Рішення

від 13.01.2020 по справі 160/11753/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року Справа № 160/11753/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

22.11.2019 р. ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з наступними позовними вимогами:

- визнати дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 - протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), що дає право на пенсію за віком, наступні періоди роботи:

з 10.02.1992 р. по 28.01.1996 р. (З роки 11 місяців 19 днів) на посаді методиста в Товаристві обмеженої відповідальності "ФОРУМ ІНТУР" ЛТД;

з 14.10.1997 р. по 27.02.1998 р. (4 місяці 14 днів) на посаді методиста у Приватному підприємстві Фірма "Пектораль";

з 04.10.1999 р. по 31.05.2005 р. (5 років 7 місяців 28 днів) на посаді методиста у Приватному підприємстві "Джезус-Л";

з 01.06.2005 р. по 30.12.2005 р. (7 місяців ) на посаді менеджера у Приватному підприємстві "ПРИВАТНА ФІРМА "ТАЇВ";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській

області (ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), пенсію за віком з дня звернення за пенсією - з 02 серпня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач неправомірно не врахував періоди роботи, оскільки подані документи повністю підтверджують наявність страхового стажу та не містять неточностей або неправильних даних.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/11753/19 передана до розгляду судді Віхровій В.С.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 р. позовна заява прийнята до розгляду та відкрито спрощене провадження без виклику учасників справи.

09.01.2020 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач повідомив про незгоду з позовними вимогами, оскільки вважає, що Головне управління немає можливості призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , так як у позивача відсутній необхідний стаж роботи. Відповідач повідомив, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи через недоліки оформлення трудової книжки.

До відзиву додані копії пенсійної справи ОСОБА_1 .

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV (надалі - Закон №1058).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058 ).

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Положенням статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

02.08.2019 року ОСОБА_1 подала до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-ІV. До заяви було додано пакет документів, що підтверджують право на призначення пенсії за віком, що підтверджується розпискою-повідомленням, доданим до заяви та наявним в матеріалах справи.

У відповідь на звернення позивача, управління застосування пенсійного законодавства відділ з питань перерахунку пенсій №3 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом від 10.09.2019 р. за №29/03.1-22 повідомило про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Так, органом пенсійного фонду вказано, що згідно наданих документів загальний страховий стаж позивача становить 21 рік 7 місяців 3 дні. Згідно записів трудової книжки неможливо зарахувати до страхового стажу періоди роботи:

на підприємстві ТОВ ФОРУМ ІНТУР, ЛТД в період з 10.02.1992 р. по 28.01.1996 р. - після звільнення відсутній підпис керівника (порушення пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року (із змінами);

на підприємстві ЧП фірма Пектораль в період з 14.10.1997 р. по 27.02.1998 р. - виправлення в даті наказу про звільнення (порушення пункту 2.4 вищезазначеної інструкції);

на підприємстві ПП Джезус - Л в період з 04.10.1999 р. по 31.05.2005 р. - після звільнення відсутній підпис керівника. В індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК - 5) відомості за цей період відсутні.

Додатково уточнюючих документів, підтверджуючих стаж роботи в періоди 10.02.92 - 28.01.96, 14.10.97 - 27.02.98, 04.10.99 - 31.05.05 р.р. не надано.

Не погоджуючись з такими висновками пенсійного фонду позивач звернулась до суду з даним позовом.

Отже, спірним при вирішенні даної справи є обрахунок загального стажу позивачу станом на дату звернення з урахуванням вказаних періодів роботи.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

З системного аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що конституційне право на соціальний захист включає право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Згідно ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначені Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 р. (надалі - Закону України №1058).

Законом, що відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, є Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (надалі - Закон № 1788-XII).

У відповідності до визначення, яке міститься в ч. 1 даного закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Аналогічне за змістом визначення викладене в абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України №1058.

Судом встановлено, що при звернені до органу пенсійного фонду, позивачем до заяви про призначення пенсії були додані наступні копії документів: паспорт та РНОКПП; документ про місце реєстрації (проживання); трудова книжка; диплом про навчання; довідка про заробітну плату; документи про стаж; свідоцтва про народження, про шлюб, про народження дитини.

Наявність цих документів відповідачем по справі не спростовується.

Згідно поданих документів ОСОБА_1 :

з 03.10.1977 р. по 18.10.1977 р. (16 днів) - працювала на посаді машиністки в Дніпропетровському проектно-вишукувальному інституті Головжелдорпроекту МПС на Придніпровській ж.д.;

з 24.10.1977 р. по 31.08.1978 р. (10 місяців 8 днів) - працювала на посаді бібліотекара в Дніпропетровському інституті інженерів залізничного транспорту ім. М.І. Калініна;

з 01.09.1978 р. по 01.08.198 3р. (4 роки 11 місяців 1 день) навчалась в Дніпропетровському інституті залізничного транспорту;

з 15.08.1983 р. по 05.11.1985 р. (2 роки 2 місяці 22 дні) - працювала на посаді бригадир колії на Донецькій залізничної дорозі, колійна машинна станція № 135;

з 06.11,1985р. по 21.05.1986р. (6 місяці 16 днів) - доглядала за дитиною до 3-х років;

з 22.05.1986 р. по 12.12.1989 р. (З роки 6 місяців 21 день) - працювала на посаді інженера в Проектно-вишукувальному інституті на залізничної дорозі Одеської, Молдовської, Придніпровської ж.д., відділ технологічного та будівельного проектування; з 12.12.1989р. по 07.02.1992р. (2 роки 1 місяць 27 днів) - працювала на посаді інженера 2 категорії в Державному проектно-вишукувальному інституті;

з 10.02.1992 р. по 28.01.1996 р. (З роки 11 місяців 19 днів) - працювала на посаді методиста в Товаристві обмеженої відповідальності ФОРУМ ІНТУР ЛТД;

з 29.01.1996 р. по 01.09.1997 р. (1 рік 7 місяців 4 дні) - працювала на посаді методиста в Товаристві з обмеженою відповідальністю Фірма ІНСЕРВІС ЛТД;

з 14.10.1997 р. по 27.02.1998 р. (4 місяці 14 днів) - працювала на посаді методиста у Приватному підприємстві Фірма Пектораль ;

з 01.04.1998 р. по 01.09.1999 р. (1 рік 5 місяців 1 день) - працювала на посаді методиста у Приватному підприємстві ПРИВАТНА ФІРМА ТАЇВ ;

з 04.10.1999 р. по 31.05.2005р . (5 років 7 місяців 28 днів) - працювала на посаді методиста у Приватному підприємстві Джезус-Л ;

з 01.06.2005 р. по 30.12.2005р. (7 місяців ) - працювала на посаді менеджера у Приватному підприємстві ПРИВАТНА ФІРМА ТАЇВ ;

з 10.01.2007 р. по 21.01.2015р. - здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець;

з 01.03.2017 р. по 27.04.2018 р. (1 рік 1 місяць 27 днів) - працювала кастелянкою у Комунальному закладі освіти Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) № 339 ДМР;

з 10.05.2018р. по 02.08.2019р. (1 рік 2 місяці 24 дні) - працювала (працює) сторожем у Комунальному закладі освіти Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) № 339 ДМР.

Періоди роботи відповідають записам у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 (записи №№13-14, №№17-18, №№21-22).

Наявність трудового стажу позивача за періоди його роботи в ТОВ ФОРУМ ІНТУР ЛТД, Приватному підприємстві Фірма Пектораль , Приватному підприємстві Джезус-Л , Приватному підприємстві ПРИВАТНА ФІРМА ТАЇВ (з 01.06.2005р. по 30.12.2005р.), додатково підтверджується:

інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань по ТОВ ФОРУМ ІНТУР ЛТД (ідентифікаційний код юридичної особи: 13434616, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Шевченка, будинок 34), у якій зазначено, що ТОВ ФОРУМ ІНТУР ЛТД зареєстровано 20.11.1991р. та на цей момент не припинено;

інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань по Приватному підприємству Фірма Пектораль (ідентифікаційний код юридичної особи: 20223765, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 107 Г), у якій зазначено, що Приватне підприємство Фірма Пектораль зареєстровано 06.10.1993р. та на цей момент не припинено, засновник - ОСОБА_2 (особа, що здійснювала записи у трудовій книжці позивача);

інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань по Приватному підприємству ПРИВАТНА ФІРМА ТАЇВ (ідентифікаційний код юридичної особи: 20262363, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Коцюбинського, будинок 12), у якій зазначено, що Приватне підприємство ПРИВАТНА ФІРМА ТАЇВ зареєстровано 21.01.1994 р. та станом на поточну дату не припинено).

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 26 Закону №1058-ІV, зі змінами, внесеними Законом України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи , особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років (абзац другий частини першої статті 26 Закону №1058-ІV). До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року (абзац третій частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV).

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 Про трудові книжки працівників затверджено зразки бланків трудової книжки і вкладиша до неї, а спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, надалі - Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників .

У пункті 2.4. розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників зазначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Із положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка, а не підпис посадової особи.

Як вбачається із вищевикладеного, вимоги закону не містять необхідності проставлення підпису керівника або іншої особи під записами про прийомі або звільненні з роботи працівника, тому такі недоліки оформлення трудової книжки вважаються судом необґрунтованими.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, надалі - Порядок № 637 , передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договору і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з приписів пункту 3 Порядку № 637, підтвердження трудового стажу необхідне в разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.

Період роботи зазначається в графі 2, куди відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, заносяться відомості про дату прийняття працівника на роботу та дату звільнення з роботи.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Враховуючи, що саме графа 2 трудової книжки за спірні періоди не містить жодних виправлень, суд вважає, що неналежне засвідчення виправлення в даті наказу про звільнення, в даному випадку, не є суттєвою обставино, яка може бути підставою для не враховування такого періоду до страхового стажу позивача.

Наявність трудового стажу позивача за періоди роботи в Товаристві обмеженою відповідальністю ФОРУМ ІНТУР ЛТД, Приватному підприємстві Фірма Пектораль , Приватному підприємстві Джезус-Л , Приватному підприємстві ПРИВАТНА ФІРМА ТАЇВ (з 01.06.2005 р. по 30.12.2005 р.) підтверджується записами у трудовій книжці.

Інших недоліків поданих документів для призначення пенсії відповідачем не зазначено.

Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Враховуючи, що спірні періоди підлягають зарахуванню до спірного стажу, суд дійшов висновку, що позивачем було в повному обсязі надано на розгляд відповідача наявні у розпорядженні позивача документи та відомості, що мають значення для призначення пенсії.

Відповідачем не було витребувано відповідні документи від підприємств, організацій де працював позивач.

Крім того, не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Частиною 2 ст. 6 КАС України, передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах Beyelerv. Italy № 33202/96, Oneryildizv. Turkey № 48939/99, Moskalv. Poland № 10373/05).

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих правомірності своїх дій та рішень.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд вважає належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 245 КАС України, є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За наведених обставин у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, оскільки підстави відмови в зарахуванні періодів роботи до страхового стажу позивача визнані судом неправомірними, а інших підстав для відмови у призначенні пенсій відповідачем не вказані.

При цьому, таким рішенням суд не втручається у дискрецію органу владних повноважень.

В порядку розподілу судових витрат сплачений судовий збір по справі підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 246-247, 249, 255, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 - протиправними;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), що дає право на пенсію за віком, наступні періоди роботи:

з 10.02.1992 р. по 28.01.1996 р. (З роки 11 місяців 19 днів) на посаді методиста в Товаристві обмеженої відповідальності "ФОРУМ ІНТУР" ЛТД;

з 14.10.1997 р. по 27.02.1998 р. (4 місяці 14 днів) на посаді методиста у Приватному підприємстві Фірма "Пектораль";

з 04.10.1999 р. по 31.05.2005 р. (5 років 7 місяців 28 днів) на посаді методиста у Приватному підприємстві "Джезус-Л";

з 01.06.2005 р. по 30.12.2005 р. (7 місяців ) на посаді менеджера у Приватному підприємстві "ПРИВАТНА ФІРМА "ТАЇВ";

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській

області (ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), пенсію за віком з дня звернення за пенсією - з 02 серпня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.С. Віхрова

Рішення не набрало законної сили 13.01.20

Суддя В.С. Віхрова

Згідно з оригіналом

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Ю.Ю. Ковтун