Рішення

від 10.01.2020 по справі 809/519/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2020 р. справа № 809/519/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Матуляка Я.П.,

при секретарі Мула Х.О.,

за участю:

представника позивача - Госедло Р.І.

представника відповідача - Яремака Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера"

до відповідача: Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000022301, №0000032301 від 02.01.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ " Скорзонера " звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Яремче про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022301 та № 0000032301 від 02.01.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем прийняті оскаржувані рішення внаслідок невірного застосування положень статей 204, 234 ЦК України. В той же час, укладені позивачем договори виконані, а всі операції підтверджені первинними бухгалтерськими документами, які безпідставно не взяті до уваги перевіркою, що в свою чергу призвело до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015 року (т.4 а.с.79-86), позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано повідомлення-рішення податкові повідомлення-рішення № 0000032301 та № 0000022301 від 02.01.2013 року (т.3 а.с.177-188).

Згідно постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.10.2019 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015 - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.4 а.с.131-141).

11.11.2019 року справа № 809/519/13-а супровідним листом Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2019 № 809/519/13-а/60199/19 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду (т.4 а.с.145).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2019 року, справа передана головуючому судді Матуляку Я.П. (т.4 а.с.146).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2019 призначено судовий розгляд даної справи на 04.12.2019 (т.4 а.с.147-148).

11.12.2019 представник відповідача направив на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду додаткові пояснення з приводу питань зазначених в постанові Верховного Суду (т.4 а.с.173-176).

11.12.2019 представник позивача в судовому засіданні подав письмові пояснення разом із додатковими доказами (т.4 а.с.180-183).

У відповідності до вимог ст. 52 КАС України 11.12.2019 в судовому засіданні судом задоволено клопотання представника відповідача та допущено заміну первинного відповідача - Державної податкової інспекції у м. Яремче, його правонаступником - Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, врахувавши рекомендації Верховного Суду, викладені в постанові від 08.10.2019 у даній справі, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані у справі докази та надавши їм належної правової оцінки, судом встановлено наступне.

ТзОВ "Скорзонера" зареєстровано у Яремчанській міській раді 03 липня 2000 року.

У період за який проводилась перевірка TOB "Скорзонера" було зареєстровано платником ПДВ: свідоцтво від 18.07.2000 року № 13180480.

З 16.11.2012 по 29.11.2012 Державною податковою інспекцією в м. Яремче проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ "Скорзонера" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ПП "Воллі", за період травень-червень 2011року та відображення в складі витрат декларації з податку на прибуток взаєморозрахунків з "сумнівними" контрагентами за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт №581/23-31067573 від 06.12.2012 року (т. 1 а.с.11-33).

Перевіркою встановлено наступні порушення: 1. п.1 ст.203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених з контрагентами постачальниками; 2. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2011 р. № 2756-IV, підприємством завищено суму податкового кредиту, в результаті чого від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту (ряд.19 Декларації) за червень 2011року -11396,00 грн.; 3. п. п. 5.2.1 п. 5.2 та п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. п. 138.1.1, 138.4, 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2011 року № 2756-IV.

За наслідками виявлених порушень, Державною податковою інспекцією в м. Яремче винесено податкові повідомлення-рішення №0000022301 від 02.01.13 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на 919 500,00 грн. та №0000032301 від 02.01.13 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 11 396,00 грн. (т.1 а.с.9-10).

Не погоджуючись із даним рішенням позивачем подано скаргу до ДПА в Івано-Франківській області, яка залишена ДПА в Івано-Франківській області без задоволення (т.1 а.с.34-39).

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено наступне.

Між позивачем - ТзОВ "Скорзонера" та ПП "Воллі" укладено наступні правочини: №111005 від 10.05.2011 року на озеленення території (т.1 а.с.167-169), №110419-С/В від 19.04.2011 року на загальнобудівельні роботи, сантехнічні роботи на рекреаційному ставку (т.1 а.с.191-194), №110510В/С від 10.05.2011 року на продовження влаштування підпірної стінки вздовж автостоянки ТК "Буковель" (т.1 а.с.203-206), №110510 від 10.05.2011 року на влаштування підпірної стінки вздовж під`їзної дороги на ТК "Буковель" (т.1 а.с.212-214).

Між позивачем - ТзОВ "Скорзонера" та ТзОВ "Ресурсна компанія" укладено договори: № 24/03-3 від 24.03.2011 року на придбання ТМЦ (запасні частини до ратраків ) (т.1 а.с.137-139), накладна №34 від 11.02.2011 року на придбання ТМЦ (запасні частини до ЗІЛ -131) (т.1 а.с.154); накладна №30 від 11.02.2011 року на придбання ТМЦ (столове приладдя) (т.1 а.с.156), №05/08-Р від 05.08.2010 року на будівельні роботи на об`єктах "Малоповерхового житлового комплексу №2" ТК "Буковель" (т.2 а.с.1-4); №008/10-Р від 08.10.2010 року, реконструкція будівлі під медичний пункт ТК "Буковель" (т.2 а.с.10-12), №04/12-С/Р від 12.04.2011 року на роботи по облицюванню каменем об`єктів ТК "Буковель" (т.2 а.с.13-16), №110302-С/РЛ від 02.03.2011 року на загальнобудівельні роботи та оздоблення площадки для водних процедур (котедж №38 СПА ТК "Буковель") (т.2 а.с.17-20), договір №04/11-С/Р від 11.04.2011 року на влаштування дорожнього покриття та бруківки навколо котеджів в житловій зоні №1 ТК "Буковель" (т.2 а.с.21-23), накладні на поставку будівельних матеріалів (від 31.05.2011 року №92, №109, №120, №117, від 19.02.2011 року №119, від 16.05.2011 року №116, від 13.05.2011 року №75, від 06.05.2011 року №98, №99, №100, від 03.05.2011 року №74, від 09.05.2011 року №106, від 05.05.2011 року №94, №89) на загальну суму 206,4 тис. грн.(т.2 а.с.26-41); акти на приймання-здачу виконаних робіт (ремонт) від 05.05.2011 року на загальну суму 5,3 тис. грн.). (т2. а.с.24-25).

Вказані договори укладались з метою придбання ТМЦ, будівництва, реконструкції та ремонту приміщень (влаштування та благоустрою території навколо них), які здаються позивачем в оренду.

Згідно актів складених за формою КБ-2 (т.1 а.с.170-172, а.с.174-179) встановлено, що на виконання укладених між ТОВ "Скорзонера" та ПП "Воллі" правочинів за період, що перевірявся надані відповідні послуги, зокрема по договору №111005 від 10.05.2011 року проведено озеленення території (садіння хвойних дерев, влаштування газонів) на суму 18,8 тис. грн.; по договору №110419-С/В від 19.04.2011 року проведено загальнобудівельні роботи (влаштування днища рекреаційного ставка) на суму травень 6,9 тис. грн.(т.1 а.с.195-198), по договору №110510В/С від 10.05.2011 року виконано роботи з продовження влаштування підпірної стінки вздовж автостоянки ТК "Буковель" на суму 79,3 тис.грн.(т.1 а.с.207-211); по договору №110510 від 10.05.2011 року виконано роботи з влаштування підпірної стінки вздовж під`їзної дороги на ТК "Буковель" (ділянка від ПК0+00 до ПК0+75) на суму 68,3 тис. грн. (т.1 а.с.215-219). При виконанні таких робіт використано матеріали та механізми замовника - позивача.

Відповідно до платіжних доручень №44 від 05.08.2011 року, №276 від 02.09.2011 року, №275 від 02.09.2011 року, №277 від 02.09.2011 року, №278 від 02.09.2011 року, №279 від 02.09.2011 року позивач здійснив оплату послуг ПП "Воллі". Також ПП "Воллі" надано позивачу належним чином оформлені податкові накладні (т.1 а.с.232-237).

Відповідач в судовому засіданні не заперечив факту виконання вказаних робіт та використання при цьому матеріалів та механізмів позивача, ставив під сумнів їх виконання саме ПП "Воллі".

Згідно досліджених в судовому засіданні актів за формою КБ-2, актів та накладних встановлено, що на виконання укладених між ТОВ "Скорзонера" та ТОВ "Ресурсна компанія" правочинів за період, що перевірявся надані відповідні послуги та здійснено поставки ТМЦ, зокрема по договору № 24/03-3 від 24.03.2011 року поставлено запасні частини до ратраків на суму договору 417,1 тис. грн.; за накладною №34 від 11.02.2011 року поставлено запасні частини до автомобіля ЗІЛ на суму 5,0 тис. грн.; за накладною №30 від 11.02.2011 року поставлено ТМЦ на суму 7,3 тис. грн., по договору №05/08-Р від 05.08.2010 року виконано будівельні роботи на об`єктах "Малоповерхового житлового комплексу №2" ТК "Буковель" на суму 916,9 тис. грн.; по договору №008/10-Р від 08.10.2010 року виконано роботи по реконструкції будівлі під медичний пункт ТК "Буковель" на суму 391,6 тис. грн.; по договору №04/12-С/Р від 12.04.2011 року виконано роботи по облицюванню каменем об`єктів ТК "Буковель" на суму 175,6 тис. грн., по договору №110302-С/РЛ від 02.03.2011 року виконано загальнобудівельні роботи та роботи з оздоблення площадки для водних процедур (котедж №38 СПА ТК "Буковель") на суму 85,4 тис. грн., по договору №04/11-С/Р від 11.04.2011 року виконано роботи з влаштування дорожнього покриття та бруківки навколо котеджів в житловій зоні №1 ТК "Буковель" на суму 497,4 тис. грн., за накладними від 31.05.2011 року №92, №109, №120, №117, від 19.02.2011 року №119, від 16.05.2011 року №116, від 13.05.2011 року №75, від 06.05.2011 року №98, №99, №100, від 03.05.2011 року №74, від 09.05.2011 року №106, від 05.05.2011 року №94, №89 проведено поставку будівельних матеріалів на загальну суму 206,4 тис. грн., по актах від 05.05.2011 року виконано ремонтні роботи на загальну суму 5,3 тис. грн. При виконанні вищеперерахованих робіт частково використано матеріали та механізми замовника - позивача, а частково підрядника.

Згідно актів встановлення та списання (т.1 а.с.144-153 та а.с.155-164) отримані ТМЦ змонтовані на ратраки (трактори для трамбування снігу), ЗІЛ, встановлено в приміщеннях готельного комплексу. Відповідні транспортні засоби та механізми придбані та зареєстровані за позивачем (т.3 а.с.55-62).

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень позивач здійснив оплату товарів, робіт (послуг) придбаних в ТОВ "Ресурсна компанія". В свою чергу, ТОВ "Ресурсна компанія" виписано належним чином оформлені податкові накладні (т.1 а.с.165-166).

Відповідач в судовому засіданні не заперечив факту виконання вказаних робіт та використання при цьому частково матеріалів та механізмів позивача. В той же час, ставив під сумнів виконання таких робіт ТОВ "Ресурсна компанія" чи його контрагентами, а також поставку ТМЦ.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням рекомендацій Верховного Суду, викладених в постанові від 08.10.2019, суд зазначає, що досліджені судом письмові докази (в тому числі й первинна бухгалтерська документація) містять дані, які відповідають вчиненим господарським операціям.

З урахуванням вищевстановлених обставин, суд зазначає, що дії позивача, які виразились в укладенні правочинів, відповідають господарській меті ТОВ "Скорзонера".

Зокрема, отримані за правочинами послуги (роботи) та ТМЦ використані позивачем у своїй господарській діяльності, що підтверджується, в тому числі й договором оренди №А0104/01 від 01.04.2011 та актами передачі майна в оренду (т. 4 а.с.184-223). Підтримання на належному рівні активів (будівництво, реконструкція нерухомого майна, влаштування та благоустрій територій) сприяло отриманню позивачем реальних доходів у вигляді орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках відповідача вказаних в актах перевірки щодо нікчемності правочинів контрагентів позивача.

В основу висновку покладені ті обставини, що контрагенти позивача по ланцюгу постачання (ПП "Воллі", TOB "Ресурсна компанія") не виявлені за своїм місцезнаходженням, в них відсутні виробничі фонди та відповідний персонал. До такого висновку ДПІ в м. Яремче дійшло не зважаючи на факт наявності оригіналів первинних документів у позивача та не зважаючи на те, що відповідні обсяги наданих послуг вищевказаними підприємствами підтверджені відповідними актами приймання-передач, накладними підписаними позивачем та безпосередніми контрагентами. При цьому відповідач стверджує, що укладаючи відповідні правочини його сторони не мали на меті досягнути якихось певних результатів, що наче б то є свідченням їх спрямування на незаконне заволодіння державним майном та суперечить інтересам держави і суспільства, а тому у відповідності до статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Такі висновки відповідача, на думку суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В матеріалах справи містяться копії свідоцтв про реєстрацію платниками ПДВ ПП "Воллі" та TOB "Ресурсна компанія" (т.1 а.с.119-120, а.с.126-127), а відповідачем не надано будь-яких доказів щодо відсутності державної реєстрації чи реєстрації платником ПДВ вказаних підприємств на момент укладання правочинів із позивачем та їх виконання у період, що перевірявся. Окрім того, на момент укладання правочинів та їх виконання ПП "Воллі" та TOB "Ресурсна компанія" були зареєстровані у встановленому законом порядку та були платниками ПДВ. В матеріалах справи також наявні ліцензії видані ПП "Воллі" та TOB "Ресурсна компанія" на право здійснення господарської діяльності пов`язаної із створенням об`єктів архітектури (т.1 а.с.121-125, а.с.128-132).

Що стосується реальності виконання договорів укладених позивачем з контрагентами, то слід зазначити наступне.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктом 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Факт виконання робіт, поставки ТМЦ підтверджується договорами, актами виконаних робіт, накладними, відомостями про використання матеріалів та механізмів замовника, актами на встановлення матеріалів та не заперечується відповідачем.

Відтак, посилання відповідача щодо нікчемності укладених позивачем правочинів є необґрунтованими, так як контролюючим органом не встановлено чим саме зміст заперечуваного ним правочину суперечить чинному законодавству та яким саме нормам.

Також, відповідачем не наведено обґрунтувань щодо того яким чином дані правочини суперечать інтересам держави і суспільства та його моральним засадам.

Суд зазначає, що дії чи бездіяльність третьої особи, які не пов`язані безпосередньо з виконанням договірних зобов`язань, а стосуються виключно його прав та обов`язків як платника податків не можуть впливати на іншу сторону правочину, однак можуть породжувати ті чи інші правові наслідки виключно для особи, яка допустилася відповідні порушення.

Згідно ст. 628 Цивільного Кодексу України - зміст договору становлять умови (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджений ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 637 ЦК України - тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд звертає увагу сторін, що частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України з врахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, визначено лише підстави визнання оскаржуваного правочину недійсним в судовому порядку.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, як зазначено в акті перевірки, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

А тому, згідно частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Не є обґрунтованими посилання відповідача на частину 2 статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки вказана норма стосується виключно правочинів, які порушують публічний порядок, що визначено частиною 1 статті 228 Цивільного кодексу України. Згідно вказаної норми, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В той же час, в акті перевірки №581/23-31067573 від 06.12.2012 року не встановлені обставини вчинення позивачем таких дій.

У відповідності до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України всі сторони правочинів на момент їх вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обов`язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.

Доказів того, що заперечувані правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, відповідачем не надано.

Обґрунтовуючи виявлені порушення, відповідач вказує на факт відсутності ПП "Воллі", TOB "Ресурсна компанія" за відповідним місцезнаходженням, невиявленням їх основних фондів, неналежним оформленням трудових ресурсів. Проте, такі факти є нічим іншим, як свідченням порушення відповідною особою вимоги законодавства, яке стосується його реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов`язує його повідомляти реєстраційні та контролюючі органи про зміну свого місцезнаходження, дотримання законодавства з питань працевлаштування, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб.

Посилання ДПІ в м. Яремче на відсутність у ПП "Воллі" об`єктивної можливості для виконання робіт в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу, на думку суду, не є достатніми підставами для обґрунтування виявлених порушень, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів, робіт (послуг) постачальником (контрагентом).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 року №2756-VІ, який набрав чинності 01.01.2011 року, статтю 228 Цивільного кодексу України доповнено частиною третьою, відповідно до якої, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним, в зв`язку з чим, для визнання правочинів недійсними, їх недійсність має бути встановлена в судовому порядку.

Доказів того, що контролюючий орган для визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами, звертався до суду з відповідним позовом, відповідачем не надано, а визнання в акті перевірки укладених позивачем правочинів нікчемними є протиправним.

Чинне, на час проведення перевірки, податкове та цивільне законодавство не встановлює права податкового органу на визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними або нікчемними.

Позивач придбавав товари, роботи (послуги) для продовження будівництва туристичного комплексу, який здається ним в оренду, що також вказано в акті перевірки відповідача.

Господарські операції за договорами були реальними, фактично здійснені і згідно них було досягнуто певного запланованого господарського ефекту та наслідків. Наявність факту виконаних робіт та оплат спростовує висновки, викладені в акті.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п. п. 201.4 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Підпункт 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України передбачає, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відтак, обов`язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, визначеними абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (абзац другий цього пункту).

Відповідно до п. 140.2 ПК України перерахунок витрат проводиться у разі визнання судом правочину недійсним. Як встановлено судом, спірні правочини судом недійсними не визнавались, то у позивача був відсутній обов`язок зменшувати витрати по господарських операціях із своїми контрагентами.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що як в момент укладення позивачем спірних правочинів із ТзОВ "Ресурсна компанія" і ПП "Воллі", так і в процесі їх виконання, сторонами було додержано вимоги чинного законодавства, а тому висновки відповідача про нікчемність правочинів є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. При цьому суд зазначає, що позивачем не було допущено порушення вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що в період з 27.05.2011 року по 11.07.2011 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТзОВ "Скорзонера" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, про що складено акт за №295/23/31067573. Предметом дослідження вказаної перевірки були в тому числі й операції позивача за період лютий, березень 2011 року з постачальником ТОВ "Ресурсна компанія".

Також в період з 19.09.2011 року по 30.09.2011 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ "Скорзонера" за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин із ТзОВ "Ресурсна компанія", про що складено акт за №438/23-31067573 від 30.09.2011 року.

Судом встановлено, що в ході зазначених перевірок посадовим особам контролюючого органу були надані первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, за результатами перевірки яких встановлено аналогічні порушення, встановлені в акті перевірки №581/23-31067573 від 06.12.2012 року, але було здійснено нарахування податкових зобов`язань (зменшено податковий кредит) лише в розрізі ПДВ.

Тобто, відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів господарських операцій позивача з ТОВ "Ресурсна компанія" за період лютий, березень, травень 2011 року вже були предметом попередніх перевірок.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями Податкового кодексу України передбачено проведення повторної перевірки платника податку з тих самих питань за той самий період лише у випадку, коли органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов`язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).

При цьому, рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідачем не надано доказів, що органом державної податкової служби вищого рівня приймалося рішення про повторне проведення перевірки позивача, що виключає як законність спірної повторної перевірки позивача за період лютий, березень 2011 року, за травень 2011 року (стосовно операцій з ТОВ "Ресурсна компанія"), так і правомірність прийнятих за її наслідками податкових повідомлень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 2а-3367/11/0970 (залишено в силі ухвалою апеляційного суду від 13.04.2012 року та ухвалою суду касаційної інстанції від 13.02.2014 року) господарські операції описані в акті перевірки №295/23/31067573 від 25.07.2011 року (які повторно зафіксовані в акті №581/23-31067573 від 06.12.2012 року) досліджено, фактів порушень не виявлено та скасовано рішення ДПІ, прийняте на підставі такого акта.

Відтак, в силу вимог ч.4 ст.78 КАС України, правомірність таких господарських операцій не підлягає доказуванню.

Враховуючи рекомендації Верховного Суду та надаючи правову оцінку посиланням відповідача на доведеність факту фіктивного характеру господарської діяльності ТОВ "Скорзонера" внаслідок винесення вироку Сихівським районним судом м. Львова від 26.12.2012 року по справі №1319/5265/2012 суд зазначає наступне.

У вказаному вироку суд прийшов до висновку про фіктивність господарської діяльності ПП "Воллі" в частині правовідносин з конкретними суб`єктами господарювання. Надано також оцінку виписаним ПП "Воллі" податковим накладним по господарських операціях з чітким переліком контрагентів - суб`єктів господарювання. Тобто, вказаним вироком досліджувались конкретні господарські операції з чітко визначеним колом суб`єктів господарювання. В той же час, господарські операції позивача з ПП "Воллі" не були предметом дослідження у вказаній кримінальній справі.

Відтак, на думку суду, наявність такого вироку, що стосується посадової особи контрагента позивача жодним чином не може вказувати на фіктивність господарських операцій позивача з ПП "Воллі" та слугувати підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Сама по собі фіктивність реєстрації ПП "Воллі" не є беззаперечним свідченням безтоварності усіх операцій, здійснених цим суб`єктом господарювання та не може розцінюватися як імперативна ознака фіктивності усіх укладених ним правочинів.

Чинне законодавство не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Відповідачем не надано суду доказів про те, що позивач був обізнаний з обставинами організації господарської діяльності ПП "Воллі", діяв взаємоузгоджено та зловмисно з контрагентом, маючи на меті завдати шкоди інтересам держави, мав інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов`язань за спірними правочинами.

На час здійснення спірних господарських операцій ПП "Воллі" було зареєстровано в установленому законом порядку, відповідало ознакам та поняттю юридичної особи та виступало правоздатним учасником господарського обороту. Матеріали справи жодним чином не вказують на порушення податкового законодавства ТОВ "Скорзонера".

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відтак, суд зазначає, що вказаний вирок не є належним доказом, оскільки не стосується предмету доказування у даній справі.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000022301, №0000032301 від 02.01.2013 року винесено без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а відтак, є протиправними та підлягають до скасування.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" (код ЄДРПОУ 31067573, с. Поляниця, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78593) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000022301, №0000032301 від 02.01.2013 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000022301 та №0000032301 від 02.01.2013 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.

Рішення складене в повному обсязі 15 січня 2020 р.