Рішення

від 13.01.2020 по справі 160/11672/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року Справа № 160/11672/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ :

21.11.2019 р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області (надалі - відповідач) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу(недоїмки) № Ф-1046-57У від 12.08.2019 у розмірі 23785,08 грн., прийняту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області

В обґрунтуванні позовних вимог було вказано, що позивач не погоджується з діями відповідача стосовно нарахування єдиного соціального внеску, як для платника ЄСВ -самозайнятої особи, адвоката, оскільки він є застрахованою особою і єдиний внесок за період роботи на ТОВ Керуюча компанія ДОМ.КОМ нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у період, коли він був найманим працівником.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/11672/19 передана до розгляду судді Віхровій В.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Враховуючи положення ч.4 вказаної статі, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи № 160/11672/19 у спрощеному провадженні.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

24.12.2019 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вказує про незгоду з вимогами позову, оскільки вважає суми єдиного внеску такими, що нараховані на законних підставах. Так, ОСОБА_1 перебував на обліку ГУ ДФС у Дніпропетровській області як самозайнята особа (адвокат) та відповідно до п.п.4, 5 ч.1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є платником єдиного внеску. Відповідач просить звернути увагу, що відповідно до положень ч.1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування роботодавці та адвокати розглядаються законодавцем як окремі платники ЄСВ. У разі, якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому, сума єдиного внеску, на думку податкового органу, не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

08.01.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої позивач вказує на протиправність висновків відповідача, оскільки згідно відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 не зареєстрований як особа, яка веде незалежну професійну діяльність. За весь період, в якому позивачем було отримано дохід у вигляді заробітної плати, платником єдиного внеску-роботодавцем ТОВ Керуюча компанія ДОМ.КОМ , сплачено 50149,14 грн. єдиного внеску за ОСОБА_1 отже платником єдиного внеску у повному обсязі та своєчасно виконано вимоги Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та сплачено єдиний внесок у розмірі 22% до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 відповідно до рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області від 21.05.2013 № 5 має право на зайняття адвокатською діяльністю, про що видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 30.08.2013 № 2755.

На виконання вимог Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , позивачем було подано заяву про взяття на облік адвоката як самозайнятою особою та відповідачем було надано довідку Форми № 4-ОПП про взяття на облік платника податків.

Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України позивачу стало відомо, що Довгинцівський ВДВС м. Кривий Ріг у Дніпропетровській області 24.10.2019 відкрито виконавче провадження № 60402087 з примусового виконання вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.08.2019 № Ф-1046-57У про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 23785,08 грн.

Позивач вказує, що дохід від здійснення незалежної професійної діяльності він не отримував, оскільки фактично такої діяльності не веде, а лише представляє інтереси підприємства на якому працює за трудовим договором та отримує заробітну плату з якої роботодавець вже сплатив єдиний внесок.

Як на момент отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю так і на момент взяття позивача на облік як самозайнятою особою, позивач перебував в трудових відносинах з ТОВ Керуюча компанія ДОМ.КОМ на посаді начальника юридичного департаменту. В подальшому, позивач неодноразово змінював місце роботи, та на даний час працює у ТОВ К.А.Н. Девелопмент на посаді начальника відділу претензійно-позовної роботи юридичного департаменту.

Позивач реалізує своє право на зайняття адвокатською діяльністю як особа, яка працює на посаді юрисконсульта на підприємствах, отримує заробітну плату, з якої сплачується єдиний внесок.

Не погоджуючись із такими висновками відповідача та нарахуванням єдиного внеску позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої ст.1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Пунктом 5 частиною першою статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (надалі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (стаття 13 Закону № 5076-VI).

Відповідно до частин першої, шостої статті 15 Закону № 5076-VI адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об`єднання зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

За приписами підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі - ПК) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 у справі № 23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами, відтак, ширшою від діяльності адвоката.

Аналізуючи зазначені норми права, суд дійшов висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником у межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Водночас, відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Судом встановлено, що згідно Довідки про взяття на облік платника податків (форма № 4-ОПП) від 08.10.2014 №1404811400057 позивач, як самозайнята особа-адвокат, був взятий на податковий облік 09.09.2013 р. за № 1363.

Згідно записів трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 :

на підставі наказу ТОВ Керуюча компанія ДОМ.КОМ (код ЄДРПОУ 37683931) за № 24 від 01.12.2011 позивач був прийнятий на посаду юрисконсульта з 02.12.2011;

згідно наказу № 175 від 01.04.2013 переведений на посаду начальника юридичного відділу ТОВ Керуюча компанія ДОМ.КОМ ;

згідно наказу № 4 від 30.12.2016 прийнятий на роботу юриста на ТОВ ДОМ.КОМ Україна (код ЄДРПОУ 39110285);

01.08.2017 переведений на посаду начальника юридичного департаменту відповідно до наказу № 5 від 01.08.2017;

з 22.05.2018 прийнятий на посаду юрисконсульта ТОВ КАН Девелопмент (код ЄДРПОУ 34347602) згідно наказу №2 від 18.05.2018;

з 01.02.2019 р. переведений на посаду начальника відділу претензійно-позовної роботи, на якій перебуває станом на поточну дату.

Згідно Довідки ТОВ ДОМ.КОМ Україна б/н, роботодавець нарахував та сплатив ЄСВ за свого працівника, - ОСОБА_1 у розмірі 83175,64 грн. за період з 01.2017 р. по 05.2018 р.

Згідно Довідки ТОВ КАН Девелопмент №122 від 12.11.2019, роботодавець нарахував та сплатив ЄСВ за свого працівника, - ОСОБА_1 у розмірі 144775,00 грн. за період з 05.2018 р. по 10.2019 р.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю, в період виникнення спірних правовідносин, реалізовував не як самозайнята особа, а як найманий працівник.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Оскільки Законом № 2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності, а із системного аналізу його норм слідує, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні вказаного Закону позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржена вимога, нараховував та сплатив роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV підлягають застосуванню судами як джерела права.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи те, що позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовував не як самозайнята особа, а як найманий працівник, як наслідок останній не відноситься до жодної з категорій осіб, які мають сплачувати єдиний внесок відповідно до статті 4 Закону № 2464-VI, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно нараховано позивачу до сплати суми єдиного внеску у розмірі 23785,08 грн. та покладено на нього обов`язок означену суму сплатити.

Крім того, податковим органом жодним чином не обгрунтований розмір нарахованого боргу по періодах, розрахунку заборгованості не надано.

Судом також враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Приписами ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За наведених обставин у сукупності, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

В порядку розподілу судових витрат згідно ст.139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (квитанція від 15.11.2019, код квитанції 1778-5516-4225-9617) підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, - задовольнити;

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1046-57У від 12.08.2019 у розмірі 23785,08 грн., прийняту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області;

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.С. Віхрова

Рішення не набрало законної сили 13.01.20

Суддя В.С. Віхрова

Згідно з оригіналом

Помічник судді Ю.Ю. Ковтун