Справа № 713/1908/19
Провадження №2/713/45/20
РІШЕННЯ
іменем України
13.01.2020 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кибич І.А., з участю секретаря судового засідання Козубовська-Кузик О.Д., за участю представника третьої особи Усової В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вижниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , де третьою особою є Служба у справах дітей Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини,-
ВСТАНОВИВ :
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини до відповідачки ОСОБА_3 , де третьою особою є Служба у справах дітей Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області.
Просить розірвати шлюб між ним та ОСОБА_3 , що зареєстрований 08.12.2008 року виконавчим комітетом Банилівської сільської ради, Вижницького району Чернівецької області, актовий запис №39, малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити на проживання при батькові ОСОБА_2 .
Свої позовні вимоги обґрунтував наступним.
З ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з 08 грудня 2008 року. Шлюб зареєстровано Банилівською сільською радою, Вижницького району Чернівецької області, актовий запис №39. За час перебування у шлюбі у них народилось троє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час дочки проживають разом з ОСОБА_3 в найманому будинку її брата - ОСОБА_7 , а син ОСОБА_4 проживає з ним.
Зазначив, що з ОСОБА_3 перебували в шлюбі протягом тривалого часу і у них постійно виникали сварки та скандали через звичайні побутові проблеми, дружина висувала постійні безпричинні претензії стосовно того, що він недостатньо заробляє грошей на утримання родини, через що він відчував постійний дискомфорт та відсутність взаєморозуміння. Близько трьох місяців назад ОСОБА_3 забрала дітей та без пояснення причини перейшла проживати до будинку свого брата. Син ОСОБА_4 сказав, що він не хоче жити у будинку дядька і повернувся проживати разом з ним. На даний час дитині виповнилось десять років і він може усвідомлено вирішувати з ким бажає проживати.
За час перебування у шлюбі він зрозумів, що з відповідачкою абсолютно різні люди стосовно моральних та етичних поглядів на життя, що і стало основною причиною їхніх сварок та непорозумінь. Вони втратили почуття любові та поваги один до одного, внаслідок чого між ними склалися неприязні стосунки і тому він вважає, що подальше перебування у шлюбі є обтяжливим. ОСОБА_4 , проживає разом з ним, він здійснює його догляд та виховання, забезпечує всім необхідним, а тому вважає, що син ОСОБА_4 повинен проживати разом з ним, оскільки хлопчику потрібен батько та батьківський приклад. Також ОСОБА_4 сам виявляє бажання проживати разом з ним, у нього є задовільні матеріальні умови і має можливість утримувати дитину. Щодо дочок ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , то вони ще маленькі, він хотів би щоб вони проживали разом з ним, але розуміє, що внаслідок сили свого віку дочки потребують материнської опіки та піклування, тому не заперечує, щоб вони залишились проживати при матері до того віку, поки самі не зможуть вирішити з ким з батьків проживати.
Заяви (клопотання) учасників справи.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, посилався на обставини викладені в позові, просив задовольнити.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги визнала, не заперечувала щодо розірвання шлюбу, вважала, що примирення між ними неможливе. Щодо визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4 разом з батьком, не заперечувала.
В судовому засіданні представник третьої особи Усова В.П. позовні вимоги визнала, зазначила, що неповнолітньому ОСОБА_12 виповнилось десять років, він висловлює своє бажання проживати разом з батьком, відповідачка ОСОБА_3 не заперечує, а тому в них заперечень щодо місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 з батьком немає. Органом опіки та піклування висновок щодо доцільності залишення проживання неповнолітнього разом з батьком не надавався, оскільки батьки не звертались до органу опіки та піклування із заявою про надання такого висновку.
Суд, заслухавши позивача ОСОБА_2 , відповідачку ОСОБА_3 , представника третьої особи Усову В.П., вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
08 грудня 2008 року позивач ОСОБА_2 з відповідачкою ОСОБА_3 уклали шлюб, який був зареєстрований виконавчим комітетом Банилівської сільської ради, Вижницького району Чернівецької області, актовий запис №39, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, Серія НОМЕР_1 , повторно виданого 05.11.2019 року Вижницьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області. Від шлюбу є неповнолітні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження Серія НОМЕР_2 від 14.01.2009 року; Серія НОМЕР_3 від 02.06.2011 року; Серія НОМЕР_4 від 13.12.2017 року.
На даний час сторони не підтримують подружні стосунки, не мають спільного бюджету, не ведуть спільного господарства, їх сім`я розпалась, і шлюб носить формальний характер, сторони втратили один до одного почуття любові, поваги і довіри, розпад їх сім`ї відбувся остаточно та поновити її неможливо.
Згідно зі ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Статтею 105 Сімейного Кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 N11 проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Враховуючи те, що відповідно до ст.7 п.9 СК України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам подружжя, шлюб між ними необхідно розірвати, змінити ОСОБА_3 при розірванні шлюбу прізвище на її дошлюбне ОСОБА_3 .
У відповідності зі ст. 112 ч. 2 цього ж Кодексу суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Таким чином, судом встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі сторін, розірванням шлюбу не порушуються особисті та майнові права сторін та неповнолітніх дітей.
Що стосується позовної вимоги про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено.
З акту обстеження матеріально-побутових умов, виданого Банилівською сільською радою №124 від 04.11.2019 року вбачається, що ОСОБА_2 проживає у задовільних матеріальних умовах, ІТД не займаються, ОСОБА_4 , 2009 року народження, на час проведення обстеження проживає з батьком без реєстрації.
Відповідно до частини другої статті 160 Сімейного кодексу місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Згідно із ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до Постанови Пленуму ВС України №11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним, поділ спільного майна подружжя"- п.18. При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст.160 СК, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За змістом ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866, передбачено, що для розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.
Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт.
У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.
Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони спору. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що, у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалась зацікавлена сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.
Надаючи оцінку наданим позивачем та безпосередньо дослідженим у судовому засіданні доказам судом встановлено, що:
малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає з позивачем ОСОБА_2 ;
відповідачка ОСОБА_14 заперечень щодо проживання ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_2 не має;
спору між батьками щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 на час розгляду справи судом не встановлено;
в матеріалах справи відсутній письмовий висновок органу опіки та піклування Вижницької РДА про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , разом з батьком - позивачем по справі, який є обов`язковим у даній категорії справ.
Відповідно до
Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з`ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами у справі доказів, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволенню не підлягають, є необґрунтованими та передчасними.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 необхідно стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн.
На підставі ч. 4, 5 ст. 19, ст.ст. 110-112, 113, 114, 161 СК України, керуючись ст.ст.4, 13, 141, 258-265, 354 ЦПК України, Суд, -
УХВАЛИВ :
Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який був зареєстрований 08 грудня 2008 року виконавчим комітетом Банилівської сільської ради, Вижницького району Чернівецької області, актовий запис №39, - розірвати.
Змінити ОСОБА_3 при розірванні шлюбу прізвище на її дошлюбне ОСОБА_3 .
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , де третьою особою є Служба у справах дітей Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 768 (Сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (Сорок) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення - з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Чернівецького апеляційного суду через Вижницький районний суд Чернівецької області.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП НОМЕР_5 ), зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .
Відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (РНОКПП НОМЕР_6 ), зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .
Третя особа: Служба у справах дітей Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області, 59200, м.Вижниця, вул.Українська, 88-а, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 34275528.
Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Копію рішення після набрання ним чинності надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставляння відмітки в актовому записі про шлюб.
Суддя І. А. Кибич
Суд | Вижницький районний суд Чернівецької області |
Дата ухвалення рішення | 13.01.2020 |
Оприлюднено | 16.01.2020 |
Номер документу | 86923260 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Вижницький районний суд Чернівецької області
Кибич І. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні