заборгованість у розмірі 13198,19 грн;

- у зв`язку з простроченням оплат, позивачем, також, нараховано відповідачу пеню у розмірі 2382,91 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт підтверджується конвертами з ухвалами, що повернуті Господарському суду Київської області з відміткою за закінченням терміну зберігання вх. № 42628/19 від 29.11.2019, вх. № 44561/19 від 16.12.2019.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Оскільки судом надсилались ухвали суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Емімакс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремедікал" (покупець) укладено договір поставки №045/17 за яким, постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються прайс-листом або специфікацією (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

Поставка товару здійснюється постачальником на підставі заявки покупця. Строк поставки складає від 2-х до 5-ти календарних днів з моменту отримання заявки покупця. Постачальник має право на дострокову поставку товару, про що обов`язково сповіщає покупця. У видаткових накладних сторони оформлюють поставку товару, постачальник вказує асортимент, кількість та вартість товару, що поставляється. Видаткові накладні є невід`ємною частиною договору. Поставка партії товару вважається виконаною постачальником в момент передачі партії товару покупцю. Перехід випадково знищення та випадкового пошкодження (псування) товару від постачальника до покупця відбувається в момент підписання покупцем видатково-прибуткової накладної або товаротранспортної накладної на партію товару. Покупець здійснює перевірку відповідності кількості, якості та комплектності товару поставленого товару за правилами інструкції П-6, затвердженої постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р., та Інструкції № П-7, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 р.,(п.п. 2.1., 2.1.1., 2.3., 2.5., 2.6. Договору).

Оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем протягом 21 (двадцять один) календарного дня з моменту поставки товару на склад покупця. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що зазначений у цьому договорі. Оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та видаткової накладної, за якою передавався товар. При здійсненні платежу покупець обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату відповідної видаткової накладної (п.п. 5.1. - 5.3. Договору).

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що всі господарські операції між позивачем та відповідачем оформлені належним чином первинними бухгалтерськими документами у вигляді видаткових накладних.

Так, судом встановлено, що відповідно до видаткових накладних за період з 06.11.2017 по 14.06.2018 позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 13977,32 грн (копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи, перелік їх не наводиться судом у зв`язку з їх значним обсягом). Вказані накладні підписані представниками позивача та відповідача та скріплені їх печатками.

Про належне виконання зобов`язань позивачем свідчить також відсутність скарг або заперечень відповідача щодо якості, комплектності товару тощо.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів повної оплати товару або контррозрахунку суми боргу не надав, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи судом.

В матеріалах справи наявні банківські виписки з розрахункового рахунку позивача № НОМЕР_1 в АТ Креді Агріколь Банк за періоди з 01.07.2018 по 31.12.2018 та з 02.01.2019 по 29.10.2019 з яких вбачається, що у вказані періоди від відповідача кошти не надходили та, відповідно заборгованість за договором поставки №045/17 від 01.02.2017 не сплачувалась.

У позовних матеріалах наявний акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2019.

Принагідно, суд доводить до відома сторін, що відповідний акт звірки взаєморозрахунків не може братись судом до уваги, позаяк складений та підписаний позивачем одноособово, а відтак, є таким, що складений заінтересованою особою.

Отже, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 13977,32 грн підтверджена належними та допустимим докази, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 13198,19 грн боргу доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою та такою, що підлягає задоволенню, водночас, суд не може з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, тому задовольняє вимогу позивача про стягнення боргу у розмірі 13198,19 грн, відповідно до прохальної частини позовної заяви.

Принагідно суд звертає увагу, що заявлена до стягнення сума основного боргу є меншою за сукупну поставку товару відповідно до накладних, за якими товар поставлявся відповідачу у період з 06.11.2017 по 14.06.2018, що є правом позивача.

Первинні документи, які б підтверджували оплату товару за період з 06.11.2017 по 30.06.2018, а також, докази повернення товарів у матеріалах справи відсутні.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, сторони несуть відповідальність, зазначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору. В разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент виконання зобов`язання, від суми боргу за кожен день прострочення платежу (п.п. 7.1., 7.1.1., 7.2. Договору).

Відтак, позивачем нарахована відповідачу пеня за періоди: з 06.07.2018 по 12.07.2019; з 13.07.2018 по 06.09.2018; з 07.09.2018 по 06.01.2019 на всю суму боргу - 13198,19 грн, яка склала 2382,91 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що оформлення відповідного розрахунку є невірним, позаяк, позивач нараховує пеню на загальну суму боргу, яка виникла у період з 06.11.2017 по 14.06.2018, тоді як, право нарахування пені виникає окремо по кожній поставці товару і може нараховуватись в силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не більше 6 місяців, у зв`язку з цим, позивачем до розрахунку безпідставно включено суми по накладним, шестимісячний строк нарахування пені по яким, не входить до періодів заявлених позивачем. Наприклад: право нарахування пені по накладній №ЕМ-0007738 від 06.11.2017 на суму 681,72 грн виникає (відповідно до п. 5.1. Договору) з 28.11.2017 і закінчується 28.05.2018 при цьому, у разі відсутності оплат по вказаній накладній, сума на яку нараховується пеня є сталою (681,72 грн); по накладній №ЕМ-0000611 від 18.01.2018 право нарахування пені виникає з 09.02.2018 і закінчується 09.08.2018 і так далі.

З наведеного вбачається, що значна кількість накладних не входить до періодів за які, позивач розрахував пеню та, відповідно, не входять до складу суми боргу, на яку нараховується пеня або входить частково.

З цих підстав суд здійснив власний розрахунок пені відповідно до періоду заявленого позивачем (з 06.07.2018 по 06.01.2019).

Так, здійснюючи власний розрахунок суд виходить з того, що у заявлений позивачем період частково потрапляють вимоги за пенею, що виникають з накладних починаючи з поставки, яка мала місце 21.12.2018.

Отже, судом розраховується пеня за поставки по накладним, які були поставлені відповідачу з 21.12.2018 по 14.06.2018, позаяк, пеня по вказаним накладним, з урахуванням її шестимісячного строку нарахування та виникнення права на нарахування після спливу 21 дня з моменту поставки (п. 5.1. Договору), входить до періоду заявленого позивачем (з 06.07.2018 по 06.01.2019).

Відтак, відповідно до розрахунку пені, зробленого судом, розмір пені за період заявлений позивачем складає 1139,93 грн, у зв`язку з цим, вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають лише частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі, позаяк сплачений судовий збір є мінімальним для такої категорії спорів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремедікал" (07600, Київська обл., Згурівський район, смт. Згурівка, вул. Центральна, буд. 4, код ЄДРПОУ 36606364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Емімакс" (46010, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Збаразька, буд. 16, код ЄДРПОУ 40965892) 13198,19 грн боргу, 1139,93 грн пені, а також 1921,00 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.01.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз