Рішення

від 04.12.2019 по справі 448/1496/19

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1496/19

Провадження № 2/448/725/19

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

04.12.2019 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Керницькій Л.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відносився до суспільної групи колгоспний двір , членами якого були вона (позивачка), її матір ОСОБА_3 та її рідний брат ОСОБА_2 .

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_3 , яка за життя склала заповіт, яким усе своє майно заповіла братові ОСОБА_2 Спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині немає. ЇЇ батько ОСОБА_4 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначає, що її рідний брат ОСОБА_4 у встановленому законом порядку прийняв спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , що було встановлено рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 27.12.2018р. у справі №448/1689/17.

Вказує, що вищевказаним судовим рішенням за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано право власності на 2/3 ідеальних частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , а саме: 1/3 частку в порядку спадкування за заповітом після смерті матері та 1/3 частку, яка належала йому як члену даного колгоспного двору.

Зазначає, що враховуючи те, що чинне законодавство, яке регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно не дозволяє їй оформили право власності на майно колишнього колгоспного двору в позасудовому порядку, просить визнати за нею право власності на 1/3 частку у спірному індивідуальному житловому будинку, яка належала їй як члену колгоспного двору.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак подала через канцелярію суду заяву в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить слухати справу у її відсутності.

Представник відповідача - Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області в судове засідання не з`явився, проте подав заяву, в якій просить справу слухати у їх відсутності та проти позову не заперечує.

Третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, проте подав через канцелярію суду заяву в якій зазначив, що не заперечує проти позову та просить слухати справу у його відсутності.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.200, 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову при проведенні підготовчого засідання.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав. свобод чи інтересів.

Частиною 1статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3ст.12 ЦПК України.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Судом встановлено, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , належав до суспільної групи "колгоспний двір", членами якого, які станом на 15.04.1991року не втратили та зберегли право на частку в майні такого, були: ОСОБА_3 , 1931 року народження (голова двору), її син ОСОБА_2 , 1963 року народження (третя особа у справі), та дочка ОСОБА_1 , 1968 року народження (позивачка).

Даний факт встановлений рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 27.12.2018 року по справі № 448/1689/17 за позовом ОСОБА_2 до Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, третя особа - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Яксманицький Р.С., про визнання права власності, яким за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (братом позивачки), визнано право власності на 2/3 ідеальних частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зазначене судове рішення Мостиського районного суду Львівської області від 27.12.2018р. набрало законної сили та у відповідності до вимог ч.4 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України, таке має преюдиціальний характер при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, в тому числі при розгляді даної цивільної справи.

Зокрема, даним рішенням встановлено, що:

- спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , належав до колгоспному двору , членами якого, які станом на 15.04.1991року не втратили та зберегли право на частку в майні такого, були: ОСОБА_3 , 1931 року народження (голова двору), її син ОСОБА_2 , 1963 року народження (третя особа у справі), та дочка ОСОБА_1 , 1968 року народження (позивачка);

- виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963року, які діяли станом на 15.04.1991 року і регулювали власність колгоспного двору, зазначені особи мали в рівних частках право власності на майно колгоспного двору, тобто кожен на 1/3 частину вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами;

- після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її право власності на 1/3 частину вищевказаного житлового будинку перейшло в порядку спадкування за заповітом до сина - ОСОБА_4 (брата позивачки), у відповідності до вимог ст.1223, ч.3 ст. 1268 ЦК України, який з урахуванням своєї 1/3 частини у майні колгоспного двору, став власником 2/3 частин такого.

Отже, вказаним судовим рішенням встановлено членів колгоспного двору, які станом на 15.04.1991 року не втратили своє право на частку в майні колгоспного двору, коло спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 та протягом встановленого законодавством строку не заявили про відмову від такої.

Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів , визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з п. 9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Відповідно до змісту Вказівок № 5-24/26 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Згідно Закону України Про власність від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності № 20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею та коштами у веденні спільного господарства двору.

Відповідно до ст.ст.120,123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16 травня 2013 року за № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування вбачається, що при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Так, до 01.01.2013р. державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась МБТІ, відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.

Пунктом 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та інших законодавчих актів України (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152- VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватися з 1 січня 2013 року.

З 1 січня 2013 року право власності на нерухоме майно посвідчуються на загальних засадах, свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав майно та їх обтяжень . Згідно з вимогами, які визначеніст.19Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор з 01.01.2013 року, не посвідчує прав власності на об`єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток майна колгоспного двору між його співвласниками.

Отже, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (третій особі) та ОСОБА_1 (позивачці), виходячи з вимог ст.ст.120,123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991р. і регулювали власність колгоспного двору, як членам ліквідованого колгоспного двору у рівних частках належало спірне будинковолодіння, жоден із котрих не втратив право на частку в його майні. Однак, після ліквідації колгоспних дворів останні не отримали свідоцтва та у встановленому законом порядку не зареєстрували своє право власності на будинок.

Таким чином, через відсутність належних правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та належність такого до суспільної групи колгоспний двір , право позивачки ОСОБА_1 на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку, у зв`язку з чим така звернулася до суду із вказаним позовом.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ; копією заповіту ОСОБА_3 ; копією рішення Мостиського районного суду Львівської області від 27.12.2018р. по справі ЄУН:448/1689/17; копією технічного паспорта на спірне будинковолодіння; довідками виданими виконавчим комітетом Мишлятицької сільської ради від серпня 2019р.; копіями свідоцтва про народження, одруження та паспорта позивачки по справі та іншими матеріалами справи.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Пленум Верховного Суду України в Постанові 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі роз`яснив, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або попорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальний за це.

Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку у спірному майні - житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, ч.3 ст.200, ч.4 ст.206, ст.ст.258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання права власності на майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 1/3 ідеальну частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , уродженка, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідач - Мишлятицька сільська рада Львівської області, місцезнаходження: 81352, с.Мишлятичі, вул.Центральна, 80 Мостиського району Львівської області, код ЄДРПОУ - 04372034.

Третя особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець та проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Суддя Ю.В.Кічак

Рішення набрало законної сили ___

Суддя Ю.В.Кічак