Рішення

від 14.01.2020 по справі 388/1443/19

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 388/1443/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2020 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

розглянув у спрощеному провадженні у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційне підприємство ЕВІС про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на те, що з 24 листопада 2016 року по 21 травня 2019 року перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю промислово-комерційне підприємство ЕВІС (далі - ТОВ ЕВІС ).

Відповідачем нараховано, але не виплачено 47258,90 грн заробітної плати, що підтверджується його довідкою № 03/06 від 3 червня 2019 року.

21 травня 2019 року ОСОБА_1 звільнений за згодою сторін, згідно з наказом № 05-к від 20 травня 2019 року.

Позивач зазначає, що остаточний розрахунок зі звільненим працівником проводиться у день звільнення, однак відповідач не здійснив виплату остаточного розрахунку у день звільнення, відповідно з нього підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати у розмірі 47258,90 грн та середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день ухвалення рішення.

Відповідач відзив на позовну заяву не надіслав.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що згідно з наказом ТОВ ЕВІС від 24 листопада 2016 року № 43, ОСОБА_1 прийнятий на посаду монтажника (а. с. 5).

Наказом ТОВ ЕВІС від 20 травня 2019 року № 05-к, ОСОБА_1 звільнено з посади з 21 травня 2019 року за угодою сторін, згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України (а. с. 5).

Згідно з повідомленням ТОВ ЕВІС від 3 червня 2019 року № 03/06, інформує, що всім працівникам у травні 2019 року нараховано індексацію за несвоєчасну виплату заробітної плати. Заборгованість із заробітної плати, що виникла за 2018-2019 роки буде виплачена при надходженні коштів. Станом на 1 червня 2019 року сума складає, зокрема щодо ОСОБА_1 - 47258,90 грн (а. с. 9).

За змістом ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу (ч. 1 ст. 47 КЗпП України).

Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

За змістом ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом установлено, що 47258,90 грн належних позивачу при звільненні, не були виплачені йому у день звільнення.

Стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

За змістом п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок) встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Отже, середній заробіток за весь час затримки розрахунку визначається відповідно до Порядку, шляхом множення суми середньоденної заробітної плати працівника на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до вищевказаних положень середній заробіток за весь час затримки, що має бути стягнутий з відповідача ТОВ ЕВІС на користь ОСОБА_1 повинен бути обрахований таким чином.

204,88 - середньоденна заробітна плата (8400 - заробітна плата за фактично відпрацьовані робочі дні протягом останніх двох календарних місяців, що передували звільненню (березень, квітень 2019 року) : 41 - число робочих днів за цей період = 204,88) х 164 (число робочих днів, які мають бути оплачені середнім заробітком по день ухвалення судом цього рішення) = 33600,32 грн, що підлягають до стягнення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови N 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Отже, суд визначає суму, що підлягає стягненню без утримання податків й інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата податку є обов`язком роботодавця та працівника.

Окремо слід зазначити, що ухвалою суду від 29 жовтня 2019 року судом витребовувались у ТОВ ЕВІС такі докази: довідка (інформація) про заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 ; довідка (інформація) про середній заробіток ОСОБА_1 визначений, згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, з відображенням розрахованої суми (середнього заробітку) за весь час затримки по день фактичного розрахунку (починаючи з дня затримки по день виготовлення розрахунку з відображенням середньоденної заробітної плати. Цією ухвалою надано строк для надання доказів, а саме десять календарних днів з дня отримання цієї ухвали шляхом подання доказів супровідним листом через канцелярію суду.

ТОВ ЕВІС отримало ухвалу суду від 29 жовтня 2019 року, однак витребувані докази до суду не надіслало.

Отже, суд згідно з положеннями ч. 10 ст. 84 ЦПК України здійснює розгляд справи за наявними у ній доказами.

За змістом ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Отже, це рішення суду у відповідній частині підлягає негайному виконанню.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ ЕВІС про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

За змістом ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір (в редакції на час звернення до суду) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 94, 116, 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 354, 430 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційне підприємство ЕВІС про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційне підприємство ЕВІС (місцезнаходження за адресою: вул. Ельворті, буд. 2, кімната 604, м. Кропивницький, 25002, ідентифікаційний код: 22228057) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) заборгованість із заробітної плати у розмірі 47258,90 грн (сорок сім тисяч двісті п`ятдесят вісім гривень дев`яносто копійок), 33600,32 грн (тридцять три тисячі шістсот гривень тридцять дві копійки) середнього заробітку за весь час затримки по день ухвалення цього рішення, а всього 80859,22 грн (вісімдесят тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень двадцять дві копійки).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційне підприємство ЕВІС (місцезнаходження за адресою: вул. Ельворті, буд. 2, кімната 604, м. Кропивницький, 25002, ідентифікаційний код: 22228057) в дохід держави 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) судового збору (рахунок № UA798999980000031211256026001, банк ГУК у м. Києві/м. Київ, код 37993783, код класифікації бюджетів 22030106).

Рішення у частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський